ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –

Микола Соболь
2019.09.20 06:42
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…

Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,

Віктор Кучерук
2019.09.20 06:40
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.

Сергій Губерначук
2019.09.19 18:38
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,

Ігор Деркач
2019.09.19 17:39
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.

Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,

Олена Багрянцева
2019.09.19 16:30
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
І стрічкою будуть бігти фінальні титри.
Розтане зима, що нагадує вічний тир.

Останні акорди заграє чужа війна.
Не будуть влучати кулі. Заляже тиша.
І вранці у школі на дошц

Тетяна Левицька
2019.09.19 14:16
Доторкнися пелюсткових вуст
і метеликом забийсь в троянді,
в трепетних руках і я озвусь
чарівною скрипкою Вівальді.
Щоб єлейний почуття мотив -
поліфоній пристрасної румби,
душу вивертав і золотив
оксамитовим цілунком  губи.

Серго Сокольник
2019.09.19 13:02
маленька поема***

Здригнувся? Я не ворона.
Я Янгол твій охоронець.
Послухай, лінивий сплюхо,
Я дещо скажу на вухо...
.......................................................
Цей день у твоїх руках...

Олександр Сушко
2019.09.19 11:43
Шеляга не вартий опус цей,
Про кохання в ньому ні словечка.
Бгає в руки сатиричний цеп
Муза. І памфлет на вухо шепче.

В зомбоящик вирячивсь дурко,
Ловить кожне слово владоможця.
Вілла в пана в стилі рококо,

Іван Потьомкін
2019.09.19 09:00
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Микола Соболь
2019.09.19 05:55
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
І це не дивно. Певно знає кожний,
Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од «А» до «Я».
І на душі то сонячно, то хмарно
І навіть сперечатись якось марно,

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку,
прі за Трою край
покладено. Хто горував – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
усюди покидають тільки греки.
І все-таки угадуваний шлях
додому потягнувся непомірно,
неначе Посейдон, поки ми там

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Рецепт щастя
Якось повертався електричкою з Яготина до столиці після нічного вудіння коропа на озері Супій. Ох там і гарні ставки, скажу вам! Ой гарні! Правда охоронці теж нівроку – якщо спіймають, то додому почалапаєш без штанів та грошей. Добре, що маю дядька там троюрідного, шапки з нутрій шиє, має цілу ферму цих симпатичних створінь. Він їх усе життя рибкою підгодовує, інакше хутряні вироби виду не матимуть, а шерсть на головних уборах швидко обсиплеться. Стоять у нього сітки на ставках, платить він орендаторові рибних угідь за це гроші немалі, але зиск таки має.
Я такої рибалки не люблю: прийшов, потрусив снасті і пішов додому. Яка ж тут романтика? Над усе люблю вудити рибу увечері, коли сідає сонце. І вночі. Соми вилазять з холодних річкових ям, жерех та щука полюють на білорибицю, водна гладінь невпинно шумує від невпинного руху живих створінь під поверхнею водойми. А оглушливий спів птахів створює враження, що ти перебуваєш у первісному Едемі. В заростях осоки реве бугай, соловейки та щиглики ллють меди неземних мелодій у мої змучені столичними шумами вуха. Надувним човном випливаю на плесо, вишукуючи зручного місця аби закинути вудки. Опускаю якоря, висипаю одразу піввідра тертої пропареної макухи з горохом у воду і лаштую снасті. А потім…
А потім ніч пропливає на одному подихові, ранок зустрічає росою і туманом, а годинник показує, що пора їхати назад у столицю.
Улов невеликий, але путній: два сазани, кожен по кілограмів десять. Мішок дрібноти, який наловив за ніч, висипав у Супій. Зоставив тільки йоршів та окунців для дядькових нутрій. Човна та снасті, як і завше, залишаю в родичів, сідаю в міський автобус та їду на залізничну станцію.
Ось і електричка. З натугою піднімаю рюкзака на плечі та суну в пустий вагон. Щойно облаштувався – поруч сідає чорний як свята земля негр у вишиванці та з крученим оселедцем на голові. Ще й у вусі сережка-півмісяць виблискує. Правда шароварів немає, є темно-сірі джинси з мікровельвету. А в руках солом’яний бриль.
«Що за дивина?» - гадаю собі. «Хто цей дивочуд?»
Парубок як відчув, що про нього думаю, позирнув на мене гордим поглядом і чемно привітався:
- Доброго дня.
- Здрастуйте,- бекнув я і знічено вмовк.
А чорнявий козарлюга крутнув вуса, посміхнувся повними губами і скрушно зітхнув.
Зрозумів, що у чоловіка щось трапилося. Але що??? Цікавість взяла гору, тож я потроху починаю промацувати свого знайомця питаннями:
- До Києва?
- До Борисполя.
- А ким працюєте?
- Вчителем української мови та літератури.
- Тут чи у столиці?
- Тут.
- А звуть вас як, друже?
- Яго.
- Хм, Яго з Яготина. Дуже рідкісне ім’я скажу вам.
Слово за слово і розговорилися з ним потроху. Під Березанню вже обнялися, а перед Борисполем навіть спробували дуетом у терцію заспівати «Туман яром, туман долиною».
Історія життя у цього щирого українця трохи трагічна. Ну так, зовсім трохи. Проте кожна жива душа страждає по-справжньому, будь ти негром чи ескімосом.
Так от, жив цей Яго із яготинською красунею Аглаєю Саловсмак, з якою познайомився ще в педінституті. Не зогледілися як побралися, добре хоч вуз устигли скінчити і академвідпустки не знадобилося. Яго був чудовим батьком, чуйним коханим і дуже хорошим педагогом та викладачем. У місцевій школі на його уроках завжди був лад і спокій, діти люто вивчали українську мову, не бажаючи виглядати бевзями. Своєю присутністю Яго аж кричав: я – негр, в якого батько та матір з густих пущ Габону, блискуче знаю вашу рідну мову, а ви – ледачі кавалки лайна, двох слів докупи не зв’яжете. Вічна ганьба вам!
А жінка в Яго хороша, хоч трохи ледачкувата. Та це нормально, в усіх такі жінки, люблять на шиї в чоловіка покатулятися. Трохи гонорова, трохи буркітлива, трохи стервозна – все як у всіх.
Коли з'явилася дитинка – чорнява дівчинка Настя, Яго почав працювати на півтори ставки плюс взявся за репетиторство. А потім його дружину наче заклинило: ні з того, ні з сього почала писати…вірші!
Приходить Яго з роботи, а тарілки зранку немиті, дитинка плаче, в каструлі вода три години вариться, в хаті повно пару, а Аглая про все на світі забула і пише вірші. Про нещасливу любов. Отак от.
Кілька разів її на тому підловлював, потім утомився і купив їй півня та три курки.
- Веди хазяйство, хай у хаті будуть домашні яйця. Згодна?
- Згодна,- одказала Аглая і хитро усміхнулася.
За тиждень кури здохли. Всі. Тож у пані Саловсмак знову з’явився непереборний потяг до високого мистецтва.
Яго випросив у міської ради шматок землі під город поруч із містом.
- Давай картоплі посадимо. І зелені усілякої. Корисно їсти екологічно чисту їжу. Згода?
- Згода! – вигукнула жінка і після єдиного візиту на виділену пайку землі та півдобового вибивання пирію з виораної новини її там вже не бачив ніхто.
Ось тут поезія поглинула Аглаю Саловсмак з головою як цунамі сонного папуаса на Богом забутому острівці в Мікронезії.
Так чоловік утратив жінку, а набув гіганта мислі у спідниці. Спочатку, між приступами писунки, вона ще намагалася варити борщі та смажити шкварки. Але коли хвороба почала прогресувати - закинула і куховарити. Від сидячої праці попливла фігура, а харчування картоплею та кашами дало просто таки вибуховий приріст ваги.
Ось так поезія стала призвідцем великих сімейних бід і нещасть. Удесятеро прикро, що творіння великої майстрині розходилися туго, оскільки високий стиль та елегантний куртуазний маньєризм у нашому прагматичному віці у читачів викликає відторгнення. Не допомагали навіть літературні правки самого Яго – вірші виходили презирливо-зверхніми, густо помережаними займенником я в усіх своїх варіаціях.
І Яго не витримав – вдягнув вишиванку та бриля, сказав «Прощай!» дружині та поїхав в Бориспольський аеропорт аби чкурнути на свою прабатьківщину – габонські джунглі.
- Друже,- кажу, - не поспішай. Сім'ю розвалити – розуму багато не треба. А от склеїти – ого скільки праці. Поїхали до мене додому, у мене хрущовка на Борщагівці є безхозна, переночуємо, вип'ємо оковитої та вирішимо як бути далі. Гаразд?
- Гаразд,- ствердно хитнув головою Яго і аж схлипнув від розчулення.
Випили ми тоді добряче, бо розмова була довгою та серйозною. І рецепт щастя я таки знайшов!
- Ось тобі пляшечка з касторкою. За місяць все стане на свої місця, ось побачиш,- прорік я свій вердикт і тицьнув йому в руки скляницю.
- І шо? – ворухнув бровами Яго.
- Уранці, перед тим як іти на роботу – кладеш чайну ложку в борщ, чайну ложку в гарнір. У тебе ж дитина це ще не їсть?
- Ні, звичайно. Ще рано. Тільки сухе молоко та компоти…
- От і добре! Буде лікуватися тільки жінка! Гарантую – забуде про поезію раз і назавжди. І стане худою як гепард, вір мені, - запевнив я свого товариша в дієвості рецепта.
- Але ж їжа буде зіпсутою, я ж не зможу її їсти. Це ж стільки харчу піде котові під хвоста.
– Харчуйся у школі. І терпи. Вибирай: або сім’я, або Габон.
За тиждень пролунав телефоний дзвоник: дзвонив Яго повідомити, що кохана днює і ночує не за столом, а зовсім в іншому місці.
- Тримайся, друже. Пильнуй аби не застукала тебе, коли будеш лити цілющу амріту в супи. І не переборщи, бо дружина тобі потрібна живою.
А за місяць приїхав у гості Яго разом зі своєю жінкою Аглаєю. На мене дивилася симпатична, худа як тріска блондинка, теж у вишиванці, як і її чоловік.
- Здрастуйте, мовила Аглая. Дуже приємно з вами познайомитися. Мені про вас чоловік так багато хорошого розказував…
Знаю, що тільки хороше, подумав я. Інакше б мій друг ридав би зараз на березі річки Огуе, а ви, прекрасна білявко, дописували б черговий том «Пихокардії» під голодний вереск власної доньки.
Коли дама пішла причепуритися до вбиральні мій чорнявий друг міцно мене обняв і потерся щокою об щоку. От що значить справжня чоловіча дружба!
Якщо і вам, шановні читачі, потрібна буде порада – звертайтеся, разом ми знайдемо подходящий рецепт виходу з будь-якої скрути. І не сумнівайтеся: я – людина слова.
01.05.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-05-02 05:49:33
Переглядів сторінки твору 287
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.979 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.981 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.19 21:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-05-02 08:00:01 ]
Боюсь, що автора чекає острів Тіті-кака.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-05-02 09:23:09 ]
Уже там.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-02 17:12:00 ]
апофеоз графоманії....

Коли дама пішла причепуритися до вбиральні мій чорнявий друг міцно мене обняв і потерся щокою об щоку. От що значить справжня чоловіча дружба!

прочитала по діагоналі...не все.
......

та це не дружба... мабуть....прелюдія до.........соромлюся....
тертися щоками... де таке в українців?

про розділові знаки піклуатися автор не звик)))))

а людина слова це брехня.
Торік писали, що в передачі на радіо мене палко вихваляли. Де той запис? пісні не озвучили... добірки не переслали...років півтора тому.
Досить себе піарити...ЛГ ваш фантазер.
Ліпше б доньку чи сина народили, та під вереск виховували. Чи вони - вас...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-02 17:13:21 ]
а касторка застаріле. Нині є Регулакс...чимало препаратів смачних. Так що вчивчайте синоніми і довідник Відаля.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-05-02 18:52:33 ]
Для таких потужних персонажів і касторки досить. Дешево і сердито. На дів діє ефективно.