ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.09.19 14:16
Доторкнися пелюсткових вуст
і метеликом забийсь в троянді,
в трепетних руках і я озвусь
чарівною скрипкою Вівальді.
Щоб єлейний почуття мотив -
поліфоній пристрасної румби,
душу вивертав і золотив
оксамитовим цілунком  губи.

Серго Сокольник
2019.09.19 13:02
маленька поема***

Здригнувся? Я не ворона.
Я Янгол твій охоронець.
Послухай, лінивий сплюхо,
Я дещо скажу на вухо...
.......................................................
Цей день у твоїх руках...

Олександр Сушко
2019.09.19 11:43
Шеляга не вартий опус цей,
Про кохання в ньому ні словечка.
Бгає в руки сатиричний цеп
Муза. І памфлет на вухо шепче.

В зомбоящик вирячивсь дурко,
Ловить кожне слово владоможця.
Вілла в пана в стилі рококо,

Іван Потьомкін
2019.09.19 09:00
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Микола Соболь
2019.09.19 05:55
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
І це не дивно. Певно знає кожний,
Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од «А» до «Я».
І на душі то сонячно, то хмарно
І навіть сперечатись якось марно,

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку,
прі за Трою край
покладено. Хто горував – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
полеглих можуть кинути лиш греки.
І все-таки угадуваний шлях
додому дався довшим непомірно,
неначе Посейдон, поки ми там

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува

Віктор Кучерук
2019.09.18 09:05
Г. С...
Напевно, снив тобою знову,
Якщо у пам'яті зберіг
Я течію швидку розмови,
А на питань порогах - сміх.
Ним просто подих забивало
І клало подив на лице, -
Аж поки сонце не злякало

Олександр Сушко
2019.09.18 07:12
Створив адамам Бог тендітних єв,
Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
Для жінки неважливо хто ти є -
Поет, монах чи в орденах вояка.

Буває, доля скине у кювет,
Від негараздів, наче пес побитий.
Замало грошей? Видом не атлет?

Володимир Бойко
2019.09.17 21:13
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи лет її перепинили
Підступні друзі-вороги.

Упала зірка, та й по всьому...
Лиш вітерець прошелестів.
Вона не вернеться додому,

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чого муляє у душі
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі на землі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Кора (1995) / Проза

 Прем'єра
Темний зал. Світло приглушене. Відчувається запах сирного попкорну. Як я тут опинився? Чому я цього не пам’ятаю? Посеред залу величезний білий екран, напроти якого безліч великих м’яких сидінь з темно-червоною оббивкою. Майже всі місця попереду зайняті, задні ряди зовсім пусті. Хтось голосно викрикує моє ім’я. На іншій стороні залу стоїть чоловік: однією рукою він махає мені, а в іншій в нього відро попкорну. Його обличчя здається мені дуже знайомим, хоч я його точно не знаю. Дивно. Я машинально починаю йти до нього.
Дійшовши до потрібного ряду я починаю максимально акуратно протискуватись між ногами інших глядачів та спинками сидінь. Усі місця до мого зайняті. Хоч тут і доволі темно, я можу поклястися, що абсолютно всі, біля кого я щойно проходив посміхалися мені. І їх обличчя також видалися мені занадто знайомими. Дивно. Дуже дивно. Нарешті я дібрався до свого місця. Чоловік з попкорном каже: «Я думав, ти будеш трохи пізніше. Сідай». Як тільки я спробував запитати, що це за місце і що тут в біса відбувається, він тихенько шикнув на мене і майже пошепки сказав: «Починається».
Величезний білий екран засвітився і на ньому з’явилась заставка: дивне колесо зі спицями та незрозумілими візерунками. Це якесь відео. На екрані маля. Воно лежить в пелюшках і посміхається. Потім це ж маля, але вже трохи більше, сидить на підлозі і бавиться з кошеням. Це виглядає весело і мило. Далі ще одне відео, про цього ж малюка. І ще одне. Ось він десь вдарився і плаче. Ось він регоче разом з якимось чоловіком, можливо, це його батько. На кожному наступному відео він усе доросліший і доросліший. Я починаю його впізнавати. Я його знаю. Я бачив його на своїх дитячих фото. Це я.
Здається, тут би я мав запанікувати. Адже якийсь маніяк зняв добру частину мого дитинства і зараз крутить перед купою народу. Але все добре. Мені чомусь неймовірно спокійно. Я відчуваю, що все відбувається так, як має. Усе в порядку. Чоловік підсовує мені відро з попкорном. Я із задоволенням згрібаю велику жменю. Обожнюю сирний попкорн.
Відео продовжується. Ось я граюсь з іншими дітьми в дитячому садочку. Ось я з мамою на ріці. Ось я гепнувся з велосипеда і добряче забив руку. Ось іду до школи, їду в дитячий табір, іду на свою першу шкільну дискотеку. Ось мій перший алкоголь, перший танець з дівчиною, перші п*здюлі від матері, перша цигарка, випускний, інститут. Тут все. Наша перша зустріч, наше перше побачення, наше весілля, пологи, наші дні народження, звільнення, зламана нога, вітрянка в дітей, хвороби, відпустки. Тут усе, що мало сенс: хороше, погане, сумне, миле, страшне. Абсолютно все, що було важливим.
Люди в залі дивляться це разом зі мною. Їм цікаво. Вони сміються з веселих моментів, кажуть «оооой» на дивних, щось обговорюють. Я чітко чув, що на одному з моментів хтось з передніх рядів сказав: «ох і довбо*ооооб».
Ось я за керомом, їду додому. Я знаю, що зараз буде. Це трапилося зовсім недавно. Я був неуважним і не помітив дитину, що вибігла на проїжджу частину. Кермо різко вліво. І все. Величезний екран згас і знову став білим. В залі чути оплески. Вмикається світло. Я намагаюсь роздивитись обличчя глядачів. Усі вони виглядають по-різному, але всі дуже схожі. І я їх усіх знаю. Точніше не знаю, я їх пам’ятаю. Пам’ятаю, бо я був кожним із них. І ось тепер усі ми тут. Чоловік з попкорном кладе мені руку на плече і говорить: «Не відмінно, але і не жахливо. Ти старався як міг, а це вже непогано». Я відповідаю: «Дякую».
З передніх рядів мені передають відро сирного попкорну. Світло знову стає приглушеним. Усі сідають. До зали заходить чоловік. Він старший за мене. Його обличчя здається мені знайомим. Він здивовано роззирається. Я голосно викрикую його ім’я і махаю йому рукою. Він йде до нашого ряду. Він якраз вчасно.
2019





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-09-01 15:04:33
Переглядів сторінки твору 28
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Спейс-арт
Наша міфологія, проза
Автор востаннє на сайті 2019.09.05 18:17
Автор у цю хвилину відсутній