ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць (1974) /
Проза
замітки
¹
Актуальне та безпризорне прозове, літературщики на дофамінах передсвяткових, ажурні дженезівські грудневі древа на сивій димці. Паранормований міднайт, нуар столітньої витримки на дорозі, ось ми знов зійшлися на хвилю яку, друзяки вуайєризму—& моє вклінне—продюсуючи наступний віртуальний естетський обеліск & еріхмарія торкається краю беретки, а мож федори, практично по френк-сінатрівському.
Фіцці на сьогодні обмеживсь пінболом, а керуак зі суровістю занотовує щось у свій пролетарський записничок, чи знаючи сам навіщо, але така в нього фікція. Хрістіан-ганс, розкручений блогер, далі видає третьорядні якісь казки. Не той нині, але миргород так само розлива газовану водичку, сторож його нікіфорич сталкерить когось в соцмережі через андроїд, що придбав за чесну готівку, ото через церкву ломбард.
Переходи на світлофорах із поклацуванням неначе портали & незгірші парубки в обіймах зі страшненькими дівками, симпатичніші дівки строго без пар, або в камуфляжі, подальший інтверезий піпол. Між зупинок транспорту масиви нарубаних соснових ялинок, які ніхто поки що не купляє—який пойнт в ялинці без снігу, або кожен раз бува останнім—домішують присмак агонії хвойної до латернованого безпросвіту. Інтерес до випадковішої ще випадковості тримається в тонусі, а що керуак невідомо шо нотує, це таке в нього дозвілля, має право.
²
Fortune-teller гадає про судьбу & не оскудіє тареля його. Святкувальні кларнети барабанні щіточки сапфірове скло інфернально~сусальний бекґраунд; ритуальні порухи, інтелігентські діоптрії. Юрма розчіпляється рідшає контурується, кларнети модулюють, порухи манжетами обрамлюють ексклюзив епізоду. Сценки гамгаму, за оксамитним єдвабом сленговий татуаж про езотерику. Приморожені молодята, відсторонений офіспланктон, кумарні консультанти-помічники, собачковий подіум & фанфари софітні & лазери дискозблиски & парча haute couture.
Звичайно, постійно присутні задвірки, їхнє пекло тут же за рогом, а стартуючи від задвірків—кілометри торгівельних шанхаїв, чого тільки там не вихопиш. Часом опиняючись у справжнісінькій хащі, де інстинктивно починаєш ніяково та гарячково продиратися аби лише кудись геть й сам собі не відповіси нащо ж оттак попадати було. Асортименти—від корнішонів домашніх до ароматичних паличок синтетичних, що дуст від снобізму. Цигаркові притони д’ютіфрі-економ-контрафакту, розливна маслинова олія, драґон-ґолден, бюстгальтери носовички, корми улюбленцям, хурма зі пліснявою, фабричні смаколики, дєвушки-бабушки, негармонійно мугикаючі прибиральники, наївні шукачі небрудних порожніх коробок.
Можна гадати собі, що сучасний арт—бізарний базар, життя пародіює мистецтво, розхожі смаки диджитизуються & пікселізуються, роздруковуються й ксеряться, електронне куріння парфумованої пари застаріває, на ринку є інтересніш стартапи. А ще проявляється літера за літерою консьюмеризм, коли спиняєшся порозглядати сріберні-злоті на вигляд цукорки, насправді китайський пуер, а тоді ще наперстки для чайних церемоній японських, де заварки лляють строго по п’ятдесят—хоч стверджують начеб суміші специфічно убивчі.
³
Ти & я. Едхопперівські дистанції, дедалі різьбленіш. Поп-арт при понятіях, діфез-джез, світлякові барви крізь сутінки. Завжди можна будь-чого понаговорити, втім запам’ятувавши головне, теж не сильно суттєве, пригадуючи кого хто почитував, сплакуючи через заздрощі. А скільки ж іще всякого поза тим, що нагальніше потребує уваги, навіть досліджень—на котрі ніколи не знаходиться часу, а все ж визначатися щодо варто. . .
Завжди можна всяко перейтися, перевірити, чи на місці граффіті знакові мабуть. Круасани що яка там італія—на виході, кекси нарешті здохли потомушо етавсьо палітіка, але ще бувають навіть сирнички & запіканки таки помічні. Банально американо, без пуерів. Без феєрверків з петардами, без драматизму фальцетто. Жаліючись & шкодуючи, само собою, нашвидку. Чим тут ще зарадиш, які тобі жести з провінційної оперетки нехай би навіть музикальний момент, вуйко на акордіоні, нехай би житан—балкани.
Томушо просто непросто, якби поетика це. Жодних тобі кармічних муз, але є хоча би бажаючі про щось нагадати знічев’я, найголовніше потім не пролетіти наскрізь через нору звісну в яку здається знов устрибнув білий кролик при платиновім дзиґарі з ланцюжками. Сезон якби андерсенівська мадленка & узвар, хіба знаючи сам навіщо, переходами до ирійських брам тонкі віадуки, декіріковський декор немовби чекання на ґодо, причинностей наслідкових, передсніжжя на павзі & зогріта зворушенням щиро
—незворушна моя відсутність.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
замітки
¹
Актуальне та безпризорне прозове, літературщики на дофамінах передсвяткових, ажурні дженезівські грудневі древа на сивій димці. Паранормований міднайт, нуар столітньої витримки на дорозі, ось ми знов зійшлися на хвилю яку, друзяки вуайєризму—& моє вклінне—продюсуючи наступний віртуальний естетський обеліск & еріхмарія торкається краю беретки, а мож федори, практично по френк-сінатрівському.
Фіцці на сьогодні обмеживсь пінболом, а керуак зі суровістю занотовує щось у свій пролетарський записничок, чи знаючи сам навіщо, але така в нього фікція. Хрістіан-ганс, розкручений блогер, далі видає третьорядні якісь казки. Не той нині, але миргород так само розлива газовану водичку, сторож його нікіфорич сталкерить когось в соцмережі через андроїд, що придбав за чесну готівку, ото через церкву ломбард.
Переходи на світлофорах із поклацуванням неначе портали & незгірші парубки в обіймах зі страшненькими дівками, симпатичніші дівки строго без пар, або в камуфляжі, подальший інтверезий піпол. Між зупинок транспорту масиви нарубаних соснових ялинок, які ніхто поки що не купляє—який пойнт в ялинці без снігу, або кожен раз бува останнім—домішують присмак агонії хвойної до латернованого безпросвіту. Інтерес до випадковішої ще випадковості тримається в тонусі, а що керуак невідомо шо нотує, це таке в нього дозвілля, має право.
²
Fortune-teller гадає про судьбу & не оскудіє тареля його. Святкувальні кларнети барабанні щіточки сапфірове скло інфернально~сусальний бекґраунд; ритуальні порухи, інтелігентські діоптрії. Юрма розчіпляється рідшає контурується, кларнети модулюють, порухи манжетами обрамлюють ексклюзив епізоду. Сценки гамгаму, за оксамитним єдвабом сленговий татуаж про езотерику. Приморожені молодята, відсторонений офіспланктон, кумарні консультанти-помічники, собачковий подіум & фанфари софітні & лазери дискозблиски & парча haute couture.
Звичайно, постійно присутні задвірки, їхнє пекло тут же за рогом, а стартуючи від задвірків—кілометри торгівельних шанхаїв, чого тільки там не вихопиш. Часом опиняючись у справжнісінькій хащі, де інстинктивно починаєш ніяково та гарячково продиратися аби лише кудись геть й сам собі не відповіси нащо ж оттак попадати було. Асортименти—від корнішонів домашніх до ароматичних паличок синтетичних, що дуст від снобізму. Цигаркові притони д’ютіфрі-економ-контрафакту, розливна маслинова олія, драґон-ґолден, бюстгальтери носовички, корми улюбленцям, хурма зі пліснявою, фабричні смаколики, дєвушки-бабушки, негармонійно мугикаючі прибиральники, наївні шукачі небрудних порожніх коробок.
Можна гадати собі, що сучасний арт—бізарний базар, життя пародіює мистецтво, розхожі смаки диджитизуються & пікселізуються, роздруковуються й ксеряться, електронне куріння парфумованої пари застаріває, на ринку є інтересніш стартапи. А ще проявляється літера за літерою консьюмеризм, коли спиняєшся порозглядати сріберні-злоті на вигляд цукорки, насправді китайський пуер, а тоді ще наперстки для чайних церемоній японських, де заварки лляють строго по п’ятдесят—хоч стверджують начеб суміші специфічно убивчі.
³
Ти & я. Едхопперівські дистанції, дедалі різьбленіш. Поп-арт при понятіях, діфез-джез, світлякові барви крізь сутінки. Завжди можна будь-чого понаговорити, втім запам’ятувавши головне, теж не сильно суттєве, пригадуючи кого хто почитував, сплакуючи через заздрощі. А скільки ж іще всякого поза тим, що нагальніше потребує уваги, навіть досліджень—на котрі ніколи не знаходиться часу, а все ж визначатися щодо варто. . .
Завжди можна всяко перейтися, перевірити, чи на місці граффіті знакові мабуть. Круасани що яка там італія—на виході, кекси нарешті здохли потомушо етавсьо палітіка, але ще бувають навіть сирнички & запіканки таки помічні. Банально американо, без пуерів. Без феєрверків з петардами, без драматизму фальцетто. Жаліючись & шкодуючи, само собою, нашвидку. Чим тут ще зарадиш, які тобі жести з провінційної оперетки нехай би навіть музикальний момент, вуйко на акордіоні, нехай би житан—балкани.
Томушо просто непросто, якби поетика це. Жодних тобі кармічних муз, але є хоча би бажаючі про щось нагадати знічев’я, найголовніше потім не пролетіти наскрізь через нору звісну в яку здається знов устрибнув білий кролик при платиновім дзиґарі з ланцюжками. Сезон якби андерсенівська мадленка & узвар, хіба знаючи сам навіщо, переходами до ирійських брам тонкі віадуки, декіріковський декор немовби чекання на ґодо, причинностей наслідкових, передсніжжя на павзі & зогріта зворушенням щиро
—незворушна моя відсутність.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію