ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Вірші
Новорос
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Новорос
Кипить безсилим гнівом Україна,
Де спокій був - тепер бездонний вир...
Осипалася у рівчак хвилина
Тривожно-чорним спогадом про мир.
З Росії "дар" - снаряди у "Камазах",
А на додачу цигарки, шмурдяк.
Поширила ненависть метастази,
А, може, ми щось робимо не так?
Майнуло у похмільному тумані,
Що розум чорт навіки одібрав...
А чи брати кацапи з-під Рязані,
Чи щирі українці з-за Дніпра?
Пробила міна мрій рожеву кульку,
Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
Бо сатана з Кремля уклав у руку
Меча, аби понищив власний рід.
Аби продав країну, віру, мову
І слугував озлобленій орді.
Пишаймось, малороси безголові,
Що з матерів ми робимо удів.
Мені щодня всміхається Геката,
Відточені простягує ножі.
А москалі стріляти вчать у тата...
Убив старого! Бачте, он лежить?
10.06.2019 р.
Настроєве
Під старість невеселий склався пазл,
Мінор гнітючий істину обарвив:
Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
Кохання і драглисте шмаття слави.
Змінився кардинально антураж
І муза вже далеко не секс-бомба.
Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
Серцевий м'яз підточує хвороба.
У гості ходить кожен день гробар
І пальчиком показує на небо.
Промирив час: " Життю - оревуар!
Купуй труну, ціна така як треба.
Сьогодні зранку врешті не дощить,
Приліг у травах, поруч сіна скирта.
А юнь іде кохатися в кущі,
Уваги не звертаючи на діда.
Поезія - в пишнотах наратив,
Неначе, на мундирі аксельбантик.
Піду і я - нема у цім біди,
Готуйтеся поета забувати.
11.06.2019 р.
Доброта
Адам у Єви яблучко вкусив,
Всотала кров навічно краплю трути.
Ми - діти Божі, кажуть. А чи всі?
Приймають смерть щодня від Бога люди.
А Батько наш хотів лише добра -
Палив дітей, топив,- усіх підчистив.
Від страху у свідомості діра -
Йому прощаю все - татьбу, убиства.
Криваві жертви, підлість, чорну мсту...
І ти прости - навіщо та гординя?
Адамові казав божок: "Газдуй!"
Й лупив до гробу з нього десятину.
Примножувалася доброта з добра
І бризкала кровиця аж на хмари.
Молися ревно і кричи "Ура!"
Творцеві, та чекай від нього кари.
Дивлюсь зі смутком в небо голубе,
У грудях затихає серця стукіт.
Кати в геєнні ждуть мене й тебе -
До раю зась. Йдемо на вічні муки.
11.06.2019 р.
Де спокій був - тепер бездонний вир...
Осипалася у рівчак хвилина
Тривожно-чорним спогадом про мир.
З Росії "дар" - снаряди у "Камазах",
А на додачу цигарки, шмурдяк.
Поширила ненависть метастази,
А, може, ми щось робимо не так?
Майнуло у похмільному тумані,
Що розум чорт навіки одібрав...
А чи брати кацапи з-під Рязані,
Чи щирі українці з-за Дніпра?
Пробила міна мрій рожеву кульку,
Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
Бо сатана з Кремля уклав у руку
Меча, аби понищив власний рід.
Аби продав країну, віру, мову
І слугував озлобленій орді.
Пишаймось, малороси безголові,
Що з матерів ми робимо удів.
Мені щодня всміхається Геката,
Відточені простягує ножі.
А москалі стріляти вчать у тата...
Убив старого! Бачте, он лежить?
10.06.2019 р.
Настроєве
Під старість невеселий склався пазл,
Мінор гнітючий істину обарвив:
Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
Кохання і драглисте шмаття слави.
Змінився кардинально антураж
І муза вже далеко не секс-бомба.
Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
Серцевий м'яз підточує хвороба.
У гості ходить кожен день гробар
І пальчиком показує на небо.
Промирив час: " Життю - оревуар!
Купуй труну, ціна така як треба.
Сьогодні зранку врешті не дощить,
Приліг у травах, поруч сіна скирта.
А юнь іде кохатися в кущі,
Уваги не звертаючи на діда.
Поезія - в пишнотах наратив,
Неначе, на мундирі аксельбантик.
Піду і я - нема у цім біди,
Готуйтеся поета забувати.
11.06.2019 р.
Доброта
Адам у Єви яблучко вкусив,
Всотала кров навічно краплю трути.
Ми - діти Божі, кажуть. А чи всі?
Приймають смерть щодня від Бога люди.
А Батько наш хотів лише добра -
Палив дітей, топив,- усіх підчистив.
Від страху у свідомості діра -
Йому прощаю все - татьбу, убиства.
Криваві жертви, підлість, чорну мсту...
І ти прости - навіщо та гординя?
Адамові казав божок: "Газдуй!"
Й лупив до гробу з нього десятину.
Примножувалася доброта з добра
І бризкала кровиця аж на хмари.
Молися ревно і кричи "Ура!"
Творцеві, та чекай від нього кари.
Дивлюсь зі смутком в небо голубе,
У грудях затихає серця стукіт.
Кати в геєнні ждуть мене й тебе -
До раю зась. Йдемо на вічні муки.
11.06.2019 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1132 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1132 seconds