ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
2025.11.28
19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
2025.11.28
17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
2025.11.28
10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
2025.11.28
06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
2025.11.28
03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
2025.11.27
19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
2025.11.27
18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
2025.11.27
12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
2025.11.27
10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
2025.11.27
09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
2025.11.27
09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
2025.11.27
07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
2025.11.27
06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
2025.11.26
16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Вірші
Новорос
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Новорос
Кипить безсилим гнівом Україна,
Де спокій був - тепер бездонний вир...
Осипалася у рівчак хвилина
Тривожно-чорним спогадом про мир.
З Росії "дар" - снаряди у "Камазах",
А на додачу цигарки, шмурдяк.
Поширила ненависть метастази,
А, може, ми щось робимо не так?
Майнуло у похмільному тумані,
Що розум чорт навіки одібрав...
А чи брати кацапи з-під Рязані,
Чи щирі українці з-за Дніпра?
Пробила міна мрій рожеву кульку,
Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
Бо сатана з Кремля уклав у руку
Меча, аби понищив власний рід.
Аби продав країну, віру, мову
І слугував озлобленій орді.
Пишаймось, малороси безголові,
Що з матерів ми робимо удів.
Мені щодня всміхається Геката,
Відточені простягує ножі.
А москалі стріляти вчать у тата...
Убив старого! Бачте, он лежить?
10.06.2019 р.
Настроєве
Під старість невеселий склався пазл,
Мінор гнітючий істину обарвив:
Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
Кохання і драглисте шмаття слави.
Змінився кардинально антураж
І муза вже далеко не секс-бомба.
Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
Серцевий м'яз підточує хвороба.
У гості ходить кожен день гробар
І пальчиком показує на небо.
Промирив час: " Життю - оревуар!
Купуй труну, ціна така як треба.
Сьогодні зранку врешті не дощить,
Приліг у травах, поруч сіна скирта.
А юнь іде кохатися в кущі,
Уваги не звертаючи на діда.
Поезія - в пишнотах наратив,
Неначе, на мундирі аксельбантик.
Піду і я - нема у цім біди,
Готуйтеся поета забувати.
11.06.2019 р.
Доброта
Адам у Єви яблучко вкусив,
Всотала кров навічно краплю трути.
Ми - діти Божі, кажуть. А чи всі?
Приймають смерть щодня від Бога люди.
А Батько наш хотів лише добра -
Палив дітей, топив,- усіх підчистив.
Від страху у свідомості діра -
Йому прощаю все - татьбу, убиства.
Криваві жертви, підлість, чорну мсту...
І ти прости - навіщо та гординя?
Адамові казав божок: "Газдуй!"
Й лупив до гробу з нього десятину.
Примножувалася доброта з добра
І бризкала кровиця аж на хмари.
Молися ревно і кричи "Ура!"
Творцеві, та чекай від нього кари.
Дивлюсь зі смутком в небо голубе,
У грудях затихає серця стукіт.
Кати в геєнні ждуть мене й тебе -
До раю зась. Йдемо на вічні муки.
11.06.2019 р.
Де спокій був - тепер бездонний вир...
Осипалася у рівчак хвилина
Тривожно-чорним спогадом про мир.
З Росії "дар" - снаряди у "Камазах",
А на додачу цигарки, шмурдяк.
Поширила ненависть метастази,
А, може, ми щось робимо не так?
Майнуло у похмільному тумані,
Що розум чорт навіки одібрав...
А чи брати кацапи з-під Рязані,
Чи щирі українці з-за Дніпра?
Пробила міна мрій рожеву кульку,
Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
Бо сатана з Кремля уклав у руку
Меча, аби понищив власний рід.
Аби продав країну, віру, мову
І слугував озлобленій орді.
Пишаймось, малороси безголові,
Що з матерів ми робимо удів.
Мені щодня всміхається Геката,
Відточені простягує ножі.
А москалі стріляти вчать у тата...
Убив старого! Бачте, он лежить?
10.06.2019 р.
Настроєве
Під старість невеселий склався пазл,
Мінор гнітючий істину обарвив:
Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
Кохання і драглисте шмаття слави.
Змінився кардинально антураж
І муза вже далеко не секс-бомба.
Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
Серцевий м'яз підточує хвороба.
У гості ходить кожен день гробар
І пальчиком показує на небо.
Промирив час: " Життю - оревуар!
Купуй труну, ціна така як треба.
Сьогодні зранку врешті не дощить,
Приліг у травах, поруч сіна скирта.
А юнь іде кохатися в кущі,
Уваги не звертаючи на діда.
Поезія - в пишнотах наратив,
Неначе, на мундирі аксельбантик.
Піду і я - нема у цім біди,
Готуйтеся поета забувати.
11.06.2019 р.
Доброта
Адам у Єви яблучко вкусив,
Всотала кров навічно краплю трути.
Ми - діти Божі, кажуть. А чи всі?
Приймають смерть щодня від Бога люди.
А Батько наш хотів лише добра -
Палив дітей, топив,- усіх підчистив.
Від страху у свідомості діра -
Йому прощаю все - татьбу, убиства.
Криваві жертви, підлість, чорну мсту...
І ти прости - навіщо та гординя?
Адамові казав божок: "Газдуй!"
Й лупив до гробу з нього десятину.
Примножувалася доброта з добра
І бризкала кровиця аж на хмари.
Молися ревно і кричи "Ура!"
Творцеві, та чекай від нього кари.
Дивлюсь зі смутком в небо голубе,
У грудях затихає серця стукіт.
Кати в геєнні ждуть мене й тебе -
До раю зась. Йдемо на вічні муки.
11.06.2019 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1016 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1016 seconds