ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2020.07.14 15:50
Проминає усе, що було і не буде
на чиємусь віку, на останній межі...
а найбільша печаль, що поховані люди
не залишать напам’ять свої міражі.

Що не знає ніхто, чим багата людина,
поки лямку свою дотягне до кінця...
Ну і що, якщо дуже любив Ук

Ірина Саковець
2020.07.14 15:26
Знайти себе - і знову загубити
межи ночами й днями, навмання
блукаючи у срібній тиші літа,
де вирізьблені наші імена,
де смертний гріх - лише заговорити,
проміння перше ніжиться на склі.
Не клич мене: до тебе тільки вітер
озветься голосами поколінь

Нінель Новікова
2020.07.14 15:19
Вам не здолати нас, тяжкі часи,
Бо ми у добровільному полоні
Кохання і цвітіння, і краси,
У таїні і магії гармоній.

А ця весна – комусь вона страшна –
Коронавірусу жахливе лихо…
Та я іду з тобою, не одна,

Іван Потьомкін
2020.07.14 12:03
Это случилось где-то через полгода после того, как Шломо решил расстаться со мной. Тогда я уже работал охранником в двух фирмах, познакомился с людьми совершенно другого толка, чем мой первый хозяин, и понял, что не он воплощает в себе черты настоящего из

Олександр Бобошко Заколотний
2020.07.14 11:46
Літо змиває в якусь величезну калюжу
всі сподівання, що мали ми ще донедавна.
Дощ – остогидлий, холодний і навіть колючий.
Сонячних променів червень чомусь недодав нам.

Літо – в калюжу. Усі його пляжі та зорі;
всі його трави духмяні й нагострені ко

Сергій Губерначук
2020.07.14 07:48
Вуста, помадою так старанно відтиснені
в кінці листа твого, нагадують печать.
Солодкий логотип любові й відстані
наказує писати і чекать.

Отак ти завжди б’єш найбільшим козирем
полки думок моїх, які вступили в гру –
на лід крихкий… У темнім теплім

Віктор Кучерук
2020.07.14 06:59
Синім сяєвом світання
Заясніло звіддалі
І змінилося блищання
Крапель випару на склі.
Різь в очах від сотень іскор
Випробовує своє, –
То повіки мружить різко,
То прищулить не дає.

Олександр Сушко
2020.07.14 01:17
Нова книжка Олександра Сушка – «Скарбничка усмішок» – містить і поезію, і прозу. На відміну від попередніх видань – «Вітражі» (2019, вірші), «Берегиня» (2020, есеї, повість). Гумористичні та сатиричні твори частково були представлені в книжках Сушка й р

Володимир Бойко
2020.07.14 00:09
По стежині коло плота
Ходить-нипає жеброта,
Виглядає-вичисляє –
Чи господаря немає.

Хто не викопав цибулю –
Той на ранок має дулю.
Хто не вибрав ще часник –

Євген Федчук
2020.07.13 19:33
Ще пам’ятаю, зовсім я малий.
Сидим якось з бабусею на ганку.
Я весь розмлів від ситного сніданку
Та роздивляюсь двір безмежний свій.
А тут сусід по вулиці іде
І видно – не тримають його ноги,
Бо йде, неначе міряє дорогу:
Чи вона ширша, чи то вужча

Серго Сокольник
2020.07.13 18:55
андеграунд. сюр. під смаки не адаптовано***

Часи, донедавна брутально щасливі...
Безмежно нахабні... Одвічно сміливі...
Як Грицям на кониках "ловко" вертітись,
На нервокрові героїчно "світитись",
Без вірусу трунку відважно упитись...
ЗАЖЕРЛИВА

Василина Іванина
2020.07.13 16:32
…із колиби, схованої в зворі,
злодій-час украв цю мить і зник.
На ґруни уже розцвів цикорій -
сонцегляд, батіжник, серпівник…
Мерехтливі хвилі блідо-сині,
наче скло розплавлене, тремтять -
спека. Липень. Сіно в карантині…
…Гори горнуть Божу благода

Ігор Деркач
2020.07.13 11:53
В гаю уже зозуля не кує
і солов'їні арії не чутні,
у лузі одуд голос подає
та іволга загадує майбутнє.

Кигиче чайка у височині,
гуде бугай, чекають ночі сови
і горлиця, воркуючи пісні,

Ірина Залюбовська
2020.07.13 11:20
Моє життя
неначе стиглий сонях
обличчя повернуло до землі
дозріла врода
пройдено зеніт
і як води
не вдержиш у долонях
і як вогню

Ігор Федів
2020.07.13 11:08
Баталія буяє поміж нами,
І гороскоп лихий цієї днини,
Іде маніпуляція словами,
Ламає пережите щохвилини.

Руйнуємо усе на мапі долі,
Міняємо її категорично,
Робило натяки нам серце кволі,

Світлана Ковальчук
2020.07.13 09:21
Ех, петрові батоги…
– Що ж ти, Петре, наробив?
Батоги чудові, синьокольорові
Розгубив ти, друже.

А Петро й не тужить:
– З жовтою люцерною...
Легко і спацерно їм,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Бездомний
2020.01.18

Станіслав Настенко
2019.11.12

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Савіцька (1994) / Публіцистика

 хроніки5(річки)

«все було насправді, я нічого не вигадав»

Сергій Жадан

хроніки5(річки)
.
ч.1
.
листопадовий день 2013-го – ніби то було учора. вранішня поїздка в автобусі на навчання чітко дала зрозуміти, що щось не так. у розмовах людей відчувалася тривога. мені тоді було 19 і в той ранок я не відчувала лиха, що насувається. раптом хтось сказав, що студенти у Львові збираються на страйк, то був понеділок, 25-те. щопонеділка студенти правничого відділення нашого коледжу завжди мали лекції з кримінального права. та в той день лекцій не було. колоною рушили до Тараса. по дорозі зайшли до сувенірної крамниці, купили прапор. бо що за протест без символіки.

на площі перед Шевченком зібралася сила силенна людей. студенти йшли і йшли. з різних сторін, широкими колонами. видовище неймовірне. я такого раніше ніколи не бачила. дорога від Політехніки по Дорошенка вниз – була вщент заповнена людьми. на сцені виступали якісь люди, виголошували промови, вигукували «Слава Україні» і всі відповідали «Героям Слава».

падав сніг. мокрий, густий сніг. але холодно не було. і ніхто не розходився. ми посміхалися. були щасливі. мали відчуття, що зможемо все. що в нас не заберуть Україну. що вона буде в Європі і ми будемо з нею. і що ми маємо її відстояти тут сьогодні. ніхто не хотів йти з площі ні на секунду. ні погрітися, ні випити чаю. здавалося, що якщо ми підемо, то і всі розійдуться. лунали пісні. ми співали і вірили, що «не здамося без бою». але до бою ніхто не був готовий.

хроніки5(річки)
.
ч.2
.
так почалися ці події. події,що історія потім назве Євромайданом. ці декілька місяців на львівському Майдані стояв намет, сцена та великий екран, що транслював Майдан Незалежності у Києві. а там, у Києві, все ставало дедалі страшнішим.
щовечора, до пізньої ночі, усі в хаті дивилися трансляцію з Майдану. перші смерті були розумінням того, що так як раніше, уже ніколи не буде (чи буде?). ця постійна біжуча стрічка на екрані. свічки. чорний дим від шин. водомет. люди з бруківкою в руках і з дерев’яними щитами. перше «Плине кача»…
Майдан намагалися розігнати кілька разів – все марно. барикади відбудовували за лічені хвилини. а далі були три дні пекла. пекла, яке для нас, людей що не були на Майдані та на Інститутській, було не зрозумілим і далеким. пекла, що відкрилося зранку 18 лютого, яке і досі живиться душами наших побратимів та посестер. пекла, яке ніхто з нас до кінця правильно не усвідомив. вибачте нас Герої. простіть за все…
а далі життя попливло як і було - робота, дім, навчання. мріяли про нову Україну. думали «вигнали Януковича з країни і буде спокій». але всередині березня в Криму з’явилися зелені чоловічки. І провели референдум. «100% за приєднання до Росії». Курям на сміх. Такий собі «бліц криг» від (р). він до речі мав пройти успішно і на Донбасі - не сталося. не до кінця. на щастя.
хроніки5(річки)
.
ч.3
.
літо 14-го! чи хтось думав про війну тоді ? сама не знаю. звичайно так переживали, хвилювалися. та все якось боком, з-за рогу, з острахом. серпень 2014 – Іловайськ. а у Львові весіль хоч греблю гати. а в Києві помпезно парад провели. дивно. несправедливо. ще раз простіть. хоч нам нема прощення…
тоді нас надурили вперше (чи то знову?, за всю спільну з (р) історію, так зразу і не розберешся) мовляв, виходьте, будь ласка, ось вам коридор. так і розстріляли беззбройних, але Мужніх та Хоробрих Героїв.
потім вищі чини чи ще довго пояснювали, з’ясовували між собою хто має нести відповідальність за розстріл, на швидкоруч проводили парад на день Незалежности. словом, місили багнюку яку самі створили. натомість по всій Україні залишалися самотніми діти, жінки та батьки.
Ігоря Гордійчука покинули на полі бою. думали не доживе до ранку. а він вижив. бо не може Добро поступитися злу.
потім нас чекав ДАП. з’явилися кіборги, хоч багато хто з них не любить цієї назви. мали хоробрості більше ніж всі разом взяті воїни в історії. захищали вщент зруйнований аеропорт, де на кожному поверсі можна було зустріти ворога, а дорога до терміналу була небезпечнішою за саму позицію.
а потім завалилася Вежа ДАПу і стіни терміналу. і багато хто потрапив в полон. і один з Кіборгів з найкрасивішою посмішкою на світі на ім’я Ігор загине від рук (м) і ми цю смерть ніколи їм не пробачимо, як і тисячі інших невинно убієнних.
за п’ять років війни назви населених пунктів Донбасу постійно блукають в думках – Щастя, Піски, Широкине, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Талаківка, Авдіївка, Світлодарська Дуга. червоні плями на карті. болять . кровоточать.
хроніки5(річки)
.
ч.4
.
оголошують перемир’я. то хлібне, то шкільне. реальне лише на словах. двічі підписують якісь папірці у Мінську. двічі забувають, що пишуть на туалетному папері. лунають постріли. знову постріли.
все той же місяць падолисту, того ж 25, але у 2018-ому приносить нову біду – захоплення моряків в Керченській протоці. здійснювали плановий перехід з України в Україну. потрапили в полон. (р) каже «незаконний перетин кордону». кордону якого нема на жодній карті світу. кордону якого там ніколи не було. провели суд, точно так само як і референдум. добре що без «расстрелять». а моряки посміхаються, сидять 24 красеня в суді і посміхаються.
президент оголошує воєнний стан. євробляхарі, бляха муха, блокують західний кордон. бабці скуповують гречку, молодь - путівки в Європу. щось в цій країні знову зламалося.
хроніки5(річки)
.
ч.5
.
1 січня 2019. хотілося б сказати «З новим роком! Слава Україні». Але ніт, у вухах чую «я іду в Президенти України». перестаю дивитися всім відомий канал.
потім з швидкістю світла бачу як моя країна котиться з гори як колобок. прямо в лапи лисиці (чи то лиса? хто зна як казка звучала в першоджерелі). згадую Ліну Костенко з цим її сакральним «людям позакладало душі». їм точно позакладало. тут ще можете бути багато рим, та я утримаюсь.
18 лютого згадую Сашка Плеханова юнака, що мріяв стати архітектором і став архітектором нової України, загинув на Майдані у 2014. думаю про 31 березня з острахом. треба складати іспит. важливіший за ЗНО. цікаво чи всі засвоїли курс «Совість. Гідність. Пам’ять».
19 приїхав Дональд Туск каже «не вчіть українців бути Європою. вчіться в них,що таке Європа» (якби він знав, що станеться потім напевно б не приїжджав).
далі Netflix відпочиває. бо про те, що сталося з країною потім, згодом зніматимуть серіали та писатимуть книги в жанрі non fiction, щось на кшталт – «Як змусити народ збожеволіти?», «Політтехнології. Проект «Україна», «Виборча система. Метод телевізора».
країна потрапила в чорну діру політичного бруду. аналізи. дебати. стадіон. стадіон так стадіон.
хроніки5(річки)
.
ч.6
.
31 березня ввечері в к(ремлі) зрозуміли, що бенкет відбудеться і можна купляти бояришнік і московську ковбасу. Україна зрозуміла «шо нада будет делить где то по середине».
повернувся (к). люди масово знімають готівку в банкоматах. судді вшивають в мантії зелені стрічки.
вибори відбулися. «добро пожаловать в наш….»(далі ви самі знаєте).
Верховна Рада прокидається від Верховного сну. стрічок ще не змінює - все гаразд. приймає, нарешті, мовний закон. натомість стрічку, чи то пак, кепку, повертає зеленим боком прем’єр. а, і ще одна персона сумує за владою. хоч і релігійною, та все ж владою. так сумує, що раптом забуває те, що бачив на власні очі. шкОда, бо біда. ВР зовсім в конвульсіях народжує, ще новий правопис. за «пів яблука» реально спасибі.
HBO випускає «Чорнобиль». половина українців згадує, що це у них під носом. люди бідкаються «Чорнобиль ж досі фонить», а тваринки чорнобильської зони розводять лапами (крилами, клешнями, поплавками) і тихо шепочуться між собою «добре, що ми не пам’ятаємо, що таке людина».
новообраний роз’їжджає по країні. всім роздає зеленку. сам потребує брому. в Станиці розводять війська. ну тобто як розводять: одні йдуть, інші готові стріляти у спину. в Харкові майбутні військові святкують випускний. в мережу потрапляє відео «афицери , афицери…», думаю не може бути Харків, потім ще раз впевнююсь - точно, Харків. перша столиця. згадую замордоване «Слово». нічому не дивуюся.
хроніки5(річки)
.
ч.7
.
один з телеканалів анонсує телеміст. «нада поговорить». хочу забути, що розумію мову окупанта. країна впадає в страшний сон, тобто, знову готується до виборів.
за 21 липня знову треба просити пробачення. донбас голосує так, що починаєш мимоволі жаліти, що ці території взагалі мають право голосувати (вибачте адекватні жителі Сходу). о восьмій оголосили екзит-пол. дивлюся на карту України. вже сумніваюся, чи це точно карта України.
далі – більше. екс-регіонала випускають з-під варти. здається, починають пекти коровай. гості з Ростова не за горами.
в Авдіївці батьки та школярі проти переходу школи на українську мову. в Авдіївці! в Авдіївці! мовляв, Україну вони люблять, але не треба «портить жизнь детям». тут завіса. бо можна наводити їм багато розумних аргументів, тонни фактажу, врешті читати їм закон, що має обов’язково виконуватися, але вони скажуть «галічані портять жизнь детям». і тут згадую, маленького хлопчика Артемка, що як дві краплі води схожий на свого тата Андрія Кизила. Андрій загинув коли Артемку не було і року. Загинув під Авдіївкою. Прикриваючи собою тих, хто вимагає «не портить жизнь детям».
схоже осінь буде не просто жовтогарячою. осінь буде спопеляючою. буде як Вестерос.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-26 16:05:54
Переглядів сторінки твору 211
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Війна
Автор востаннє на сайті 2020.04.28 00:40
Автор у цю хвилину відсутній