ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 Перша зірка
Він тихо постукав у двері готельного номеру. Ліна відчула, що то саме він. Він прийшов,бо імпульс було відправлено.
Затаївши дихання, Ліна ще раз прислухалася. Серце шалено гупотіло.
Стук-стук-стук – три рази, як і передбачала. Тричі – ніби за таємничою домовленістю.
Ноги торкнулися килиму на підлозі, неквапливо і нечутно зісковзнула з розстеленого ліжка, накинула шовковий халат на оголене тіло, мммм… - прохолоду шовку відчула розпашіла шкіра. Ступаючи до дверей, думала, що сказати йому.
- Я прийшов, - Андрій тримався впевнено, ще б пак! Заготував заздалегідь невинний спітч, але ковзнув поглядом по халату, голос почав видавати схвильовані нотки.
- Тож заходь, - дівчина сміливо розірвала шаблон розвитку подій, і рукою схопила за руку чоловіка.
Вони опинилися вдвох у номері. Нечутно зачинилися двері, тихо клацнув замок. Напівтемрява, поцілунки. Її рука ковзнула на його шию, пальці легко перебирали м’яке волосся на потилиці, інша обіймала за спину. Він не розгубився, він повівся і повів. Притиснув Ліну до стіни, неначе говорив – «нема куди, крихітко, бігти». Ліні бігти не хотілося, вона смакувала вуста, вдихала тонкий аромат парфумів і запаху тіла. Він був сильним, неначе кедр, руками схопив дівчину за стегна і підняв, тепер їх обличчя були на одному рівні. Гаряче дихання лоскотало шию і груди. Ліна спустилася і перевернула кедр спиною до стіни, руки вправно і сміливо займалися гудзиками сорочки. Поцілунки ускладнювали дещо цей процес.
Він лоскотав диханням вуха, вдихаючи аромат розтріпаного волосся, цілував, пестив язиком вушні раковини, і від того було лоскітно і приємно.
Перекинувши Ліну ще раз спиною до стіни, вони опинилася напроти ліжка.
-Тсс, - змовницьки приклала палець до вуст Ліна, і стягнувши розхристану сорочку партнера, легко штовхнула його на просторе ліжко.
Він піддався, звівшись на ліктях, любувався тим, як Ліна розв’язала пасок і халат нечутно зісковзнув, оголюючи тіло. Бюстгальтер і трусики. От що ще було на пристрастній німфі. Ліна грайливо сіла на торс Андрія. Його сильні руки стисли сідниці, потім він вирішив, що хоче бути сам переможцем у постільній баталії. Легко перекинувши Ліну вперед, так, що та не встигла отямитися, як опинилася на четвереньках, Андрій вивільнився з одягу, який приховував його чоловіче єство і сильними руками притягнув Ліну за талію до себе.
-Ти… - тільки прошепотіла Ліна.
Андрій поступально наполегливо пульсував у ній. Руки обіймали і пестили груди, спускаючись до живота, грубо хапаючи стегна.
-Іди до мене… - Андрій розвернув тіло Ліни і ліг поміж стегон. Його гарячий язик ковзнув до мушлі, і дівчина закотила від насолоди очі.
-Нектар твоєї квітки найсолодший – прошепотів тихо і продовжив.
Ліна хапала гаряче повітря, намагаючись пальцями вхопитися за простирадло, аби не злетіти у невідомі виміри.
Андрій кохався палко, віддано, ніби вперше у житті…
-Насолода,- він уже був над нею і цілував її обличчя, шию, груди, пульсуюючи в тілі тугим і збудженим єством.
- Чак-лун-ка, - хапаючи повітря, тихо шепотів він, і піт з його чола краплинками впав на обличчя Ліни.
Ліна спробувала його на смак, одна з краплин впала на вуста.
-Мммм… - солодко потягнулася усім тілом.
-Сядь на мене, - Андрій перевернувся на спину і Ліна сіла на нього.
- Ти неймовірна,- Ліна працювала стегнами, аби дати Андрієві продовження солодких мук. Розтріпане волосся спадало на її спину, груди, нахиляючись для поцілунку, її волосся падало йому на обличчя.
Ніхто здаватися не хотів.
Але Ліна відчула, що стримуватися вже не в силах.
-Оххх… - тяжко видихнула вона і розлилася медом після вибуху насолоди. Її єство пищало одну тонесеньку ноту, здавалося, що ця нота є втіленням найбільшого захвату і піднесення. Звук заполонив простір кімнати, вигулькнув за межі отелю, міста, країни, планети.
-Так, моя дівчинко, - промовив Андрій і перестав стримувати себе. Його ноги здригнулися у солодкій судомі.
-Іди до мене, зіронько, - прошепотів він і обійняв її, голублячи поцілунком.
За вікном з’явилася перша зірка.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-08-20 22:23:28
Переглядів сторінки твору 1029
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній