Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Чорний (1984) /
Інша поезія
/
Прислів‘я, слівце-райце
Слівце-райце (2)
Думкою можна життя виправляти, якщо вірні слова оживляти.
Коли і вітер однаково дує: один затишок будує, а інший – бідує.
Яке б не було пригоже, а все не так, як воно вороже.
Якщо не знаєш, чого у світі шукаєш, – більше губиш та втрачаєш.
До когось доля посміхається.. над кимось насміхається.. А мудрий з того завжди потішається.
Той у Бігу, хто весел і сміється, а не той, що угодником святим зветься.
Женеш його копняками, а воно лізе з дружніми словами.
Коли Віз перевертається, Воза Дух і виливається.
За тих часів, коли корови, як го-в-ядєніє ще не були, вже отаманили потроху.
Якщо за брата такого має ся, то якого ще ворога лякаєшся?
Ото часи настали: банкують і панують ті, хто Батьком називають Маму.
Такими путями блукати – горе шукати..
По таким дорогам ходити – свою долю злити..
Гідність із гнівом мало дружать, та лихо здужать..
Щоб ми сміялися над тим, від чого плакати хотіли..
Здається - Біг сміється.. від того, що навколо се ведеться..
Налякав їжака своїм глуздом!
Все кудись поспішає, неначе на нього хтось чекає..
Ще один пророк Мойсей знайшовся: серед люду ходить - за собою лихо водить.
З лихого не вийде доброго нічого.
Де нездара, як у пустощі, ходить, кмітливий скарби знаходить.
Розумне тікає, до чого дурне прилипає.
Слова витрачає, а думок не набуває.
Не чекай поради у Вишнього, як шукаєш життя затишного.
Ця халепа гірше за того нардепа.
Замкнене коло і не второпати, чи то навколо, чи у Наві коло..
Сором у собі не поховаєш, як совість маєш.
Отакий то бізнес: кого Біг береже, а кого біс несе.
Отаке потішне – змішує і праведне, і грішне.
Як тому бевзю, однаково: що молитися, що голитися.
У бубон грає, а жалібне співає..
Таке веселе та дотепне, а не має клепки.
Страшно так гарчить, а хвіст донизу стирчить.
Що то за лихо таке: нібито не дурне, а постійно сумне.
Чого нудиться світом та зітхає і сам не знає.
Поспіхом шукати – облизня піймати.
Чужинець, як будяк: і стоїть не там, і говорить не так.
Від зайди чужинська порада не завжди до ладу.
Підтрунює, аж поки у труні не побачить – такий жартівник неледачий.
Коли серце крається – козак у вуса посміхається.
У чому іншим дорікає - собі вибачає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слівце-райце (2)
Слівце-райце покотися, може добрій душі пригодишся.
Думкою можна життя виправляти, якщо вірні слова оживляти.Коли і вітер однаково дує: один затишок будує, а інший – бідує.
Яке б не було пригоже, а все не так, як воно вороже.
Якщо не знаєш, чого у світі шукаєш, – більше губиш та втрачаєш.
До когось доля посміхається.. над кимось насміхається.. А мудрий з того завжди потішається.
Той у Бігу, хто весел і сміється, а не той, що угодником святим зветься.
Женеш його копняками, а воно лізе з дружніми словами.
Коли Віз перевертається, Воза Дух і виливається.
За тих часів, коли корови, як го-в-ядєніє ще не були, вже отаманили потроху.
Якщо за брата такого має ся, то якого ще ворога лякаєшся?
Ото часи настали: банкують і панують ті, хто Батьком називають Маму.
Такими путями блукати – горе шукати..
По таким дорогам ходити – свою долю злити..
Гідність із гнівом мало дружать, та лихо здужать..
Щоб ми сміялися над тим, від чого плакати хотіли..
Здається - Біг сміється.. від того, що навколо се ведеться..
Налякав їжака своїм глуздом!
Все кудись поспішає, неначе на нього хтось чекає..
Ще один пророк Мойсей знайшовся: серед люду ходить - за собою лихо водить.
З лихого не вийде доброго нічого.
Де нездара, як у пустощі, ходить, кмітливий скарби знаходить.
Розумне тікає, до чого дурне прилипає.
Слова витрачає, а думок не набуває.
Не чекай поради у Вишнього, як шукаєш життя затишного.
Ця халепа гірше за того нардепа.
Замкнене коло і не второпати, чи то навколо, чи у Наві коло..
Сором у собі не поховаєш, як совість маєш.
Отакий то бізнес: кого Біг береже, а кого біс несе.
Отаке потішне – змішує і праведне, і грішне.
Як тому бевзю, однаково: що молитися, що голитися.
У бубон грає, а жалібне співає..
Таке веселе та дотепне, а не має клепки.
Страшно так гарчить, а хвіст донизу стирчить.
Що то за лихо таке: нібито не дурне, а постійно сумне.
Чого нудиться світом та зітхає і сам не знає.
Поспіхом шукати – облизня піймати.
Чужинець, як будяк: і стоїть не там, і говорить не так.
Від зайди чужинська порада не завжди до ладу.
Підтрунює, аж поки у труні не побачить – такий жартівник неледачий.
Коли серце крається – козак у вуса посміхається.
У чому іншим дорікає - собі вибачає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
