ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.

Леся Горова
2025.10.19 11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.

Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля

Тетяна Левицька
2025.10.19 09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо

Сергій СергійКо
2025.10.19 09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.

Віктор Кучерук
2025.10.19 06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Людська любов

От дайте мені відповідь: нащо люди заводять домашніх тварин? Нащо несуть у власний дім чотирилапих, пернатих , покритих лускою чи хітином істот, аби побавившись із ними пару днів залишити без належного догляду? Яка естетика та глузд у тому, аби поруч із собою тримати голодних, хворих, позбавлених ласки і тепла нещасних створінь, які до самої смерті будуть віддано зазирати в очі власним безсердечним господарям? Немає відповіді? І в мене немає.
Важко стало сусідам утримувати у своїй квартирі кицьку, оскільки у їхньої доньки народилася дитинка з алергією на котячу шерсть. Поступили, наче, по людськи: на поверсі в кінці коридору є площадка для того аби сушити білизну та ставити дитячі коляски. Відгородили вони її залізною решіткою, фасад зашили ДВП, поставили вхідні двері та навісили замка. І запустили туди свою кицю.
Отримав безкоштовну можливість щоночі слухати котячий нявкіт під своїми дверима, а вийшовши на коридор вдихати аромати котячої сечі та посліду, який хазяї прибирають раз на тиждень. Годують теж нерегулярно. Прохання решти сусідів позбавити мешканців поверху такого сумнівного задоволення ігрорувалися, на погрози викликати поліцію власники кішки весело реготали та крутили дулі. Не знаю як би воно склалося далі, але тваринка нагло здохла.
Не пройшло і місяця – хазяї придбали бультер'єра. Тепер щоночі мешканці будинку слухають вий голодного пса.
Маю садибу за Києвом. Там в основному і живу, бо у столиці тільки розхитуються нерви. Але тут ще більше сюрпризів: сусід за парканом притягнув додому кішечку. Сіреньку таку, маленьку, англійської породи, мабуть. Як напивався – знущався із тварини, бив її ногами, вуса підпалював. Гахнув так дверима, що зламав їй хвоста.
Кицька утекла до нас. Дуже довго лякалася нас із дружиною: кажемо «кись-кись», а вона навтьоки. Поступово довірилася, стала ночувати в хаті, вилазити на руки. А як почалися пологи – приповзла у ліжко аби допомогли. Ви думаєте тварини не плачуть? Егеж, не плачуть,- бачили б ви які сльози котилися у Чоприхи (так її назвали) з очей. Всі троє кошенят довелося виймати нам із жінкою, оскільки у тварини на це не було сил. Мабуть, сусід пошкодив їй дітородний апарат. Після пологів викликали ветеринара , який провів вимушену стерилізацію. Нині як побачить свого колишнього господаря – шерсь дибки, шипить і намагається вкусити.
А сусіда не вгавав – завів ще одну хвостату . Посадив на цепа біля хати аби не псувала долівку та меблі. Кицька захворіла, від болю стала кричати не своїм голосом і вдень, і вночі. Відв’язав її гицель, відлупцював і вигнав із двору. І це на початку зими!
Кішка приповзла до нас під поріг. Три дні тільки їла і спала, прямо біля миски. Аж по тому потроху очуняла, хоча ноги ще дрижали від безсилля. Виявилося, що від неналежного догляду у неї захворіли вуха, і кицька поступово оглухла. До тарілки з кормом доводиться приносити на руках.
А позаминулої осені завів сусіда собачку. З тим самим результатом: голодна і відлупцьована собака перегризла цепа і втекла до нас. Спить у сарайчику, де ми зберігаємо глицю (соснові голки) на розпалку груби. Там тепло і затишно. На додачу ще старих кожухів увіпхув пару штук.
Позавчора зазирнув до Рябка, а там ще одна приблуда спить. Знаю чий то пес: баба Степанида померла, після похорон ніхто не захотів тварину у себе пригріти, випустили з буди та й усе.
Отак і живемо, шановні читачі. Чи заважають трохи тварини? Не без того, усякого буває. Он, гралися песики у дворі, сподобався їм дерматин на моїх вхідних дверях – зачепили ловкенько удвох зубиськами, потягнули – і побігли кожен зі своїм шматком хто куди. Хай жують, як грошей назбираю, то металеві поставлю. А сьогодні куплю на Шпалерному ринку оббивку та перетягну двері заново. А заодно вітамінів треба прикупити, бо щось мені шерсь не подобається у Рябка.
А гавкає він славно! І штани гостям латає регулярно. Одному моєму знайомому шматок сідниці одгриз. Згодом дізнався, що дядя тримає акваріум, у якому постійно дохнуть рибки, а вода мутна. Тож пес інтуїтивно відчуває, хто знущається над живими істотами, а хто добрий. Тому якщо захочете завітати – зателефонуйте спочатку. Я тоді його в сарайчику із бичком замкну.
То що – ждати у гості?
03.02.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-05 06:16:12
Переглядів сторінки твору 3467
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.208 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.207 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 08:37:04 ]
Тема актуальна, і дуже прикра. І, можливо, і стиль подання тому "простонародний".
Та, окремо, хочу зауважити, що все описане ніяк не стосується "людини" і "людського", а отже і "людяного". Все це "прекрасно" потрактовується розмаїтими характерами особистих "я", аж до виразного "нелюдства".

Здається, на сьогоднішній день, ставлення до тварин регламентується відповідними законами, і можна сміливо викликати поліцію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-05 17:51:39 ]
Поліція проблеми не вирішить. Це людська проблема, і лежить вона у площині моралі
В окопах, під вибухами снарядів люди тримають і котів, і собак. І бережуть їх. А тут - у тихому болоті - вони мало кому потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 10:17:20 ]
Але "люди" ("людяність") не здатні насильством над "нелюдами" вирішити ці проблеми. Тільки, нмсд, каталізацією процесів зростання інших "хомо".

Є велика різниця між "людиною" і "особою". Взаємодія між "особами" - бо все живе "особистісне" - залежить від індивідуальних рис кожної "особи". Менш розвинуті "особи" можуть переходити під патронаж більш розвинутих осіб.
"Хомо" - це "той самий".
Щодо "людини", то "людиною" є виключно та особа, що проявляє "людяність", що знаходиться в явищі "людини". ("природа", "цивілізація". "хомо" і "людина" - різні явища, від різних джерел).

Думаю, варто це розрізняти для зменшення туману в суспільстві в цілому і літературі, зокрема. Хоча я і знаю, що півтони сенсів нам, в цілому, ще малодосяжні. (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 18:43:50 ]
Шкода, що тим двоногим власникам ніхто не прочитає. Може б, розчулились. І виправились. Переконливо подано. Проймає.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 21:32:02 ]
Тема не нова.
Екзюпері: « ми відповідальні за тих, кого приручили»;
У Пушкіна - душогуб, ризикуючи життям, рятує з вогню кошеня;
Із власного досвіду - сусіда котику під хвіст заглядає, а людину, яка цього котика «образила», готовий вбити і оком не моргне.
Колізія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-05 22:31:00 ]
Є таке. Переважна більшість людей, які тримають домашніх тварин...людей не любить. І це факт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-06 09:20:08 ]
Вчора прочитала, сьогодні пишу. Шкода тварин і не розумію тих людей, що не відповідально ставляться до тварин. Такі оповідання потрібні, можливо, хтось замислиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-06 21:32:12 ]
Можливо. Тут потрібно аби людина пережила на собі щось гнітюче.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 11:13:01 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=139427

Редакціє майстерень, завітали б на сторінку цю.......
тут людяний автор пише......
ви ж мусите реагувати на такі публікації чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-05-27 21:06:52 ]
Трохи неуважно переглянув, і що тепер?
Я особисто не прихильник втрати поетичної енергії на подібні вироби - без гармонії з красою. Але ж кожному своє.
З іншого боку буває ніби гостро обмінюються ритмізованими репліками двоє авторів і обоє цим заряджаються на нові і нові такі ж бо звершення. Напевно для них це важливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 21:53:01 ]
Правильно. Технічне фехтування хоч і кольке, але в межах правил. Ні імен, ні прізвищ, ні лайки немає. Діалог літгероїв. Завтра буде новий день, з'явиться щось цікавіше. Звичайний робочий процес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:11:56 ]
Ні імен, ні прізвищ... ні сенсу...ні цікавизни...
дехто з бляклим каламарем пише щодня дурниці, наче віршує...наче сатирик...наче товариш...наче ворог...наче прийшов на сайт... наче без нього спокійніше було б. Наче щирий, наче лицемірний. Головне: прижився, бо ніхто не хоче зачіпати, щоб не було халепи. Натяків не розуміє.
Бо постійні дошкульності на адресу найрейтинговіших покликали до життя кілька звернень Ярослава Чорногуза до адміну, писала я, та нема, як бачимо, бажання, творити на ПМ атмосферу доброзичливості. Чи багато розуму треба -
сміятися із відомих, не шліфувати власне перо. Заливати сторінку поетичного сайту словесною біжутерією... Щоразу, пробігаючи поглядом по продукту "писунки", думаю: таки унікальна особа. Нахабна, така, що втратила самокритичність, самовимогливість. Підсосати слова, образи, образити - це модус декого. І все менше мені хочеться бувати на сайті поетичному, де на нових авторів майже нема часу у майстрів, де негатив забезпечений, якщо почнеш коменнтувати не в сенсі все гаразд.
Прикро, що клімат нині творять графоманисті, ненвибагливі, а не справжні поети. Я відійду від сайту, бо набридло читати і реагувати на дошкульності. Бути поряд із особою, яка пише друзяко і тут же пирскає огірком насміху - це не моя зацікавленість. З чого сміятися? З високої поезії, з метафоричної, образної... Бо сам не доскочив... Не потребую діалогу з Сушком, який присвяту мені писав і поставив на конвеєр лубочне віршування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:19:32 ]
коментувати невибагливі огріхи набору


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:48:23 ]
"Мій друг, що з ворогом укупі пив і їв,
Повік не діждеться від мене добрих слів.
До біса цукор той, що був біля отрути!
Геть від метелика, що на змії сидів!"

Ібн Сіна Абу Алі Хусейн
...............................