ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2019.05.26 02:13
Моя любов, моя печаль,
Моє кохання чарівливе -
Крізь тиху вечора вуаль
Просвічує сяйливе диво!

І як до нього не спішить,
Й у сні мені цей рай не сниться –
Те тихе полум`я душі,

Юрій Сидорів
2019.05.25 22:23
Магелани незнайдених рим,
Океанів епічних сіндбади,
Я проханням ділюся моїм -
Заберіть до своєї бригади.

Не боюся авралів і вахт,
Не злякає мене і полундра.
Я чекаю на вигідний фрахт -

Вероніка Новікова
2019.05.25 22:19
Може поставиш чаю, ввечері трохи лячно.
Ходить довкола слово, сяде на груди - плаче.
Тут, у пустій квартирі, мов на далекій зірці,
солодко тане плитка. А від мовчання гірко.

Може борги вертала, може знайшла забуте.
Сядь біля мене трохи. Хай розійду

Іван Потьомкін
2019.05.25 21:38
Не по мені,
як намір обганяє розум,
як зверхницька мета
здоровий глузд зміта...

Марґо Ґейко
2019.05.25 20:41
Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,
А оди, що звучать занадто лунко,
Двосічними бувають, як мечі.

Нехай твій шлях, невстелений ніким,
Не те, щоб не затоплювала повінь,
Не те, щоб не вертав тебе на сповідь,

Вячеслав Семенко
2019.05.25 17:13
Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
Небеса, на яких заборони печать,
вже нікого, ніколи, нічим не обмежать.
Але простір лишився моїм назавжди,
хоч поріг підмивають потоки води,
віддзеркалена в ній перекинута вежа.

Хай три виміри, наче кольчуга, скр

Гренуіль де Маре
2019.05.25 13:06
Та хай би вже було як є:
Небілені обдерті стіни,
Куток, де сіть павук снує –
І б’ються в ній страхи незмінні;

Нехай розвезло всі шляхи,
І сон вже не долає втому,
І Бог прикинувся глухим –

Світлана Майя Залізняк
2019.05.25 10:22
Мудрощів би всім... Наливайте з діжки!
Запустіть модерні, ярі двигуни.
Був король - утік... проводжали пішки.
Корчували трухле, щось народ наснив.

Піднялись на прю, наварили каші,
роздала сорока... бракне сироті.
Де отут нові, креативні, наші?

Тетяна Левицька
2019.05.25 09:52
Смеркається, спиняє тиха ніч
минулого сум'яття каруселі.
Малинові мазки на чистій стелі 
сумних небес, а канделябри свіч
ще не горять, лише зоря одна
крізь поволоку синю проглядає.
Хтось поступово поза небокраєм
запалює свічки. Чия  вина,

Віктор Кучерук
2019.05.25 06:41
На кордоні совісті спокуса
Душу вперто знаджує щомить, –
То до Галі радо пригорнуся,
То без Олі не вдається жить.
На кордоні совісті затисла
Душу непостійності вина, –
Згадую сьогодні тільки числа,
Бо забулись зовсім імена.

Ігор Деркач
2019.05.25 06:30
Аврал триває. Чубимося знову.
Російське чудо, і немає див.
Зшиваємо державу по-новому,
а націю – як Вова заповів.

***
Ґарантувати – це ще не подія,
яка усе вирішує за раз,

Світлана Майя Залізняк
2019.05.24 22:20
Лад буває лише в раю,
там немає заміни Єві.
Я чарунок отут не таю,
відбиваюсь від ос у мреві.

Є китайський ліхтар, лукум.
Запустити б - та ливні, грози...
Обіцявся іще й самум!

Вячеслав Семенко
2019.05.24 19:45
Коли скоробіжна розсудливість сходить на нас,
уривки розмов, що блукають на сходових клітках,
вночі поміж сльоти, мокречі, багна,
народиться голос тендітно високий і світлий.

Крізь осад намулу проб'ється нове джерело,
воскресша краплина уперте кам

Світлана Майя Залізняк
2019.05.24 15:02
Кекси медові, третина банана,
склянка цикорію... і голоднеча.
Сукню курортну приміряла - рано...
Котик лягає на музоньки плечі.

Бджілка дзуміє... а цукру не можна...
Хочеться манго з Камбоджі чи Ліми.
Я - легковажна і непереможна -

Марія Дем'янюк
2019.05.24 11:56
Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
усміхається небесно жовтому нарцизу,
розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
Аж до

Ірина Білінська
2019.05.24 11:24
Вона прийшла у понеділок.
О, як же я її чекав!
Душа, окрилена, злетіла,
Неначе Бог її підняв.

Вона була дзвінка і зріла,
В обіймах чистої весни.
А ніжний запах її тіла
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оля Боняк
2019.05.22

Світлана Пасенюк
2019.04.24

Ірина Залюбовська
2019.04.22

Ростислав Стадницький
2019.04.22

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2019) / Вірші

 Назад
Образ твору Я вірю у те, що сумують за нами,
Окремо за кожним або за всіма,
В минуле зачинені двері та брами.
Пусте, що зворотного шляху нема.

Вернутися б дітьми або школярами -
За мною пішла би численна юрма.
Та в небо хрестами указують храми:
Туди - і нікуди, мені зокрема.

Я майже зібрався, і знаю, що рушу -
Прикласти до брами спітніле чоло,
Бо пам'ять настільки вимотує душу,
Що краще би зовсім її не було...

Поточна версія. 2019.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-02-01 09:56:08
Переглядів сторінки твору 280
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.144 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.041 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.841
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Наша міфологія, вірші
Автор востаннє на сайті 2019.05.26 06:01
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-02-01 12:39:02 ]
пам"ять - то і є наша машина часу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-01 15:08:57 ]
І сімейні альбоми.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-02-01 17:08:06 ]
Щемно, проникливо...
Попервах злякався того дефісу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-01 17:45:37 ]
Якось подумаю, як би покращити інформативність.
Дякую, Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-02 07:36:50 ]
Друже! НЕ варто у двох поспіль строфах римувати з однаковим закінченням: нами, брами, школярами, храми. І є повтори, що теж не вітається. Трішки попрацювати і все буде гаразд.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-02 09:13:56 ]
Якщо міркувати формально, то можна погодитися з Вашим зауваженням. Я навіть не намагаюся сперечатися.
А лише спробую розповісти про деякі "вузькі місця" декількох віршових форм, пісні (рядки) яких вимагають більшої кількості схожих закінчень. Це сонети, це ронделі, рондо, тріолети. Щонайменше, вони.
Східної поезії я не чіпатиму. І латини - теж.
А що залишається авторам?
Так - намагатися уникати римування однакових частин мови. Якщо це проблематично, то зосередится на варіантах (як оце в даному випадку я) використання неоднакових відмінків (якщо це іменники) або множини проти однини. Головне - щоби все трималося купи і гармонійно збігалося.
Наскільки задум може бути успішним в його реалізації - це вже залежить від авторської майстерності, його ерудованості тощо. І перш за все - таланту.
В цього, у даному випадку, вірша були шанси стати сонетом. Тут є теза, антитеза теж вимальовується, а от з синтезом не вдалося. Або певною мірою, частково.
Я не захотів. Рима "душу-мушу-грушу" є досить відомою. "Село-було" - так само. І в результаті я відмовився від сонета. І вже впадаю в сумніви, як мені бути далі з рондо та ронделями? Дратувати читача?
Набридати, на перший огляд, одноманітністю?

Дякую за коментар і за увагу,
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-02 12:26:42 ]
Як би ж то ми пам'ятали щасливі миті життя.
Так ні, саме погане запам'ятовується краще.
Біль душевна не зникає навіть після каяття і прощення. Вірш глибокий, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-02 17:57:43 ]
Це вже, напевне, совість. Вона живить енергією пам'ять людей про їхні не самі найкращі вчинки. Про кращі - може, вона [совість] відпочиває. А пам'ять все одно ні.
Дякую за увагу,
Ю. С.