ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Богдан Манюк
2021.10.22 17:22
Частина перша 10. Перед сутінками пролетів над Гулаком аероплан — заледве не торкався верхів'я дерев. Незвичний гул спочатку налякав, а потім вихопив з усіх домівок дорослих і малих.

Ігор Герасименко
2021.10.22 16:09
Не повірите, не жаль,
що не побував на морі.
І нехай тепер надворі

листопад. Проте не падали,
а махали плавниками
й опускались на пісок
із гілок берізки, липки

Марія Дем'янюк
2021.10.22 13:18
Ой, летіть-летіть до неї,
Листочки кленові,
І жовтенькі й червоненькі,
Жовто-пурпурові,
Щоб ялинка увібралась
В золоті прикраси,
Що засяють, мов гирлянди,
На сонці одразу.

Тетяна Левицька
2021.10.22 10:53
Щиро Бога прославляєм,
З чортом на колінах,
Чи не варті й крихти раю?
В пеклі — Україна.
Схід не визнає провини,
Захід у Європі.
Наша славна Батьківщина
Вже давно в цейтноті.

Віктор Кучерук
2021.10.22 05:44
Небеса розпустили нюні
І замовк приголомшено світ, –
Лише вітер торкає струни
Крапельками зволожених віт.
Лише грають стальною блестю
Метушливі, як діти, струмки,
Оминаючи перехрестя
Чи долаючи їх навпрошки.

Богдан Манюк
2021.10.21 20:36
Частина перша 7. Марія почула, як ценькнула дверна клямка. Хтось нерішуче переступав з ноги на ногу в сінях, забувши зачинити за собою вхідні двері, але одразу зачинив, коли загавкав

Євген Федчук
2021.10.21 19:44
По смерти же святаго мало лтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зло, плни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася зл межоу себе.
Життіє Стефана Сурожського

І ми б

Тетяна Левицька
2021.10.21 11:30
Поруч йдемо серед тихих хрущовок за руки,
і прохолода вечірня пронизує нас.
Сонце визбирують у далині чорні круки,
серце наструнчуєш на незабутній романс.

Листя сухе шарудить наче миша полівка,
ще не чіпляється пакісно до підошов.
Щемна розмова,

Іван Потьомкін
2021.10.21 11:19
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Петро Скоропис
2021.10.21 11:11
Прикордонна купини вода напува,
і трава прикордонна печеться.
І тамує солдат святотатні слова,
і потали поет стережеться.

Над водою в тумані заціп чатовий,
і душа не волає уголос.
Лише осені – в поміч немозі німій

Микола Соболь
2021.10.21 07:28
Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
шматує вітер неопале листя…
Спокутати б сьогодні до зорі
свої гріхи набуті перед містом.
Мабуть, і все. Хай жовтень догорить.
Не буде листопадові спокуси,
а грудень усвідомлюючи мить
розбурхає зимові сніготруси

Віктор Кучерук
2021.10.21 05:35
Стихле водосховище безкрає
Стало засинати від нудьги, –
В барвах листопада потопають
Вишгородські кручі й береги.
Поруділе, жовте, багрянисте,
Як пожежі іскри звіддалі, –
Опадає шурхотливе листя
І володарює на землі.

Богдан Манюк
2021.10.20 20:44
Частина перша 4. Батька і вуйка Семена Кася знайшла у льосі під клунею, куди їх, зв'язаних, укинули грабіжники. Якби не стогнали, довго, напевно, шукала б, а так усе з'ясувала хутко: і т

Олександр Сушко
2021.10.20 17:54
Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
У темряві - альков, садок, вітальня ..
Остання мить стікає по щоці
Сльозою кришталевою кохання.

А ось і Лети чорні береги
Дійшов до неї, врешті, перебендя.
Ця смерть - не покарання за гріхи,

Марія Дем'янюк
2021.10.20 10:21
А смачний із медом коржик
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,

Віктор Кучерук
2021.10.20 07:56
Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Бо слова всілякі пропадали
У душі вдоволеній украй.
Хоя я не запитував нічого,
І про себе мало що казав, –
Погляди єднались, мов дороги
Ті, що залишилися позад.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Велике щастя
Любить наш народ владу як собака редьку. Ой любить! Чого тільки не наслухаєшся про наших звитяжних очільників. Особливою популярністю користується Президент. Любить про нього мій сусіда навпроти детально оповідати. Іду уранці на поле косити (є в мене в кінці городу упритул до заливних луків шматок косовиці), сідаю на сусідській лавці намантачити реманент, а він уже тут як тут! І давай чехвостити і в хвіст, і в гриву Головнокомандуючого Збройних сил України.
- Нащо йому знову в Президенти? Та вже тисячу рошенівських генделиків по всій Україні відкрив і торгує аж гай шумить! На колишньому заводі «Ленінська кузня» клепає вутлі човники для охорони жаб у прибережній смузі моря-окіяна! Всі гроші державні пішли на цей завод. А великі підприємства у Миколаєві та Херсоні, які справді хороші човни роблять – ссуть лапу. А оці офшори? Ні , щоб показати приклад всій Україні – дивіться люди, я кладу грошики в Ощадбанк – самий надійний банк у світі! Хай приносять користь всій Україні. Тож і ви так чиніть. Так ні – віддав керування своїми активами на час свого президентства синам Ізраїля за тридев’ять земель. Мутні схеми, непевні, жінці торбу за мільйон купив. А своїх кумів призначає на високі державні посади. Тьху!
- А ти б свого не призначив Генпрокурором, якби став Президентом?- питаю у Миколи.
- Та ти що? У нього кебети вистачає тільки гній на городі розкидати. Скажеш таке.
- Так наш очільник наче гарну людину призначив. Чим тобі Юра Луценко не догодив? Випиває як і ти – в міру, жінку любить як і ти – класично, без збочень, діток має гарнюніх. Та хай керують, якщо їм так подобається!
- Але є ж патріоти! А їх відтіснили! А Порошенко вискочив на верхівку влади на гребені хвилі народного гніву, випадково. Чи проголосували б за нього люди, якби не війна та революція Гідності? Не проголосували б! – ревнув мені на вухо Микола.
Я відсахнувся від нього і ретельно покопирсався в оглухлому вусі. Кажу:
- Нє, не згоден з тобою. Ось дивись – томос маємо, армію почали відбудовувати, рехворму медичну та пенсійну зробили…
- І шо з тієї рехворми мені і тобі? – перебив мене сусід. – Будеш працювати доки не здохнеш - і то пенсії не заробиш. Якщо відкаже здоров’я – може тицьнуть тисячу гривень в зуби соцдопомоги і будь-здоров. А медицина у нас в селі бач яка? Амбулаторію закрили, поліклініка працює два рази на тиждень, зубний технік приїздить раз на тиждень і до нього не потрапиш, якщо з ночі чергу не займеш. А швидку допомогу бачили в селищі півроку тому, коли у голови нашого камінь пішов. А як у моєї жони серце прихопило - гавкнули у слухавку: «Викликайте сімейного лікаря. Хай він вирішує кого вам треба». Якби не баба Параска, то став би до ранку удівцем!
Ну, що на це сказати? Зітхнув я тяжко, провів пальцем по лезу косовища чи гарно намантачене і потюпав на покоси.
Через пару годин, коли сонце уже пражило не на жарт, вертаюся назад. Промоклу футболку зняв аби швидше висохло тіло.
- Сашко! – гукають баби, що сидять на вуличній лавці під моїм подвір’ям. – Ану ходи до нас, розсуди хто правий: я або Чикилдиха? – питає баба Варвара.
Привітався із шановним жіноцтвом і примостився на краєчку соснової лави.
- От скажи – гарна жінка Тимошенко?
- Гарна наче,- зробивши серйозний вираз обличчя одказую місцевим говорухам.- Коса чудова, одягається шикарно, личком теж Бог не обділив.
- Та ми не про те! Як керівник вона як?
- А-а-а,- одказую жінкам. –І керівник теж нічогенький…
- Я тобі дам нічогенький! – вискнула Чикилдиха? –Злодюга вона хаповита! Місце їй в тюрмі! З Лазаренком на пару газом смердючим торгували. Президентом хоче стати аж труситься! Ось їй! –і тицьнула мені під носа аж дві дулі.
- Неправда! – заперечила баба Варвара. – Коли вона була, то я тисячу отримала від приватизації Криворіжсталі. Все вона робила правильно!
- А хто із Януковичем домовлявся? Ця відьма і домовлялася! Але не зрослося. Все життя хвостом крутить. А бодай її…
Ех, людські страсті-мордасті! Настовбурчилися люди одне проти одного, у головах каша. Бо влада їх і поділила. Не знайшлося ще людини яка би справді об’єднала всю націю. І, боюся, навряд чи скоро з’явиться.
Не сказав я цим жінкам цього. Не хотів їх розстроювати. І так життя не цукор. Встав тихенько і пішов додому. А назустріч дружина вийшла у новій плахті, із саквояжем зі шкіри під пахвою. Вона у мене берегиня, у неї навіть хвостик фіолетовий є ззаду. Мацаю його щоночі, на пальчика накручую.. А світиться як він пречудесно – ви б тільки бачили! Буває й іскорки довкола голови дружини починають літати, коли її утішу як треба. Вона каже, що в такому випадку неодмінно щастя у домі гостюватиме. Так і є: то в лотерею десятку виграю, то субсидію начислять вчасно і видадуть. Або в магазині щось куплю, а з мене гроші забудуть взяти. Щастя, одним словом.
- Куди ж це ти зібралася, серденя? – питаю у мого сонечка ясного.
- Хочу зареєструватися кандидатом на селищного голову,- гордо одказала дружина і труснула пишною гривою.
- Гаразд,- кажу, - хороша справа. Тут потрібно тільки мільйон знайти і все буде зер гут,- кажу дружині і примруживши очі додаю: - У нас тисяч п’ять є. Тих, що я одклав аби книжку віршаток видати. Може, хату продамо?
Спантеличена жінка виронила саквояж і нервово закусивши губу тихо промовила: - А нащо так багато?
- От дивися, треба зареєструватися, це раз, далі штук десять білбордів поставити аби місяців зо три на них ворони сідали калякати, разів десять надрукувати кількатисячними тиражами газетки та листівки, і заплатити народу аби він їх розніс по всім хатам кілька разів, членам комісії та спостерігачам теж треба дати трохи, водієві, який тебе буде возити з агітбригадою. А ще найняти артистів столичних та провести кілька концертів. Якщо будеш висуватися від політичної партії – треба занести в районний офіс як мінімум кабана з бичком. Тоді вони тебе будуть підтримувати. І ще багато чого треба зробити. А як станеш головою – будеш постійно красти. А не захочеш – примусять. Якщо не примусять – оголосять на сесії недовіру і витурять із селищної ради аж бігом. Або в тюрму посадять.
- Не може бути! – вигукнула ошелешена дружина.
- Так і буде, я на цьому собаку з’їв,- одказую дружині. - Перш ніж письменником стати знаєш ким був? Помічником депутата! Керував партійною організацією. Був і довіреною особою кандидата в Президенти, і керівником окружного виборчого штабу, і головою дільничної комісії. Ким тільки не був. Хабарі чемоданами носив. Всьо знаю,- мудро відповів жінці і додав:
- – То шо – є торба з мільйоном?
У дружини затремтів кінчик носа, потім набубнявіли слізки і вона гірко заплакала.
Попід руку завів до хати, посадовив на ліжко, сів поруч і обняв за плечі. Цілував довго, наполегливо, допоки вона не впала в мої обійми і нас не закрутило в чуттєвому вихорі.
- У нас буде ще одна дитина,- мовила моя берегиня, коли у голові просвітлішало.
- Знаю,- відказав дружині. Від її тіла йшло веселкове сяйво. Вона так світилася тільки одного разу, коли в нашу хату прийшло справді Велике щастя.
19.01.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-01-20 04:54:34
Переглядів сторінки твору 724
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.197 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.196 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
Автор востаннє на сайті 2021.10.15 10:18
Автор у цю хвилину відсутній