ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2019.08.20 07:15
Без тебе білий світ - пустий,
Усе, що в ньому є - немиле.
І буде зла рука вести
Мене безжально до могили.

В розлуці кожна мить - як ніч.
І щось під серцем жаско млоїть.
Не йде і сон тоді до віч,

Галина Кучеренко
2019.08.19 22:16
По зеленій траві веселиться розмай
Та в розквітлім саду ще не знайдеш плодів...
Не печуть коровай із зелених хлібів...
Для насіння достигле зерно обирай...

© 19.08.2019

Домінік Арфіст
2019.08.19 20:49
душі, о Господи, не суду – саду…
де виросли життя дерева...
де у мені блаженно мліє Єва...
і вибір є – не вибирати зраду...
любов сміється з вибору… надія
лиш там де всі рахунки несуттєві…
у світло виривається Марія
і віддає своє осяння Єві…

Олександр Сушко
2019.08.19 17:50
Я не брехун - казкар або політик,
До істини прямую навпрошки.
Зі мною хочуть всі жінки дружити,
А їхні благовірні - навпаки.

Мене уздріють - корчаться в судомі,
Хапає люд ножа або колун.
Чому такий суворий

Ніна Виноградська
2019.08.19 16:09
Який ти чорний,
Білий-білий світе,
Де від печалі
Зламані вуста.
А на снігу -
Замерзлі свіжі квіти.
Застиглий погляд,
В серці пустота.

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 «Пихокардія» або три грані битія
Розсердив я Петра не на жарт. Прийшов він до пекла і вивів мене за вухо звідти в Едем, посадовив на штурпака, який лишився від дерева пізнання і наказав чистити від луски рибу на вечірню юшку, яку я наловив у Стіксі ще уранці. Хотів спочатку кинути мішка зі щупаками та линами в геєнні, але подумав, що годувати будуть бозна-коли, чим саме – теж невідомо. Тож хутенько насмикав кропиви, пересипав улов зеленим листям та закинув лантуха на горбака.
А вухо і досі болить: пальці у Петра довгі, злодійкуваті, ще й на додачу з довгими нігтями,- так увігнав пазуриська, що аж хрящик болить.
До пекла мене доправили на виправку, бо занадто вже грайливі та недвозначні віршики писав. Накатала на мене кляузу небожителям сама Аглая Саловсмак, наголошуючи, що я нешанобливо висловлювався про самокоронованих святих писунів із касти ліриків, жартував над сакральною книгою усіх часів та народів – «Пихокардією». Більш того – тримав її в найвіддаленішому закутні курника під побитим міллю рядном сорокарічної давнини. А це вже святотатство.
Підхопили мене чортяки на вила і понесли в свої пенати. Не дали навіть каші гарбузової доїсти, гаспидяки. І досі ложка на столі лежить. От прийде жінка з роботи, буде лаятися, що посуд немитий. А я чутливий, соромно мені за таке неподобство. Казав бісівському кортежу: «Дайте в порядок приведу кухонну утвар!» - ні в яку. «Ми й так спізнюємося!» - кажуть.
Егеж, спізнюєтеся! Цвяхи не встигнете в гузно забити чи що? Так у мене ж попереду вічність, наче. Часу доста.
Поставили мене в чергу до найбільшого казана, наполовину заповненого грішниками. Металічною драбиною одне по одному горопашні підіймаються до верхівки лембика, тричі хрестяться і… шубовсть у киплячу сірку! Гемони здоровенними варехами перемішують грішників у булькаючій смердючій рідині, а тих, хто намагається вибратися – б’ють тими черпаками точно в лоби аж пеклом луна йде.
Надходить моя черга. Вже й ногу заніс аби ступити в купіль очищення, аж тут драбина підломилася і я з усього маху гепнувся на шию якомусь нечистому.
- А-а-а-а! – ревнув куцак і скинув мене зі свого загривка під гострі ратиці. Хотів пнути, але пригледівся і як закричить:
- Сашко! Ти?
- Я!
О-о-о-о-о!!! Яким дивом тут опинився? Ти ж, наче, пророк…
- Та якась холєра нашепт зробила. Ти ж знаєш - у наші часи донос може навіть дірку в небі пробити.
- Егеж,- сумно зітхнув антихрист. Знаю, бачиш на моєму лобі гулю здоровенну?
- Бачу…
- Оце мені тавро поставив наш начальник за те, що поза чергою у смолу знайомців кидав. Знайду шептунів – зроблю темну. У мене кулаки знаєш сам які.
Знаю, колись він був у відрядженні в наших краях, ловив альковного спокусника, який втік з того світу до своєї любки. Мене з ним переплутав, то довелося навкулачки з цим харцизякою битися. Потім помирилися, звісно, ми ж істоти розумні. А того дідугана, що знаджував у нашому селі удовиць так і не впіймали – повіявся з нею кудись у пущу, від гріха подалі. Випили ми тоді з шайтаном лютої бормотухи, подарував йому на пам’ять примірник моєї нової книжки гуморесок «Хто живий – не мертвий» і кинув його у старого запущеного колодязя за селом сторч головою аби швидше до своїх дібрався. Отак ми і познайомилися.
А тим часом довкола зібралася ватага грішників та пекельників, які зацікавлено спостерігали як ми розмовляємо одне з одним.
- А хто це такий? –запитав вимазаний смолою з голови до ніг анциболот мого знайомця.
- Та це ж Сашко!
-Той, що гуморески пише, які ми увечері щодня читаємо?
- Ага! Той самий!
- Так він тут помилково! Свята людина! Непорочна! –шепталися чортяки.
Покликали старшину. Той як мене побачив – зрадів, потягнув у світлицю. Сказав, що сьогодні всі пекельні муки скасовуються, буде святкова вечеря для обслуговуючого персоналу і з почетом одправив мене у свої пенати. А там…
Ви думаєте, що на тому світі не живуть як треба? Живуть, ще й як! Хонка Януковича – це бліда тінь тієї кричущої розкоші, яку там побачив. А звідки воно таке береться спитаєте ви? Та все просто: і в геєнні грішні душі кладуть цеглу, гепають молотками, доглядають за райськими садами, умащують пахучими маслами сильних світу цього. За вічність такого там набудували!
На землі тільки один Тадж Махал, а тут їх тисячі. І в кожному - сонмища голопупих гурій гуляють, а за ними дибають щасливці з віялами, розганяючи клуби сірки, які доносить легенький вітерець з робочих цехів. І кожен більш менш серйозний начальник має як мінімум один гарем з красунями, які відбувають покарання, так би мовити, натурою. Цілу вічність! І справді пекельні муки я вам скажу.
Знайшлася гітара, тулумбаси, козобас – навіть бубон, тож гуляли ми на славу. Вдячні слухачі підливали мені найдорожче вино у світі – нефільтроване американське Каберне Совіньйон «Орел, який кричить» урожаю 1992-го року та «Jeroboam of Chateau Mouton-Rothschild» урожаю 1945-го року. Аромат цього вина наповнений нотами м’яти, сухого зеленого моху, ванілі та сухої хвої, а унікальність смаку забезпечується нотками сухої землі, малини і солодкої сушеної вишні.
А я грав та співав, співав та грав, зупиняючись тільки для того аби промочити горло кількома ковтками божественних напоїв. Коли ж пучки пальців стали кровити – узявся декламувати власні творіння. Коли закінчилися гуморески – узявся за лірику. Благо - у мене її немало, особливо еротичної.
Уранці зробили перекур аби наловити рибки у Стіксі. А потім знову узявся за декламування.
Як спілі груші мені на руки сипалися уярмлені весталки, яких моя любовна поезія доводила до екстатичного благоговіння та сексуальних конвульсій. Три доби продовжувалася ця розвесела оргія, на сімдесят дві години у пеклі зупинився конвеєр покарання. І тоді прибув Петро і виволік мене геть із цього казкового місця прямо в рай.
- Паразит! – тільки й кинув святий і сердито плюнув на мою лисину. – Ти паралізував всю діяльність департаменту! Іди, тиняйся Едемом, але на очі мені не попадайся, бо не знаю що зроблю,- закінчив апостол і, осідлавши якогось архангела, чкурнув у справах.
Хутенько почистив рибку на пеньку ножиком, якого завбачливо кинули в мою торбу розчулені бенері, і пішов збирати сушняк. Аж тут бац – назустріч краля пишногруда, краси неземної. Кинув я тріски на землю, впав на коліна і полилася з моїх вуст висока поезія як вода з чистого-пречистого джерела. Признаюся чесно – довго довелося читати, аж язик запух, і досі в роті ледь уміщується. А коли надійшла ніч - рушили ми попід руки з дівою в пущу шукати цвіт папороті. І було нам добре.
Уранці райський сад тисячеголосо дзвенів пташиними голосами. Соловейки щебетали прямо у наші вуха, а нага незнайомка мирно хропіла у мене на грудях. І тут знову з’явився Петро.
- Ах ти ж бахур! Звабник! Гріховод! Блудник! - лайнувся святий і знову ухопив мене за вухо. Не зогледівся – опинився удома за столом перед полумиском з гарбузяною кашею. Тією самою, яку не доїв. Я тоді ще подумав – от гарно дядя з часом управляється: і вперед може посунутись і назад. Одразу видно – собаку з'їв на квантовій механіці. Дав мені щигля наостанок апостол, усміхнувся у вуса і вилетів у комин.
Рипнули двері, до кімнати зайшла кохана жінка з ночовками, у яких виднілися курячі яйця.
-Їж кашу хутчій,- каже, - і почисть рибу, яку сусіда приніс. Давно пічкуриків не жувала. І не барися. Сьогодні день знаєш який?
???
- Івана Купайла! Прийде ніч – будемо чар-зілля шукати. Ще не забув як? – посміхнулася кохана.
Я ствердно кивнув, хутко дотьопав кашу, почухав носа і пішов чистити рибу. А в голові крутилася тільки одна думка: може мені все те привиділося чи було насправді? Сам не розберуся, жінці сказати боюся, на вас тільки покладаюся, шановні читачі. Якщо привиділося – пишіть у приват рецепти декоктів, які позбавлять цих солодких марень. А якщо правда – не приведи Господи казати жінці – станете моїми ворогами навічно-віковічно. Як покарання – подарую вам книжку «Пихокардія» авторства Аглаї Саловсмак аби і вам таке щоночі увижалося.
Ну то що – таки правда чи ні?

03.04.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-04-03 20:21:57
Переглядів сторінки твору 211
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.202 / 5.5  (5.012 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.980 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.08.19 21:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-04-04 09:01:55 ]
Що правда – то не гріх:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-04-04 09:41:51 ]
І я так думаю.