Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Чорний (1984) /
Інша поезія
/
Прислів‘я, слівце-райце
Слівце-райце (2)
Думкою можна життя виправляти, якщо вірні слова оживляти.
Коли і вітер однаково дує: один затишок будує, а інший – бідує.
Яке б не було пригоже, а все не так, як воно вороже.
Якщо не знаєш, чого у світі шукаєш, – більше губиш та втрачаєш.
До когось доля посміхається.. над кимось насміхається.. А мудрий з того завжди потішається.
Той у Бігу, хто весел і сміється, а не той, що угодником святим зветься.
Женеш його копняками, а воно лізе з дружніми словами.
Коли Віз перевертається, Воза Дух і виливається.
За тих часів, коли корови, як го-в-ядєніє ще не були, вже отаманили потроху.
Якщо за брата такого має ся, то якого ще ворога лякаєшся?
Ото часи настали: банкують і панують ті, хто Батьком називають Маму.
Такими путями блукати – горе шукати..
По таким дорогам ходити – свою долю злити..
Гідність із гнівом мало дружать, та лихо здужать..
Щоб ми сміялися над тим, від чого плакати хотіли..
Здається - Біг сміється.. від того, що навколо се ведеться..
Налякав їжака своїм глуздом!
Все кудись поспішає, неначе на нього хтось чекає..
Ще один пророк Мойсей знайшовся: серед люду ходить - за собою лихо водить.
З лихого не вийде доброго нічого.
Де нездара, як у пустощі, ходить, кмітливий скарби знаходить.
Розумне тікає, до чого дурне прилипає.
Слова витрачає, а думок не набуває.
Не чекай поради у Вишнього, як шукаєш життя затишного.
Ця халепа гірше за того нардепа.
Замкнене коло і не второпати, чи то навколо, чи у Наві коло..
Сором у собі не поховаєш, як совість маєш.
Отакий то бізнес: кого Біг береже, а кого біс несе.
Отаке потішне – змішує і праведне, і грішне.
Як тому бевзю, однаково: що молитися, що голитися.
У бубон грає, а жалібне співає..
Таке веселе та дотепне, а не має клепки.
Страшно так гарчить, а хвіст донизу стирчить.
Що то за лихо таке: нібито не дурне, а постійно сумне.
Чого нудиться світом та зітхає і сам не знає.
Поспіхом шукати – облизня піймати.
Чужинець, як будяк: і стоїть не там, і говорить не так.
Від зайди чужинська порада не завжди до ладу.
Підтрунює, аж поки у труні не побачить – такий жартівник неледачий.
Коли серце крається – козак у вуса посміхається.
У чому іншим дорікає - собі вибачає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слівце-райце (2)
Слівце-райце покотися, може добрій душі пригодишся.
Думкою можна життя виправляти, якщо вірні слова оживляти.Коли і вітер однаково дує: один затишок будує, а інший – бідує.
Яке б не було пригоже, а все не так, як воно вороже.
Якщо не знаєш, чого у світі шукаєш, – більше губиш та втрачаєш.
До когось доля посміхається.. над кимось насміхається.. А мудрий з того завжди потішається.
Той у Бігу, хто весел і сміється, а не той, що угодником святим зветься.
Женеш його копняками, а воно лізе з дружніми словами.
Коли Віз перевертається, Воза Дух і виливається.
За тих часів, коли корови, як го-в-ядєніє ще не були, вже отаманили потроху.
Якщо за брата такого має ся, то якого ще ворога лякаєшся?
Ото часи настали: банкують і панують ті, хто Батьком називають Маму.
Такими путями блукати – горе шукати..
По таким дорогам ходити – свою долю злити..
Гідність із гнівом мало дружать, та лихо здужать..
Щоб ми сміялися над тим, від чого плакати хотіли..
Здається - Біг сміється.. від того, що навколо се ведеться..
Налякав їжака своїм глуздом!
Все кудись поспішає, неначе на нього хтось чекає..
Ще один пророк Мойсей знайшовся: серед люду ходить - за собою лихо водить.
З лихого не вийде доброго нічого.
Де нездара, як у пустощі, ходить, кмітливий скарби знаходить.
Розумне тікає, до чого дурне прилипає.
Слова витрачає, а думок не набуває.
Не чекай поради у Вишнього, як шукаєш життя затишного.
Ця халепа гірше за того нардепа.
Замкнене коло і не второпати, чи то навколо, чи у Наві коло..
Сором у собі не поховаєш, як совість маєш.
Отакий то бізнес: кого Біг береже, а кого біс несе.
Отаке потішне – змішує і праведне, і грішне.
Як тому бевзю, однаково: що молитися, що голитися.
У бубон грає, а жалібне співає..
Таке веселе та дотепне, а не має клепки.
Страшно так гарчить, а хвіст донизу стирчить.
Що то за лихо таке: нібито не дурне, а постійно сумне.
Чого нудиться світом та зітхає і сам не знає.
Поспіхом шукати – облизня піймати.
Чужинець, як будяк: і стоїть не там, і говорить не так.
Від зайди чужинська порада не завжди до ладу.
Підтрунює, аж поки у труні не побачить – такий жартівник неледачий.
Коли серце крається – козак у вуса посміхається.
У чому іншим дорікає - собі вибачає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
