ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.10.01 19:48
Мазунчик долі, красень, мрія дам –
Усе це зовні, а усередині
Нахабство, підлість, жадібність, гординя
Й багато ще багато чого там.
Таким він був – Рено із Шатільйона,
Коли у Антіохію прибув.
Та хто про нього що до цього чув?
Був у Європі майже неві

Микола Соболь
2020.10.01 12:51
Звичайний цей жовтень. Не кращий, не гірший.
Штовхає дощами у спину нас грішних.

Змиваючи листя опале з дороги
і вітер сьогодні такий клишоногий…

Малює нам осінь і настрій, і вечір,
Як будемо вдома то пледа на плечі

Ярослав Чорногуз
2020.10.01 12:39
Укрилось небо пеленою,
Важких свинцево-сірих товщ.
А серце плаче за тобою,
Неначе той осінній дощ.

А серце туги напилося -
Йому немов стекли віки,
Як пасма ніжного волосся

Тетяна Левицька
2020.10.01 11:16
Прожити вік, не поле перейти.
На ниві: лопухи і маки в житі.
А ти, зорею, ніжністю цвіти,
виблискуй людям сонцем у блакиті.
Твори добро з благословенних слів,
аби душі не проковтнула прірва.
Від божевілля, зла, усіх гріхів -
рятує віра! Нас

Іван Потьомкін
2020.10.01 11:01
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим.І не сподобалось йому тут жити, а закортіло

Сергій Губерначук
2020.10.01 10:17
Я залишився не тим, ким був.
Я залишився цим.
Мене обминають скандали й бум,
повалені Крим і Рим.

Я торжествую від почуттів
і демонструю екстаз.
Бачте – досяг я, чого хотів,

Ігор Шоха
2020.10.01 09:30
Фантазія вигадує Наяду
у піняві ігристого вина...
Персея... Оріона... Аріадну...
А що, коли у пам'яті війна
нагадує Іспанію... Гренаду?

ІІ
Осіння Мойра усікає дні

Микола Соболь
2020.10.01 06:19
Не гримай дверима, нічого назад не вернути.
Парадом планети минуле проводять у путь.
А нам час, братове, зірвати імперії пута,
бо вільна людина по новому відає суть.

Ми згодом зречемося клятої мови і церкви.
Чи вольному духу потрібні ікони рабів?

Олександр Панін
2020.10.01 02:26
Чудернацька Кицюня,
Симпатична і дивна,
Це - лукава манюня
З еластичним сумлінням!

Праве око - червоне,
Ліве око - жовтеньке,
Ледь скуйовджені скроні,

Ярослав Чорногуз
2020.09.30 18:44
Величний і прекрасний символ парку
Ось перед нами – Флори павільйон.
Немов обличчя саду – аватарка,
Або на шиї – цінний медальйон.

Та не завжди всім сяяло це диво.
Був павільйон сільський спочатку тут,
Коли царя російського маршрут

Дума Козак
2020.09.30 18:07
Бешкетниця, пустунка рання осінь
калину заколола в русі коси,
із глоду на грудях її намисто
і усмішка грайливо-золотиста.

До ніг барвистий килим постелила,
діброви і гаї багрянцем вкрила.
Сплела вінок з рудого листу клена,

Олександр Сушко
2020.09.30 12:59
Звично стиснув перо у руці,
Маю час, божий дар і натхнення.
Для корони потрібні зубці,
А для генія - слава-варення.

Я ж об стелю її поламав,
Скреготіло - аж чули і в пеклі.
Кажуть, що і таланту нема -

Петро Скоропис
2020.09.30 11:26
Повернешся на батьківщину. Геж,
з поверненням. Спитай у цій манері,
до кого тепер в друзі попадеш,
і чи кому потрібен? До вечері

купи собі солодкого вина,
сядь до вікна, оговтуйся потроху:
у всім твоя, одна твоя вина,

Тетяна Левицька
2020.09.30 11:08
На білому аркуші рими довільно
малюю... стираю...малюю...стираю...
І скрапують коми із пензля повільно,
рядки відпускаю у простір, як зграю.
Ніч порухом денним лягає на плечі,
туманні кужелі пряде із безсоння.
Збираю докупи слова, наче речі
розкида

Дума Козак
2020.09.30 09:55
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
і у омитім, чистім світі
кохання уп‘ємось вином!

Сергій Губерначук
2020.09.30 08:37
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
Оволодіти собою неможливо,
а воно так і підштовхує
своїми імпульсивними вдарами до прірви.
Лишається хоча б приховати те,
яким серце є насправді.
Може, тоді воно хоча б на недовго
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Соболь (1973) / Поеми

 Материнство
І
Мріє снами коло мами
Донечка мала.
Поки білими снігами
Заміта зима,
І лягають хуртовини,
І тяжіє ніч.
Сон у батьківській хатині
Доторкнувся віч.
«Спи, доцюню, баю-баю...» –
Легіт у дворі
І сонливість навіває
Пісню цю зорі.

ІІ
«Дай заплету тобі у коси щастя.
Хай янголи попереду летять…
Вони і є найвідданіша рать,
Яка тебе торкнулася з причастям.»

В житті усім потрібно йти в дорогу.
І не важливо, де проляже путь
(Мабуть, у цьому є найвища суть!),
Наше життя належить лише Богу.

ІІІ
Вишиванку на себе одягла.
Краса народу не умре ніколи.
О, скільки в тобі, донечко, тепла!
Сьогодні вперше ти ідеш до школи.

І ці літа грайливо промайнуть.
Відсиплють вишні білі первоцвіти.
Останній дзвоник проводжає в путь…
Швиденько як повиростали діти.

ІV
Не ставай дорослою в шістнадцять,
Не спіши, попереду життя.
На руках ще буде усміхатись
Долею дароване дитя.
Будуть і тяжкі безсонні ночі,
І «агу» – найліпше на землі,
І щасливі почуття жіночі,
І свіча надії ув імлі.
Буде все, бо жити ще і жити,
Хай скресає крига на душі.
Прийде час пожати щастя жито.
Тільки, я благаю, не спіши!

V
Білий колір личить, як ніко́ли.
Усмішка і яхонти очей.
Запахи духмяні матіоли
І фата стікає із плечей.

Донечко, тебе благословляю
На святий, сімейний, Божий труд,
Бо у праці є ключі від раю.
Ти про це ніколи не забудь.

Це́ркви заспівали передзвони,
І, куди не глянь, така краса…
Дві обручки наче дві ікони:
Шлюби реєструють – небеса!

VI
Ці мрії зовсім недалекі.
Стань до вікна, поглянь у сад.
Дивися: в небесах лелеки.
Дарма що пізній листопад…

Серед хитких найперших літер
Ще не написаних поем
Розгорне жовте листя вітер
І небо зрадує дощем.

Скінчилася жіноча му́ка,
Розтанула густа імла,
Це неба таємнича злука,
Де маму доня обняла.

VIІ
Вже платтячко мале (було на виріст).
Волосся туго сплетене в косу.
Іду слідком, а бантів тихий шелест
Підкреслює цю неземну красу.
Як ніжно обіймають її руки.
Щебече дзвінко, «Таточку, люблю!»
Безсонні ночі – та хіба ж то муки?!
Це ніжні передзвони кришталю!

ІІХ
Найвища суть жіночого буття
Народження для смерті перемоги.
Жінка живе одним серцебиттям,
Допоки Бог їй не дарує злоги.

А потім доня донечку спов’є
І візьме немовляточко на руки.
Було так завше і тепер так є!
Бабусі любить пестити онуків.

ІХ
Ось вона та мить –
Ніч, усипану зірками,
Бог благословить…
Мріє снами коло мами…
10.11.18 –
17.03.19р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-06-14 05:47:08
Переглядів сторінки твору 615
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.070 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.015 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.10.01 16:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2019-06-14 08:08:40 ]
Щиро з любов'ю та ніжностю для доні! Сльози навернулися їй Богу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./Л.П.) [ 2019-06-14 09:07:25 ]
Дякую, відчував, що Вам сподобається! Тільки трішечки добавлю до Вашого коментаря: для кожної доні!