ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.07.02 11:06
Ця жіночка на більше заслуговує.
усмішка сонячна і очі чудотворні.
По віденські з вершками чорну каву п'є
і ходить на пуантах на краю безодні.

Пряде із кужеля лавандорунні сни,
і дістає з криниці сивини тумани.
Летить голубкою у вогнище війни,

Сергій Губерначук
2020.07.02 09:01
Хай кожен день, мов скромна ікебана,
мов невигадливий орнамент на підлозі,
хай ні на мить мене в твій дім не звано,
коли б не йшов ти – я стою на розі.

Можливо, я свій сором загубила,
коли найперше ці зустріла очі.
Нехай щодня так скромно я любила

Микола Соболь
2020.07.02 08:33
Молитвами тихими,
коси аж до пліч,
йшла шляхами млистими
пречудова ніч.
Всюди пахло росами,
травами у млі,
запахами млосними
матінки землі…

Іван Потьомкін
2020.07.01 22:15
Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня. История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием... Но в отл

Олександр Сушко
2020.07.01 22:06
Течуть роки, немов Дніпро-ріка,
За осінню - зима, весна, питання...
Це літо, наче мавка молода -
Таке ж гаряче і,, мабуть, останнє.

Вдихнув і задихнувся від краси,
Забув про сон, душевний спокій, вірші.
Лечу крізь легіт в піднебесну синь

Ігор Деркач
2020.07.01 21:06
Їм юшку і плюю на щі,
копаю ямище глибоке...
ачей, на мене у кущі
чатує лихо косооке.
Чи то Яга, чи то Кощій –
не мають спокою народи,
то пограбує лиходій,
а то – опричники-уроди.

Ігор Шоха
2020.07.01 20:47
Звикаємо до сарани
в саду-городі та етері,
у бувшому есересері.

А от на палубі війни
перемагають гризуни –
щурі-сусіди на галері.

Ніна Виноградська
2020.07.01 20:34
Останні їхні погляди на світ,
На день серпневий, сонечко і друзів…
Минуло стільки непривітних літ,
Які тримають всіх нас у напрузі.

І моляться услід їх матері,
Батьки схиляють голови донизу.
Сини не прийдуть вранці, на зорі,

Євген Федчук
2020.07.01 20:30
Ми вже другий десяток розміняли,
А дехто ще продовжує кричать,
Що можем ми за гарний кусень сала
І Україну – матінку продать.
Що нації такої не існує,
А наша мова – діалект і все.
І нами то Америка керує,
А то Росія звільнення несе.

Віктор Кучерук
2020.07.01 17:11
Усе минає… І відпустка теж
Розтанула, як блискітки у піні, –
З’явилася і зникла, мов кортеж,
Виблискуючих спинами дельфінів.
Ну, ось і все – зоріють небеса,
Освітлюючи сяйвом темні води, –
Розлуки смуток душу пронизав
І гіркотою обволік зісподу.

Олександр Панін
2020.07.01 16:47
Скрегіт у воріт парадних,
Наче навмання,
Вдерся в них Ковбой,
нахабно
він жене Коня!

"Гей, Ковбой! В лиху годину!
Ти що, "з конопель"?

Ніна Виноградська
2020.07.01 16:30
Той день сміявся голосом твоїм,
Яснів твоєю усмішкою, друже.
Коли з небес озвався звучний грім,
На дощик ми дивилися байдуже.

Світило сонце із твоїх очей,
А мокре листя стиха шелестіло –
На відстані душі твоє плече

Ніна Виноградська
2020.07.01 16:22
Болить ріка і заболіло небо,
Дощами з хмар течуть мої жалі.
То, може, по життю мені так треба
Злетіти вгору, впасти до землі.

Загоївши свої синці і рани,
Від сліз у зморшках залишити сіль,
Тужити за минулим і коханим,

Олександр Сушко
2020.07.01 12:19
Взяв у длані істини батіг
Та вперіщив дурня (буде вава):
Жінку ображати - смертний гріх!
Ну, а чоловіка - Божа справа.

Хай жона, пиляє і товче,
А захоче - лізе у кишені.
Як мужик з титанів (не з нікчем!) -

Маргарита Ротко
2020.07.01 10:46
ще трохи – і пройде мільйонна похмура вівця
котроїсь там ночі що б’ється мов тиші піала –
на слізки чи дрізки
………………………………не ловиться сон на живця
годинник – це сом що з руки напуває тантала

сухим шарудінням секунд
……………………………тихо двері риплять

Ніна Виноградська
2020.07.01 09:21
Висить у небі зірка пелехата,
А все навкруг закуталось в туман.
Дивлюсь на місце, де стояла хата,
І рветься серце з невигойних ран.

Нема нічого від мого обійстя,
Все розібрали, просто розтягли...
Від батьківської хати тільки місце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Бездомний
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Критика | Аналітика

 Творчість як ключ до щастя

Так приємно, коли твоє замилування поезію знаходить відгук у душах слухачів. Саме завдяки своїм поетичним текстам отримала запрошенння до публікації у міждисциплінарному збірнику про ЩАСТЯ. Медики, філософи, правники і митці - кожен розкривав погляд на цю засадничо важливу для людини категорію з точки зору своєї фахової візії. Я запропонувала свої рефлексії та поетичні тексти, як практичну ілюстрацію відображення авторського відчуття щастя у поетичних образах.

Текст, який пропоную Вашій увазі, опубліковано нещодавно у збірнику "Щастя та цивілізаційний розвиток": Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - (Львів 14-15 листопада 2019) - Львів, 2019. 266 с. - С.50-54

Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду, мого ключа до щастя.
Свій музичний талант я розвиваю з самого дитинства. Закінчила семирічну музичну школу по класу фортепіано. І вже майже два десятиліття співаю у камерному хорі, у складі якого мала можливість дарувати слухачам свою енергетику пісні і отримувати вдячні оплески залів міст і містечок України та за її межами. Спробувала себе і у сольній іпостасі – фестивалі, конкурси, концертні зали та телебачення [Дет.див.:1].
Це своє замилування музикою втілила у віршованих рядках:

ОСЯЯННЯ
О, Музико! Як добре, що ти є!
На віях янгола бринять блаженства миті,
ці нотки-сльози терпко-соковиті
виповнюють ущерть єство моє…
Поезіє! О, музико зі слів,
у ритми серця із небес улита
в сакральний час від сутіні до світла
десь на межі свідомості і снів.
Вплітаючи у музики красу
коштовності словесних інкрустацій,
гармонією надтонких вібрацій –
о, Пісне! – ти портал у Божу суть...
2015
Реалізація мого творчого потенціалу у прикладному мистецтві виявилася у 2017 році через організовану мною, як автором ідеї, плану-проспекту та куратором, мистецької виставки ««“ТКАНА ШЕВЧЕНКІАНА”: Погляд на роботи українських професійних майстрів художніх тканин зі збірки Музею етнографії та художнього промислу ІН НАНУ через призму “Кобзаря”», у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України [Дет. див.:2, 3, 4], в якій я поєднала поезію Т.Шевченка та 36 авторських гобеленів понад 20 майстрів з 9 міст України. Тема Шевченкіани теж для мене є дуже близькою. Своє висвітлення вона отримала у низці моїх поезій, зокрема у вірші "Золотий перетин". Цей вірш є одним з низки моїх творів на патріотичну тематику. Адже щастя людини-громадянина тісно пов"язане з задоволенням його потреб у реалізації певної ідеальної візії становища у його країні:

«ЗОЛОТИЙ ПЕРЕТИН»
…отоді я/ І лани і гори –
Все покину і полину
До самого Бога/Молитися…
Т.Шевченко
З гори Чернечої вдивляюсь у колишнє:
куди не глянь – кров, шабля, ятаган…
Вершина слави і… ридання тиші…
Софії дзвін!.. Розораний курган…
З гори Чернечої вдивляюся у нині:
жертовність юні, вплавлена в щити…
Й «перетин золотий» у небосині –
ну хто ж тоді, якщо не я і ти?!
З гори Чернечої вдивляюсь у прийдешнє:
і бачу Україну – навкруги!
Вона – могутня, горда, незалежна!..
І як роса, пощезли вороги…
З гори Чернечої так близько до престолу…
І вірую – нарешті, в молитвах
Пророк полинув… Заповітне слово
утілилось! Зорить Чумацький шлях...
З гори Чернечої Всевишньому – осанна!
Доземний батьку й матері уклін…
Леліймо Україну, мов коханих,
і буде рід на сотні поколінь!
2014

Третя складова моєї творчості – поезія. І хоч прийшла до неї я через непрості життєві випробування, саме вона стала для мене рятівним колом і шляхом до пізнання Бога і Щастя.
Найсокровенніше, що тільки може дарувати щастя для мене як людини, як жінки – це материнство:

...ПРИСИПЛЯННЯ...
Синочкові
Притулитися щічкою,
обійняти за шийку...
З епіцентру Вселенною -
ритмостукіт серденька.
Наслухати за подихом,
милуватись на вії...
...В узголів'ї над ліжечком
добрі очі Марії...
2013
А ще , запорука відчуття жіночого щастя, - це відчуття надійного сильного плеча поруч, та бентежних світлих почуттів, що не згасають з роками:

НОСТАЛЬГІЯ
Чоловікові
Коли були ми юно-молоді
й ходили, ще не взявшися за руки,
поезію спивали ми тоді
у сецесійних чарах без принуки!..
Як високо сягав тоді політ,
які у серці розгортались крила,
коли на мить завмер «вождя» болід
без постамента, на шнурку без мила –
студентська осінь, тепла й золота,
і мітингове надрізноголосся…
Щоранку: "Слава!" (страйки замість пар),
а далі: "Кава?" – що кому вдалося…
Вечірній Львів. Задимлений «Нектар»,
морозиво, духмяна філіжанка
одна на двох… А що ж тепер той бар?
Піцерія! О, примха-забаганка
у ті часи... То ж нині «Челентано» -
одна на двох… І дрібка ностальгії…
І тет-а-тет… І погляду світанок…
І -надцять літ – як мить!.. Душа зоріє…
2013

Вдячність батькам, без яких не було б мене на світі, теж має свій поетичний вияв. Мій батько має горде ім'я Архістратига Михаїла, тож і віршовані рядки для нього знайшли своє втілення саме у цьому образі, який нерозривно пов'язаний з відчуттям захищеності від усього злого:

АРХІСТРАТИГ
Татові до Дня Ангела
Холодна ніч. Маестро Листопад
на крижаному грає ксилофоні,
валторна вітру – в такт і невпопад…
І раптом: блискавиці білих коней –
небесні вої з дужими крильми!
Ураз – усе довкола побіліло…
Так затишно в передчутті зими
під захистом Святого Михаїла.
І тепло серцю – знаю, що Ти є
Архістратигом добрим повсякчасно
для нас - дітей, онуків… Це – Твоє:
охороняти від усіх напастей...
2013

Мій біль, і мій світлий сум – моя мама, яка відійшла у вічність ще у молодому віці. Йдучи на зустріч з нею до місця її вічного спочинку, зачудувалася образами величних львівських осінніх каштанів:

БІЛЯ ЯНІВСЬКОГО
Старі каштани – варта найвірніша –
рудаві сфінкси з карими очима.
Ви бачили багато: відчай-тиша
і відчай-зойк за вашими плечима.
Мовчать. Німують. Салютує вічність:
зелені метеори-«їжачата» -
«нащадки» «свіч» весняних білосніжних,
таких далеких, як життя початок.
Осінній дим гірчить мені крізь пам’ять -
долаю вкотре високосну гірку -
так гірко-гірко в тиші золотавій…
Життю і Осені - гіркокаштанне: «Гірко!»
2013

Так! Життя триває! Приносить миті милування природою: весняною свіжістю, медовим бурштином літа, золотоосіннім буянням та пізньолистопадовою аскетичністю:

АНТРАКТ
Вродило листя! Щедрі врожаї -
в копиці, стирти, бурти, на камази...
В задумі-сні оголені гаї,
діброви, парки - справжності оази.
Осіннє "ню" каштанів і беріз,
і ясен без жалю осипав шати...
Антракт... А там - й зимовий бенефіс,
костюми білі!.. Нуль... Першопочаток.
2014

АВТОПОРТРЕТ
Малює Осінь «ню»-автопортрет:
без пóзолоті в листяній палітрі,
навідліг пензлями дощу і вітру…
А в кутику – факсиміле-офсет:
прадавні руни, таємничі знаки,
екслібриси дереворитних снів…
Брунатно-чорний, глиноземний хакі,
сріблисто-сірий - колорити днів,
що листопадово-передзимово зимні,
ранкова паморозь мурашками пече…
Пухова біла хустка на плече…
Підрамник-«ню» за спокоєм гардинним…
2014

І ще багато чого є сказати про ті іпостасі щастя, які виявляються у кожній миті мого щоденного буття. Підготована до друку моя поетична збірка, яка вміщуватиме понад 200 віршованих текстів, складатиметься з 6 тематичних розділів, в яких поезії групуватимуться у пейзажну, інтимку,філософську, громадянську лірику, посвяти тим, хто відійшов у інший світ, посвяти тим, хто продовжує разом зі мною мені торувати мій земний шлях, а також у рубрику з поезіями для дітей та іронічно-пародійними творами, зразками яких я б залюбки поділилася тут.
Та обмежений простір цієї публікації підводить мене до завершення моєї розмови з Вами, шановний читачу. Отож, на завершення, поезія про категорію, без якої щастя неможливе. А саме – про категорію свободи духу, творчості. Свободи яка не руйнує, не створює дискомфорту оточуючим, а несе насолоду буттям, насолоду від повноти щастя:

ЛЕТ
Благословляю цей блаженний стан -
крилату мить свободи у польоті, -
сьогодні, вже, не завтра і не потім,
звіряючи свій поклик небесам.
О, з висоти усе земне – мале,
таке смішне, дрібненьке і мізерне,
де рубікони кривд і неповернень,
втрачають сенс, як зеркало криве.
Душі тобі не приручити, ні.
У клітці не щебече, при дресурі.
Вже краще понад жерла та крізь бурі,
ніж крихти при зачиненім вікні.
Благословляю цей вселенський лет,
новий виток, початок, прочування,
що це іще далеко не остання
мандрівка у міжпросторі комет.
2019

Галина Виноградська
Інститут народознавства Національної Академії Наук України (м.Львів, Україна)

ЛІТЕРАТУРА
1. Дет.див: Галина Михайлик / авторська сторінка - http://maysterni.com/user.php?id=6647
2. Виноградська Г. «Ткана Шевченкіана»: поезія кольоровою ниткою // "Огні горять. Колективна збірка творів, присвячених Т.Г.Шевченкові."- Упор. Т.Цибульська.- Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2017.- 162 с.- С.22-29. / https://drive.google.com/file/d/0B3rTxvXarguRNy1RM0NjbFBvbHc/view?fbclid=IwAR3sjq4UBQeHuVNbohRJxbqh08BrpBIgwZTGunSWLAmaURc6sd62Fg6jDM0
3. Луковська О. І., Цимбалюк Є. К. «Ткана Шевченкіана» в роботах українських майстрів // Вісник Закарпатської Академії мистецтв. Вип.10. – 2018 – С.129-134 / http://artedu.uz.ua/Fotos/visnyk/10_v_2018.pdf
4. Бандрук О. Виставку «ТКАНА ШЕВЧЕНКІАНА» відкрили у Львові в музеї етнографії та художнього промислу // https://photo-lviv.in.ua/vystavku-tkana-shevchenkiana-vidkryly-u-lvovi-v-muzeji-etnohrafiji-ta-hudozhnoho-promyslu/?fbclid=IwAR2o3KaWU-0JJKAZ9_cYEWHKYT7iCHwclDs5d95-A8bn6DZ3paUdhgeP0BI


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-11-16 18:44:08
Переглядів сторінки твору 497
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.090 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.100 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціум
Автор востаннє на сайті 2020.06.09 21:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-11-16 21:41:17 ]
Не дарма кажуть, якщо людина талановита, то в усьому, в тому числі в умінні бути щасливою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-11-18 02:09:46 ]
Дякую! Вибір бути, чи не бути щасливими завжди за нами! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-11-17 08:47:46 ]
Приємно було читати. Починаючи з назви і далі.

Але перечепився. Дрібниця, недогляд - технічний, невеличкий.
Певно, повинно бути "засадни́чо". Без наголосу (це я для себе).
Потім "науковий" чомусь без одніє літери.
Десь бачив, що до коми приліпився дефіс "польоті,-".
Може, нове правило. Останнього часу їх більшає.
Було би надруковане кривим і поганим, то не став би і читати. І зауважувати теж.
Може, мій планшет по-своєму трансформує.
Бо там багато чого є.

Вітаю з подією - з самим запрошенням. Гідний вибір.
Ваша поезія завжди привертала мою читацьку увагу.
Недарма.

Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-11-18 02:15:12 ]
Дякую за уважність!
Дуже дрібний шрифт у віконечках форми для публікування, недобачила. Повиправляла.

Так, це була приємна несподіванка (запрошення).
Спасибі ще раз. Заходьте ще! )