ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.05.22 12:38
Несила цілий вік тягнути гуж,
Штани тримать не помагає пасок.
Без ковбаси та сала муж - не муж,
А щось таке - ні риба і не м'ясо.

У клуні паця сито "Рох!" та "Рох!",
Я ж на дієті - гливи та опеньки.
Дружина тлуста, бо жує за трьох,

Серго Сокольник
2019.05.22 11:52
Як це сталося... Літній день
І кульбабок щасливі личка...
Пригадалося нині, де
Заколисувала травичка,
Нам нашіптуючи казки
Про кохання, і ми кохались,
Приховавши у квіточки
Тіл оголення, і ховались

Тетяна Левицька
2019.05.22 09:23
Навколішках спокутую провину,
а в чому винна, Боже, в чому ж винна?
Плекала літепло пташиним клекотом.
В'язала спицями з альпаки шалі,
із сонця - китиці, з роси - коралі.
Вкривала маківки сусальним золотом.

Стікала по свічі сльозою в храмі,

Олександр Сушко
2019.05.22 09:03
Тихий київський ранок, гроза відгриміла вночі,
Пахне листом зеленим, людва поспішає на працю...
на Донбасі війна, чорт із кров'ю пече калачі.
Трупи з раю везуть, а води по коліна у шанцях.

Голубіють думки, небеса і широкий Дніпро,
Тополина юга об

Ольга Паучек
2019.05.22 08:53
Будує Лелека гніздо на стовпі,
Сім"ю йому треба створити,..
Гілки тихо падають, падають вниз,
Нема їм за що зачепитись.

Той стовп гордовито і струнко стоїть
Туманами весь оповитий,
Електромережива він захисник

Ігор Деркач
2019.05.22 08:35
Стихає «Отче наш...» у хороводі націй.
І не байдуже тим, кому не все одно,
як будуть павуки кусатися у банці,
які з усіх усюд окупували дно.

Оточення одне міняється на інше.
Куди не подивись – однаково брудне.
Банкіри і бомжі хвилюються найбільш

Олександр Сушко
2019.05.21 19:44
Каже внук: - Прийшов кінець роздраю,
Керівник держави - вищий клас!
Гетьман цей країну об'єднає,
Ощасливить кожного із нас...

Кличе дід онука до порога
І у лоба гепає перстом:
- Будеш ти гигикати недовго,

Світлана Майя Залізняк
2019.05.21 14:59
Як же ми?.." - нашіптує художник.
Приблукав укотре, обійма.
Музонька ошлюблена, тривожна.
Близнюки лепечуть: "...моні... ма..."...

Повагався, розстелив єдваби,
кликав за тополі, став, дуби.
Знову стан русальний зрадця вабив.

Іван Потьомкін
2019.05.21 14:19
Якби Ісус не зупинив Павла
Винищувать усіх його ревнителів у Сірії,
Не знать, чи церква загалом була,
Чи варвари в Христа повірили б.

Марія Дем'янюк
2019.05.21 13:03
Люблю тебе усіма барвами багряних кольорів:
палітрою ніжно-рожевою,
пурпуровими хвилями червоних морів,
відтінками клена порою листопадневою.

Люблю тебе глибокою синявою:
пірнаю у небо, біжу волошковими долинами,
в обіймах твоїх розтікаюся блакит

Олександр Сушко
2019.05.21 12:13
Знаю, гарно у тебе між цицями,
Бо вродливиця ще молода.
Та не кліпай на мене очицями,
На книженцію грошей не дам.

Взяв за жінку освічену бестію,
Норовисту,- не тиху вівцю.
- Хочеш видати мудру поезію?

Любов Бенедишин
2019.05.21 12:09
Знов зустрілись на межі доречності.
(Час портали спрощує і звужує).
Примха долі. Чудеса у решеті…
Ти – мій сон. А я – твоя ілюзія.

21.05.2019

Ніна Виноградська
2019.05.21 08:09
Бузковий час, травнева заметіль,
Серед смарагду – золоті кульбаби.
Гуде святково від нектару джміль,
А від весни повсюди зваби, зваби.

Уже не спить пухнаста сон-трава,
Конвалія видзвонює в дзвіночки.
Під сонценебом отакі дива,

Ігор Деркач
2019.05.21 07:24
Уперте серце не зворушу,
а доля милує мене...
У неї небо ще ясне,
а я уже чекаю стужу.

Якщо недоля омине,
то завоюю юну душу,
зігрію кам'яне.

Серго Сокольник
2019.05.21 01:10
Як у серце вповзає печаль,
І сльоза застигає в очах-
Повернутися хоч би на час
У реальність минулого чар!..
Переглянеш ти фотоальбом,
Від якого так віє теплом,
Ніби мама цілує чоло,
І повернеться, що відійшло...

Віктор Кучерук
2019.05.21 00:02
Може щастя побачу,
Може стріну біду,
Як не буду ледачим
І до тебе піду.
Ти така балакуча
Й так співаєш увись,
Що і я неминуче
Заспіваю колись
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Рецепт щастя
Якось повертався електричкою з Яготина до столиці після нічного вудіння коропа на озері Супій. Ох там і гарні ставки, скажу вам! Ой гарні! Правда охоронці теж нівроку – якщо спіймають, то додому почалапаєш без штанів та грошей. Добре, що маю дядька там троюрідного, шапки з нутрій шиє, має цілу ферму цих симпатичних створінь. Він їх усе життя рибкою підгодовує, інакше хутряні вироби виду не матимуть, а шерсть на головних уборах швидко обсиплеться. Стоять у нього сітки на ставках, платить він орендаторові рибних угідь за це гроші немалі, але зиск таки має.
Я такої рибалки не люблю: прийшов, потрусив снасті і пішов додому. Яка ж тут романтика? Над усе люблю вудити рибу увечері, коли сідає сонце. І вночі. Соми вилазять з холодних річкових ям, жерех та щука полюють на білорибицю, водна гладінь невпинно шумує від невпинного руху живих створінь під поверхнею водойми. А оглушливий спів птахів створює враження, що ти перебуваєш у первісному Едемі. В заростях осоки реве бугай, соловейки та щиглики ллють меди неземних мелодій у мої змучені столичними шумами вуха. Надувним човном випливаю на плесо, вишукуючи зручного місця аби закинути вудки. Опускаю якоря, висипаю одразу піввідра тертої пропареної макухи з горохом у воду і лаштую снасті. А потім…
А потім ніч пропливає на одному подихові, ранок зустрічає росою і туманом, а годинник показує, що пора їхати назад у столицю.
Улов невеликий, але путній: два сазани, кожен по кілограмів десять. Мішок дрібноти, який наловив за ніч, висипав у Супій. Зоставив тільки йоршів та окунців для дядькових нутрій. Човна та снасті, як і завше, залишаю в родичів, сідаю в міський автобус та їду на залізничну станцію.
Ось і електричка. З натугою піднімаю рюкзака на плечі та суну в пустий вагон. Щойно облаштувався – поруч сідає чорний як свята земля негр у вишиванці та з крученим оселедцем на голові. Ще й у вусі сережка-півмісяць виблискує. Правда шароварів немає, є темно-сірі джинси з мікровельвету. А в руках солом’яний бриль.
«Що за дивина?» - гадаю собі. «Хто цей дивочуд?»
Парубок як відчув, що про нього думаю, позирнув на мене гордим поглядом і чемно привітався:
- Доброго дня.
- Здрастуйте,- бекнув я і знічено вмовк.
А чорнявий козарлюга крутнув вуса, посміхнувся повними губами і скрушно зітхнув.
Зрозумів, що у чоловіка щось трапилося. Але що??? Цікавість взяла гору, тож я потроху починаю промацувати свого знайомця питаннями:
- До Києва?
- До Борисполя.
- А ким працюєте?
- Вчителем української мови та літератури.
- Тут чи у столиці?
- Тут.
- А звуть вас як, друже?
- Яго.
- Хм, Яго з Яготина. Дуже рідкісне ім’я скажу вам.
Слово за слово і розговорилися з ним потроху. Під Березанню вже обнялися, а перед Борисполем навіть спробували дуетом у терцію заспівати «Туман яром, туман долиною».
Історія життя у цього щирого українця трохи трагічна. Ну так, зовсім трохи. Проте кожна жива душа страждає по-справжньому, будь ти негром чи ескімосом.
Так от, жив цей Яго із яготинською красунею Аглаєю Саловсмак, з якою познайомився ще в педінституті. Не зогледілися як побралися, добре хоч вуз устигли скінчити і академвідпустки не знадобилося. Яго був чудовим батьком, чуйним коханим і дуже хорошим педагогом та викладачем. У місцевій школі на його уроках завжди був лад і спокій, діти люто вивчали українську мову, не бажаючи виглядати бевзями. Своєю присутністю Яго аж кричав: я – негр, в якого батько та матір з густих пущ Габону, блискуче знаю вашу рідну мову, а ви – ледачі кавалки лайна, двох слів докупи не зв’яжете. Вічна ганьба вам!
А жінка в Яго хороша, хоч трохи ледачкувата. Та це нормально, в усіх такі жінки, люблять на шиї в чоловіка покатулятися. Трохи гонорова, трохи буркітлива, трохи стервозна – все як у всіх.
Коли з'явилася дитинка – чорнява дівчинка Настя, Яго почав працювати на півтори ставки плюс взявся за репетиторство. А потім його дружину наче заклинило: ні з того, ні з сього почала писати…вірші!
Приходить Яго з роботи, а тарілки зранку немиті, дитинка плаче, в каструлі вода три години вариться, в хаті повно пару, а Аглая про все на світі забула і пише вірші. Про нещасливу любов. Отак от.
Кілька разів її на тому підловлював, потім утомився і купив їй півня та три курки.
- Веди хазяйство, хай у хаті будуть домашні яйця. Згодна?
- Згодна,- одказала Аглая і хитро усміхнулася.
За тиждень кури здохли. Всі. Тож у пані Саловсмак знову з’явився непереборний потяг до високого мистецтва.
Яго випросив у міської ради шматок землі під город поруч із містом.
- Давай картоплі посадимо. І зелені усілякої. Корисно їсти екологічно чисту їжу. Згода?
- Згода! – вигукнула жінка і після єдиного візиту на виділену пайку землі та півдобового вибивання пирію з виораної новини її там вже не бачив ніхто.
Ось тут поезія поглинула Аглаю Саловсмак з головою як цунамі сонного папуаса на Богом забутому острівці в Мікронезії.
Так чоловік утратив жінку, а набув гіганта мислі у спідниці. Спочатку, між приступами писунки, вона ще намагалася варити борщі та смажити шкварки. Але коли хвороба почала прогресувати - закинула і куховарити. Від сидячої праці попливла фігура, а харчування картоплею та кашами дало просто таки вибуховий приріст ваги.
Ось так поезія стала призвідцем великих сімейних бід і нещасть. Удесятеро прикро, що творіння великої майстрині розходилися туго, оскільки високий стиль та елегантний куртуазний маньєризм у нашому прагматичному віці у читачів викликає відторгнення. Не допомагали навіть літературні правки самого Яго – вірші виходили презирливо-зверхніми, густо помережаними займенником я в усіх своїх варіаціях.
І Яго не витримав – вдягнув вишиванку та бриля, сказав «Прощай!» дружині та поїхав в Бориспольський аеропорт аби чкурнути на свою прабатьківщину – габонські джунглі.
- Друже,- кажу, - не поспішай. Сім'ю розвалити – розуму багато не треба. А от склеїти – ого скільки праці. Поїхали до мене додому, у мене хрущовка на Борщагівці є безхозна, переночуємо, вип'ємо оковитої та вирішимо як бути далі. Гаразд?
- Гаразд,- ствердно хитнув головою Яго і аж схлипнув від розчулення.
Випили ми тоді добряче, бо розмова була довгою та серйозною. І рецепт щастя я таки знайшов!
- Ось тобі пляшечка з касторкою. За місяць все стане на свої місця, ось побачиш,- прорік я свій вердикт і тицьнув йому в руки скляницю.
- І шо? – ворухнув бровами Яго.
- Уранці, перед тим як іти на роботу – кладеш чайну ложку в борщ, чайну ложку в гарнір. У тебе ж дитина це ще не їсть?
- Ні, звичайно. Ще рано. Тільки сухе молоко та компоти…
- От і добре! Буде лікуватися тільки жінка! Гарантую – забуде про поезію раз і назавжди. І стане худою як гепард, вір мені, - запевнив я свого товариша в дієвості рецепта.
- Але ж їжа буде зіпсутою, я ж не зможу її їсти. Це ж стільки харчу піде котові під хвоста.
– Харчуйся у школі. І терпи. Вибирай: або сім’я, або Габон.
За тиждень пролунав телефоний дзвоник: дзвонив Яго повідомити, що кохана днює і ночує не за столом, а зовсім в іншому місці.
- Тримайся, друже. Пильнуй аби не застукала тебе, коли будеш лити цілющу амріту в супи. І не переборщи, бо дружина тобі потрібна живою.
А за місяць приїхав у гості Яго разом зі своєю жінкою Аглаєю. На мене дивилася симпатична, худа як тріска блондинка, теж у вишиванці, як і її чоловік.
- Здрастуйте, мовила Аглая. Дуже приємно з вами познайомитися. Мені про вас чоловік так багато хорошого розказував…
Знаю, що тільки хороше, подумав я. Інакше б мій друг ридав би зараз на березі річки Огуе, а ви, прекрасна білявко, дописували б черговий том «Пихокардії» під голодний вереск власної доньки.
Коли дама пішла причепуритися до вбиральні мій чорнявий друг міцно мене обняв і потерся щокою об щоку. От що значить справжня чоловіча дружба!
Якщо і вам, шановні читачі, потрібна буде порада – звертайтеся, разом ми знайдемо подходящий рецепт виходу з будь-якої скрути. І не сумнівайтеся: я – людина слова.
01.05.2019р.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-05-02 05:49:33
Переглядів сторінки твору 97
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.05.22 12:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-05-02 08:00:01 ]
Боюсь, що автора чекає острів Тіті-кака.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-05-02 09:23:09 ]
Уже там.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-02 17:12:00 ]
апофеоз графоманії....

Коли дама пішла причепуритися до вбиральні мій чорнявий друг міцно мене обняв і потерся щокою об щоку. От що значить справжня чоловіча дружба!

прочитала по діагоналі...не все.
......

та це не дружба... мабуть....прелюдія до.........соромлюся....
тертися щоками... де таке в українців?

про розділові знаки піклуатися автор не звик)))))

а людина слова це брехня.
Торік писали, що в передачі на радіо мене палко вихваляли. Де той запис? пісні не озвучили... добірки не переслали...років півтора тому.
Досить себе піарити...ЛГ ваш фантазер.
Ліпше б доньку чи сина народили, та під вереск виховували. Чи вони - вас...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-02 17:13:21 ]
а касторка застаріле. Нині є Регулакс...чимало препаратів смачних. Так що вчивчайте синоніми і довідник Відаля.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-05-02 18:52:33 ]
Для таких потужних персонажів і касторки досить. Дешево і сердито. На дів діє ефективно.