ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити,
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі, а душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю б вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,

Сергій Губерначук
2019.08.16 12:14
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
а всі думки мої, мов землі орні,
осяй-осій зерном густо-густим!

Прокинься, люба мріє ясночола,
сльозою світлою до поцілунку з вуст!
Не згадуй вічні вчора й позавчора!

Ніна Виноградська
2019.08.16 11:25
Спасибі вам за ваші добрі очі,
За теплий погляд і ласкаву річ.
Хоча над містом висне хмари клоччя,
І накрапає дощ, заходить ніч.

І все навкруг засохло і не квітне,
Бо це вже осінь узяла права.
Жалкую я, що не зустріла квітень

Олександр Сушко
2019.08.16 09:42
Святкують безголів'я власне дурні,
Накрив державу блазенський ковпак.
Зламалась вісь у колесі фортуни,
Візничий лиш кривлятися мастак.

Від патріотики немає толку,
"Ганьба!" і "Гей!" грошви не принесе.
Міняю оселедця на ярмолку -

Віктор Кучерук
2019.08.16 06:32
Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,
У нерівних сутичках всього, –
Щоби тільки не почуло лихо
Голосу щасливого мого.
Воював достойно в теплих пущах
Найсолодших радощів і мук,
Раз любов живлюща і цілюща
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Любов

От як мені не любити свою дружину-красавицю? Як до неї не тулитися щоночі у пошуках щастя? Вона тим щастям як медом намазана – брав би і брав. Але треба знати міру: як не можна спустошувати повністю вулика від цілющого нектару, так і жінку не можна висотувати до дна. Бо рано чи пізно втече як коза у лози.
Я свою так попервах вимучував цілунками, що вона навіть уві сні стогнала. Згодом притерлися, нині в основному разом каші варимо і на городі копирсаємося. А ще вигодовуємо кабана, доглядаємо за телицею, розводимо курей. Зранку йду на косовицю по кропиву курам та кабанцеві, потім до ставка по ряску для гусаків, а далі пішло-поїхало: корівку цургикаю на пасовисько, гусаків жену лозиною до ставка, кабана випускаю до лісу пастися, а жінка тим часом намацує курячі яйця та готує сніданок: смажить карасиків у сметанці з цибулькою, варить борщ з добрячим шматком м’яса і гарбузову кашу з рисом на молоці. Як був трохи молодшим – все встигав, а нині, коли на землю опускається ніч, вбираючи небо в чорний оксамит, орнаментований іскристими світляками, то сил на «щастя» уже й немає.
Тому потроху звикаємо з моєю святою дружиною обходитися без райських насолод. І так стає пісно на душі, що аж плакати хочеться.
Он, навпроти живе хлопак-доходяга Микола Кожум'яка: кахикає безперестанку, від нежиті по півмісяця трупом валяється у ліжку, але з його квартири щодня ширяться селом охи та ахи моторного подружжя, яке впивається щастям у теплому алькові під рожевим балдахіном зі сріблястими помпонами у формі сердечок.
А, може, це я став не таким як треба? Наче ні, ще молодий, правда трохи морщинистий, а жінка взагалі юнка! Ви б почули як сміється – аж танцювати хочеться.
Щойно вляглися - у хату загупали:
- Хазяїне, доброго вечора! Пусти, це я, бурсак Іван.
Злажу з печі та в одних трусах трюхикаю до дверей.
На порозі стовбичить майбутній святий отець, вагається. Врешті, махнув рукою, перехрестився, прошептав «Господи, помилуй» і протягнув мені правицю.
Знаю цього халаминдрика давно, ще з його дідом линів трусами ловили на луках. Був шибеником, але два роки тому у хлопця влучила громовиця. Дитина вижила, стала розмовляти незрозумілою мовою. Я потім пояснив йому, що це арамейська,- мова, на якій розмовляв Ісус Христос. Місцевий піп сказав, що це знак з неба. От і подався хлопець після школи одразу в бурсу. Добре, що батьки хоч встигли його обвінчати, а то б усе життя так і жив бобилем. Знаєте як несолодко двадцятилітньому юнакові бути монахом? Так і звихнутися можна, кажу вам авторитетно. А жіночка у нього нічогенька,- як мене бачить, то одразу полум’яніє.
- Що сталося, праведнику? – питаю у чоловіка в рясі.
- Ти чоловік начитаний, мови арамейську, давньогрецьку та іврит знаєш досконально. От переклади мені точно абзац з Буття (9-3-5). Завтра мушу реферат у семінарії здати з цього приводу, а в голові каша.
Поліз я на полицю за копією з оригіналу Біблії на івриті. Читаю:
- «Все рухоме, що живе, вам буде поживою. Але лише трави предаються вам усі. Тільки м’яса душі своєї, крові своєї – не їсти її, І тільки за кров вашу душам вашим - відплата. Із руки всіх живих – відплата наша, І з руки чоловіка, і з руки кожного брата його – відплата за душу чоловіка».
- Неправда! Ось український переклад, зроблений з давньоєврейської мови! Ніякої «нашої відплати» там немає! Це ж що виходить – богів було кілька?
- Іване! Монотеїстична теософська концепція християнства відкидає будь-яку згадку про пантеон богів. Тому це місце в Біблії, як і усі інші вичищені саме з цих міркувань.
- Виходить, що Святе письмо просто переписали?
- Звичайно! Ось дивися, читаю тобі це місце з української Біблії:
- «… тільки я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, й з руки Чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу Людську». До речі, займенник я в українському перекладі стоїть саме на тих місцях, де він стоїть в перекладі англійському. І цього займенника в оригіналі немає.
А ось російська Біблія, те ж саме місце: « Все движущееся, все что живет, будет вам в пищу; как зелень травяную даю вам все. Только плоти с душею ее, с кровию ее не еште. Я взыщу и вашу кровь, в которой жизнь ваша, взыщу ее от всякого зверя, взыщу также душу человека от руки брата его».
Таким чином відплата богів перетворюється в намір звіра. Можна, звичайно, цей маячний текст читати українською мовою вірянам, але мовознавцям… вибач Іване, я ж не баба Параска, у глупство не вірую.
- А чим докажеш, що тут ідеться не про одного Бога а як мінімум про двох?
- Дивися, (МІД КЛ-ХІЄ АДРШНУ) написано з займенниковим суфіксом НУ – наша. Отже, «відплата наша». А омонім КЛ-ХІЄ – «всі живі» - перекладено як «всякий звір». Це, мій друже, називається – службовий підлог.
Запанувала глибока тиша. Іван витер рясою піт з чола. Я устромив у його руки кухлик вистиглого чаю з глодом.
- Але ж…
- Ніяких але ж, мій дорогий госте! В оригіналі все чітко і зрозуміло: ні про яке єдинобожжя в Біблії не йдеться. Почитай уважно, скільки разів у книзі Буття звучить слово елохім (боги) і де саме? І це не величальне слово на кшталт імперського МИ – такої форми єврейська мова не знає. Це саме множина.
Бурсак чаю так і не випив, похнюплено встав з ослона і щось бурмочучи собі під носа подався з хати.
Жінка заснула. Сиве пасмо волосся вляглося на мою подушку і скрутилося в кільця. Правиця була простягнута до мене, чекаючи ніжних обіймів чоловіка навіть уві сні. Тихо вмостився біля неї, аккуратно взяв її спрацьовану руку в свої шкарубкі долоні та поцілував.
Я робив так щовечора, з тої днини, коли нас з Євою витурили з раю. Наші діти та онуки давно забули про своїх батьків. А ми й не нав’язуємося. Нині такий час, коли дід із бабою - тягар для молодих. Вже б час душам рушити в кращі світи, але нас туди не пускають: нагородило небо безсмертям, аби зробити дошкульніше. Колись розкажемо правду - за що, бо та історія, яку ви читаєте в Книзі Буття,- прекрасна казка. З часів вигнання блукаємо, як той Агасфер, земними шляхами. А останні три тисячі років кочуємо вздовж берегів Дніпра, носимо вишиванки, їмо сало та співаємо українських пісень.
Помилилися боги, не так треба було карати. Не забрали найкоштовнішої речі на світі, заради якої я – син землі, та Єва – та, що дає життя,- спокусилися на гріхопадіння.
- Адаме! – прошепотіла жінка. – Йди сюди, мій коханий.
Ніжно прихилився до її замріяного лику, поцілував пошерхлі вуста, шию, пірнув губами в проріз сорочки і… опинився в Едемі, в казковому місці, ключем від якого є ЛЮБОВ.
10.06.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-06-11 06:22:55
Переглядів сторінки твору 99
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.979 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.981 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.08.18 13:26
Автор у цю хвилину відсутній