Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
2026.02.01
13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Коротка біографія Ральфа У. Емерсона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Коротка біографія Ральфа У. Емерсона
Творение руки человека в искусстве никогда не может быть выше вдохновения его сердца. Ральф Уолдо Эмерсон
Прочитала это интересное изречение и решила познакомиться с биографией автора.
Краткая биография Ральфа У. Эмерсона (25 мая 1803 - 27 апреля 1882).
Ралф Уолдо Эмерсон - американский философ, один из крупнейших мыслителей США, писатель, поэт, эссеист, лидер движения трансцендентализма, первый, кто сформулировал его систему идей.
Появился на свет Эмерсон в Бостоне 25 мая 1803 г. Его отцом был пастор унитарианской церкви, и Ралф Уолдо намеревался пойти по его стопам, окончив сначала духовную семинарию, а в 1821 г. - Гарвардский университет. Будучи обладателем теологического образования, Эмерсон стал священником и проповедовал в бостонской общине унитариатов.
Расстался с приходом он в 1832 г. по собственному желанию - под влиянием пробуждения, как он сам писал, веры в душу. С тех пор его биография была связана с публичным чтением лекций, сочинением журнальных статей, художественных произведений. Чтение лекций стало для него основным источником доходов, благодаря им же он завоевал - примерно к 50-ым - мировую известность. После женитьбы в 1835 г. Эмерсон переехал в Конкорд (штат Массачусетс), читал в это время лекции в Канаде, странах Европы (Франции, Англии). Периодически он подвергал корректуре собственные выступления и выпускал их в виде сборников. Так, в 1844 г. вышли «Очерки», в 1850 г. – «Представители человечества», в 1856 г. – «Черты английской жизни» и др.
В 1836 г. увидела свет первая книга Эмерсона – «О природе», которая стала изложением философии трансцендентализма. В основе этого учения лежал ряд положений философской системы И. Канта в совокупности с концепциями С. Кольриджа и Т. Карлейля. В этом же году в Бостоне им был организован литературно-философский клуб поклонников трансцендентализма. В 1840 г. около 100 последователей этого течения во главе с Эмерсоном основали просуществовавшую до 1847 г. колонию Брукфарм.
На протяжении 1841-1844 гг. выходят посвященные общественно-политическим вопросам «Очерки», в 1846 г. - первый сборник стихов. В его творческое наследие позднее (в 1867) войдет еще один поэтический сборник, и ряд поэм Эмерсона, в частности, «Снежная буря» «Дни», «Конкордский гимн», станет классикой американской поэзии. В 1850 г. он опубликовал книгу «Представители человечества», где были собраны биографии знаменитостей.
Исследуя явления современной ему жизни, Эмерсон в заключительный период творчества работал над книгой «Общество в одиночестве» (1870), в 1876 г. издал сборник лекций «Литература и общественные задачи» о котором лестно отзывался Лев Николаевич Толстой. 27 апреля 1882 г. в Конкорде Эмерсон скончался. Уже после смерти нашли и сделали достоянием общественности его «Дневники».
Эмерсон являлся крупнейшим представителем трансцендентального индивидуализма; его идеи провозглашали суверенность «я» каждого человека. Мыслитель проповедовал личную самостоятельность, наделял всех людей от природы одинаковыми способностями, нуждающимися только в одном - в создании условий свободного развития. Представители современных ему либеральных течений считали Эмерсона своим духовным лидером; его идеи оказали огромное влияние на американскую философскую общественную мысль и литературу.
http://www.wisdoms.one/biografiya_ralf_emerson.html
Перевела на украинский язык 4.10.19 9.14
Творіння руки людини в мистецтві ніколи не може бути вище натхнення його серця. Ральф Уолдо Емерсон
Прочитала цей цікавий вислів і вирішила познайомиться з биографією автора.
Коротка біографія Ральфа У. Емерсона (25 травня 1803 - 27 квітень 1882).
Ралф Уолдо Емерсон - американський філософ, один з найбільших мислителів США, письменник, поет, есеїст, лідер руху трансценденталізму, перший, хто сформулював його систему ідей.
З'явився на світ Емерсон в Бостоні 25 травня 1803 г. Його батьком був пастор унітаріанській церкви, і Ралф Уолдо намір піти по його стопах, закінчивши спочатку духовну семінарію, а в 1821 р - Гарвардський університет. Будучи власником теологічної освіти, Емерсон став священиком і проповідував в бостонської громаді унітаріатов.
Розлучився з приходом він в 1832 р за власним бажанням - під впливом пробудження, як він сам писав, віри в душу. З тих пір його біографія була пов'язана з публічним читанням лекцій, твором журнальних статей, художніх творів. Читання лекцій стало для нього основним джерелом доходів, завдяки їм же він завоював - приблизно до 50-х - світову популярність. Після одруження в 1835 р Емерсон переїхав в Конкорд (штат Массачусетс), читав в цей час лекції в Канаді, країнах Європи (Франції, Англії). Періодично він піддавав коректури власні виступи і випускав їх у вигляді збірок. Так, в 1844 р вийшли «Нариси», в 1850 р - «Представники людства», в 1856 р - «Риси англійської життя» та ін.
У 1836 р побачила світ перша книга Емерсона - «Про природу», яка стала викладом філософії трансценденталізму. В основі цього вчення лежав ряд положень філософської системи І. Канта в сукупності з концепціями С. Кольріджа і Т. Карлейля. В цьому ж році в Бостоні їм був організований літературно-філософський клуб шанувальників трансценденталізму. У 1840 р близько 100 послідовників цієї течії на чолі з Емерсоном заснували проіснувала до 1847 р колонію Брукфарм.
Протягом 1841-1844 рр. виходять присвячені суспільно-політичних питань «Нариси», в 1846 р - перша збірка віршів. У його творча спадщина пізніше (в 1867) увійде ще один поетичний збірник, і ряд поем Емерсона, зокрема, «Снігова буря» «Дні», «Конкордскій гімн», стане класикою американської поезії. У 1850 він опублікував книгу «Представники людства», де були зібрані біографії знаменитостей.
Досліджуючи явища сучасної йому життя, Емерсон в заключний період творчості працював над книгою «Суспільство на самоті» (1870), в 1876 році видав збірку лекцій «Література і суспільні завдання» про який схвально відгукнувся Лев Миколайович Толстой. 27 квітня 1882 року в Конкорді Емерсон помер. Уже після смерті знайшли і зробили надбанням громадськості його «Щоденники».
Емерсон був найбільшим представником трансцендентального індивідуалізму; його ідеї проголошували суверенність «я» кожної людини. Мислитель проповідував особисту самостійність, наділяв усіх людей від природи однаковими здібностями, такими, що потребують тільки в одному - в створенні умов вільного розвитку. Представники сучасних йому ліберальних течій вважали Емерсона своїм духовним лідером; його ідеї справили величезний вплив на американську філософську думку і літературу.
http://www.wisdoms.one/biografiya_ralf_emerson.html
Переклала на українську мову 4.10.19 9.14
Прочитала это интересное изречение и решила познакомиться с биографией автора.
Краткая биография Ральфа У. Эмерсона (25 мая 1803 - 27 апреля 1882).
Ралф Уолдо Эмерсон - американский философ, один из крупнейших мыслителей США, писатель, поэт, эссеист, лидер движения трансцендентализма, первый, кто сформулировал его систему идей.
Появился на свет Эмерсон в Бостоне 25 мая 1803 г. Его отцом был пастор унитарианской церкви, и Ралф Уолдо намеревался пойти по его стопам, окончив сначала духовную семинарию, а в 1821 г. - Гарвардский университет. Будучи обладателем теологического образования, Эмерсон стал священником и проповедовал в бостонской общине унитариатов.
Расстался с приходом он в 1832 г. по собственному желанию - под влиянием пробуждения, как он сам писал, веры в душу. С тех пор его биография была связана с публичным чтением лекций, сочинением журнальных статей, художественных произведений. Чтение лекций стало для него основным источником доходов, благодаря им же он завоевал - примерно к 50-ым - мировую известность. После женитьбы в 1835 г. Эмерсон переехал в Конкорд (штат Массачусетс), читал в это время лекции в Канаде, странах Европы (Франции, Англии). Периодически он подвергал корректуре собственные выступления и выпускал их в виде сборников. Так, в 1844 г. вышли «Очерки», в 1850 г. – «Представители человечества», в 1856 г. – «Черты английской жизни» и др.
В 1836 г. увидела свет первая книга Эмерсона – «О природе», которая стала изложением философии трансцендентализма. В основе этого учения лежал ряд положений философской системы И. Канта в совокупности с концепциями С. Кольриджа и Т. Карлейля. В этом же году в Бостоне им был организован литературно-философский клуб поклонников трансцендентализма. В 1840 г. около 100 последователей этого течения во главе с Эмерсоном основали просуществовавшую до 1847 г. колонию Брукфарм.
На протяжении 1841-1844 гг. выходят посвященные общественно-политическим вопросам «Очерки», в 1846 г. - первый сборник стихов. В его творческое наследие позднее (в 1867) войдет еще один поэтический сборник, и ряд поэм Эмерсона, в частности, «Снежная буря» «Дни», «Конкордский гимн», станет классикой американской поэзии. В 1850 г. он опубликовал книгу «Представители человечества», где были собраны биографии знаменитостей.
Исследуя явления современной ему жизни, Эмерсон в заключительный период творчества работал над книгой «Общество в одиночестве» (1870), в 1876 г. издал сборник лекций «Литература и общественные задачи» о котором лестно отзывался Лев Николаевич Толстой. 27 апреля 1882 г. в Конкорде Эмерсон скончался. Уже после смерти нашли и сделали достоянием общественности его «Дневники».
Эмерсон являлся крупнейшим представителем трансцендентального индивидуализма; его идеи провозглашали суверенность «я» каждого человека. Мыслитель проповедовал личную самостоятельность, наделял всех людей от природы одинаковыми способностями, нуждающимися только в одном - в создании условий свободного развития. Представители современных ему либеральных течений считали Эмерсона своим духовным лидером; его идеи оказали огромное влияние на американскую философскую общественную мысль и литературу.
http://www.wisdoms.one/biografiya_ralf_emerson.html
Перевела на украинский язык 4.10.19 9.14
Творіння руки людини в мистецтві ніколи не може бути вище натхнення його серця. Ральф Уолдо Емерсон
Прочитала цей цікавий вислів і вирішила познайомиться з биографією автора.
Коротка біографія Ральфа У. Емерсона (25 травня 1803 - 27 квітень 1882).
Ралф Уолдо Емерсон - американський філософ, один з найбільших мислителів США, письменник, поет, есеїст, лідер руху трансценденталізму, перший, хто сформулював його систему ідей.
З'явився на світ Емерсон в Бостоні 25 травня 1803 г. Його батьком був пастор унітаріанській церкви, і Ралф Уолдо намір піти по його стопах, закінчивши спочатку духовну семінарію, а в 1821 р - Гарвардський університет. Будучи власником теологічної освіти, Емерсон став священиком і проповідував в бостонської громаді унітаріатов.
Розлучився з приходом він в 1832 р за власним бажанням - під впливом пробудження, як він сам писав, віри в душу. З тих пір його біографія була пов'язана з публічним читанням лекцій, твором журнальних статей, художніх творів. Читання лекцій стало для нього основним джерелом доходів, завдяки їм же він завоював - приблизно до 50-х - світову популярність. Після одруження в 1835 р Емерсон переїхав в Конкорд (штат Массачусетс), читав в цей час лекції в Канаді, країнах Європи (Франції, Англії). Періодично він піддавав коректури власні виступи і випускав їх у вигляді збірок. Так, в 1844 р вийшли «Нариси», в 1850 р - «Представники людства», в 1856 р - «Риси англійської життя» та ін.
У 1836 р побачила світ перша книга Емерсона - «Про природу», яка стала викладом філософії трансценденталізму. В основі цього вчення лежав ряд положень філософської системи І. Канта в сукупності з концепціями С. Кольріджа і Т. Карлейля. В цьому ж році в Бостоні їм був організований літературно-філософський клуб шанувальників трансценденталізму. У 1840 р близько 100 послідовників цієї течії на чолі з Емерсоном заснували проіснувала до 1847 р колонію Брукфарм.
Протягом 1841-1844 рр. виходять присвячені суспільно-політичних питань «Нариси», в 1846 р - перша збірка віршів. У його творча спадщина пізніше (в 1867) увійде ще один поетичний збірник, і ряд поем Емерсона, зокрема, «Снігова буря» «Дні», «Конкордскій гімн», стане класикою американської поезії. У 1850 він опублікував книгу «Представники людства», де були зібрані біографії знаменитостей.
Досліджуючи явища сучасної йому життя, Емерсон в заключний період творчості працював над книгою «Суспільство на самоті» (1870), в 1876 році видав збірку лекцій «Література і суспільні завдання» про який схвально відгукнувся Лев Миколайович Толстой. 27 квітня 1882 року в Конкорді Емерсон помер. Уже після смерті знайшли і зробили надбанням громадськості його «Щоденники».
Емерсон був найбільшим представником трансцендентального індивідуалізму; його ідеї проголошували суверенність «я» кожної людини. Мислитель проповідував особисту самостійність, наділяв усіх людей від природи однаковими здібностями, такими, що потребують тільки в одному - в створенні умов вільного розвитку. Представники сучасних йому ліберальних течій вважали Емерсона своїм духовним лідером; його ідеї справили величезний вплив на американську філософську думку і літературу.
http://www.wisdoms.one/biografiya_ralf_emerson.html
Переклала на українську мову 4.10.19 9.14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
