ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2021.01.22 15:24
Серпневий день так швидко промайне.
Скупає Вас в теплі останнім літо.
І Ви тоді згадаєте мене,
Як вересень зігріє зелен-жито,

Згадаєте мої зболілі очі,
І душу, що не вірить вже словам.
І Вас замучить совість опівночі

Ніна Виноградська
2021.01.22 15:21
Усе святе вкраїнське - на смітник!
І ні до чого всі перестороги.
Народ, який у рабстві жити звик,
Покинула надія, навіть боги.

І розуму у нації нема,
Бо владу віддає завжди чужинцям.
А їй зостались біди і сума

Тетяна Левицька
2021.01.22 14:09
Буріє вечір, зірка сяйна
у небі краплею сльоти.
Я знов на відстанні мовчання,
в тенетах болю, самоти.

Згущає тіні у кімнаті
полудою тутешня ніч,
і тільки думи пелехаті

Ігор Шоха
2021.01.22 13:14
Хоча на чудеса немає моди,
гармонія – основа із основ
будови первозданної природи,
увінчаної іменем Любов.

На цьому ґрунті виросли народи,
яким не зайве нагадати знов,
що ми на благо волі і свободи

Сергій Гупало
2021.01.22 12:56
Озовись, не мовчи, розкажи…
Бо ніхто не почує за мене.
Забоїшся – іди в міражі,
У гареми чи до Мельпомени.

Не вимвлюй усеньке до дна.
Залиши жалкування, докори
Полюби дивака – джиґуна.

Дума Козак
2021.01.22 10:59
Квилить за вікнами майже приречено вітер,
гоне по небу хмарини в далекі краї.
Нині зима, але всі мої мрії про літо,
в літо полинули думи кудлаті мої.

Вітер, вітер… Роздуває сотні літер,
не дає зібратись під пером.
Вітер, вітер… Ти поету добрий рит

Микола Соболь
2021.01.22 09:58
Тримаю платіжку за газ.
Її не намажеш на хліб.
Хто дурнем тоді був із нас?
Не світло горить – смолоскип.
Водицю гарячу боюсь…
Та скільки тієї зими?
І митись не тягне чомусь.
П’ять тижнів лише до весни.

Сергій Губерначук
2021.01.22 08:34
До України крок лише один
з усіх її вершин, з усіх глибин!
До пісні, що бринить на видноколі
з її душі, яка живе на волі!
До серця між коханням і зітханням!
До неньки, оповитої чеканням!
До джерела, яке струмить так чисто
лісами снів, по спогадах д

Віктор Кучерук
2021.01.22 05:27
Від сили волі лиш залежить
Чи я надовго в смуток влип, –
Буває скорий він, як нежить,
Або тривкий, неначе грип.
Бува, забудеться вже завтра,
У вирі явищ і подій, –
Те, що в душі лишать не варто
А гнати з рідної мерщій.

Володимир Бойко
2021.01.21 23:47
Неправедні судді судам непідсудні. Законодавцям закон не писаний. Їм достатньо законів фізики. Закон сполучених посудин – якщо бюджет грошей недоодержує, то хтось їх одержує. Ворогам – закон, друзям – усе, собі – понад усе. Найчастіше під личи

Домінік Арфіст
2021.01.21 23:37
Мело, мело по всій землі
На всесвіт цілий.
Горіла свічка на столі,
Усе горіла.

Як тьмою літня мошкара
Летить на пломінь,
Летіла сніжна мішура

Дума Козак
2021.01.21 17:56
Шановний пане, ви чому очима
немов павук вп‘ялись у мої груди?
У вас півсотні років за плечима,
а тут народ з малими дітьми всюди!

Я молода, але порядна жінка,
вам не дозволю так себе вести!
А ще у вас розстебнута ширінька

Тетяна Левицька
2021.01.21 15:09
Твій годинник йшов повільно,
вибивав сріблясто - дзвін,
та час мури безнадійно,
перетворює на тлін.

Навесні гуляла вітром,
абрикосою цвіла.
Не натішилась, а літо

Ніна Виноградська
2021.01.21 15:05
А він іде, збуваючись у світі,
Перед народом, що за ним в рядах.
Він далі бачить, що йому не з квітів -
Камінням ворогів покритий шлях.

А він іде, штовхаючи планету,
Яка загусла в темряві, імлі.
Хоча зосталось мало вже до злету,

Ніна Виноградська
2021.01.21 14:31
Метуть, метуть сніги, остуджуючи душу,
Ховаючи минуле в заметах, у ярах.
І я, немов рибина, кинута на сушу,
Бажаю все забути і пережити страх.

Забути крик очей і рук твоїх бажання-
Обняти цілий світ і кинути до ніг.
Та вперто ожива в моїй душі кох

Віталій Білець
2021.01.21 14:18
Всі согрішають, падають усі,
Нема, немає праведних на світі...
Хтось у гріхах, як трави у росі,
Хтось в гордощах – немов сади у цвіті.

Та й так живемо гублячи життя
На справи малоцінні і марнотні,
Приглушуючи давні відчуття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Людська любов

От дайте мені відповідь: нащо люди заводять домашніх тварин? Нащо несуть у власний дім чотирилапих, пернатих , покритих лускою чи хітином істот, аби побавившись із ними пару днів залишити без належного догляду? Яка естетика та глузд у тому, аби поруч із собою тримати голодних, хворих, позбавлених ласки і тепла нещасних створінь, які до самої смерті будуть віддано зазирати в очі власним безсердечним господарям? Немає відповіді? І в мене немає.
Важко стало сусідам утримувати у своїй квартирі кицьку, оскільки у їхньої доньки народилася дитинка з алергією на котячу шерсть. Поступили, наче, по людськи: на поверсі в кінці коридору є площадка для того аби сушити білизну та ставити дитячі коляски. Відгородили вони її залізною решіткою, фасад зашили ДВП, поставили вхідні двері та навісили замка. І запустили туди свою кицю.
Отримав безкоштовну можливість щоночі слухати котячий нявкіт під своїми дверима, а вийшовши на коридор вдихати аромати котячої сечі та посліду, який хазяї прибирають раз на тиждень. Годують теж нерегулярно. Прохання решти сусідів позбавити мешканців поверху такого сумнівного задоволення ігрорувалися, на погрози викликати поліцію власники кішки весело реготали та крутили дулі. Не знаю як би воно склалося далі, але тваринка нагло здохла.
Не пройшло і місяця – хазяї придбали бультер'єра. Тепер щоночі мешканці будинку слухають вий голодного пса.
Маю садибу за Києвом. Там в основному і живу, бо у столиці тільки розхитуються нерви. Але тут ще більше сюрпризів: сусід за парканом притягнув додому кішечку. Сіреньку таку, маленьку, англійської породи, мабуть. Як напивався – знущався із тварини, бив її ногами, вуса підпалював. Гахнув так дверима, що зламав їй хвоста.
Кицька утекла до нас. Дуже довго лякалася нас із дружиною: кажемо «кись-кись», а вона навтьоки. Поступово довірилася, стала ночувати в хаті, вилазити на руки. А як почалися пологи – приповзла у ліжко аби допомогли. Ви думаєте тварини не плачуть? Егеж, не плачуть,- бачили б ви які сльози котилися у Чоприхи (так її назвали) з очей. Всі троє кошенят довелося виймати нам із жінкою, оскільки у тварини на це не було сил. Мабуть, сусід пошкодив їй дітородний апарат. Після пологів викликали ветеринара , який провів вимушену стерилізацію. Нині як побачить свого колишнього господаря – шерсь дибки, шипить і намагається вкусити.
А сусіда не вгавав – завів ще одну хвостату . Посадив на цепа біля хати аби не псувала долівку та меблі. Кицька захворіла, від болю стала кричати не своїм голосом і вдень, і вночі. Відв’язав її гицель, відлупцював і вигнав із двору. І це на початку зими!
Кішка приповзла до нас під поріг. Три дні тільки їла і спала, прямо біля миски. Аж по тому потроху очуняла, хоча ноги ще дрижали від безсилля. Виявилося, що від неналежного догляду у неї захворіли вуха, і кицька поступово оглухла. До тарілки з кормом доводиться приносити на руках.
А позаминулої осені завів сусіда собачку. З тим самим результатом: голодна і відлупцьована собака перегризла цепа і втекла до нас. Спить у сарайчику, де ми зберігаємо глицю (соснові голки) на розпалку груби. Там тепло і затишно. На додачу ще старих кожухів увіпхув пару штук.
Позавчора зазирнув до Рябка, а там ще одна приблуда спить. Знаю чий то пес: баба Степанида померла, після похорон ніхто не захотів тварину у себе пригріти, випустили з буди та й усе.
Отак і живемо, шановні читачі. Чи заважають трохи тварини? Не без того, усякого буває. Он, гралися песики у дворі, сподобався їм дерматин на моїх вхідних дверях – зачепили ловкенько удвох зубиськами, потягнули – і побігли кожен зі своїм шматком хто куди. Хай жують, як грошей назбираю, то металеві поставлю. А сьогодні куплю на Шпалерному ринку оббивку та перетягну двері заново. А заодно вітамінів треба прикупити, бо щось мені шерсь не подобається у Рябка.
А гавкає він славно! І штани гостям латає регулярно. Одному моєму знайомому шматок сідниці одгриз. Згодом дізнався, що дядя тримає акваріум, у якому постійно дохнуть рибки, а вода мутна. Тож пес інтуїтивно відчуває, хто знущається над живими істотами, а хто добрий. Тому якщо захочете завітати – зателефонуйте спочатку. Я тоді його в сарайчику із бичком замкну.
То що – ждати у гості?
03.02.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-05 06:16:12
Переглядів сторінки твору 1363
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.208 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.207 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.01.07 20:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 08:37:04 ]
Тема актуальна, і дуже прикра. І, можливо, і стиль подання тому "простонародний".
Та, окремо, хочу зауважити, що все описане ніяк не стосується "людини" і "людського", а отже і "людяного". Все це "прекрасно" потрактовується розмаїтими характерами особистих "я", аж до виразного "нелюдства".

Здається, на сьогоднішній день, ставлення до тварин регламентується відповідними законами, і можна сміливо викликати поліцію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-05 17:51:39 ]
Поліція проблеми не вирішить. Це людська проблема, і лежить вона у площині моралі
В окопах, під вибухами снарядів люди тримають і котів, і собак. І бережуть їх. А тут - у тихому болоті - вони мало кому потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 10:17:20 ]
Але "люди" ("людяність") не здатні насильством над "нелюдами" вирішити ці проблеми. Тільки, нмсд, каталізацією процесів зростання інших "хомо".

Є велика різниця між "людиною" і "особою". Взаємодія між "особами" - бо все живе "особистісне" - залежить від індивідуальних рис кожної "особи". Менш розвинуті "особи" можуть переходити під патронаж більш розвинутих осіб.
"Хомо" - це "той самий".
Щодо "людини", то "людиною" є виключно та особа, що проявляє "людяність", що знаходиться в явищі "людини". ("природа", "цивілізація". "хомо" і "людина" - різні явища, від різних джерел).

Думаю, варто це розрізняти для зменшення туману в суспільстві в цілому і літературі, зокрема. Хоча я і знаю, що півтони сенсів нам, в цілому, ще малодосяжні. (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 18:43:50 ]
Шкода, що тим двоногим власникам ніхто не прочитає. Може б, розчулились. І виправились. Переконливо подано. Проймає.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-05 21:32:02 ]
Тема не нова.
Екзюпері: « ми відповідальні за тих, кого приручили»;
У Пушкіна - душогуб, ризикуючи життям, рятує з вогню кошеня;
Із власного досвіду - сусіда котику під хвіст заглядає, а людину, яка цього котика «образила», готовий вбити і оком не моргне.
Колізія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-05 22:31:00 ]
Є таке. Переважна більшість людей, які тримають домашніх тварин...людей не любить. І це факт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2019-02-06 09:20:08 ]
Вчора прочитала, сьогодні пишу. Шкода тварин і не розумію тих людей, що не відповідально ставляться до тварин. Такі оповідання потрібні, можливо, хтось замислиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-06 21:32:12 ]
Можливо. Тут потрібно аби людина пережила на собі щось гнітюче.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 11:13:01 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=139427

Редакціє майстерень, завітали б на сторінку цю.......
тут людяний автор пише......
ви ж мусите реагувати на такі публікації чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-05-27 21:06:52 ]
Трохи неуважно переглянув, і що тепер?
Я особисто не прихильник втрати поетичної енергії на подібні вироби - без гармонії з красою. Але ж кожному своє.
З іншого боку буває ніби гостро обмінюються ритмізованими репліками двоє авторів і обоє цим заряджаються на нові і нові такі ж бо звершення. Напевно для них це важливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 21:53:01 ]
Правильно. Технічне фехтування хоч і кольке, але в межах правил. Ні імен, ні прізвищ, ні лайки немає. Діалог літгероїв. Завтра буде новий день, з'явиться щось цікавіше. Звичайний робочий процес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:11:56 ]
Ні імен, ні прізвищ... ні сенсу...ні цікавизни...
дехто з бляклим каламарем пише щодня дурниці, наче віршує...наче сатирик...наче товариш...наче ворог...наче прийшов на сайт... наче без нього спокійніше було б. Наче щирий, наче лицемірний. Головне: прижився, бо ніхто не хоче зачіпати, щоб не було халепи. Натяків не розуміє.
Бо постійні дошкульності на адресу найрейтинговіших покликали до життя кілька звернень Ярослава Чорногуза до адміну, писала я, та нема, як бачимо, бажання, творити на ПМ атмосферу доброзичливості. Чи багато розуму треба -
сміятися із відомих, не шліфувати власне перо. Заливати сторінку поетичного сайту словесною біжутерією... Щоразу, пробігаючи поглядом по продукту "писунки", думаю: таки унікальна особа. Нахабна, така, що втратила самокритичність, самовимогливість. Підсосати слова, образи, образити - це модус декого. І все менше мені хочеться бувати на сайті поетичному, де на нових авторів майже нема часу у майстрів, де негатив забезпечений, якщо почнеш коменнтувати не в сенсі все гаразд.
Прикро, що клімат нині творять графоманисті, ненвибагливі, а не справжні поети. Я відійду від сайту, бо набридло читати і реагувати на дошкульності. Бути поряд із особою, яка пише друзяко і тут же пирскає огірком насміху - це не моя зацікавленість. З чого сміятися? З високої поезії, з метафоричної, образної... Бо сам не доскочив... Не потребую діалогу з Сушком, який присвяту мені писав і поставив на конвеєр лубочне віршування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:19:32 ]
коментувати невибагливі огріхи набору


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:48:23 ]
"Мій друг, що з ворогом укупі пив і їв,
Повік не діждеться від мене добрих слів.
До біса цукор той, що був біля отрути!
Геть від метелика, що на змії сидів!"

Ібн Сіна Абу Алі Хусейн
...............................