ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.15 15:59
Вибачайте, жодних передмов!
Творчість – це суцільна таємниця.
На ніч я завішую трюмо.
А чому? Та вам – яка різниця?
Кожну ніч завішую трюмо…

До світанку – лівою пишу,
сходить сонце – я стаю правшею.

Тамара Шкіндер
2019.11.15 10:50
Пливе кача по Тисині".
Котрий рік пливе...
Відчай, горе в Україні
Мороком живе.

Пливе кача по Тисині.
Множить ріки сліз.
Син вернуся в домовині

Іван Потьомкін
2019.11.15 10:48
Лиш грабувать і нічим не гребувать.
Усе тільки тепер і ні крихти на потім.
Байдуже , що добуте усе те
Чужою думкою і потом…
…На пустку, мов знову прокотилася орда монголів,
Перетворилась омріяна і вистраждана воля.

Тетяна Левицька
2019.11.15 09:42
І навіщо людям пекло,
коли поряд рай земний.
За вікном, так швидко смеркло,
провалився в чорторий
день пустун, як не бувало.
Був і щезнув у пітьмі,
що йому не вистачало?
Я ж босоніж по стерні,

Олександр Сушко
2019.11.15 05:14
Хто хвалою маже - той розпусник,
Марно піднімає в неті шум.
Скажеш: "Ти - мудрець!" - по носі лусну!
Бовкнеш: "Геній!" - в гузно укушу.

Хоч у голові в поета пусто
Й шапка Мономаха вже мала -
Хвальковитих потруїв би дустом

Микола Соболь
2019.11.15 04:53
Була земля своя і хата,
І хліб із печі на столі
Свіча горіла у імлі.
До неї линули внучата
Уже дорослі, ще малі.
Перемішалось у золі.
Того немає більше свята
Лишилися борги старі

Віктор Кучерук
2019.11.15 04:34
Хоч я боюся порожнин краси
І не люблю безбарвності ніколи, -
Вже листопад оголює ліси
І покриває чорнотою доли.
Мене гнітить сполучення сльоти
Із чередою довгою туманів,
Коли ані турбот, ні суєти
Нема й не видно в невідступній хлані.

Ярослав Чорногуз
2019.11.15 01:31
Палають пристрастю вуста,
Спадають почуття, як злива,
Моя любове золота,
Моє кохання чарівливе.

Сердечна щедрість, доброта,
Розмова тепла, жартівлива…
Це – ти, любове золота,

Володимир Бойко
2019.11.14 21:43
Закличе осінь зиму зимувати,
Погамувавши згірдний кривосміх.
Нехай взаємних кривд – ой як багато,
Та буревій над краєм ще не стих.

А вітруган зриває застороги,
Перевертає викривлений світ.
Немає нищівнішого нічого,

Микола Дудар
2019.11.14 21:35
Ми грали блюз чомусь на самоті
Свої закони судді і підсудні
Ось ординат… ну, сакс… ретрокрутій
А квітнув-розквітав лише у дуді…

Усе давно розвідав він… сім нот
Якихось сім, окраса лиш космічна
Зіграти блюз - все рівно що на дот

Олена Побийголод
2019.11.14 17:51
Володимир Висоцький. «Аліса»

Це море Сльозовське простерлося скрізь,
і слізно-морську вже приймаю я ванну.
Із хвиль власноочно наплаканих сліз -
привіт Сльозовитому шлю океану!

Спантеличишся враз поневолі:

Сергій Губерначук
2019.11.14 15:59
Уздовж якдовших ґалерей
із тисячів картин
проходив завжди сон один,
старенький, мов хорей.

Опісля сну вдаряла яв,
мов блискавичний грім!
Знов промінь дня, мов піліґрім,

Тамара Шкіндер
2019.11.14 15:15
Сідає сонце. Мов ченці, дерева
До неба голі руки простягли.
І жовті хмари, як загривок лева,
Над обрієм низенько прилягли.

Минулий день втікає від спокуси
Принад земних - пірнув за горизонт...
Луг вкритий оксамитовим обрусом.

Юрій Сидорів
2019.11.14 12:45
Змінності не збороти.
Згаснуть у заметілі
Осені катафоти -
Жовті, червоні, білі.

Скриються "габарити",
Блимавки-спецсигнали.
Марно себе корити:

Олександр Сушко
2019.11.14 06:18
Хоч у венах голки - обманув таки я лікарів,
Полетів на могили святих крізь прочинену браму.
Запечалені спогади в льолях утрачених мрій,-
Там немає ні доні, ні батька, ні сивої мами.

Є глуха самота і пелюстя поламаних рож,
Горепад проминув. Скоро че

Віктор Кучерук
2019.11.14 05:52
Г. С...
Ти мене стражденного не любиш,
Хоч до тебе жадібно приник,
Бо зімкнула невситимі губи
І відводиш погляд зримо вбік.
Стримано й вимогливо долоні
Упираєш у мої вуста,
Мов будуєш поміж нас заслони
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Мед
Собачий хвіст заважав зосередитися. Веселий песик Шобтиздох віддано дивився мені у вічі, очікуючи аби я його погладив, і вихляв обреп’яченим вертуном як пропелером. На носі сидів кліщ завбільшки з ніготь і безплатно ссав кров з мого гавкуна. Як тут можна писати про кохання? Ніяк.
Затискую одомашнену приблуду між ніг та потихеньку викручую упиряку проти часової стрілки. Пес не королівської крові, розумний, тому сидить сумирно, тільки повискує трохи, бо ніс – місце ніжне. Його краще покривати поцілунками, аніж болісно торсати. Згодні? Згодні.
Після інквізиторських вправ беру до рук олівця та записника аби продовжити віршувати, але гаспидський цюцько крутиться межи ніг і кличе погратися: то за штани ззаду вхопить, то штовхне лобом у сідницю, кличе. І час від часу гавкає. Ну, дитина мала, чесне слово!
Поклав записника на пустого вулика, взяв косу, мантачку і почалапав на луг підкосити молодого полину. Любить барбос, коли в буді лежить це зілля, блохи скачуть аж на місяць від його запаху. За це мені бровко вельми вдячний, виє від щастя на місяць щоночі, радує своїм колоратурним сопрано усіх сусідів у радіусі кілометра. І сьогодні вив, та так, що уранці прийшов кум і каже:
- Буде покійник у селі, навіть знаю хто.
- ???
- Чикилдиха учора гнала горілку з недогону, меляса проти неї – парфуми Шанель №5. Пити її не можна, а для настоянок – ще терпимо. Продала бабі Горпині трилітрового баняка, а я їй червоних мухоморів кошик приніс на замовлення.
- Ноги болять у її діда?
- Так, болять. Вона ті грибочки кришить у горілку та робить йому настоянку для втирання. Але сталася халепа: заскочив до Горпини Микола Смоктун, хотів десятку позичити на чекушку, а в хаті нікого. А на столі сулія стоїть. От він і приклався до «щастя», половину видудлив і пішов додому щасливий. А увечері приїхала швидка і забрала самогубцю до лікарні. У його жінки питав: «Як справи у чоловіка?». « Нирки відмовляють», каже.
Скільки люду згубило те пійло - і не порахувати. Втрачені сімейні цінності, відсутність родового зв’язку, небажання вчитися прекрасному приземляють людські душі, привчають їх отримувати дурне задоволення за рахунок власного здоров’я. А місцева влада не дбає про людей.
Я застав ще ті часи, коли в країні було чисто, увечері потомлені люди співали пісень, танцювали, ходили разом на толоку. А це зайшов якось увечері на дискотеку в сільський клуб, а там…
П’яна молодь у клубах сигнаретного диму під гаспидську музику тупцює одне проти одного і викрикує матюччя. А разом з ними майбутні мами.
Ніхто не знає, що таке краков'як, повзунець, гопак, полька, вальс. Як слоненята – гуп-гуп! Оце і весь танець. А потім у кущі, мацатися. На гітарі ніхто грати не вміє, на баяні також, сопілки ніхто в руках не тримав. Ця молодь буде забезпечувати нам ситну і спокійну старість.
Прийшов на поле. Собака біг поруч і клацав зубами на мух, які пролітали поруч. Дарма витратив десять хвилин аби повидирати реп'яхи з його вихлястого хвоста - за три хвилини біганини по забур'яненому полі за горобцями їх не було хіба що на носі, з якого я зняв кліща. Не собака, а мустанг! І розумний страшенно!
Восени ходив до лісу за грибами, то він за мною ув'язався. Бігає, нюшкує сліди звірині, від азарту повискує. Аж тут уздрів білку на березі: дістати зась, а хочеться. І що б ви думали? Розганяється мій напівлабрадор-напівмуфлон, лобом геп у стовбур – і струсив білку! Підбігає, зубами клац – і пожива у роті. Доки я кошик білих назбирав він п'ять штук уполював. І не шматує, а акуратно у зубах приносить. Я за осінь жінці шубу справив, зараз фотку покажу аби не сказали, що брешу.
Кошу чорнобиль, намагаюся робити різкіші рухи, бо молоді стовбурці вже почали дерев'яніти.
Ага! Натрапив на джмелине гніздо! Добре, що косою в нього не заїхав, а то дали б такого меду, на місяць вистачило б. Викошену зелень склав у мішок і поніс до хати. А потім хутко повернувся.
Хто не пробував джмелиного меду, той не пробував найсмачнішої речі у світі. Треба тільки сноровку відповідну мати. І дуже гарно бігати. Акуратно, не постпішаючи наближаю правицю до гнізда. Ні в якому разі не можна робити швидких рухів, бо джмелі-охоронці з розгону угвинтяться жалами в небезпеку, ще й своїх братів покличуть взяти участь у голкотерапії. А джміль – це вам не бджола, рука дубіє дуже швидко. Кілька укусів одночасно можуть викликати приступ тахікардії. Упевненим рухом відхилив убік кущик моху з пучком трави, іншою рукою прудко ухопив один чарунок і рвонув до річки, наче тікав од привида. Більше брати не можна, бо може загинути гніздо. У спину ударило басовите гудіння сердитих комах. Вони летіли прямо за мною, орієнтуючись на запах меду та інфрачервоний слід, який залишало моє тіло у повітрі. Гавкун не відставав, вважаючи що я таки згодився з ним погратися. Але бігав якось дивно, колами, і люто гарчав.
Я зупинився через півкілометра, а потім повернув назад, оскільки біг у протилежному від домівки напрямі. Поки дійшов – загамав поцуплений мед разом із чарунками, навіть не намагаючись випльовувати віск. Ох і смакота, скажу вам!
Підійшов до порогу, а там лежить мій барбос і тихо виє. А ніс утричі більший, аніж треба. Ой, леле! Покусали його джмелі, дали меду чотирилапому другові, а не справжньому злодієві.
Дружина прийшла з роботи і застала мене за незвичною процедурою: я прикладував шмоточки льоду з холодильника до собачого носа і гладив його по голові.
- Що сталося, чоловіче? Чого це у Шобтиздоха ніс як у віслюка?
- Джміль вкусив,- одказую. – Бач, тварина мучається? Мушу хоч якось біль тамувати.
Переодягнулася моя краса, прийшла до мене, сіла поруч на порозі та почала допомагати. Бере шматочки льоду з миски і прикладує на припухлі місця.
Споночіло. Нічне небо вкрилося світляками зірок. Туманився Чумацький шлях, сузір'я Ліри стояло над головою, коштовними діамантами блищали Плеяди, а з сузір'я Персея зривалися поодинокі метеори,- то до землі поверталися заблукалі душі. О другій годині ночі собака, нарешті, заснув, поклавши важку, вимучену голову на поділ жінчиного плаття. Уперше за місяць сьогодні у нього не було ні бажання, ні сил вити у високості, дослухаючись до голосів своїх братів по крові, які інколи підвивали нашому барбосові зі своїх собачих буд.
Коли ж і ми із жінкою опинилися у ліжку, то вона принюхалася і запитала?
- А чого це від тебе медом пахне, чоловіче? Ще ж качати, наче, рано?
- То я так пахну, бо ти мене любиш, - відповів їй і ніжно поцілував у кармінові вуста.
Запитайте і ви, братове, у своїх жінок: чи пахнете ви їм медом? Чи хочуть вони вас покуштувати? Якщо так – то люблять не понарошку. А це саме головне у подружньому житті.
І прошу вас: якщо наткнетеся на бджолине гніздо – не руйнуйте, обійдіть стороною. Краще поставте перед входом у нірку мисочку з підсолодженою медом водою. Ну, а якщо захочете меду – приходьте на мою пасіку. Бджоли у мене не прості, а мандрагорські, завбільшки з куряче яйце. Меду в один чарунок накачують зі столову ложку, вулики зроблені з двохсотлітрових діжок. Тож на всіх вистачить. Домовилися?

24.03.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-03-24 22:04:27
Переглядів сторінки твору 285
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.158 / 5.5  (5.012 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.980 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.12 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-03-24 22:44:19 ]
Нормально читається, приємно сприймається. Згадані метеорні потоки збігаються з розрахунковими. Літо...
Собака у Вас там десь то кобель, то сучка.
Але то технічна помилка. Та якісь там ще були "шмоточки".
Але то таке.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-03-24 23:23:59 ]
Так, треба трохи підрихтувати. Бо ті собачки піщли хто куди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-03-24 23:39:42 ]


тема житейська

То я так пахну, бо ти мене любиш, - відповів їй і ніжно поцілував у кармінові вуста.


якщо із тексту в текст один епітет кармінові... це майстерність?

переодягнулась моя краса...
звучить двозначно)))))))
треба розуміти як жінка... невже не краще написати дружина...

понарошку ......суржикове...
Не впевнена, що доречне. Поспіх.
Відлежався б текст, побабачив би сам автор відсутність розд. знаків, огріхи набору.

Звісно, підрихтуйте. Про словник синонімів згадайте, відчувається, що мало слів знаєте, як для сучасного письменника. А мед я полюбляю. Переважно гречаний.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-25 07:50:29 ]
Всі мт інколи вживаємо суржик. Для сатири він інколи годиться. А словарний запас у мене і справді маленький, бо я письмак від рала, несучасний. Таким, мабуть, і зостануся. Точка росту закрилася і всохла.