ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.05.26 18:48
В палких обіймах терпну, млію,
цілунком зваблюю вуста,
плекаю стомлену надію -
ввіійти в альков любові. Та -
зоря не згасла в соннім небі,
що нам світитеме весь час,
хай Ероса чутливий лебідь
оголених накриє нас.

Нінель Новікова
2019.05.26 12:21
Дзвеніла музика в саду
Щемливим, невимовним горем.
І свіжо й гостро пахли морем
На блюдці устриці в льоду.

Сказав мені: « Я вірний друг!» –
Торкнувся сукні переможно.
О. як з обіймами не схожі

Олександр Сушко
2019.05.26 11:40
Бовдур! Цілий вік на владу гавкав!
Гриз КучмУ, тепер команду "ЗЕ".
Бо - поет! Не безхребетна п'явка,
Що з громади соки тільки ссе.

Як вам слово "більшість" - правда гарне?
Є іще одне слівце "товпа".
- Зупиніться! Стоп! - кричати марно,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:56
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Ніна Виноградська
2019.05.26 10:54
Вогнем і мечем захищали державу
І гасли зірниці в очах вояків.
І кров’ю, і потом боролись за славу
Всі наші прапращури і до батьків.

Тепер наша черга ставати до зброї
І землю свою боронити в бою.
Бо наші сусіди на конях із Трої

Віктор Кучерук
2019.05.26 10:02
Вечора відсвіт червоний
Тоне в багровій воді, –
Берегом тупають коні
Сірі і темно-руді.
До прохолодних влоговин,
Чуючи дзенькіт відра, –
Сходять слухняно корови
З пагорбів ситних Дніпра.

Володимир Бойко
2019.05.26 09:28
Людям, вічно набурмосеним,
Видається все не так.
Набурмосені відносини
Дошкуляють, як чиряк.

Ні нещирі перепросини,
Ні фальшивість обіймань,
Не поможуть набурмосеним

Ярослав Чорногуз
2019.05.26 02:13
Моя любов, моя печаль,
Моє кохання чарівливе -
Крізь тиху вечора вуаль
Просвічує сяйливе диво!

І як до нього не спішить,
Й у сні мені цей рай не сниться –
Те тихе полум`я душі,

Юрій Сидорів
2019.05.25 22:23
Магелани загублених рим,
Океанів епічних сіндбади,
Я проханням ділюся моїм -
Заберіть до своєї бригади.

Не боюся авралів і вахт,
Не злякає мене і полундра.
Пропонуйте неписаний фрахт -

Вероніка Новікова
2019.05.25 22:19
Може, поставиш чаю, ввечері трохи лячно.
Ходить довкола слово, сяде на груди — плаче.
Тут, у пустій квартирі, мов на далекій зірці,
солодко тане плитка. А від мовчання гірко.

Може, борги вертала, може, знайшла забуте.
Сядь біля мене трохи. Хай розі

Іван Потьомкін
2019.05.25 21:38
Не по мені,
як намір обганяє розум,
як зверхницька мета
здоровий глузд зміта...

Марґо Ґейко
2019.05.25 20:41
Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,
А оди, що звучать занадто лунко,
Двосічними бувають, як мечі.

Нехай твій шлях, невстелений ніким,
Не те, щоб не затоплювала повінь,
Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,

Вячеслав Семенко
2019.05.25 17:13
Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
Небеса, на яких заборони печать,
вже нікого, ніколи, нічим не обмежать.
Але простір лишився моїм назавжди,
хоч поріг підмивають потоки води,
віддзеркалена в ній перекинута вежа.

Хай три виміри, наче кольчуга, скр

Гренуіль де Маре
2019.05.25 13:06
Та хай би вже було як є:
Небілені обдерті стіни,
Куток, де сіть павук снує –
І б’ються в ній страхи незмінні;

Нехай розвезло всі шляхи,
І сон вже не долає втому,
І Бог прикинувся глухим –

Світлана Майя Залізняк
2019.05.25 10:22
Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
Запустіть модерні, ярі двигуни.
Був король - утік... проводжали пішки.
Корчували трухле, щось народ наснив.

Піднялись на прю, наварили каші,
роздала сорока... бракне сироті.
Де отут нові, креативні, наші?

Тетяна Левицька
2019.05.25 09:52
Смеркається, спиняє тиха ніч
минулого сум'яття каруселі.
Малинові мазки на чистій стелі 
сумних небес, а канделябри свіч
ще не горять, лише зоря одна
крізь поволоку синю проглядає.
Хтось поступово поза небокраєм
запалює свічки. Чия  вина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дмитро Бугера Брилінський
2019.05.22

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Велике щастя
Любить наш народ владу як собака редьку. Ой любить! Чого тільки не наслухаєшся про наших звитяжних очільників. Особливою популярністю користується Президент. Любить про нього мій сусіда навпроти детально оповідати. Іду уранці на поле косити (є в мене в кінці городу упритул до заливних луків шматок косовиці), сідаю на сусідській лавці намантачити реманент, а він уже тут як тут! І давай чехвостити і в хвіст, і в гриву Головнокомандуючого Збройних сил України.
- Нащо йому знову в Президенти? Та вже тисячу рошенівських генделиків по всій Україні відкрив і торгує аж гай шумить! На колишньому заводі «Ленінська кузня» клепає вутлі човники для охорони жаб у прибережній смузі моря-окіяна! Всі гроші державні пішли на цей завод. А великі підприємства у Миколаєві та Херсоні, які справді хороші човни роблять – ссуть лапу. А оці офшори? Ні , щоб показати приклад всій Україні – дивіться люди, я кладу грошики в Ощадбанк – самий надійний банк у світі! Хай приносять користь всій Україні. Тож і ви так чиніть. Так ні – віддав керування своїми активами на час свого президентства синам Ізраїля за тридев’ять земель. Мутні схеми, непевні, жінці торбу за мільйон купив. А своїх кумів призначає на високі державні посади. Тьху!
- А ти б свого не призначив Генпрокурором, якби став Президентом?- питаю у Миколи.
- Та ти що? У нього кебети вистачає тільки гній на городі розкидати. Скажеш таке.
- Так наш очільник наче гарну людину призначив. Чим тобі Юра Луценко не догодив? Випиває як і ти – в міру, жінку любить як і ти – класично, без збочень, діток має гарнюніх. Та хай керують, якщо їм так подобається!
- Але є ж патріоти! А їх відтіснили! А Порошенко вискочив на верхівку влади на гребені хвилі народного гніву, випадково. Чи проголосували б за нього люди, якби не війна та революція Гідності? Не проголосували б! – ревнув мені на вухо Микола.
Я відсахнувся від нього і ретельно покопирсався в оглухлому вусі. Кажу:
- Нє, не згоден з тобою. Ось дивись – томос маємо, армію почали відбудовувати, рехворму медичну та пенсійну зробили…
- І шо з тієї рехворми мені і тобі? – перебив мене сусід. – Будеш працювати доки не здохнеш - і то пенсії не заробиш. Якщо відкаже здоров’я – може тицьнуть тисячу гривень в зуби соцдопомоги і будь-здоров. А медицина у нас в селі бач яка? Амбулаторію закрили, поліклініка працює два рази на тиждень, зубний технік приїздить раз на тиждень і до нього не потрапиш, якщо з ночі чергу не займеш. А швидку допомогу бачили в селищі півроку тому, коли у голови нашого камінь пішов. А як у моєї жони серце прихопило - гавкнули у слухавку: «Викликайте сімейного лікаря. Хай він вирішує кого вам треба». Якби не баба Параска, то став би до ранку удівцем!
Ну, що на це сказати? Зітхнув я тяжко, провів пальцем по лезу косовища чи гарно намантачене і потюпав на покоси.
Через пару годин, коли сонце уже пражило не на жарт, вертаюся назад. Промоклу футболку зняв аби швидше висохло тіло.
- Сашко! – гукають баби, що сидять на вуличній лавці під моїм подвір’ям. – Ану ходи до нас, розсуди хто правий: я або Чикилдиха? – питає баба Варвара.
Привітався із шановним жіноцтвом і примостився на краєчку соснової лави.
- От скажи – гарна жінка Тимошенко?
- Гарна наче,- зробивши серйозний вираз обличчя одказую місцевим говорухам.- Коса чудова, одягається шикарно, личком теж Бог не обділив.
- Та ми не про те! Як керівник вона як?
- А-а-а,- одказую жінкам. –І керівник теж нічогенький…
- Я тобі дам нічогенький! – вискнула Чикилдиха? –Злодюга вона хаповита! Місце їй в тюрмі! З Лазаренком на пару газом смердючим торгували. Президентом хоче стати аж труситься! Ось їй! –і тицьнула мені під носа аж дві дулі.
- Неправда! – заперечила баба Варвара. – Коли вона була, то я тисячу отримала від приватизації Криворіжсталі. Все вона робила правильно!
- А хто із Януковичем домовлявся? Ця відьма і домовлялася! Але не зрослося. Все життя хвостом крутить. А бодай її…
Ех, людські страсті-мордасті! Настовбурчилися люди одне проти одного, у головах каша. Бо влада їх і поділила. Не знайшлося ще людини яка би справді об’єднала всю націю. І, боюся, навряд чи скоро з’явиться.
Не сказав я цим жінкам цього. Не хотів їх розстроювати. І так життя не цукор. Встав тихенько і пішов додому. А назустріч дружина вийшла у новій плахті, із саквояжем зі шкіри під пахвою. Вона у мене берегиня, у неї навіть хвостик фіолетовий є ззаду. Мацаю його щоночі, на пальчика накручую.. А світиться як він пречудесно – ви б тільки бачили! Буває й іскорки довкола голови дружини починають літати, коли її утішу як треба. Вона каже, що в такому випадку неодмінно щастя у домі гостюватиме. Так і є: то в лотерею десятку виграю, то субсидію начислять вчасно і видадуть. Або в магазині щось куплю, а з мене гроші забудуть взяти. Щастя, одним словом.
- Куди ж це ти зібралася, серденя? – питаю у мого сонечка ясного.
- Хочу зареєструватися кандидатом на селищного голову,- гордо одказала дружина і труснула пишною гривою.
- Гаразд,- кажу, - хороша справа. Тут потрібно тільки мільйон знайти і все буде зер гут,- кажу дружині і примруживши очі додаю: - У нас тисяч п’ять є. Тих, що я одклав аби книжку віршаток видати. Може, хату продамо?
Спантеличена жінка виронила саквояж і нервово закусивши губу тихо промовила: - А нащо так багато?
- От дивися, треба зареєструватися, це раз, далі штук десять білбордів поставити аби місяців зо три на них ворони сідали калякати, разів десять надрукувати кількатисячними тиражами газетки та листівки, і заплатити народу аби він їх розніс по всім хатам кілька разів, членам комісії та спостерігачам теж треба дати трохи, водієві, який тебе буде возити з агітбригадою. А ще найняти артистів столичних та провести кілька концертів. Якщо будеш висуватися від політичної партії – треба занести в районний офіс як мінімум кабана з бичком. Тоді вони тебе будуть підтримувати. І ще багато чого треба зробити. А як станеш головою – будеш постійно красти. А не захочеш – примусять. Якщо не примусять – оголосять на сесії недовіру і витурять із селищної ради аж бігом. Або в тюрму посадять.
- Не може бути! – вигукнула ошелешена дружина.
- Так і буде, я на цьому собаку з’їв,- одказую дружині. - Перш ніж письменником стати знаєш ким був? Помічником депутата! Керував партійною організацією. Був і довіреною особою кандидата в Президенти, і керівником окружного виборчого штабу, і головою дільничної комісії. Ким тільки не був. Хабарі чемоданами носив. Всьо знаю,- мудро відповів жінці і додав:
- – То шо – є торба з мільйоном?
У дружини затремтів кінчик носа, потім набубнявіли слізки і вона гірко заплакала.
Попід руку завів до хати, посадовив на ліжко, сів поруч і обняв за плечі. Цілував довго, наполегливо, допоки вона не впала в мої обійми і нас не закрутило в чуттєвому вихорі.
- У нас буде ще одна дитина,- мовила моя берегиня, коли у голові просвітлішало.
- Знаю,- відказав дружині. Від її тіла йшло веселкове сяйво. Вона так світилася тільки одного разу, коли в нашу хату прийшло справді Велике щастя.
19.01.2019р.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-01-20 04:54:34
Переглядів сторінки твору 146
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
Автор востаннє на сайті 2019.05.26 12:49
Автор у цю хвилину відсутній