ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марґо Ґейко
2019.11.20 19:36
Коли настане судний день
Тепла, позбавленого сану,
І не лунатиме ніде:
«Осанна осені, Осанна!»

Коли вітри загомонять
І ніч мороз помножить вдвічі,
Суворий січень – вічний вітчим

Олександр Сушко
2019.11.20 18:24
Чи стачить сил порвати ланцюги,
Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
А страх мій дух утоптує у мохи,
Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

Перетерпів і осуд, і шопту,
Лишив у сильцях серця половину.
Тепер на волі битим склом іду,

Матвій Смірнов
2019.11.20 18:09
Він пам’ятає: ніби весна,
Начебто тане лід,
Небо, мов намальоване - над,
Чорні калюжі - під,

Він пам’ятає, як горизонт
Збився у вертикаль.
Далі не ясно - чи яв, чи сон,

Сергій Губерначук
2019.11.20 16:31
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це – не урожай, а голодні обжинки.
Це висновки долі. Це пізні уроки.

І треба печаль, щоб була, і не треба.
Цей час пожуритись у когось на грудях,
але вже без тебе, без

Козак Дума
2019.11.20 16:18
На городі між грядками
«сторож» оселився,
де горох росте рядками –
з соняхами злився.

Голову-відро на швабрі
ветхий бриль вкриває,
а старе мочало-патли –

Тамара Шкіндер
2019.11.20 14:10
Тебе давно уже немає, тату.
Та вірю, що ти дивишся з небес
На край наш милий і на рідну хату...
Нас тяжко розділив могильний хрест.

Ти завжди був таким замалослівним.
Та знаю: Україну як любив.
Пишався щиро українським Гімном.

Олександр Сушко
2019.11.20 12:18
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Іван Потьомкін
2019.11.20 10:24
Якби поштиві поштові голуби
замість носить листи писали вірші,
стільки б цікавого з’явилось про інтим:
переступання неквапливі, схожі на танок,
котрі нав’язує коханка вередлива,
насурмлене і пристрасне «гу-гу»,
і погляд на суперників гнівли

Олексій Кацай
2019.11.20 08:42
Розріджена примара сонця лине над обріями,
які обриваються в прозірний простір,
не залишаючи під черевиками ні опору землі,
ні спротиву тканини стебелинок, а чи мережива краплинок
ранкового дощу, котрий вже став туманом
і заховався у лігвах улого

Віктор Кучерук
2019.11.20 05:56
Дрімає тиша поміж стін
Спустілої кімнати, –
Сьогодні знову п’ю один
За найгіркішу втрату.
Коли обпалює вуста
Питво одноманітне,
То тихне біль і гіркота
Зникає непомітно.

Микола Соболь
2019.11.20 05:30
Перший сніг притулю до щоки.
Хай мені нагадає про маму.
Поміж нами провалля роки
Оповиті сумними думками.

Світлий спогад тепліє в душі
Ніжно-чистий, як мамина ласка.
Одягають сади кунтуші,

Ярослав Чорногуз
2019.11.20 03:43
Так холодно уже в осіннім передзим`ї,
Сади укрив давкий, задушливий туман…
Мов світові всьому легку пов`язку димну
На очі зав`язав, підкравшись крадькома.

І світ, як немовля, спеленаний у льолі…
І льоля та густа й доволі ще м`яка…
Хтось дмухає йом

Олександр Сушко
2019.11.20 00:40
Дехто каже, що поет - це Бог.
Ні, він - бранець смертної юдолі,
Сито для біди, людських тривог,
Прикрощів, образ, важкої долі.

Золота в багатія - вози,
Охоронців полк стоїть на варті.
А у мене - крапельки краси,

Олена Побийголод
2019.11.19 18:21
Володимир Висоцький. «Аліса»

Я Робін Качур, не босяк,
хоч дражнять «Робінсон Гусак»,
та це мені - як з гусака вода!
Письменний навіть я так-сяк,
я вам - не пір’я для писак,
і це - моя позиція тверда!

Сергій Губерначук
2019.11.19 16:31
Твоє тіло, мов луг.
У бокалах квіток,
завжди повних нектаром,
я губи змочу пересохлі.
Я грудей твоїх друг,
я до ніг твоїх крок,
я той кінь, що над яром
цілує покоси пожовклі.

Козак Дума
2019.11.19 15:48
Танцює осінь танго з листопадом,
кружляє листя в вальсі чарівнім
і зорепадом сиплеться по саду,
де сумно трохи й радісно мені.

Радію зорям в неосяжнім небі
і різнобарв’ю теплих кольорів,
та сумно, що цей день минув без тебе,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Побийголод (1965) / Критика | Аналітика

 Осип Мандельштам. «Горець». Коментар
Мы живем, под собою не чуя¹ страны,
Наши речи за десять шагов не слышны,
А где хватит на пол-разговорца,
Там припомнят² кремлёвского горца.

Его толстые пальцы, как черви, жирны,
И слова, как пудовые гири, верны³,
Тараканьи смеются глазища⁴,
И сияют его голенища⁵.

А вокруг него - сброд тонкошеих вождей,
Он играет услугами полулюдей⁶.
Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет,
Он один лишь бабачит и тычет.

Как подкову, дарит за указом указ -
Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз⁹.
Что ни казнь у него - то малина¹º,
И широкая грудь осетина¹¹.

За спогадами Надії Мандельштам, Борис Пастернак так відізвався про цей твір, почувши його в 1933 році: «Це не літературний факт, а акт самогубства». Як ми сьогодні знаємо, (само)вбивство Мандельштама дійсно відбулося. Тепер можна з чистою совістю звернутися до цього тексту як до літературного факту. Далі пропоную свій коментар, оскільки мені здається, що для сучасного масового читача в цьому вірші є «темні» місця; виразного коментаря в Інтернеті мені виявити не вдалося.

[1]. З формальної точки зору, це алюзія на фразеологізм «Не чути під собою ніг» (від втоми, від щастя, у захваті...). А щодо сенсу висловлювання - цей рядок можна розуміти двояко: (1) «ми живемо безтурботно і не хочемо чути країну» - або (2) «у нас відібрана можливість чути країну». На мій погляд, Мандельштам добивався одночасного задіяння обох сенсів.

[2]. Знову (навмисна) двозначність: (1) «пригадають кремлівського горця в розмові» - і (2) «пригадають про його існування, чому і потрібно в розмові остерігатися, не патякати зайвого».

[3]. Це всім зрозуміла в той час алюзія на цитату із статті В.І.Леніна «Три джерела та три складові частини марксизму» (1913): «Вчення Маркса всесильне, тому що воно вірне». Адже в 1933 р. Сталін уже впевнено почував себе в лаві «великих» теоретиків марксизму.

[4]. Забавно, що деякі публікатори пишуть «усища», збиваючись на казку К.Чуковського «Тараканище» (1921).
Однак у Мандельштама - сильніший образ: не «вуса, схожі на вуса таргана» (тим більше, що це було б невірно фактично, оскільки тарганові вуса - довгі, тонкі та гнучкі), а «очі, схожі на тарганів» (!) - коричневого кольору та обрамлені багатьма ніжками (тобто, віями).

[5]. Алюзія на фразеологізм «лизати чоботи»: чоботи Сталіна вилизані до блиску.

[6]. І знову навмисна двозначність: (1) можна зрозуміти так, що «напівлюди» - вони з числа «тонкошеих вождей»; (2) проте в розпорядженні Сталіна до того ж був потужний репресивний апарат у вигляді НКВС, а там вже точно було достатньо «недолюдків».

[7]. Це неологізм, вигаданий Мандельштамом спеціально для даного контексту. Якщо узагальнити безліч коментарів, присвячених цьому слову Мандельштама, отримаємо щось на кшталт «переконливо теревенить глухим лякаючим голосом».

[8]. Іноді це місце цитують неправильно: «как подковы куёт». Однак для Мандельштама такий образ був би занадто простий. У нього - «как подкову дарит». Це іронія, адже підкову дарують «на щастя», а яке щастя від сталінських «указів» - усі вже знали.
Наприклад: «Відомо, який величезний трудовий підйом серед колгоспного селянства викликала промова товариша Сталіна на першому з'їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 р. Колгоспне село швидкими кроками стало наближатися до щасливого та заможного життя» (журнал «Історик-марксист», 1940, № 2).
Не будемо забувати, що безпосереднім поштовхом до написання цього вірша для Мандельштама стали жахливі враження від побаченого їм у Криму «нового» села.

[9]. Обіграний фразеологізм російської мови «Не в бровь, а в глаз».

[10]. У російській Вікіпедії це місце прокоментовано так: «Малина - слово на злочинному жаргоні в пам'ять того, що Сталін в молодості був частиною злочинного світу». За російською звичкою, автори вікі-статті спробували знайти собі пророка в чужій вітчизні, і скопіювали цей перл із статті Скотта Хортона, надрукованій у 2008 р. в американському щомісячному літературно-політичному журналі Harper's Magazine. Але те, що можна пояснити у випадку англомовного автора (заглянувши в словник, вибрав неправильний омонім), непростимо для авторів енциклопедичної статті на рідній мові... На жаль, автори статті в українській Вікіпедії підійшли до питання некритично, і майже дослівно переклали російських колег.
Насправді - Мандельштам, звичайно ж, обіграв російську приказку «Не жизнь, а малина», додавши антитезу «життя - страта».

[11]. Та ж стаття в «Харперс» стверджує, а Вікіпедії одна за одною списують: нібито «осетин» згаданий, оскільки «Сталін був родом з міста Горі поблизу Південної Осетії» ... Звичайно, якщо дивитися із Нью-Йорка, Горі дійсно знаходиться недалеко від Осетії. Правда, якщо спостерігач відсунеться ще трохи, наприклад, за межі Сонячної системи, він виявить, що Земля і Марс - не так вже й далекі один від одного, так що Сталіна можна було б оголосити і марсіянином...
Насправді - це був ще один спосіб вколоти Сталіна. Було відомо, що він, в силу особливостей своєї вдачі, дуже негативно ставився до обговорення будь-яких фактів, пов'язаних з його особистим життям. А в 1932 році його однокласник по семінарії Йосип Іремашвілі видав в Німеччині книгу «Сталін і трагедія Грузії», де стверджував, що батько Сталіна Бесо Іванович Джугашвілі «за національністю осетин».

(2019)





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-08-29 17:15:22
Переглядів сторінки твору 237
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.524 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.456 / 5.42)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПРО ПОЕЗІЮ
Людина і тоталітаризм, аналітика
Автор востаннє на сайті 2019.11.19 18:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 18:07:37 ]
Дякуємо, Олено, за актуальне нагадування знаменитого твору великого його автора. Дякуємо і за сенсові уточнення для найширших кіл читачів. Це важливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 21:19:37 ]
Кремлівський горець - для бидла, Мандельштам - для інтелектуалів.