ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
2024.04.21
21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
2024.04.21
14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
2024.04.21
11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Людська любов
От дайте мені відповідь: нащо люди заводять домашніх тварин? Нащо несуть у власний дім чотирилапих, пернатих , покритих лускою чи хітином істот, аби побавившись із ними пару днів залишити без належного догляду? Яка естетика та глузд у тому, аби поруч із собою тримати голодних, хворих, позбавлених ласки і тепла нещасних створінь, які до самої смерті будуть віддано зазирати в очі власним безсердечним господарям? Немає відповіді? І в мене немає.
Важко стало сусідам утримувати у своїй квартирі кицьку, оскільки у їхньої доньки народилася дитинка з алергією на котячу шерсть. Поступили, наче, по людськи: на поверсі в кінці коридору є площадка для того аби сушити білизну та ставити дитячі коляски. Відгородили вони її залізною решіткою, фасад зашили ДВП, поставили вхідні двері та навісили замка. І запустили туди свою кицю.
Отримав безкоштовну можливість щоночі слухати котячий нявкіт під своїми дверима, а вийшовши на коридор вдихати аромати котячої сечі та посліду, який хазяї прибирають раз на тиждень. Годують теж нерегулярно. Прохання решти сусідів позбавити мешканців поверху такого сумнівного задоволення ігрорувалися, на погрози викликати поліцію власники кішки весело реготали та крутили дулі. Не знаю як би воно склалося далі, але тваринка нагло здохла.
Не пройшло і місяця – хазяї придбали бультер'єра. Тепер щоночі мешканці будинку слухають вий голодного пса.
Маю садибу за Києвом. Там в основному і живу, бо у столиці тільки розхитуються нерви. Але тут ще більше сюрпризів: сусід за парканом притягнув додому кішечку. Сіреньку таку, маленьку, англійської породи, мабуть. Як напивався – знущався із тварини, бив її ногами, вуса підпалював. Гахнув так дверима, що зламав їй хвоста.
Кицька утекла до нас. Дуже довго лякалася нас із дружиною: кажемо «кись-кись», а вона навтьоки. Поступово довірилася, стала ночувати в хаті, вилазити на руки. А як почалися пологи – приповзла у ліжко аби допомогли. Ви думаєте тварини не плачуть? Егеж, не плачуть,- бачили б ви які сльози котилися у Чоприхи (так її назвали) з очей. Всі троє кошенят довелося виймати нам із жінкою, оскільки у тварини на це не було сил. Мабуть, сусід пошкодив їй дітородний апарат. Після пологів викликали ветеринара , який провів вимушену стерилізацію. Нині як побачить свого колишнього господаря – шерсь дибки, шипить і намагається вкусити.
А сусіда не вгавав – завів ще одну хвостату . Посадив на цепа біля хати аби не псувала долівку та меблі. Кицька захворіла, від болю стала кричати не своїм голосом і вдень, і вночі. Відв’язав її гицель, відлупцював і вигнав із двору. І це на початку зими!
Кішка приповзла до нас під поріг. Три дні тільки їла і спала, прямо біля миски. Аж по тому потроху очуняла, хоча ноги ще дрижали від безсилля. Виявилося, що від неналежного догляду у неї захворіли вуха, і кицька поступово оглухла. До тарілки з кормом доводиться приносити на руках.
А позаминулої осені завів сусіда собачку. З тим самим результатом: голодна і відлупцьована собака перегризла цепа і втекла до нас. Спить у сарайчику, де ми зберігаємо глицю (соснові голки) на розпалку груби. Там тепло і затишно. На додачу ще старих кожухів увіпхув пару штук.
Позавчора зазирнув до Рябка, а там ще одна приблуда спить. Знаю чий то пес: баба Степанида померла, після похорон ніхто не захотів тварину у себе пригріти, випустили з буди та й усе.
Отак і живемо, шановні читачі. Чи заважають трохи тварини? Не без того, усякого буває. Он, гралися песики у дворі, сподобався їм дерматин на моїх вхідних дверях – зачепили ловкенько удвох зубиськами, потягнули – і побігли кожен зі своїм шматком хто куди. Хай жують, як грошей назбираю, то металеві поставлю. А сьогодні куплю на Шпалерному ринку оббивку та перетягну двері заново. А заодно вітамінів треба прикупити, бо щось мені шерсь не подобається у Рябка.
А гавкає він славно! І штани гостям латає регулярно. Одному моєму знайомому шматок сідниці одгриз. Згодом дізнався, що дядя тримає акваріум, у якому постійно дохнуть рибки, а вода мутна. Тож пес інтуїтивно відчуває, хто знущається над живими істотами, а хто добрий. Тому якщо захочете завітати – зателефонуйте спочатку. Я тоді його в сарайчику із бичком замкну.
То що – ждати у гості?
03.02.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Людська любов
От дайте мені відповідь: нащо люди заводять домашніх тварин? Нащо несуть у власний дім чотирилапих, пернатих , покритих лускою чи хітином істот, аби побавившись із ними пару днів залишити без належного догляду? Яка естетика та глузд у тому, аби поруч із собою тримати голодних, хворих, позбавлених ласки і тепла нещасних створінь, які до самої смерті будуть віддано зазирати в очі власним безсердечним господарям? Немає відповіді? І в мене немає.
Важко стало сусідам утримувати у своїй квартирі кицьку, оскільки у їхньої доньки народилася дитинка з алергією на котячу шерсть. Поступили, наче, по людськи: на поверсі в кінці коридору є площадка для того аби сушити білизну та ставити дитячі коляски. Відгородили вони її залізною решіткою, фасад зашили ДВП, поставили вхідні двері та навісили замка. І запустили туди свою кицю.
Отримав безкоштовну можливість щоночі слухати котячий нявкіт під своїми дверима, а вийшовши на коридор вдихати аромати котячої сечі та посліду, який хазяї прибирають раз на тиждень. Годують теж нерегулярно. Прохання решти сусідів позбавити мешканців поверху такого сумнівного задоволення ігрорувалися, на погрози викликати поліцію власники кішки весело реготали та крутили дулі. Не знаю як би воно склалося далі, але тваринка нагло здохла.
Не пройшло і місяця – хазяї придбали бультер'єра. Тепер щоночі мешканці будинку слухають вий голодного пса.
Маю садибу за Києвом. Там в основному і живу, бо у столиці тільки розхитуються нерви. Але тут ще більше сюрпризів: сусід за парканом притягнув додому кішечку. Сіреньку таку, маленьку, англійської породи, мабуть. Як напивався – знущався із тварини, бив її ногами, вуса підпалював. Гахнув так дверима, що зламав їй хвоста.
Кицька утекла до нас. Дуже довго лякалася нас із дружиною: кажемо «кись-кись», а вона навтьоки. Поступово довірилася, стала ночувати в хаті, вилазити на руки. А як почалися пологи – приповзла у ліжко аби допомогли. Ви думаєте тварини не плачуть? Егеж, не плачуть,- бачили б ви які сльози котилися у Чоприхи (так її назвали) з очей. Всі троє кошенят довелося виймати нам із жінкою, оскільки у тварини на це не було сил. Мабуть, сусід пошкодив їй дітородний апарат. Після пологів викликали ветеринара , який провів вимушену стерилізацію. Нині як побачить свого колишнього господаря – шерсь дибки, шипить і намагається вкусити.
А сусіда не вгавав – завів ще одну хвостату . Посадив на цепа біля хати аби не псувала долівку та меблі. Кицька захворіла, від болю стала кричати не своїм голосом і вдень, і вночі. Відв’язав її гицель, відлупцював і вигнав із двору. І це на початку зими!
Кішка приповзла до нас під поріг. Три дні тільки їла і спала, прямо біля миски. Аж по тому потроху очуняла, хоча ноги ще дрижали від безсилля. Виявилося, що від неналежного догляду у неї захворіли вуха, і кицька поступово оглухла. До тарілки з кормом доводиться приносити на руках.
А позаминулої осені завів сусіда собачку. З тим самим результатом: голодна і відлупцьована собака перегризла цепа і втекла до нас. Спить у сарайчику, де ми зберігаємо глицю (соснові голки) на розпалку груби. Там тепло і затишно. На додачу ще старих кожухів увіпхув пару штук.
Позавчора зазирнув до Рябка, а там ще одна приблуда спить. Знаю чий то пес: баба Степанида померла, після похорон ніхто не захотів тварину у себе пригріти, випустили з буди та й усе.
Отак і живемо, шановні читачі. Чи заважають трохи тварини? Не без того, усякого буває. Он, гралися песики у дворі, сподобався їм дерматин на моїх вхідних дверях – зачепили ловкенько удвох зубиськами, потягнули – і побігли кожен зі своїм шматком хто куди. Хай жують, як грошей назбираю, то металеві поставлю. А сьогодні куплю на Шпалерному ринку оббивку та перетягну двері заново. А заодно вітамінів треба прикупити, бо щось мені шерсь не подобається у Рябка.
А гавкає він славно! І штани гостям латає регулярно. Одному моєму знайомому шматок сідниці одгриз. Згодом дізнався, що дядя тримає акваріум, у якому постійно дохнуть рибки, а вода мутна. Тож пес інтуїтивно відчуває, хто знущається над живими істотами, а хто добрий. Тому якщо захочете завітати – зателефонуйте спочатку. Я тоді його в сарайчику із бичком замкну.
То що – ждати у гості?
03.02.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію