ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2020.11.29 14:21
Не із троянди розпочався світ,
А із ромашок, зірваних у лузі.
Дідівська клуня вже багато літ
Тримає сни і пам’ять у напрузі.

Під жорнами міняє він усіх,
Коли млином життя нас перемеле,
Де більше сліз, а рідше світлий сміх,

Тетяна Левицька
2020.11.29 09:57
Артеріальний знов тиск низький,
клаустрофобія туги.
Тишу б лещатами стиснути,
смуту свічею обвуглить.

Хай на дев'ятому поверсі
небо лежить на долоні.
Пише курсивом на атласі,

Сергій Губерначук
2020.11.29 08:00
Я це вже бачив,
я це чув
і вчив,
казок і приказок
цікаві прометеї..,
згорав, харкав
і знову приручив
себе до ручки злої Галатеї.

Микола Соболь
2020.11.29 06:02
Святвечір пам’яті. Молись.
Нехай свіча не затухає…
Ми пам’ятаєм, як колись
країну, що назвали – раєм
звели нещасну до біди,
у горі чорному втопили…
Лишились в урвищі сліди
одної на село могили –

Віктор Кучерук
2020.11.29 05:48
Сонце розпашілою щокою
Обпікає обрію чоло
І ясніє швидко за рікою,
І відчутно дужчає тепло.
І клуби туманів над водою
Топляться і тануть, як сніги,
Де світанок скорою ходою
Озорив обидва береги…

Вадим Косьмін
2020.11.28 21:18
Життя, що згасло, свічка не продовжить
І не відродить ту останню мить,
Яка ввібрала стогін перероджень
Багатих літ і злидні лихоліть.

Судьба картає, крає і карається
На схилах днів, коли на схилі літ
Ховає дід під подушку окрайця,

Тетяна Левицька
2020.11.28 19:21
Мороз на порозі збирає завії,
клубочиться в комині ватра.
Коли я піду, ти усе зрозумієш,
якою була й чого варта.

Ти звик, що я кішкою поряд з тобою -
шовкова і очі вологі.
Попереду морок, минуле сувоєм,

Ігор Деркач
2020.11.28 17:57
Душу тривожать жалі.
Майже на відстані серця
чується десь у імлі:
« Діточки, як вам живеться?»

Поза ліси і поля
є куди думці летіти.
Може, почує земля:

Ігор Шоха
2020.11.28 15:11
Моя осіння золота пора
уже згасає. Настає сувора.
Полине скоро в небо неозоре
моя осіння золота пора.

І там вона засяє як Аврора...
а от моєї юності зоря –
моя осіння золота пора

Ніна Виноградська
2020.11.28 14:02
Серед лісів і посеред боліт
Краплини крові ягід журавлини,
Ростуть і достигають сотні літ –
Найкращі ліки лісу для людини.

Для того, щоби мати стільки сил,
Аби вбороти ворога і звіра.
Щоби тримати міцність рук і крил,

Петро Скоропис
2020.11.28 10:19
Канал, в якому утопили Розу
Л., як випалену папіросу,
заріс уже практично весь.
І роз тим пак осипалось, і днесь
цим годі приголомшити туриста.
Стіна бетонна – з попередниць Крісто –
біжить від міста до теляти і корови
помежи піль відмитою від кров

Сергій Губерначук
2020.11.28 06:49
Згадую тебе, мов прілу осінь.
Паростя осик навколо лісу.
З поцілунків наш небесний досвід.
Десять актів і одну завісу.

Згадую, не мружачись на сонце.
Стаючи безмовним, як осика.
Це хіба кохання? Це віконце,

Микола Соболь
2020.11.28 06:02
Дивлюсь на виток Черемошу
в його розбурханій красі…
Та крізь води незмірну товщу
каміння чую голоси…
вони скрегочуть про негоду,
яка накоїла біди,
благаючи одне в народу:
«На берег річки не іди!»

Тетяна Левицька
2020.11.27 23:56
Між мною і небом гнучка тятива,
бодай не порветься завчасно,
допоки вплітаю у вірші слова
й лелію трояндове щастя.

Вночі прокидаюся, передчуття -
безсоння землі відчуваю,
а ранок для серця фарбує життя

Галина Кучеренко
2020.11.27 23:28
У безумстві ковіду міста,
Новинарні — спагеті на вухах,
На свята не піти в ресторан...
Ти постукай у вікна Фейсбуку...

2
Чи у кожнім вікні — дружні руки?
Чи за кожною шибкою — серце?

Ніна Виноградська
2020.11.27 21:18
Як солодко мовить і тепло сміється онука,
У хаті від того розсипав мов хтось пелюстки.
Бо довгою дуже була наша з нею розлука,
У згадках скликаємо нині весь рід залюбки.

Прабабцю Марію, прадіда Івана, Єгора,
Іще Євдокію, найстаршу Сашуню пра-пра.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Аделаїда
2020.11.25

Валерій Докид
2020.11.18

Владислав Сотніков
2020.11.17

К Ґерц
2020.10.15

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Полікую любов`ю
Образ твору Полікую любов`ю тебе я,
Хворі стебла твої напою.
Щоби квітла, немов Лорелея,
У розкішнім веснянім гаю.

Полікую любов`ю тебе я,
Рожевітимуть щічки крізь сон.
Щоб щаслива була, як Медея,
Як уперше прилинув Ясон.*

Полікую любов`ю… І може
Мед цілунків огорне вуста.
І прокинешся свіжа і гожа,
Наче сонця коса золота.

Полікую любов`ю так ніжно,
Заберу всі недуги твої.
Ти, красуне моя, дивовижна!
Й заспівають нам знов солов`ї!

Полікую любов`ю тебе я,
Хай випалює слабкість вогонь –
Сила духу свята Прометея,
Що здоров`я ллє людству з долонь!

9 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)

*Тривалий час стосунки Ясона і Медеї були щасливими. І Медея робила все, щоб бути поруч коханого.
Стосовно її одруження з Тесеєм, є версія про двох Медей. Перша була з Ясоном, інша була з Тесеєм. Мені, як поету-романтику, ближчий перший варіант.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-02-09 09:59:27
Переглядів сторінки твору 848
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.918 / 6  (5.217 / 5.76)
* Рейтинг "Майстерень" 5.907 / 6  (5.386 / 5.96)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2020.11.29 00:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-02-09 10:33:32 ]
Не можу погодитись щодо Ясона й Медеї.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-02-09 21:05:48 ]
Це Ваше право,шановний пане Іване! Але перш ніж, вони втратили одне одного, у них було велике кохання, во ім'я якого творилися чудеса.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2020-02-09 18:55:45 ]
Цікавезний вірш, Ярославе! Дивовижне сплетіння почуття і міфічних персонажей! Чудова рима, професійно і зворушливо! Молодець! Дякую за справжню поезію!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-02-09 22:00:50 ]
Дякую, сердечно, дорога Таню, натхнення тобі невичерпного!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2020-02-09 22:04:00 ]
Дуже дякую, навзаєм!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2020-02-09 19:51:23 ]
Справді професійно і зворушливо, пане Ярославе. Але погоджуюсь з паном Іваном щодо Медеї. Це не однозначний образ. Кохання на неї було наслано богинею, аби допомогти Ясону у справі, а не тому що він закохався у Медею. Це кохання зробилось для неї прокляттям. Вона все життя купувала взаємність Ясона якимись діями, котрі не мають ніякого стосунку до подружніх відносин. Тобто відчувала, що він її не кохає. Намагалась стати щасливою, але не була такою. Навіть коли Ясон був поруч, бо жіноче серце страждає, навіть коли розум не тямить, що саме відбувається. Такого «щастя» нікому бажати не варто, особливо з огляду на те, чим воно скінчилось. Принаймні так воно здається на мою жіночу думку. Але ви, пане Ярославе, творець свого поетичного світу, вам і вирішувати, чи робити щось із цим, чи не погодитись зі мною і залишити як є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-02-09 22:15:18 ]
Шановна Тетяно (РосА)
Я за вірою рідновір-язичник. Мені близькі ці міфи. Все залежить від того, хто як їх трактує. Якщо Ви цинічна андеграундова поетка, яка в усьому бачить тільки погане, то таке Ваше і мислення, цинічне.
Ви кажете, кохання на неї наслано Богинею. а хто ж нам дарує кохання, як не наші Боги, Леля і Лада, наші вищі сили? Що в цому поганого?!
Ви, цинічно мисляча пані, (Вам не поезію, а ото критику тільки писати!) трактуєте, що вона КУПУВАЛА взаємність Ясона? Яка гидота! Вона гори перевертала задля нього в ім"я кохання! Сто разів вона була щасливою коло нього, Ви цього не відчули. У міфах не просто не описуються їхні любощі, розумна людина може це сама уявити.
Чим воно скінчилось, що вона вийшла за Тесея? А Ви Вам відомий варіант міфів про двох Медей?! Одна була з Ясоном, інша - з Тесеєм.
Мені, як поету-романтику, ближчий перший варіант і я на ньому стою.
А Ви у своїх цинічних андеграундових творах пишіть про ницість, і продажність. Може це Вам ближче за характером? Мені ближчі шляхетність і краса, духовна висота. І велич людського духу, даруйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 01:59:05 ]
Бачите, яка справа, шановний пане Ярославе. Я поважаю вашу віру і ваше бачення. Певною мірою сама стою ближче до язичництва наших предків, аніж до християнства. Але ж визнайте, Леля і Лада ніякого відношення до Медеї не мають. Вона донька іншого народу, і давні боги у того народу теж інші, і, треба визнати, зовсім не такі щиросердні, як наші. На мій погляд, давні греки наділяли своїх богів усіма рисами, присутніми у людях, у тому числі і негативними... Хіба то не цинічність з боку богині - закохати дівчину у хлопця заради того, щоб вона допомогла йому здобути золоте руно? Якби усі дії відбувались заради того, щоб Медея відповіла на кохання Ясона – то була б інша справа. Але нею цинічно скористались. Богиня Гера весь час втручалась і маніпулювала Медеєю. А Ясон спілкувався з Медеєю, приймав від неї допомогу і кликав з собою на знак вдячності за допомогу. А «закохався» тоді, коли Медея досить відверто продемонструвала свої почуття. І я не бачу ніякого протиріччя між цим фактом і романтизмом закоханої Медеї, адже не Медею я звинувачую у цинізмі. Їй я співчуваю, бо розумію її відчай. І біль. Адже вона зрадила заради кохання свого батька і свій народ. Де в цьому велич духовної краси? Хіба могла вона у такій ситуації почуватись безоглядно щасливою? Якщо так, то хто цинічний, я, чи вона? А якщо ні, то чи варто комусь бажати такого щастя? Але ще розумію і природу ЗВЕРТАННЯ ГІР ЗАРАДИ КОХАННЯ. Якби Ясон кохав Медею, то чи дозволив би він їй робити те, що вона робила, хай і заради нього? Наприклад, вбивство Пелія, за що Ясона та Медею було вигнано з Іолка. Так, хай я цинічна за вашими поглядами, але хіба не цинічно вбачати кохання у ставленні Ясона до Медеї? Я не побачила у цьому міфі жодного вчинку, який зробив би Ясон заради Медеї. Де тут шляхетність? Любов полягає не у любощах, пане Ярославе, ви ж це чудово розумієте. Любощами можна займатись і без любові, немає сенсу їх домислювати, як ви мені пропонуєте. Перш ніж писати той коментар, пане Ярославе, я перечитала міф.
Я не проти вашого права на власну думку, я ж сказала, що вам вирішувати, чи погодитись зі мною чи ні. Я розумію, що вас роздратував мій коментар, ви ж великий майстер пера, а тут якась графоманка із своєю думкою. Але я знаю, що таке горнути гори. При чому з обох боків медалі. Про щасливе кохання можна говорити тільки тоді, коли гори вернуть удвох, а не коли один для іншого, навіть якщо обоє цим займаються. Ризиків багато: від розминутись до привалити одне одного тими горами.
Знаєте, Пане Ярославе, оце сиджу і посміхаюсь. Я ж давненько у ПМ. Тобто читала у вас не тільки лірику. І ви не вбачаєте у написаному вами ніякого цинізму. А я цинічна, тому що здатна на критичний погляд.:)) Я так давно знаю вас через вашу творчість у ПМ у і вашу схильність гарячкувати через ваші коментарі, що навіть розсердитись на вас не можу. :)
Цинізм - це відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі та етики. Аж цікаво, до якої норми моралі чи етики я поставилась зневажливо. Ні у критиці, ні у андеграунді цинізму немає, якщо вони справжні. А от пародії цілком здатні бути цинічними. Щодо андеграунду, то він сам по собі є спрямованим проти цинізму та лицемірства .суспільства. А відчувати біль за країну і відверто говорити про погане не є ні цинізмом, ні негативізмом. Цинізм присутній там, де є брехня та лицемірство. Я трошки перфектціоністка, пане Ярославе, тож намагаюсь уникати поверхневого сприйняття сенсу будь-чого. До речі, вважати мене андеграундовою поеткою може тільки той, хто в очі не бачив нічого, окрім пари-трійки останніх моїх творів, та й то це з великою натяжкою. Не напружуйтесь, пане Ярославе, від великих поетів не вимагається читання графоманських творів, просто мені смішно, що мене так назвали.:))
Як завжди, щира шанувальниця вашої лірики,
Тетяна Роса


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-02-11 09:27:02 ]
Шановна Тетяно! Я ніколи не називав вас графоманкою чи ще якимось образливим назвиськом, навпаки, я ціную Ваше вміння глибоко проникати в суть речей чи описуваних явищ, що свідчить про непересічність Вашого таланту. А Ваше вміння перевтілитись в узагальнений тип поета мене просто вразило. Я віддаю данину Вашому таланту.
Не вдаючись у подробиці трактування грецького міфу стосовно Медеї і Ясона, хочу зазначити таке. Це - художній твір, а не реалістичний малюнок дійсності, відображений у грецькому міфі. Художній твір, де автор має право на своє бачення, навіть якщо в реальності правдивій воно є помилковим. Я писав ту строфу під впливом спогаду про мультфільм, який бачив ще в радянські часи в молодості, про Ясона і Медею, де акцентувалося все і завершилась дія на поході Ясона і команди за золотим руном у Колхіду, пригоди у Колхіді, самовіддана допомога Медеї і тріумфальне повернення аргонавтів на Батьківщину, запам"яталося саме зародження, початок стосунків Ясона І Медеї, яке там трактувалося досить романтично, як почуття справжнього кохання. І було почуття щастя в певних епізодах. Тому це знайшло відбиття у моїй строфі про них. Ви можете це з паном Іваном не сприймати, Ваше право. А моє право подавати бачення своє і стояти на своєму, так, як буває, кінорежисери докорінно переробляють у фільмі суть першоджерела і дають своє трактування. Так і тут.
А наших Богів я згадав, як паралель до грецьких Богів у розумінні ВИЩОЇ СИЛИ, яка дає почуття кохання. І в цьому я бачу схожість наших Богів з грецькими, і язичницькими божествами будь-якої іншої нації.
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-02-12 22:53:59 ]
Таню (Роса), в мене до Вас прохання. Не знаю чи Ви є на ФБ, тому пишу тут. Я ціную Вас як глибокого і вдумливого критика. Чи не могли б Ви глянути на вірші нашої нової на ПМ поетеси - Королеви Гір, і переодично висловлювали б їй свою думку. Їй треба пройти тут вишкіл поетичний. Я думаю, Ваші поради їй придадуться!
З повагою