такий собі стьоб мелодраматичний...
чому гість у чоловічому роді? - неподіванУ гостЮ і т.д.
І нащо з немовлям десь по переходах ходити? У таких випадках максимально автом під"їжджають. Не на одних хрестинах була )))
стьоб є стьоб ))

Складна історія - як в аспекті юриспруденції, так і міжособових стосунків і претензій. Та якось воно буде. То ваша справа, як врегулювати проблему. Може, потім дооповісте.
Я про абзац з вухами. Які ж вони лапаті? На мою думку, це якась гіпертрофована характеристика. Вбивча гіпербола.
Я порадив би щось інше. Якусь капловухість тощо.
“Очкарик” має якийсь відтінок глузливого характеру, притаманний нашій не нашому ставленню до цієї дрібниці.
Щоправда, це питання донині не отримало конкретної відповіді.
Тож і я його не ставлю.
Але щось є. Якась незручність.
Все інше начебто нормально. Дякую.
Мені навіть здалося, що я щось вже чув.
Може, пісню. Пам’ятаєте, “имя Оксана, Оксана” (російською) і щось там про Придніпров'я? Теж гарна річ :))

Ю. С.

Ніби віртуальна реальність: рідко буває, щоб батько не захотів віддавати дитину тещі...
А загалом цікаво, добротно написано, лексика вже стала вишуканішою. Сюжет інтригуючий, нагадав одне з оповідань Володимира Винниченка, коли жінка захотіла мати дитину без батька, але хотіла, щоб дитина мала здорові батькові гени. І погулявши пару місяців з батьком, впевнилася, що завагітніла, і тоді послала батька подалі. А тут - усе складніше! Через те читається більш цікаво. Бачиш, ти набуваєш авторитету, як прозаїк! Хоч раз Чорногуза послухав і виграв одразу!