Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.29
14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
2025.12.29
13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано
2025.12.29
13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??
Два білі олені блищать очима в
2025.12.29
00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть
2025.12.29
00:12
дружня пародія)
Кінець життя
Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,
Кінець життя
Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,
2025.12.28
22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?
Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?
Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,
2025.12.28
22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.
Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.
Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.
Більш Рентгена - Пулюя.
Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.
Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.
2025.12.28
16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’
2025.12.28
15:43
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч
Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому
Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому
2025.12.28
14:22
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?
2025.12.28
13:20
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це
2025.12.28
13:09
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.
2025.12.28
12:27
Стукотять важкі нудні колеса
Споважнілих, мудрих поїїздів.
І шматують серце, ніби леза,
Меседжи майбутніх холодів.
Подорож для того і потрібна,
Щоб збагнути спалахом сльози
Те, що відкривається на ринзі,
Споважнілих, мудрих поїїздів.
І шматують серце, ніби леза,
Меседжи майбутніх холодів.
Подорож для того і потрібна,
Щоб збагнути спалахом сльози
Те, що відкривається на ринзі,
2025.12.28
12:16
Де твій, поете, 31-ший,
В якому кращому з світів?
Ти на Землі свій шлях завершив,
Життя коротке поготів.
Твої вірші. Вони -чудові!
Тебе давно пережили.
Але серця хвилюють знову,
Звучать, мов музика, коли,
В якому кращому з світів?
Ти на Землі свій шлях завершив,
Життя коротке поготів.
Твої вірші. Вони -чудові!
Тебе давно пережили.
Але серця хвилюють знову,
Звучать, мов музика, коли,
2025.12.28
12:13
Жовті кудли безлисті на сірому - ніби осінні,
Чорне плесо колотять, розводячи синім палітру.
Оживає замулене дно - вигинаються тіні
Половини верби, що із вечора зламана вітром.
Бік лускатий сріблиться, ховається поміж торочок.
Поселенець місцевий
Чорне плесо колотять, розводячи синім палітру.
Оживає замулене дно - вигинаються тіні
Половини верби, що із вечора зламана вітром.
Бік лускатий сріблиться, ховається поміж торочок.
Поселенець місцевий
2025.12.28
11:06
Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Філософ (2000) /
Інша поезія
Цитати
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цитати
ти надієшся,шо вони тобі протягнуть руку,а вони надіються,що ти протягнеш ноги.
я вільний Боже,божевільний може.
які пісні,коли харчі пісні.
тобі доляри там не треба.
і через комін видко небо.
древня слава покрита мохом епох.
краще бути зніченим,ніж пригніченим.
краще за кимось закрити двері,ніж їх зачинять за тобою.
не віддавайся на чиюсь волю,бо то неволя.
їж бараболю,пхай до пельки,бо дорогі тепер сардельки.
життя пісне,як молоко квасне.
ти плач,ти плач моя свіча,гори і грій в душі надію.
його мета,це самота.
з ним розминувся інтелект.
спитай у цапа, може родич часом?
найбільше жаліються ті,які нікого не жаліють.
які надої від худої.
незнанна істина дорожча.
ше тягну,доки ноги не протягну.
роки твого життя,належать вічності.
вночі думки завжди густіші.
великі полководці,-великі душогуби.
в дівчат труси лиш для краси.
у Леоніда Кравчука,завжди рука була липка.
не ми живем,вони живуть,вони живуть,ми доживаєм.
життя дається тільки раз,тому живи на всю котушку.
за роком рік,скінчиться вік.
в своїх гріхах я каюсь Боже,тому що знаю,що негоже,з собою брати їх туди.
така вже філософія життя,нас всіх чекає забуття.
то не біда що не ридають за тобою,біда що проклинають неживого вже.
мокріють яйця,певно на погоду,я сей барометер давно спрахтикував.
без горівок не хочеться дівок.
всі ср...ки на лице їднакі.
просила квочка кугута,її змінити на св*ята.
вони всі політичні сутенери,міністри,губернатори і мери.
якби хлопи були бабами,тоді баби були б хлопами.
маніпуляції доводять до полюції.
всі олігархи мають пархи.
всі всесильні цього світу,стануть нікчемними на тім світі.
сподіваючись на обставини,ти робишся їхнім заручником.
не хвали дня зранку,а жінку замолоду.
не сумнівайся в собі,сумнівайся в комусь.
смерть завжди послідовна.
взявши меча в руки,забудь про справедливість.
хто неспроможний повернути борг,той сподівається на смерть позичальника.
боржник собі неналежить.
ми нині так живемо,як востаннє.
в твоїх очах мій погляд розчинився.
а твоя лють тебе і спопелить.
його торти нехай їдять чорти.
годиники служать часу.
мені всі ваші почуття,чомусь вкорочують життя.
не сипте сіль йому на рану,вже краще у ропі втопіть.
я віч на віч,з думками цілу ніч.
від радості зубами не скрегочуть.
пулярес мій не вірить у кохання.
кохання без грошей,то є химера.
Бог ніколи не сумнівається.
насоливши,пізно цукрувати.
серед своїх я бачу і чужих доволі.
хоч сам не свій,зате нічий.
головне бути не першим і не крайнім.
жити чужим розумом,все одно що їсти чужим писком.
віддавшись на волю почуттів,ти стаєш вразливим.
підкоряючись своїй волі,ти непереможний,підкоряючись чужій,ти -поневолений.
сліпі бачать серцем.
сліпим в очі не дивляться.
ми там не здибемось ніколи.
моя мрія належить тільки мені.
я вільний Боже,божевільний може.
які пісні,коли харчі пісні.
тобі доляри там не треба.
і через комін видко небо.
древня слава покрита мохом епох.
краще бути зніченим,ніж пригніченим.
краще за кимось закрити двері,ніж їх зачинять за тобою.
не віддавайся на чиюсь волю,бо то неволя.
їж бараболю,пхай до пельки,бо дорогі тепер сардельки.
життя пісне,як молоко квасне.
ти плач,ти плач моя свіча,гори і грій в душі надію.
його мета,це самота.
з ним розминувся інтелект.
спитай у цапа, може родич часом?
найбільше жаліються ті,які нікого не жаліють.
які надої від худої.
незнанна істина дорожча.
ше тягну,доки ноги не протягну.
роки твого життя,належать вічності.
вночі думки завжди густіші.
великі полководці,-великі душогуби.
в дівчат труси лиш для краси.
у Леоніда Кравчука,завжди рука була липка.
не ми живем,вони живуть,вони живуть,ми доживаєм.
життя дається тільки раз,тому живи на всю котушку.
за роком рік,скінчиться вік.
в своїх гріхах я каюсь Боже,тому що знаю,що негоже,з собою брати їх туди.
така вже філософія життя,нас всіх чекає забуття.
то не біда що не ридають за тобою,біда що проклинають неживого вже.
мокріють яйця,певно на погоду,я сей барометер давно спрахтикував.
без горівок не хочеться дівок.
всі ср...ки на лице їднакі.
просила квочка кугута,її змінити на св*ята.
вони всі політичні сутенери,міністри,губернатори і мери.
якби хлопи були бабами,тоді баби були б хлопами.
маніпуляції доводять до полюції.
всі олігархи мають пархи.
всі всесильні цього світу,стануть нікчемними на тім світі.
сподіваючись на обставини,ти робишся їхнім заручником.
не хвали дня зранку,а жінку замолоду.
не сумнівайся в собі,сумнівайся в комусь.
смерть завжди послідовна.
взявши меча в руки,забудь про справедливість.
хто неспроможний повернути борг,той сподівається на смерть позичальника.
боржник собі неналежить.
ми нині так живемо,як востаннє.
в твоїх очах мій погляд розчинився.
а твоя лють тебе і спопелить.
його торти нехай їдять чорти.
годиники служать часу.
мені всі ваші почуття,чомусь вкорочують життя.
не сипте сіль йому на рану,вже краще у ропі втопіть.
я віч на віч,з думками цілу ніч.
від радості зубами не скрегочуть.
пулярес мій не вірить у кохання.
кохання без грошей,то є химера.
Бог ніколи не сумнівається.
насоливши,пізно цукрувати.
серед своїх я бачу і чужих доволі.
хоч сам не свій,зате нічий.
головне бути не першим і не крайнім.
жити чужим розумом,все одно що їсти чужим писком.
віддавшись на волю почуттів,ти стаєш вразливим.
підкоряючись своїй волі,ти непереможний,підкоряючись чужій,ти -поневолений.
сліпі бачать серцем.
сліпим в очі не дивляться.
ми там не здибемось ніколи.
моя мрія належить тільки мені.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
