ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Проза

 arche scaligere
 
містичне дежавю, пережиття спогаду, котрого в
дійсності бути не могло, але так наче
— мусило бути —
деформує наявну, осяжну реальність, pro
sue parte, придавши відтінків химерних
 
або, загалом спогади ґенерують вірогіднішу-
десь реальність, неприйдешню &
непройдешню, містика вжеж у тім, чого не
було, та однак
— мусило би —
саме таким, не інакшим чином
 
& якщо привиділось може вві сні, то чому
спогад о цей раптово спіткає тебе вже у яві
(а що, власне, яв) достоту знаючій, що
обставини снив віддзеркалюють надто
приблизно деталі картин-краєвидів-місць
доступних очам будь-чиїм
 
подібно & зокрема, відбувається з
однією~декількома особами, що їх стрічаєш у
світі оцім, безумовно сприйнявши за вісників
із надтутешнього, хай за деякий час вже нема
поряд нікого із, плюс імовірність узагалі не
пострічати, а існували насправді, чи
— мусили б —
 
у тотожності, якою оце являлись вони
безвідносно коли-де-наскільки надовго-
навіщо-тощо-
 
немов правдивіша дійсність, ретельніша яв
чого ж таки ні & хіба
а ще ції сумніви всяко, резони, про-контра,
сублімації, скепсис, вибіркова пожива для
криптовіршів, прозових дрібних форм, чернеток
почерканих досхочу, віртуальний блаженний
мотлох, дощенту не зрозумілий нікому
 
чи собі довільно
— розірване —
павутиння чуттєве
 
 
 
 
 
 
 
 

 


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-11-04 03:39:54
Переглядів сторінки твору 8815
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.683 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.629 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 21:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2019-11-04 08:33:39 ]
Скидається на сувій, який розмотуєш-перемотуєш і переглядаєш написане в ньому то з кінцевих абзаців, то з перших, або і з середніх.
Скромна або доцільно виважена кількість тексту дає шанси на його пізнання чи, щонайменше, тлумачення, більш-менш близьке до правильного.
Вкраплення іноземної мови додає свого, спочатку віднімаючи (треба зорієнтуватись, чия вона. І перекласти, якщо не вдається цілісно, то покроково), а потім повертаючи.

В результаті читач може зрозуміть те, що писалось йому. І навіть, якщо не йому, а більше самому собі, то йому близьке. А близьке, то і доступніше для розуміння.

Цікаво було читать і занурюватись у криптографію написаного.
І необтяжливо. Може, тому і необтяжливо, бо є що, і воно заслуговує на увагу.
Плюс читацька довіра автору.
Семен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2019-11-04 19:45:40 ]
А надвечір зрозумів, що я багато написав.
І все значно простіше.
У кого якого рівня душевна, розумова та психічна організація (побудова), у того такі ж і результати у частині снив, рефлексій etc.
Семен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-11-04 20:26:31 ]
дякую, особливо за неодноразову доброзичливість, о Семене
насправді, текст собі майже писанина невибаглива ~
заберіть назву і нічого такого екстраординарного тут не лишиться
(c’est ça)

якби вже майже півроку час від часу медитую, але так і не можу дійти
якогось остаточного висновку, задля чого оце все
але, як вже коментив на фб, ’чому би і не контрапункт’

ще там недалік, за рогом практично, є дім Ромео (Монтеккі) — таке, нічого особливого на позір
якби не вказівник, пройшов би собі спокійно проз, не звернувши уваги
а коли звернути таки в ту саму браму, йдучи від будинку Ромео
& несподівано опинитися у власному сновидінні за всіма відчуттями
при цьому всьому не пригадуючи, чи насправді
таке сновидіння було, чи це якийсь ментальний фокус, чи — —

власне, такі ось шарИ свідомого, які можна наслоювати, а ще додати правдивого соусу
то запросто чим & не лазанья
а соус в кожного свій, вже який є, або, часом, нема, але що тут уже вдіяти





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-11-04 09:52:02 ]
Мені спочатку здалося, що це мій вчорашній вірш навіяв Вам такі думки, але прочитавши все зрозуміла суть сказаного. Цікаві роздуми!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-11-04 20:30:34 ]
щиро вдячний за правдиві чуття, о Тетяно

такий наразі сезон, містика, готика, нуар, метафізика, магія...

в мене особисто червень і жовтень якось ідуть у алхімічній практично зв’язці

але початок листопаду теж своєрідний & чарівний