ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Любов і поезія
От не люблять у нас чоловіки жінок і все. І не сказав би, що геть дурні, але трохи недоумкуваті – це факт. Як можна кричати на істоту, яка тобі народила дітей? Де у світі окрім людської спільноти прийнято гнути матюччя в сторону прекрасної статі?
Поспостерігайте які любовні рулади шкваркочуть чубаті одуди своїм половинкам, як витанцьовують біля своїх самичок. І це щороку! До самої смерті! А подивіться як дбають про своїх курочок півники: черв’ячка побачать – кличуть товарок до здобичі, у разі небезпеки кидаються навіть на бабу з дідом, які щодня їм дають їсти. Гавкун ніколи не вкусить суку, привітно вихляє хвостиком, коли її бачить. А у нас?
Побралися, з’їздили на море черево попекти - і починають гризти одне одного, як собака кістку. І ці вияснення стосунків часто слухають сусіди, скрушно хитаючи головами. В хід ідуть ополоники, коси, молотки, сокири. В приступі гніву можуть задушити, застрелити або навіть з'їсти. Почуття б'ють через край, і все це в ім'я чистої та непорочної любові. Наче.
От скаже жінка «люби мене, бо я красіва» - і всьо, крапка. Ніяких різночитань, ніяких інших варіантів бути не може. Бачили очі, що брали? Так тепер їжте аж до самого гробу і не видригуйтеся. А то починають хлипати: не склалося, розлюбив, зрадили мене і вся така інша ахінея.
Жінці потрібно віддаватися до останку. А так – то горілка засмоктує у вир алкогольних пригод, то страсті-мордасті на кшталт мисливства, рибальства, комп’ютерних та рольових ігор. Або починає чоловік писати вірші та забуває про жінку взагалі. Оце, я вам скажу,- найстрашніша халепа, яка може очікувати в подружньому житті. Вразила ця хвороба і мою куму. В саме серце.
Чоловік у неї був знатний господар – орав землю, розводив бджіл, тримав садок. Аж тут до його рук потрапив вінок сонетів поета Ярослава Чорногуза «Світло кохання». Творіння там гарні, аж бризкають почуттями. Ось вам приклад, шановні:
«Світи мені, любове осяйна,
О, кожна мить наповнена тобою,
Як небо, сонцем вигріте до дна,
Габою оповите голубою.»
Начитався чоловік отаких могутніх красивостей, наснажився вічним і… пропав для сім’ї. Закинув косу, забув про м'які жінчині циці – шкребе пером аж гай шумить. Сидить згорблений біля столу, ні на що не реагує. Солодятко вже й ззаду без нічної сорочки стало, притулилося тілесами до чоловіка, муркоче, зваблює. А той сидить як пень, тільки вряди-годи за вухом чухає, обдумуючи чи варто вжити неомодерний фразеологічний зворот, щоб у читачів кебета догори дригом стала.
І видно, що страждає чоловік, мучиться, інколи навіть слізки скрапують на бороду. Жінка не втерпіла, всілася на руки, обняла за шию, шукає кармінові вуста свого легеня буйногривого аби поцілуватися. А той голову просунув їй під пахвою – і продовжує писати вічне. Ні на що не реагує. Заклятий.
Думала його якось відволікти, налила марочного бренді десятилітньої витримки та поставила кухля перед носом на письмовому столі. А чоловік не звертає уваги навіть на святу воду, пише, розмовляє сам із собою, жестикулює, наче веде з кимось бесіду. Здогадалася Мотря, що це навроки наслані. Руки в ноги і до нас прибігла.
– Біда у мене, сусідко,- плаче жінка. – Не звертає на мене уваги Микола ніякої. Писунка у нього. Якогось Чорногуза почитав і сказився геть.
- А як у вас та книжка з’явилася у хаті, згадаєш? – запитала моя мудра дружина.
Задумалася Мотря, лоба наморщила, то одну брову підніме, то іншою грає, навіть пальцями по губах водить - так старається згадати.
- Знаю! – вигукнула сусідка. – Твій чоловік її і дав! Ще й якусь "Ніч еротичної поезії" на додачу.
Крутнула мені вухо дружина і каже:
- Ану, неси сюди Чорногузові творіння. І оту "Ніч еротичної поезії" прихопи. Відаю, що в тебе по два примірники тих бісівських писань. Ти одну книжку ніколи не купуєш.
Похнюпивши голову я пошкандибав до етажерки з поетичними скарбами. Вона у мене стоїть у дальному кутку курнятника, за старими ночвами під побитим міллю бабусиним рядном, яка померла років сорок тому. Ховаю я від жінки красне письмо, бо страх як лютує, коли мене бачить не з лопатою в руках, а згорбленим над пустопорожнім читанням. Вкусила навіть якось, коли наважився їй трохи почитати свого. Ось таке, наприклад:
«Коли приходжу втомлений до краю
В домівку, в тихий затишок сім’ї,
Мене дружина радо зустрічає
І болі вичаровує мої.»
- Ти нащо людям розказуєш інтимні подробиці нашого життя? – гарикнула тоді жінка і ляснула ляпачкою по носі. – Як у тебе вистачає нахабства показувати людям отаке сороміцтво? – і знову гепнула мене мухобійкою, але вже по лівому вусі.
І правильно зробила! Бо чоловікові належить свою дружину з ранку до ночі тільки на руках носити, виконувати усі забаганки, а уночі тішити так, щоб Амур із Венерою плескали у долоні і вигукували «Браво, маестро!».
Здмухнув я пилюгу з лірики, витер засохлі курячі цятки з обкладинок і поніс їх на страту в пазуриська розлючених гарпій.
Поклав на стола спочатку корону сонетів відомого майстра. Згорбилися жінки над фоліантом, читати почали, губами ворушать. А я відійшов на безпечну відстань у темний куток, взяв у руки рогача і укляк, готуючись відбиватися від знавіснілих фурій.
Бачу, у жінок обличчя розпогодилися, очиці заблистіли грайливими вогнями, згодом вони обнялися і кінцівку першого магістрала почали читати уголос, дуетом!
«Але моє кохання не загине,
А піснею, зміцніле, задзвенить –
Весну життя даруй душі, Богине!»
Кіт Жоржик по цих словах нявкнув і втік із хати, а я напружився, бо такою чаклунською силою повіяло від цих слів, що аж фіранки на вікнах задрижали.
Підняла дружина на мене свій затуманений погляд і каже:
- Ось так повинен муж думати про свою жінку. Якщо і про мене щось подібне напишеш – ніколи на тебе голос не підніму.
А Мотря сидить і плаче. А як виплакалася, то каже:
- Гарно пише чоловік. Може, і мій щось подібне шкребе? То що ж мені робити?
-Терпи,- одказала жінка. – Людей на світі багато, а поетів – одиниці. Це як птахи-Фенікси, як цвіт папороті – річ рідкісна і для душевного спокою необхідна. І хоч я знатна відьма, але проти такого чаклунства безсила. Чорні навроки знімаю запросто, а чисту і незаплямовану енергію ніщо знищити не здатне. Для того аби твій чоловік не виснажився передчасно – ось тобі настоянка. До смерті буде писати тільки про любов і природу. А це саме те, що потрібно людям у їхньому житті. Решта дурниці, вір мені.
Дружина вклала сусідці до рук карафку з чар-зіллям і хутко випхала за двері.
А на ранок прийшла Мотря до нас у гості нерозчесана, босоніж з палаючими від щастя очицями. Дала нам гуску і сказала:
Закінчив муж поему, мені присвятив. Читав три години. Я його потім борщем нагодувала, твого-чар зілля туди нахлюпавши. Ось, на хвилинку вирвалася з обіймів чоловіка аби подякувати. Все, біжу, чуєте – гукає до себе.
І подріботіла знову до себе в господу.
- А ти, чоловіче, що писав сьогодні уночі, га? – підняла брову на мене жінка і вхопила до рук ляпачку. – Знаю, що писав, мені кіт Жоржик уранці все розповів.
Вийняв я з-за пазухи пошарпаного блокнотика, сів на ослінчику аби ноги не дрижали, набрав повітря у груди і…
«Вірш осонцив сторінку,
Співає кохання струна.
Ти з'явилась із неба
Усміхненим ангелом, люба.

Я люблю тебе, жінко!
У цім таємниці нема.
Дай тебе пригорну,
Поцілую кармінові губи .

Впала враннішня зірка,
На лузі дзвенять голоси,
І шепоче травиця
Мелодію спокою тихо.

Я люблю тебе, жінко!
Як чисту небесную синь -
Ти для мене єдина
У світі коштовність і втіха.

Простелюся барвінком,
Пташиною тьохну між віт,-
Скільки років пройшло,
А на серці - розвеснений квітень.

Я люблю тебе, жінко!
Для мене ти сонячний світ,
Життєдайна ріка,
Без якої мені вже не жити.»

Як опинився в ліжку - не пам’ятаю. Кіт Жоржик, який лежить під боком і люто вилизує хвоста муркнув, що дружина мене сама на руках несла, аж бігом.
А до "Ночі еротичної поезії" дівчата так і не дійшли, одного Чорногуза вистачило аби їх звести з розуму. Відсьогодні мені дозволено лопату до рук брати тільки коли бажання буде. А так – тільки вірші та любов. Отакі пироги, панове.
Надворі треті півні заспівали, а я ще не спав. Ідіть, читайте поезію, а мені треба хоч трохи подрімати. Все, годі теревенити, заплющую очі, бо жінка ворушиться, не приведи Господи ще розколошкаю ненароком.
21.03.2019р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-03-21 08:33:17
Переглядів сторінки твору 13479
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.245 / 5.5  (4.919 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.226 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.07 13:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-29 12:47:27 ]
Я знаю чого ви добиваєтеся - здійснити акт правосуддя чужими руками. У Вас це виходить чудово. Хочете аби тільки Ваша думка була єдино правильною, тільки з Вами рахувалися. Тільки Вас хвалили. Тільки до Вас дослухалися. Для цього потрібно створити негативну громадську думку щодо мене. Що Ви і робите. оденно. Без перерви на сон та перекуски. Краще б писали нові твори, аніж витрачали власну творчу енергію бозна на що. Інакше візьмуся чистити вас від луски серйозно, з розмахом. І постанете ви у сяйві юпітерів в усій своїй кразі. Питання: воно вам треба? Мабуть, ні. І мені ні. І хоч ви по горскопу левиця - це саме той корм, яким харчується мій дракон. Повторюю - краще пишіть художньо літературу. аніж бігати по сайтах з палаючими від праведного гніву очима.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-03 14:14:50 ]
Епічне засмічення мозку: як деструктивні люди майстерно перекладають на вас відповідальність
http://vsviti.com.ua/interesting/society/84789?fbclid=IwAR3Gkw8_UwRH7AFMav8GZ01IYJXS18b4aE4q4XuTgPcvtBzouWLVRZ1KSCA
джерело

Деструктивні люди – носії злоякісного нарцисизму, психопатії та антисоціальних рис – часто демонструють неадекватну поведінку в стосунках, вони використовують, принижують та ображають своїх партнерів чоловіків чи жінок, рідних та близьких.

Вони використовують величезну кількість відволікаючих прийомів, що покликані дезінформувати жертву та перекласти на неї відповідальність за те, що відбувається. Цими методами користуються нарцисичні особистості, психопати та соціопати, щоб уникнути відповідальності за свої вчинки.

Перелічуємо декілька не дуже чистих прийомів, за допомогою яких неадекватні люди принижують інших та затуляють їм рота.

Газлайтинг
Газлайтинг – це маніпулятивний метод, який найкраще ілюструється типовими для нього фразами: «Такого не було», «Тобі здалося» і «Ти що, з глузду з’їхала?»

Газлайтинг – мабуть, є одним із найпідступніших прийомів маніпуляції, адже спрямований на те, щоб викривити та підірвати ваше відчуття реальності; він роз’їдає вашу здатність довіряти собі і в наслідку ви починаєте сумніватися у правомірності своїх скарг на образи чи погане ставлення.

Коли нарцис, психопат чи соціопат застосовує цю тактику проти вас, ви автоматично стаєте на його бік, щоб залагодити когнітивний дисонанс, що склався. У вашій душі змагаються дві протилежні реакції: або він помиляється, або мої власні почуття. Маніпулятор намагатиметься переконати вас, що перше – повністю виключено, а друге – свята правда, що свідчить про вашу неадекватність.

Щоб успішно протидіяти газлайтингу, дуже важливо знайти точку опори у власній реальності: іноді достатньо записати події у щоденник, розповісти друзям чи поділитися із групою підтримки. Цінність сторонньої підтримки у тому, що вона може допомогти вам вирватися із викривленої реальності маніпулятора та самостійно поглянути на речі.

Проекція
Одна вірна ознака деструктивності – це коли людина панічно не хоче бачити свої власні недоліки та використовує всі сили задля того, щоб уникнути відповідальності за них. Це називається проекцією.

Проекція являє собою захисний механізм, який використовується для витіснення відповідальності за свої негативні риси характеру та поведінки шляхом приписування їх іншій людині. Таким чином маніпулятор ухиляється від визнання своєї вини та відповідальності за наслідки.

Хоча всі ми в тій чи іншій мірі вдаємося до проекції, клінічний спеціаліст із нарцисичного розладу доктор Мартінес-Леві зауважує, що у нарцисів проекція часто стає формою психологічного насилля.

Замість того, щоб визнати власні недоліки, вони надають перевагу вселяти відчуття страху своїм жертвам, перекладаючи відповідальність за свою поведінку на них. Саме так нарцис змушує інших відчувати той гіркий сором, котрий відчує по відношенню до себе.

Наприклад, патологічний брехун може звинуватити свою раптнерку у брехні; жінка, що має потреби може назвати свого чоловіка «приставучим» і спробувати зробити залежним саме його; поганий працівник може назвати директора неефективним, щоб уникнути відвертої розмови щодо власної продуктивності.

Самовдоволені садисти полюбляють грати у «перекладання провини». Мета гри: вони виграють, ви програєте, підсумок – ви або весь світ винні в тому, що сталося з ним. Таким чином вам доводиться няньчити їх тендітне его, а у відповідь вас штовхають в море невпевненості та самокритики. Як класно придумано, правда?

Яке ж рішення? Не «проектуйте» власне відчуття співчуття або співпереживання на деструктивну особу і не приймайте її отруйних проекцій на себе. Як пише спеціаліст із маніпуляції доктор Джордж Саймон у своїй книзі «В овечій шкірі» (2010), проекція власної чесності та системи цінностей на інших може заохотити до подальшої експлуатації.

Насправді, якщо розібратися, нарцисам не потрібен власний самоаналіз та зміни. Дуже важливо якомога швидше розірвати всі стосунки і зв’язки із деструктивними людьми, щоб спертися на власну реальність та почати цінувати себе. Ви не зобов’язані жити у клоаці чужих дисфункцій.

Жахливо безглузді розмови
Якщо ви сподіваєтесь на глибоке спілкування із деструктивною особистістю, на вас чекає розчарування: замість уважного співрозмовника вам світить епічне засмічення мозку.

Нарциси та соціопати використовують потік свідомості, розмови по замкненому колу, переходять на особистості, проекцію та газлайтинг для того, щоб збити вас з толку та заплутати, варто вам лише у дечому не погодитися чи посперечатися з ними.

Вони роблять це для того, щоб дискредитувати, відволікти та розчарувати вас, змусити відійти від головної теми та відчути себе винними за те, що ви – жива людина із реальними думками та почуттями, котрі наважилися відрізнятися від їхніх думок. Вся проблема для них – у вашому існуванні.

Достатньо десять хвилин суперечки з нарцисом – і ви вже будете думати, як взагалі на це попались. Ви лише висловили незгоду із його безглуздим твердженням, що небо – червоне, а тепер все ваше дитинство, сім’я, друзі, кар’єра, спосіб життя втоптані в багно. Це сталося тому, що ваша незгода протирічить його фальшивому переконанню, що він – ходяча та всемогутня енциклопедія, що призводить до так званої нарцисичної травми.

Пам’ятайте: нарцисичні люди сперечаються не з вами, а з собою – ви лише співучасник довгого, виснажливого монологу. Вони обожнюють драматизм і живуть заради нього. Якщо ви намагаєтесь підібрати аргумент, що спростовує їх безглузді переконання, ви лише підливаєте масла у вогонь.

Не підживлюйте нарцисів – краще собі згодуйте розуміння того, що проблема – не у вас, а в їхній ображеній поведінці. Якщо ви відчуєте певні ознаки нарцисизму – припиніть спілкування та витратьте цей час на щось приємне.

Узагальнення та голослівні слова
Нарциси не завжди вирізняються визначним інтелектом – багато з них взагалі не звикли думати. Вони не витрачають час на порівняння різних точок зору – вони роблять узагальнення ваших слів, ігноруючи нюанси вашої аргументації та ваші спроби розглянути різні точки зору.

А ще простіше повісити на вас якийсь ярлик – це автоматично перекреслює цінність будь-якої вашої заяви.

У ширших масштабах узагальнення та голослівні вислови часто застосовуються для знецінення явищ, які не вписуються в необгрунтовані суспільні забобони, схеми та стереотипи; а також для підтримання статус-кво.

Таким чином якийсь один аспект проблеми роздмухується настільки, що серйозна розмова стає неможливою. Наприклад, коли відомих особистостей звинувачують у згвалтуванні, багато людей одразу намагаються переконати, що такі звинувачення інколи можуть бути неправдивими.

І, хоча хибні обвинувачення дійсно стаються, однак досить нечасто, а в цьому випадку дії однієї людини приписуються більшості, у той час як конкретне звинувачення ігнорують.

Такі щоденні прояви мікроагресії типові для деструктивних відносин. Наприклад, ви кажете нарцису, що його поведінка невідповідна, а він у відповідь одразу робить голослівну заяву про вашу надчутливість або узагальнення на кшталт: «Ти завжди всім незадоволена» або «Тебе взагалі ніщо не влаштовує» замість того, щоб звернути увагу на реальну проблему.

Так, можливо, ви іноді виявляєте надчутливість, проте не менш ймовірно, що ваш кривдник виявляє нечутливість та черствість переважний період часу.

Не відступайте від правди та старайтесь протидіяти безпідставним узагальненням, адже це лише форма абсолютно нелогічного чорно-білого мислення. За деструктивними особами, що розкидаються голослівними узагальненнями не стоїть все багатство людського досвіду – лише їхній власний обмежений досвід вкупі з пихатим відчуттям власної гідності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-04-14 11:54:43 ]
Чистий, незаплямований нічим потік свідомості. Люблю таке.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-15 14:03:01 ]
Тепер Ніч еротичної поезії ...дуже пасує.


1   2   3   4   Переглянути все