ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2020.06.05 11:47
Якже швидко проминули ті дні незабутні...
Тепер якщо й засміюся, то хіба на кутні.
Я ж йому всіляк годила, як рідная ненька:
Дала грошi на машину – японську, новеньку.
Не було ні в чім відмови, та за таку ласку
Він лишив мені борги й подавсь до Парас

Сергій Губерначук
2020.06.05 08:58
Ти відшукай мій голос у траві,
заввишки в світ.
Поклич на поміч дощ чи буревій
чи сто спекотних літ.

Нехай хоч трішки визирне земля
краєчком з-під трави,
щоб я вдихнув, як спершу немовля

Микола Соболь
2020.06.05 08:45
Природа бачить, чує та мовчить.
Невігласи не чують і не бачать,
Що від людини відвернулась вдача
Уже не за горами жасна мить…

Але тобі важливіша грошва.
Хай здохнуть всі та вся, лишаться гроші…
Навіщо тобі заповіді Божі?

Ярослав Чорногуз
2020.06.05 01:14
Люба, люба, днів печальних
Скільки ще лишилось нам?
Небо саваном прощальним
Вкрите. Хмарам і дощам

День за днем немає ліку.
Ніби траур одягла
Вся природа – свійська й дика,

Олександр Панін
2020.06.04 23:56
З циклу «Химерні Сновидіння»


Фрагмент невловимого
готичного сну…
Пізня осінь переходить
у весну.

Євген Федчук
2020.06.04 19:50
Жив чоловічок у однім селі,
Нажив сохою добрі мозолі,
Але, хоч сили і багато мав,
Не всю він на роботу витрачав,
Бо полюбляв сусідам пики бить
Та ще по селах по чужих ходить.
Мав гарну жінку і синочка він
Та до сусідки лазив через тин.

Сергій Губерначук
2020.06.04 15:23
Знала в небі тільки Бога,
грішна йшла лише на сповідь,
мало гріш який давала
на розвагу чи на вільця.
А когось утамувавши,
а розклавши тіла роздріб
перед очі неївбивці,
жалкувала-жалкувала…

Алла Даниленко
2020.06.04 14:59
Ти чекай, я повернусь, ти чекай мене.
І нехай твою печаль вітром віднесе.
Ти чекай, коли дощить або сніг іде.
Забувають інших хай. Ти ж чекай мене.
Ти чекай мене, чекай, дивись у вікно.
Повернуся, скажуть всі,бо щастить давно.
Вір мені, я повернусь.

Микола Соболь
2020.06.04 08:33
Відчуваю, що у тиші
Не початку, ані краю...
Чавкають трикляті миші,
Держрезерви доїдають.
Три вагони для полівки –
Це на раз перекусити.
Сіно хай жують корівки,
Мишка обирає – жито!

Тетяна Левицька
2020.06.04 06:24
Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
розкажи оксамитову казку щасливу й сумну.
Пелюстково, зворушливо, щемно душа стрепенеться.
Притулюсь до грудей, як в дитинстві тебе обійму.
Говоритимемо допізна про життя і родину,
про надії крилаті, нев

Ін О
2020.06.03 23:53
так тихо...навколо дзеркальні сніги.
нашіптує хуга озерам сонети.
пелюстками крові сховались в заметах
торішні троянди старих берегів.
і храми мовчать, за стіною псалми
пожовкли...під пилом слова і куплети...
мій янголе болю, ці крила - секрети,
мо

Олександр Панін
2020.06.03 23:06
За народними мотивами

Дрібна
Нечиста сила –
Найбільш капосна
І найбільш небезпечна…

***

Володимир Бойко
2020.06.03 19:07
Зола у висліді багаття
Чи не єдиний результат.
Що по собі лишаєм, браття –
Чи пустирі, чи зелен сад.

У безвість звіяні вітрами
Пощезнуть душі – хто куди...
Життя збиткується над нами,

Тата Рівна
2020.06.03 17:06
Він був алжирцем. Медиком. Звали його Сафір.
Вона - німкеня Акі, колюча і сувора, мов Спарта
Його очиська виблискували, ніби французький ампір
Вона ж як зефірка, wow! Блиску такого варта.

Ці двоє не були знайомі, не разом ходили до школи
Жили у р

Тетяна Левицька
2020.06.03 09:20
Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
Нереальні, приборкані, виткані з райдуги, грішні.
Хоч хтось мудро сказав, що блаженна любов, то не гріх.

Хто осудить її, той не знає, що світ воскресає,
перламут

Сергій Губерначук
2020.06.03 08:46
Ламають ліщину вже вкотре підряд.
Укотре підряд знов горішнику ряд
з цурпалок здіймається сонцю настріч,
долаючи неміч і товщі сторіч.

Як добре над лугом лягти у траву,
в якій після битв обновлюсь, оживу,
яка пам’ятає всіх пращурів сни
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 ♡♡♡
Образ твору Магічно світили червоні вогні.
Оптичні ефекти не менше чудні.

Я йшов, як літак на безпечну глісаду.
Приземлення час - і вони вже позаду.

Вдавалися всі забаганки мені -
Допоки фінанси були в гамані.

Давав - і у ласках купався, але
Бувало від них апатично та зле.

Щоразу я борсався між відчуттями,
Та після спочинку вертався до тями.

Чуття оголяються від наготи -
І важко байдужість на них натягти.

Для преси це все по-бульварному жовте.
Насмішники, жодного слова не мовте.

Нехай не тривожить і слабкість моя -
Хвалька невиправного та хвалія.

Сердечне буяння змінити на штиль
Незмога - це вище граничних зусиль.

І перед очима, як фата моргана -
Принадне багаття вогнів Репербана.

♡ ♡ ♡ ♡

2019





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-04-11 21:52:01
Переглядів сторінки твору 831
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.133 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.030 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ГЕОГРАФІЯ
Автор востаннє на сайті 2020.06.04 11:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 00:04:47 ]
Чітко, правдиво, лаконічно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 07:17:11 ]
Десь так.
Дякую.
Автору залишається лише додати, мовляв, - ні. То не я, то не зі мною, боронь боже, щоб це був я - мене зроду не було в Гамбурзі.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 07:50:57 ]
Марноти життя. Чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 08:15:30 ]
Напевне.
І ці марноти практично вічні.
Як і лірика у поезії.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 09:30:50 ]
Штучно якось і неправдоподібно передано перший двовірш: адже "попереду" і "вдалині" - одне й те ж. Зайве "або".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 10:08:55 ]
Може бути.
Я ще не доріс до рівня тих поетів, які віршують, римують і творять свої нетлінки, як кому заманеться.
Аматору ніхто не пробачить того, що пробачив би митцю.
Заздрив би віршувальникам, яких менше за все цікавить питання техніки віршування.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-04-12 12:37:02 ]
Є у вірші щось магічне...
Можливо, то вогні натхнення)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 13:26:44 ]
Якщо не дивитися на те, що там відбувається, якось однобоко, і бачити життя комплексно - як, наприклад, у поезії - цілісним сприйняттям, а не лише чуттєвим або ще гірше - меркантильним, то магія якась існує. Якогось тимчасового свята, де кожний зайнятий чимось своїм. І знаходить він те, за чим прийшов. Щоправда, надмірність шкідлива.
А немає грошей - то багато не нагуляєшся. А полетиш собі додому - заробляти, скніти, радіти звичному життю тощо.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-04-12 13:43:33 ]
...прочитала і вкотре думаю...
ми з Юрієм одного поля блукальці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 20:11:06 ]
Один з найкращих компліментів, яких у мене практично майже немає.
Дякую.
Шукачі-блукальці-оповідачі історій або епізодів, повз які випадково можна пройти настільки неуважно, що їх не зауважити. Допоки вони не будуть змальованими так, як це вдається Вам.
Де сум, де тонка іронія, не кожному читачу дано визначити. Вам вдаються такі поєднання, а мені, як мені віриться, їх вдається розпізнавати. І навпаки, вдається Вам, коли я сумую та іронізуюю, і це втілюється силою тих о́бразів, що створені моїм аматорським генієм. Ваш, зауважу, вищий.
І це визнано поетичним світом.
Дякую.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2019-04-12 23:37:45 ]
Якщо в наступному житті буду чоловіком, то, може, і зрозумію ЛГ - принаймні, буду знати, чи варто витрачати гроші на таких "канатних дорогах" ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-04-13 09:24:35 ]
Мені теж хотілося би реінкарнації. Я багато чого ще не пізнав і навряд чи встигну.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-04-13 09:07:15 ]
Флер поблажливої та ситої іронії. Ні жалкувань, ні страждань. Але життєва мудрість саме така. Я теж зайду на гліссаду за Вашим літаком і сяду прямо на мавку. Це трохи веселіше. Або на мрію. Як гадаєте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-04-13 10:08:08 ]
Бути неподалік і не пройтися цією мілею, напевно, було би, може, і розсудливо. Чисто з прагматичних міркувань.
Це одне з тих місць, пересуваючись якими, можна покласти подалі свої мобільні дівайси. Тут можна розчинитися серед іншого люду, і твоя недосконала англійська буде ненабагато гіршою за чиюсь іншу. Та і німецька тобі зрозуміла за тематикою поставлених питань. І "якати" можеш. Ця літера не остання в алфавіті. Це згода.
Якщо наважишся пристати на пропозиції.
І дякуй, дякуй. Відмовишся ти, а хтось інший - ні. Життя на тобі не зупиниться.
Йдучи з бляшанкою пива у руці, ти не будеш "білою вороною" - лише пильнуй, щоб не став звичайною ґавою.
Краще за все навідатися удвох з приятелем. На якусь годину, може, і розійдетеся хто куди - і знову далі. Одного дня вистачить. Або декількох годин.
Це ж екскурсія, і ви на її термін - вільні у будь-чому.
Ходіть собі та ознайомлюйтеся.
А фотосесія буде в іншому місці. Якщо вона цікавить.
Тут і без неї справ - аби з усіма впорався.
І який з тебе матрос, якщо ти не пройшовся по цьому канату?
"Іду я по канату, іду я по канату... Сама сєбє крічу: Стоять!" (с)

Щодо мрій. Можна. Вони бувають кращими за дійсність.
Хіба що не у випадку з Мальдівами.
Їх не перемріяти.

Дякую,
Ви тонко відчули настрій.
Ю. С.