Не можу погодитись щодо Ясона й Медеї.

Цікавезний вірш, Ярославе! Дивовижне сплетіння почуття і міфічних персонажей! Чудова рима, професійно і зворушливо! Молодець! Дякую за справжню поезію!))))

Справді професійно і зворушливо, пане Ярославе. Але погоджуюсь з паном Іваном щодо Медеї. Це не однозначний образ. Кохання на неї було наслано богинею, аби допомогти Ясону у справі, а не тому що він закохався у Медею. Це кохання зробилось для неї прокляттям. Вона все життя купувала взаємність Ясона якимись діями, котрі не мають ніякого стосунку до подружніх відносин. Тобто відчувала, що він її не кохає. Намагалась стати щасливою, але не була такою. Навіть коли Ясон був поруч, бо жіноче серце страждає, навіть коли розум не тямить, що саме відбувається. Такого «щастя» нікому бажати не варто, особливо з огляду на те, чим воно скінчилось. Принаймні так воно здається на мою жіночу думку. Але ви, пане Ярославе, творець свого поетичного світу, вам і вирішувати, чи робити щось із цим, чи не погодитись зі мною і залишити як є.

Шановна Тетяно (РосА)
Я за вірою рідновір-язичник. Мені близькі ці міфи. Все залежить від того, хто як їх трактує. Якщо Ви цинічна андеграундова поетка, яка в усьому бачить тільки погане, то таке Ваше і мислення, цинічне.
Ви кажете, кохання на неї наслано Богинею. а хто ж нам дарує кохання, як не наші Боги, Леля і Лада, наші вищі сили? Що в цому поганого?!
Ви, цинічно мисляча пані, (Вам не поезію, а ото критику тільки писати!) трактуєте, що вона КУПУВАЛА взаємність Ясона? Яка гидота! Вона гори перевертала задля нього в ім"я кохання! Сто разів вона була щасливою коло нього, Ви цього не відчули. У міфах не просто не описуються їхні любощі, розумна людина може це сама уявити.
Чим воно скінчилось, що вона вийшла за Тесея? А Ви Вам відомий варіант міфів про двох Медей?! Одна була з Ясоном, інша - з Тесеєм.
Мені, як поету-романтику, ближчий перший варіант і я на ньому стою.
А Ви у своїх цинічних андеграундових творах пишіть про ницість, і продажність. Може це Вам ближче за характером? Мені ближчі шляхетність і краса, духовна висота. І велич людського духу, даруйте.

Бачите, яка справа, шановний пане Ярославе. Я поважаю вашу віру і ваше бачення. Певною мірою сама стою ближче до язичництва наших предків, аніж до християнства. Але ж визнайте, Леля і Лада ніякого відношення до Медеї не мають. Вона донька іншого народу, і давні боги у того народу теж інші, і, треба визнати, зовсім не такі щиросердні, як наші. На мій погляд, давні греки наділяли своїх богів усіма рисами, присутніми у людях, у тому числі і негативними... Хіба то не цинічність з боку богині - закохати дівчину у хлопця заради того, щоб вона допомогла йому здобути золоте руно? Якби усі дії відбувались заради того, щоб Медея відповіла на кохання Ясона – то була б інша справа. Але нею цинічно скористались. Богиня Гера весь час втручалась і маніпулювала Медеєю. А Ясон спілкувався з Медеєю, приймав від неї допомогу і кликав з собою на знак вдячності за допомогу. А «закохався» тоді, коли Медея досить відверто продемонструвала свої почуття. І я не бачу ніякого протиріччя між цим фактом і романтизмом закоханої Медеї, адже не Медею я звинувачую у цинізмі. Їй я співчуваю, бо розумію її відчай. І біль. Адже вона зрадила заради кохання свого батька і свій народ. Де в цьому велич духовної краси? Хіба могла вона у такій ситуації почуватись безоглядно щасливою? Якщо так, то хто цинічний, я, чи вона? А якщо ні, то чи варто комусь бажати такого щастя? Але ще розумію і природу ЗВЕРТАННЯ ГІР ЗАРАДИ КОХАННЯ. Якби Ясон кохав Медею, то чи дозволив би він їй робити те, що вона робила, хай і заради нього? Наприклад, вбивство Пелія, за що Ясона та Медею було вигнано з Іолка. Так, хай я цинічна за вашими поглядами, але хіба не цинічно вбачати кохання у ставленні Ясона до Медеї? Я не побачила у цьому міфі жодного вчинку, який зробив би Ясон заради Медеї. Де тут шляхетність? Любов полягає не у любощах, пане Ярославе, ви ж це чудово розумієте. Любощами можна займатись і без любові, немає сенсу їх домислювати, як ви мені пропонуєте. Перш ніж писати той коментар, пане Ярославе, я перечитала міф.
Я не проти вашого права на власну думку, я ж сказала, що вам вирішувати, чи погодитись зі мною чи ні. Я розумію, що вас роздратував мій коментар, ви ж великий майстер пера, а тут якась графоманка із своєю думкою. Але я знаю, що таке горнути гори. При чому з обох боків медалі. Про щасливе кохання можна говорити тільки тоді, коли гори вернуть удвох, а не коли один для іншого, навіть якщо обоє цим займаються. Ризиків багато: від розминутись до привалити одне одного тими горами.
Знаєте, Пане Ярославе, оце сиджу і посміхаюсь. Я ж давненько у ПМ. Тобто читала у вас не тільки лірику. І ви не вбачаєте у написаному вами ніякого цинізму. А я цинічна, тому що здатна на критичний погляд.:)) Я так давно знаю вас через вашу творчість у ПМ у і вашу схильність гарячкувати через ваші коментарі, що навіть розсердитись на вас не можу. :)
Цинізм - це відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі та етики. Аж цікаво, до якої норми моралі чи етики я поставилась зневажливо. Ні у критиці, ні у андеграунді цинізму немає, якщо вони справжні. А от пародії цілком здатні бути цинічними. Щодо андеграунду, то він сам по собі є спрямованим проти цинізму та лицемірства .суспільства. А відчувати біль за країну і відверто говорити про погане не є ні цинізмом, ні негативізмом. Цинізм присутній там, де є брехня та лицемірство. Я трошки перфектціоністка, пане Ярославе, тож намагаюсь уникати поверхневого сприйняття сенсу будь-чого. До речі, вважати мене андеграундовою поеткою може тільки той, хто в очі не бачив нічого, окрім пари-трійки останніх моїх творів, та й то це з великою натяжкою. Не напружуйтесь, пане Ярославе, від великих поетів не вимагається читання графоманських творів, просто мені смішно, що мене так назвали.:))
Як завжди, щира шанувальниця вашої лірики,
Тетяна Роса

Шановна Тетяно! Я ніколи не називав вас графоманкою чи ще якимось образливим назвиськом, навпаки, я ціную Ваше вміння глибоко проникати в суть речей чи описуваних явищ, що свідчить про непересічність Вашого таланту. А Ваше вміння перевтілитись в узагальнений тип поета мене просто вразило. Я віддаю данину Вашому таланту.
Не вдаючись у подробиці трактування грецького міфу стосовно Медеї і Ясона, хочу зазначити таке. Це - художній твір, а не реалістичний малюнок дійсності, відображений у грецькому міфі. Художній твір, де автор має право на своє бачення, навіть якщо в реальності правдивій воно є помилковим. Я писав ту строфу під впливом спогаду про мультфільм, який бачив ще в радянські часи в молодості, про Ясона і Медею, де акцентувалося все і завершилась дія на поході Ясона і команди за золотим руном у Колхіду, пригоди у Колхіді, самовіддана допомога Медеї і тріумфальне повернення аргонавтів на Батьківщину, запам"яталося саме зародження, початок стосунків Ясона І Медеї, яке там трактувалося досить романтично, як почуття справжнього кохання. І було почуття щастя в певних епізодах. Тому це знайшло відбиття у моїй строфі про них. Ви можете це з паном Іваном не сприймати, Ваше право. А моє право подавати бачення своє і стояти на своєму, так, як буває, кінорежисери докорінно переробляють у фільмі суть першоджерела і дають своє трактування. Так і тут.
А наших Богів я згадав, як паралель до грецьких Богів у розумінні ВИЩОЇ СИЛИ, яка дає почуття кохання. І в цьому я бачу схожість наших Богів з грецькими, і язичницькими божествами будь-якої іншої нації.
З повагою

Таню (Роса), в мене до Вас прохання. Не знаю чи Ви є на ФБ, тому пишу тут. Я ціную Вас як глибокого і вдумливого критика. Чи не могли б Ви глянути на вірші нашої нової на ПМ поетеси - Королеви Гір, і переодично висловлювали б їй свою думку. Їй треба пройти тут вишкіл поетичний. Я думаю, Ваші поради їй придадуться!
З повагою