ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Чортове весілля
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чортове весілля
“О, дух України, орел!
Дух вільний, смілий і високий!
Злети, стурбуй цей мертвий спокій
І влий життя з своїх джерел!”
О. Олесь
Випадково потрапив на весілля до чорта, який видавав заміж свою дочку. Та ви його всі знаєте! У нього кум є у Москві. Теж чортяка. Найголовніший з усіх! Колись валізи з брудними шкарпетками Санкт-Петербурзькому градоначальнику носив, а тепер очолює бісівську єпархію на одній шостій частині землі. І київський куць, і московський мріють об’єднати свої вотчини в одну. От щотижня і мотається київський гаспид до свого московського упиряки за грошима на свою підривну діяльність, бо українці не бажають йти служити сатані. А от перекинчики — залюбки. І коли отих - російськомовних - стане переважна більшість, Україна припинить своє існування.
Знає бісівське сім’я як розділити нашу землю та наших людей. Найдієвіший спосіб — вкласти у вуста козаків ординську говірку, аби забули вони якого роду-племені. І тоді їх можна брати голими руками. Наприклад, ввести зарізяцькі війська під приводом захисту російськомовного населення. Дезорганізована отара і бекнути не встигне, як буде в ярмах. Бачили, як ловко провернули цей фокус-покус в Криму?
Не відає погань що таке совість, люто ненавидить нашу землю. Подивіться на вилупків з ОПЗЖ, наприклад. Подобаються персонажі? А ви ж за них голосуєте, людоньки!
За весільним столом, прицмокуючи язиком від задоволення, сидить одесную Народний депутат України Рабінович у вишиванці, шматочки сала вмочає у хрон і вкидає у свою кошерну пащу. Питаю:
- Срулю Кацебомбовичу! От скажіть, що було б, якби у Кнессеті чорний, як свята земля, негр арабською мовою почав учити євреїв як їм жити у власній країні?
- Та нічого особливого,- одказує мудрий нащадок Адама та Єви, чвакаючи шкваркою. - Поставили б до Стіни плачу і розстріляли б. Це якби той негр добіг до тієї стіни.
- А що було б, якби у Верховній Раді України, породистий семіт чистою кацапською мовою навчав українців як їм жити?
- Теж нічого особливого: став би міністром. А то й Президентом.
Сруль каже правду. Нині у кого не плюнь — всі знають ординську мову, українською розмовляють тільки на камеру, про Україну піклуються теж тільки на камеру, аби показати себе дбайливими господарями нашої батьківщини. А як тільки двері за журналістами зачиняються...
- Эти долбанные хахлы сами не знают чего хотят,- сичить гадюкою Падловчук. - Проголосовали за Зеленского. Вот идиоты! Да через несколько лет его правления украинцы станут самой бедной нацией мира! Вот и хорошо! Мы возьмем эту страну голыми руками. Вот только землю не вовремя он начал продавать. Ну ичего,- прийдем к власти — закон откатим назад и разрешим ее покупать россиянам.
Харківський градоначальник додає:
- Мы у себя уже возобновляем памятники времен СССР. Жукова вот на место ставим, улицу его именем называем снова. То, что он утопил в Днепре миллион украинцев — это хорошо. Пускай помнят хахлы, кто тут хозяин.
- А в Одессе памятник Екатерине второй построим выше киевской лавры,- доточує його колега з південної Пальміри.
Геть весело стало на весіллі. Підпилі гості та господарі розв’язали язики, а я слухав. Чом би не послухати таких хороших людей? Десять колишніх міністрів часів Януковича, розсунувши маслаком на столі чарки і тарілки з їдлом, ділили майбутні зони впливу.
- Закарпаття моє,- годі Балозі там правити,- одказує один.
- А мені Дніпропетровщину та Одесу,- каже інший.
- А я повернуся на Донбас,- сичить третій.
Падловчук, підперши щоку рукою, посміхається до цієї зграї і слушно зауважує:
- Це якщо ми прийдемо до влади. А якщо ні - будемо і далі гавкати на українців та Україну. Підточуватимо її зсередини, наче черви.
- А де це наш поет-байкар? - питає господар цього дійства і обводить усіх прискіпливим поглядом.- Ану покажи себе! Звесели наше серце добрим Словом. Хай люди не забувають, що цим світом править прекрасне.
Устав я з-за столу, поглянув за вікно. А там весна! А там квітнуть абрикоси і світить чисте сонечко. А з небес на мене дивляться неня, батько, бойові побратими, ненароджені сини та онуки, невідомі але рідні по духу і по крові земляки, які віддали за цю державу своє життя. І так їх багато, як зірок у небі.
“Скажи правду” - мовить неня. - Не бійся, ми з тобою”.
Кипить безсилим гнівом Україна
Де спокій був — тепер бездонний вир.
Осипалася у рівачак хвилина
Тривожно-чорним спогадом про мир.
З Росії “дар” - снаряди у Камазах,
А на додачу — цигарки, шмурдяк.
Поширила ненависть метастази,
А, може, ми щось робимо не так?
Майнуло у похмільному тумані,
Що розум чорт навіки одібрав.
А чи брати — кацапи з-під Рязані,
Чи щирі українці з-за Дніпра?
Пробила міна мрій рожеву кульку,
Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
Бо сатана з Кремля уклав у руку
Меча, аби понищив власний рід.
Аби продав країну, віру, мову
І слугував озлобленій орді.
Пишаймось, малороси безголові
Що з матерів ми робимо удів.
Тепер щодня всміхається Геката,
Відточені простягує ножі.
А москалі стріляти вчать у тата...
Убив старого! Бачте, он лежить...
14.04.2020р.
Дух вільний, смілий і високий!
Злети, стурбуй цей мертвий спокій
І влий життя з своїх джерел!”
О. Олесь
Випадково потрапив на весілля до чорта, який видавав заміж свою дочку. Та ви його всі знаєте! У нього кум є у Москві. Теж чортяка. Найголовніший з усіх! Колись валізи з брудними шкарпетками Санкт-Петербурзькому градоначальнику носив, а тепер очолює бісівську єпархію на одній шостій частині землі. І київський куць, і московський мріють об’єднати свої вотчини в одну. От щотижня і мотається київський гаспид до свого московського упиряки за грошима на свою підривну діяльність, бо українці не бажають йти служити сатані. А от перекинчики — залюбки. І коли отих - російськомовних - стане переважна більшість, Україна припинить своє існування.
Знає бісівське сім’я як розділити нашу землю та наших людей. Найдієвіший спосіб — вкласти у вуста козаків ординську говірку, аби забули вони якого роду-племені. І тоді їх можна брати голими руками. Наприклад, ввести зарізяцькі війська під приводом захисту російськомовного населення. Дезорганізована отара і бекнути не встигне, як буде в ярмах. Бачили, як ловко провернули цей фокус-покус в Криму?
Не відає погань що таке совість, люто ненавидить нашу землю. Подивіться на вилупків з ОПЗЖ, наприклад. Подобаються персонажі? А ви ж за них голосуєте, людоньки!
За весільним столом, прицмокуючи язиком від задоволення, сидить одесную Народний депутат України Рабінович у вишиванці, шматочки сала вмочає у хрон і вкидає у свою кошерну пащу. Питаю:
- Срулю Кацебомбовичу! От скажіть, що було б, якби у Кнессеті чорний, як свята земля, негр арабською мовою почав учити євреїв як їм жити у власній країні?
- Та нічого особливого,- одказує мудрий нащадок Адама та Єви, чвакаючи шкваркою. - Поставили б до Стіни плачу і розстріляли б. Це якби той негр добіг до тієї стіни.
- А що було б, якби у Верховній Раді України, породистий семіт чистою кацапською мовою навчав українців як їм жити?
- Теж нічого особливого: став би міністром. А то й Президентом.
Сруль каже правду. Нині у кого не плюнь — всі знають ординську мову, українською розмовляють тільки на камеру, про Україну піклуються теж тільки на камеру, аби показати себе дбайливими господарями нашої батьківщини. А як тільки двері за журналістами зачиняються...
- Эти долбанные хахлы сами не знают чего хотят,- сичить гадюкою Падловчук. - Проголосовали за Зеленского. Вот идиоты! Да через несколько лет его правления украинцы станут самой бедной нацией мира! Вот и хорошо! Мы возьмем эту страну голыми руками. Вот только землю не вовремя он начал продавать. Ну ичего,- прийдем к власти — закон откатим назад и разрешим ее покупать россиянам.
Харківський градоначальник додає:
- Мы у себя уже возобновляем памятники времен СССР. Жукова вот на место ставим, улицу его именем называем снова. То, что он утопил в Днепре миллион украинцев — это хорошо. Пускай помнят хахлы, кто тут хозяин.
- А в Одессе памятник Екатерине второй построим выше киевской лавры,- доточує його колега з південної Пальміри.
Геть весело стало на весіллі. Підпилі гості та господарі розв’язали язики, а я слухав. Чом би не послухати таких хороших людей? Десять колишніх міністрів часів Януковича, розсунувши маслаком на столі чарки і тарілки з їдлом, ділили майбутні зони впливу.
- Закарпаття моє,- годі Балозі там правити,- одказує один.
- А мені Дніпропетровщину та Одесу,- каже інший.
- А я повернуся на Донбас,- сичить третій.
Падловчук, підперши щоку рукою, посміхається до цієї зграї і слушно зауважує:
- Це якщо ми прийдемо до влади. А якщо ні - будемо і далі гавкати на українців та Україну. Підточуватимо її зсередини, наче черви.
- А де це наш поет-байкар? - питає господар цього дійства і обводить усіх прискіпливим поглядом.- Ану покажи себе! Звесели наше серце добрим Словом. Хай люди не забувають, що цим світом править прекрасне.
Устав я з-за столу, поглянув за вікно. А там весна! А там квітнуть абрикоси і світить чисте сонечко. А з небес на мене дивляться неня, батько, бойові побратими, ненароджені сини та онуки, невідомі але рідні по духу і по крові земляки, які віддали за цю державу своє життя. І так їх багато, як зірок у небі.
“Скажи правду” - мовить неня. - Не бійся, ми з тобою”.
Кипить безсилим гнівом Україна
Де спокій був — тепер бездонний вир.
Осипалася у рівачак хвилина
Тривожно-чорним спогадом про мир.
З Росії “дар” - снаряди у Камазах,
А на додачу — цигарки, шмурдяк.
Поширила ненависть метастази,
А, може, ми щось робимо не так?
Майнуло у похмільному тумані,
Що розум чорт навіки одібрав.
А чи брати — кацапи з-під Рязані,
Чи щирі українці з-за Дніпра?
Пробила міна мрій рожеву кульку,
Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
Бо сатана з Кремля уклав у руку
Меча, аби понищив власний рід.
Аби продав країну, віру, мову
І слугував озлобленій орді.
Пишаймось, малороси безголові
Що з матерів ми робимо удів.
Тепер щодня всміхається Геката,
Відточені простягує ножі.
А москалі стріляти вчать у тата...
Убив старого! Бачте, он лежить...
14.04.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію