ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Савіцька (1994) / Публіцистика

 хроніки5(річки)

«все було насправді, я нічого не вигадав»

Сергій Жадан

хроніки5(річки)
.
ч.1
.
листопадовий день 2013-го – ніби то було учора. вранішня поїздка в автобусі на навчання чітко дала зрозуміти, що щось не так. у розмовах людей відчувалася тривога. мені тоді було 19 і в той ранок я не відчувала лиха, що насувається. раптом хтось сказав, що студенти у Львові збираються на страйк, то був понеділок, 25-те. щопонеділка студенти правничого відділення нашого коледжу завжди мали лекції з кримінального права. та в той день лекцій не було. колоною рушили до Тараса. по дорозі зайшли до сувенірної крамниці, купили прапор. бо що за протест без символіки.

на площі перед Шевченком зібралася сила силенна людей. студенти йшли і йшли. з різних сторін, широкими колонами. видовище неймовірне. я такого раніше ніколи не бачила. дорога від Політехніки по Дорошенка вниз – була вщент заповнена людьми. на сцені виступали якісь люди, виголошували промови, вигукували «Слава Україні» і всі відповідали «Героям Слава».

падав сніг. мокрий, густий сніг. але холодно не було. і ніхто не розходився. ми посміхалися. були щасливі. мали відчуття, що зможемо все. що в нас не заберуть Україну. що вона буде в Європі і ми будемо з нею. і що ми маємо її відстояти тут сьогодні. ніхто не хотів йти з площі ні на секунду. ні погрітися, ні випити чаю. здавалося, що якщо ми підемо, то і всі розійдуться. лунали пісні. ми співали і вірили, що «не здамося без бою». але до бою ніхто не був готовий.

хроніки5(річки)
.
ч.2
.
так почалися ці події. події,що історія потім назве Євромайданом. ці декілька місяців на львівському Майдані стояв намет, сцена та великий екран, що транслював Майдан Незалежності у Києві. а там, у Києві, все ставало дедалі страшнішим.
щовечора, до пізньої ночі, усі в хаті дивилися трансляцію з Майдану. перші смерті були розумінням того, що так як раніше, уже ніколи не буде (чи буде?). ця постійна біжуча стрічка на екрані. свічки. чорний дим від шин. водомет. люди з бруківкою в руках і з дерев’яними щитами. перше «Плине кача»…
Майдан намагалися розігнати кілька разів – все марно. барикади відбудовували за лічені хвилини. а далі були три дні пекла. пекла, яке для нас, людей що не були на Майдані та на Інститутській, було не зрозумілим і далеким. пекла, що відкрилося зранку 18 лютого, яке і досі живиться душами наших побратимів та посестер. пекла, яке ніхто з нас до кінця правильно не усвідомив. вибачте нас Герої. простіть за все…
а далі життя попливло як і було - робота, дім, навчання. мріяли про нову Україну. думали «вигнали Януковича з країни і буде спокій». але всередині березня в Криму з’явилися зелені чоловічки. І провели референдум. «100% за приєднання до Росії». Курям на сміх. Такий собі «бліц криг» від (р). він до речі мав пройти успішно і на Донбасі - не сталося. не до кінця. на щастя.
хроніки5(річки)
.
ч.3
.
літо 14-го! чи хтось думав про війну тоді ? сама не знаю. звичайно так переживали, хвилювалися. та все якось боком, з-за рогу, з острахом. серпень 2014 – Іловайськ. а у Львові весіль хоч греблю гати. а в Києві помпезно парад провели. дивно. несправедливо. ще раз простіть. хоч нам нема прощення…
тоді нас надурили вперше (чи то знову?, за всю спільну з (р) історію, так зразу і не розберешся) мовляв, виходьте, будь ласка, ось вам коридор. так і розстріляли беззбройних, але Мужніх та Хоробрих Героїв.
потім вищі чини чи ще довго пояснювали, з’ясовували між собою хто має нести відповідальність за розстріл, на швидкоруч проводили парад на день Незалежности. словом, місили багнюку яку самі створили. натомість по всій Україні залишалися самотніми діти, жінки та батьки.
Ігоря Гордійчука покинули на полі бою. думали не доживе до ранку. а він вижив. бо не може Добро поступитися злу.
потім нас чекав ДАП. з’явилися кіборги, хоч багато хто з них не любить цієї назви. мали хоробрості більше ніж всі разом взяті воїни в історії. захищали вщент зруйнований аеропорт, де на кожному поверсі можна було зустріти ворога, а дорога до терміналу була небезпечнішою за саму позицію.
а потім завалилася Вежа ДАПу і стіни терміналу. і багато хто потрапив в полон. і один з Кіборгів з найкрасивішою посмішкою на світі на ім’я Ігор загине від рук (м) і ми цю смерть ніколи їм не пробачимо, як і тисячі інших невинно убієнних.
за п’ять років війни назви населених пунктів Донбасу постійно блукають в думках – Щастя, Піски, Широкине, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Талаківка, Авдіївка, Світлодарська Дуга. червоні плями на карті. болять . кровоточать.
хроніки5(річки)
.
ч.4
.
оголошують перемир’я. то хлібне, то шкільне. реальне лише на словах. двічі підписують якісь папірці у Мінську. двічі забувають, що пишуть на туалетному папері. лунають постріли. знову постріли.
все той же місяць падолисту, того ж 25, але у 2018-ому приносить нову біду – захоплення моряків в Керченській протоці. здійснювали плановий перехід з України в Україну. потрапили в полон. (р) каже «незаконний перетин кордону». кордону якого нема на жодній карті світу. кордону якого там ніколи не було. провели суд, точно так само як і референдум. добре що без «расстрелять». а моряки посміхаються, сидять 24 красеня в суді і посміхаються.
президент оголошує воєнний стан. євробляхарі, бляха муха, блокують західний кордон. бабці скуповують гречку, молодь - путівки в Європу. щось в цій країні знову зламалося.
хроніки5(річки)
.
ч.5
.
1 січня 2019. хотілося б сказати «З новим роком! Слава Україні». Але ніт, у вухах чую «я іду в Президенти України». перестаю дивитися всім відомий канал.
потім з швидкістю світла бачу як моя країна котиться з гори як колобок. прямо в лапи лисиці (чи то лиса? хто зна як казка звучала в першоджерелі). згадую Ліну Костенко з цим її сакральним «людям позакладало душі». їм точно позакладало. тут ще можете бути багато рим, та я утримаюсь.
18 лютого згадую Сашка Плеханова юнака, що мріяв стати архітектором і став архітектором нової України, загинув на Майдані у 2014. думаю про 31 березня з острахом. треба складати іспит. важливіший за ЗНО. цікаво чи всі засвоїли курс «Совість. Гідність. Пам’ять».
19 приїхав Дональд Туск каже «не вчіть українців бути Європою. вчіться в них,що таке Європа» (якби він знав, що станеться потім напевно б не приїжджав).
далі Netflix відпочиває. бо про те, що сталося з країною потім, згодом зніматимуть серіали та писатимуть книги в жанрі non fiction, щось на кшталт – «Як змусити народ збожеволіти?», «Політтехнології. Проект «Україна», «Виборча система. Метод телевізора».
країна потрапила в чорну діру політичного бруду. аналізи. дебати. стадіон. стадіон так стадіон.
хроніки5(річки)
.
ч.6
.
31 березня ввечері в к(ремлі) зрозуміли, що бенкет відбудеться і можна купляти бояришнік і московську ковбасу. Україна зрозуміла «шо нада будет делить где то по середине».
повернувся (к). люди масово знімають готівку в банкоматах. судді вшивають в мантії зелені стрічки.
вибори відбулися. «добро пожаловать в наш….»(далі ви самі знаєте).
Верховна Рада прокидається від Верховного сну. стрічок ще не змінює - все гаразд. приймає, нарешті, мовний закон. натомість стрічку, чи то пак, кепку, повертає зеленим боком прем’єр. а, і ще одна персона сумує за владою. хоч і релігійною, та все ж владою. так сумує, що раптом забуває те, що бачив на власні очі. шкОда, бо біда. ВР зовсім в конвульсіях народжує, ще новий правопис. за «пів яблука» реально спасибі.
HBO випускає «Чорнобиль». половина українців згадує, що це у них під носом. люди бідкаються «Чорнобиль ж досі фонить», а тваринки чорнобильської зони розводять лапами (крилами, клешнями, поплавками) і тихо шепочуться між собою «добре, що ми не пам’ятаємо, що таке людина».
новообраний роз’їжджає по країні. всім роздає зеленку. сам потребує брому. в Станиці розводять війська. ну тобто як розводять: одні йдуть, інші готові стріляти у спину. в Харкові майбутні військові святкують випускний. в мережу потрапляє відео «афицери , афицери…», думаю не може бути Харків, потім ще раз впевнююсь - точно, Харків. перша столиця. згадую замордоване «Слово». нічому не дивуюся.
хроніки5(річки)
.
ч.7
.
один з телеканалів анонсує телеміст. «нада поговорить». хочу забути, що розумію мову окупанта. країна впадає в страшний сон, тобто, знову готується до виборів.
за 21 липня знову треба просити пробачення. донбас голосує так, що починаєш мимоволі жаліти, що ці території взагалі мають право голосувати (вибачте адекватні жителі Сходу). о восьмій оголосили екзит-пол. дивлюся на карту України. вже сумніваюся, чи це точно карта України.
далі – більше. екс-регіонала випускають з-під варти. здається, починають пекти коровай. гості з Ростова не за горами.
в Авдіївці батьки та школярі проти переходу школи на українську мову. в Авдіївці! в Авдіївці! мовляв, Україну вони люблять, але не треба «портить жизнь детям». тут завіса. бо можна наводити їм багато розумних аргументів, тонни фактажу, врешті читати їм закон, що має обов’язково виконуватися, але вони скажуть «галічані портять жизнь детям». і тут згадую, маленького хлопчика Артемка, що як дві краплі води схожий на свого тата Андрія Кизила. Андрій загинув коли Артемку не було і року. Загинув під Авдіївкою. Прикриваючи собою тих, хто вимагає «не портить жизнь детям».
схоже осінь буде не просто жовтогарячою. осінь буде спопеляючою. буде як Вестерос.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-26 16:05:54
Переглядів сторінки твору 32
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Війна
Автор востаннє на сайті 2019.07.26 16:06
Автор у цю хвилину відсутній