Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.17
13:30
Куди крокує
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
2026.02.17
12:27
Зимовий день, паєтками на снігу,
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
2026.02.17
10:56
Прокидаюсь під звуки птахів
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
2026.02.17
09:15
Я не вмію давати життя - вмію лиш забирати.
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
2026.02.17
07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
2026.02.16
22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
2026.02.16
20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
2026.02.16
20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.02.16
20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
2026.02.16
17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Філософ (2000) /
Інша поезія
Цитати
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цитати
ріка життя така стрімка,що краще берега триматись.
лягаєш спати з багатьма,а помираєш одиноким.
злі язики шматують наші душі.
я залишаюсь сам на сам з собою.
як є гріхи,той грішники знайдуться.
до ср...ки тії бариші,коли неспокій на душі.
життя також втрачає смак з роками.
зі світу зводять також і свої.
боюсь тому,що перестав боятись.
я солі з,їв вже пудів вісім,а друзів так і не надибав.
завжди волію бути вільним.
тепер людина,-дивна ,дивина.
тягнути з рішенням не треба,бо можна ноги протягнути.
по що любов,коли пустий пулярес.
закохахані беруть один одного за руки,посварені за барки.
любов пройде,залишиться лиш спомин.
в чужих навчився бути своїм.
насамперед підозрюють своїх.
алкоголь збуджує,а похмілля зближує.
втікав останім,прибіг першим.
якщо у жінки є коханець,то значить чоловік засранець.
чогось сумує без кінця,і без кінця на ній нема лиця.
взимі мороз і темінь чорна,тому відро нам всім вуборна.
тепер мами,-срав мамі вашій.
по лицю видко,не раз дошкою пошани відмічались.
стабільна зараз тільки нестабільність.
не плач мине твоя любов,радій що нова не спіткала.
інтерпретація,галюцинація,корупція і революція,а потім асигнацій ампутація,ій пустих обіцянок полюція.
секс це знеболююче,перед ампутацією пуляреса.
є чоловіки які для жінок стають трампліном,але є такі, що на все життя стають батутом.
не всім жінкам потрібні діаманти,комусь із них достатньо теплих слів.
тримай труси в руках,а не руки в трусах.
коваль кував зозулі голос,вона ж йому кувала вік.
нам заграниця помогла,бо власна влада не змогла.
паршиві вади у цієї влади.
як довгий цей,-сорочка куца,сорочка довга,-куций цей.
така мов кобра жінка добра.
їм діяманти й кадилаки,нам дулі з маком і голі ср...ки.
коли до хріну додати меду,то він буде медовий,коли до меду додати хріну,то він буде хриновий.
на Мані Яків оженився,і зразу ж мань"яком зробився.
із персиків виходять гарні перса.
назад проктолога покличте.
хотілось чуда,вийшло цудо.
на світі світ світав світанком.
шукаєш щастя у світах,але воно живе у тобі.
якщо життя поставлене на кон,важливе стане неважливим.
він сам блажений в намірах благих.
а хто з талантом,той не безталаний.
шануй життя,бо підеш в небуття.
не нарікайте на життя,воно ж на вас не нарікає.
куди тепер? ні кладки ні містка.
ви не турбуйтесь,мастурбуйтесь.
є язики загострені під дупу.
самолюбство,-салолюбство.
зовнішній світ безмежний,але внутрішній світ глибиніший.
буревії тимчасові,а зорепади вічні.
самі вірні в своїх намірах,-це вороги.
поможе нам спільнота світова,якщо в самих нездала голова.
душа моя її бажає,та чоловік нам заважає.
не годна жаба плакати,бо вміє тільки квакати.
от затуманились тумани,й мені пустили тумана.
мене мої гріхи ,вже взяли на поруки.
ці можновладці язиками,працюють краще ніж руками.
гріхи солодкі,каяття гірке.
у гарнім тілі,дух поганий.
я дарував їй хринзантему.давно не стало ескімо,лишились тільки ескімоси.
скінчились гроші,щезли друзі.
ми по закону чиним беззаконня.
на папір наклав словами,слів я тих не добирав.
когут тільки зрання піє,а потім співає.
ти можеш спати з багатьма,але приспить тебе та що з косою.
зелені мухи,гості незвані.
лягаєш спати з багатьма,а помираєш одиноким.
злі язики шматують наші душі.
я залишаюсь сам на сам з собою.
як є гріхи,той грішники знайдуться.
до ср...ки тії бариші,коли неспокій на душі.
життя також втрачає смак з роками.
зі світу зводять також і свої.
боюсь тому,що перестав боятись.
я солі з,їв вже пудів вісім,а друзів так і не надибав.
завжди волію бути вільним.
тепер людина,-дивна ,дивина.
тягнути з рішенням не треба,бо можна ноги протягнути.
по що любов,коли пустий пулярес.
закохахані беруть один одного за руки,посварені за барки.
любов пройде,залишиться лиш спомин.
в чужих навчився бути своїм.
насамперед підозрюють своїх.
алкоголь збуджує,а похмілля зближує.
втікав останім,прибіг першим.
якщо у жінки є коханець,то значить чоловік засранець.
чогось сумує без кінця,і без кінця на ній нема лиця.
взимі мороз і темінь чорна,тому відро нам всім вуборна.
тепер мами,-срав мамі вашій.
по лицю видко,не раз дошкою пошани відмічались.
стабільна зараз тільки нестабільність.
не плач мине твоя любов,радій що нова не спіткала.
інтерпретація,галюцинація,корупція і революція,а потім асигнацій ампутація,ій пустих обіцянок полюція.
секс це знеболююче,перед ампутацією пуляреса.
є чоловіки які для жінок стають трампліном,але є такі, що на все життя стають батутом.
не всім жінкам потрібні діаманти,комусь із них достатньо теплих слів.
тримай труси в руках,а не руки в трусах.
коваль кував зозулі голос,вона ж йому кувала вік.
нам заграниця помогла,бо власна влада не змогла.
паршиві вади у цієї влади.
як довгий цей,-сорочка куца,сорочка довга,-куций цей.
така мов кобра жінка добра.
їм діяманти й кадилаки,нам дулі з маком і голі ср...ки.
коли до хріну додати меду,то він буде медовий,коли до меду додати хріну,то він буде хриновий.
на Мані Яків оженився,і зразу ж мань"яком зробився.
із персиків виходять гарні перса.
назад проктолога покличте.
хотілось чуда,вийшло цудо.
на світі світ світав світанком.
шукаєш щастя у світах,але воно живе у тобі.
якщо життя поставлене на кон,важливе стане неважливим.
він сам блажений в намірах благих.
а хто з талантом,той не безталаний.
шануй життя,бо підеш в небуття.
не нарікайте на життя,воно ж на вас не нарікає.
куди тепер? ні кладки ні містка.
ви не турбуйтесь,мастурбуйтесь.
є язики загострені під дупу.
самолюбство,-салолюбство.
зовнішній світ безмежний,але внутрішній світ глибиніший.
буревії тимчасові,а зорепади вічні.
самі вірні в своїх намірах,-це вороги.
поможе нам спільнота світова,якщо в самих нездала голова.
душа моя її бажає,та чоловік нам заважає.
не годна жаба плакати,бо вміє тільки квакати.
от затуманились тумани,й мені пустили тумана.
мене мої гріхи ,вже взяли на поруки.
ці можновладці язиками,працюють краще ніж руками.
гріхи солодкі,каяття гірке.
у гарнім тілі,дух поганий.
я дарував їй хринзантему.давно не стало ескімо,лишились тільки ескімоси.
скінчились гроші,щезли друзі.
ми по закону чиним беззаконня.
на папір наклав словами,слів я тих не добирав.
когут тільки зрання піє,а потім співає.
ти можеш спати з багатьма,але приспить тебе та що з косою.
зелені мухи,гості незвані.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
