містичне дежавю, пережиття спогаду, котрого в
дійсності бути не могло, але так наче
— мусило бути —
деформує наявну, осяжну реальність, pro
sue parte, придавши відтінків химерних
 
або, загалом спогади ґенерують вірогіднішу-
десь реальність, неприйдешню &
непройдешню, містика вжеж у тім, чого не
було, та однак
— мусило би —
саме таким, не інакшим чином
 
& якщо привиділось може вві сні, то чому
спогад о цей раптово спіткає тебе вже у яві
(а що, власне, яв) достоту знаючій, що
обставини снив віддзеркалюють надто
приблизно деталі картин-краєвидів-місць
доступних очам будь-чиїм
 
подібно & зокрема, відбувається з
однією~декількома особами, що їх стрічаєш у
світі оцім, безумовно сприйнявши за вісників
із надтутешнього, хай за деякий час вже нема
поряд нікого із, плюс імовірність узагалі не
пострічати, а існували насправді, чи
— мусили б —
 
у тотожності, якою оце являлись вони
безвідносно коли-де-наскільки надовго-
навіщо-тощо-
 
немов правдивіша дійсність, ретельніша яв
чого ж таки ні & хіба
а ще ції сумніви всяко, резони, про-контра,
сублімації, скепсис, вибіркова пожива для
криптовіршів, прозових дрібних форм, чернеток
почерканих досхочу, віртуальний блаженний
мотлох, дощенту не зрозумілий нікому
 
чи собі довільно
— розірване —
павутиння чуттєве