ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2020.07.12 14:08
Сьогодні не прийде ще наше завтра,
хоч є бажання, та нема уміння.
Зате в серцях свободи вічна ватра
горить із покоління в покоління.

Ми не із криці, та душа іскриться,
гартуючись в нерівному двобої
і мужнє серце кров’ю освятиться

Дума Козак
2020.07.12 13:01
Пролинула, відквітла, відлетіла
блаженного кохання світла мить,
та не лишила ще уяви сила
і серце хоче віддано любить…

Осіннім дивограєм ваблять клени,
по-літньому ще липи шелестять
і дуб стоїть у всій красі, зелений,

Сергій Губерначук
2020.07.12 08:10
Коли надходить натхнення –
я в очі беру ніч,
шукаю приховану річ:
своє найкоротше ймення.
Думка відчує дорогу;
і от у якусь мить
там, де темніло довго,
частина від’Я зоренить…

Володимир Бойко
2020.07.12 01:37
Пірну в любов, як у криницю,
Де ані дна, ні вороття.
Сяйне розкішна блискавиця
Понад злиденністю життя.

Сяйне – і нагло сутеніє,
І все повторюється знов:
І сподівання, й безнадія,

Олексій Кацай
2020.07.11 19:54
в крик вбили грім
скрутили вітром в’язи
струмками влили в мозок переляк
за руки й ноги ухопили разом
і я ще досі пам’ятаю як
викрадачі мої мене щодуху
тягнули крізь гармидер
гуркіт

Євген Федчук
2020.07.11 19:44
«На городі бузина, а в Києві дядько».
Хто цю приказку не зна? Але, по-порядку.
Стрів обідньої пори дідуся старого,
Він із паличкою брів мимо двору мого.
Я на лавочці сидів, у тіні ховався,
Дідуся того уздрів, із ним привітався
Та й кажу йому тоді: -

Марія Дем'янюк
2020.07.11 15:31
Твоя величність білошоколадна,
П'янкодухмяна, ноти кардамону,
І я до вуст твоїх торкаюсь ніжно,
Полетимо у височінь бездонну...

Два птаха, дві зорі, і темінь неба,
І світ в задумі дивиться у вічі:
Чому як вогники палають поруч,

Сергій Губерначук
2020.07.11 07:38
Строк гідності моєї сьогодні вийшов;
у генах,
у крові
метастазів смертельний орган;
пробігла по контурах тиші миша,
крапкою такого вироку постав тарган;
лікоть сповз,
кулак розплющив крапку,

Ігор Шоха
2020.07.10 20:11
Сідали ми поближче,
злітали ми все вище,
крутили на горищі
ми любов.
Була ти зовсім боса
та не крутив я носом
і кращої за тебе
не найшов.

Євген Федчук
2020.07.10 19:12
Іду якось по вулиці села.
Уже зоря вечірняя зійшла
І сутінки на землю опустились.
А я іду, думками десь далеко.
Нарешті трохи спала денна спека,
Отож пройтися трохи захотілось.
Іду, минаю хати і сади
І бачу зразу – хто і як глядить:

Іван Потьомкін
2020.07.10 18:13
За валом вал. До гіркоти, до втоми.
Вгамуйся, море, не зови.
Вже й так хрипкий твій погук
Зриває серце з якорів
І кида в одчайдушний простір,
Де, мабуть, творяться слова, а не шторми.
І тільки звичка жить,
Завтра починати ранком

Олександр Панін
2020.07.10 16:49
Навіщо Доля часто
розлучає
закоханих
без смутку і жалю,
поволі, непомітно
і надовго?
Чинити опір -
безнадійна справа...

Дума Козак
2020.07.10 13:33
Тиша. Спить усе довкола, навіває сон.
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
тих, хто бігав і сміявся, грався і співав,
хто квітками любувався і ходив на став.

Ніч прийшла і небо чисте всіяли зірки.
Перламутрове намисто облягли хмарки.
Як млинець

Ігор Федів
2020.07.10 11:22
Рушали побратими у похід,
У полум’я, яке уже чекає,
Пора осіння замітає слід,
А Чорний ліс ідею захищає.

Дорогою - крізь терни до зірок,
Долаючи червоні заметілі,
І дії ці, як нації урок,

Сергій Губерначук
2020.07.10 09:02
Як незасіяна рілля,
до злив і сонця збайдужіла,
так само довга скна твоя
без сильного, як сім’я, тіла.

Так само сиплеться сніжок,
з якого зими ліплять замок,
розтане, й знов – на посошк –

Віктор Кучерук
2020.07.10 08:11
Хмільний, як брага, запах матіоли,
Від вітру намагаючись втекти, –
Опівночі наповнює поволі
Кімнати напівсонної кути.
Мовчазно і безбарвно осідає
Все далі й глибше в почорнілу хлань,
Як і рої наївних і безкраїх
Останніх і прощальних сподівань.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17

Август Ина
2020.06.13

Лада Квіткова
2020.06.07

Микола Байдюк
2020.06.06

Олександр Ку
2020.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 Біг
Образ твору Змінності не збороти.
Згаснуть у заметілі
Осені катафоти -
Жовті, червоні, білі.

Скриються "габарити",
Блимавки-спецсигнали.
Марно себе корити:
- Знову не наздогнали.

Й нащо. Поточне коло
Зміниться тільки швидшим -
Хутко біжіть чи кволо,
Маршем, алюром іншим...

Тема не вкрай осіння -
Кола, забіги, марші.
Зважте на потрясіння -
З кожним на рік ми старші.

14.11.2019





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-11-14 12:45:46
Переглядів сторінки твору 609
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.133 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.030 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.709
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.07.11 15:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2019-11-14 14:24:15 ]
Динамічний вірш. Ось так бігла, бігла і враз..."Зважте на потрясіння -
З кожним на рік ми старші." Варто передихнути. Дуже гарний вірш. Сподобався. Успіху Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-11-14 20:36:08 ]
Тема, можна сказати, не з тих, що дуже приємні. Квазіліричний напівандеґраунд - щось таке. Немає ні псевдосліз, ні самоспівчуття.
Ми звикаємо до змін сезонів, до наших вікових досягнень і ще багато до чого.
Минулого не наздогнати.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-11-14 21:29:23 ]
Мабуть, завчасно зважати на вік. Попереду справді неабияка бігова доріжка. Головне - не обігнати себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-11-15 06:57:02 ]
Оце і біжу.
Не наздожену осінь, то бігтиму за зимою.
А там - і весна наступного кола.
Тож біжімо.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-11-15 21:30:12 ]
Скоріше - з кожним потрясінням на роки старшаємо, хоч все одно цікавий парафраз від день за днем.
Може, Й нащо?
Можна простіше -
тема ця не осіння:
вкрай помилково вказує на ступінь осінньості.
Загалом вірш приємний на смак :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-11-15 23:15:10 ]
Полюбляю тропи. Не проти гіперболізації.
Також, працюючи з документами (інколи майже у ленінському outdoor-стилі), надбав схильність до бюрократичних зворотів. Якби я мав на увазі саме потрясіння, то додав би відповідну обмовку на зразок "з останнім". Не вистачило би довжини рядка, то зробив би його довшим. Це ж фінальна частина. Або в назві вірша використав би прикметник "потрясний". Непоганий прикметник, по-перше, і по-друге, скільки можна бути ханжами? За умови певного смаку та відчуття мови можна собі се дозволити - і є приклади, на яких можна вчитися. А ми їх обминаємо увагою.
Мені останнього часу такі траплялися.
Вони допомагають відкривати, так би мовити, нові світи поезії або нові обрії. Кому що.
І чому би не додати деякої невизначеності? Це я ще про заключну строфу. І про кола у тому числі. Щоправда, це досить складно. Одна осінь - одне повне коло у складі року, в якому і літо, і весна, і все інше. Цього року мене хвилювало питання осені з її катафотами, які відображають і колір листя, і колір хмар або інею.
Певні правки покращили би коефіцієнт прозорості, але і цей мене задовольняє.
Мені байдужі чиїсь (не Ваші) думки, що ніяких пояснень під віршем, біля нього та над ним не повинно бути. Чому "не повинно" або чому "не бажано"? Нехай будуть. Майстра з себе не вдаю і не кожного з них слухаю. А якщо слухаю, то і критично, і ні.
Я надивився на майстрів золотого пера поезії.
Шапки мономаха розібрані.
Нічого не маю проти.
Ваш коментар був корисним.
Справді.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-11-16 05:39:56 ]
дуже музикально, справді Юрію...

& дуже окремий Ваш хай-клесс, у розумінні
ненав’язливого так начеб і випадкового
перегуку й відлуння ненав’язливостей очевидних,
але, тим не менш...


бо що я Вам у змозі розказати нового про старішого
але й immo новітнішого Єйтса, хіба ні

блюзова компонента відчутна, що є належним
і сподіваним, та й чесним

або ~ якби Ви раптом знічев’я зважилися навіть на якесь
невибагливе порно, в популярному останнім
часом на тутешніх шпальтах стайлі,

мені здається, це вийшло би теж в міру блюзово
і делікатно, безперечно...

із усіма найсвітлішими чуттями
так, майже прощаючись

уклінний*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-11-18 20:55:30 ]
До нього, скоріше за все, бажано йти еволюційним шляхом - від простого до складного. Оголювання почати з верхнього одягу. Не нападницьки і без гусарського гумору.
Дякую за пропозицію. Можна сказати, сьогодні почався нульовий цикл. Вже ввижаються обриси.
Ю. С.
18.11.2019