ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.

Тетяна Левицька
2025.11.29 23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.

І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю

Микола Дудар
2025.11.29 21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…

М Менянин
2025.11.29 18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.

Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Світлана Пирогова
2025.11.29 16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.

Тетяна Левицька
2025.11.29 01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

М Менянин
2025.11.28 21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.

+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +

Артур Курдіновський
2025.11.28 19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)

***

Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…

В Горова Леся
2025.11.28 17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.

І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!

Тетяна Левицька
2025.11.28 10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.

Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Чортове весілля
“О, дух України, орел!
Дух вільний, смілий і високий!
Злети, стурбуй цей мертвий спокій
І влий життя з своїх джерел!”

О. Олесь

Випадково потрапив на весілля до чорта, який видавав заміж свою дочку. Та ви його всі знаєте! У нього кум є у Москві. Теж чортяка. Найголовніший з усіх! Колись валізи з брудними шкарпетками Санкт-Петербурзькому градоначальнику носив, а тепер очолює бісівську єпархію на одній шостій частині землі. І київський куць, і московський мріють об’єднати свої вотчини в одну. От щотижня і мотається київський гаспид до свого московського упиряки за грошима на свою підривну діяльність, бо українці не бажають йти служити сатані. А от перекинчики — залюбки. І коли отих - російськомовних - стане переважна більшість, Україна припинить своє існування.
Знає бісівське сім’я як розділити нашу землю та наших людей. Найдієвіший спосіб — вкласти у вуста козаків ординську говірку, аби забули вони якого роду-племені. І тоді їх можна брати голими руками. Наприклад, ввести зарізяцькі війська під приводом захисту російськомовного населення. Дезорганізована отара і бекнути не встигне, як буде в ярмах. Бачили, як ловко провернули цей фокус-покус в Криму?
Не відає погань що таке совість, люто ненавидить нашу землю. Подивіться на вилупків з ОПЗЖ, наприклад. Подобаються персонажі? А ви ж за них голосуєте, людоньки!
За весільним столом, прицмокуючи язиком від задоволення, сидить одесную Народний депутат України Рабінович у вишиванці, шматочки сала вмочає у хрон і вкидає у свою кошерну пащу. Питаю:
- Срулю Кацебомбовичу! От скажіть, що було б, якби у Кнессеті чорний, як свята земля, негр арабською мовою почав учити євреїв як їм жити у власній країні?
- Та нічого особливого,- одказує мудрий нащадок Адама та Єви, чвакаючи шкваркою. - Поставили б до Стіни плачу і розстріляли б. Це якби той негр добіг до тієї стіни.
- А що було б, якби у Верховній Раді України, породистий семіт чистою кацапською мовою навчав українців як їм жити?
- Теж нічого особливого: став би міністром. А то й Президентом.
Сруль каже правду. Нині у кого не плюнь — всі знають ординську мову, українською розмовляють тільки на камеру, про Україну піклуються теж тільки на камеру, аби показати себе дбайливими господарями нашої батьківщини. А як тільки двері за журналістами зачиняються...
- Эти долбанные хахлы сами не знают чего хотят,- сичить гадюкою Падловчук. - Проголосовали за Зеленского. Вот идиоты! Да через несколько лет его правления украинцы станут самой бедной нацией мира! Вот и хорошо! Мы возьмем эту страну голыми руками. Вот только землю не вовремя он начал продавать. Ну ичего,- прийдем к власти — закон откатим назад и разрешим ее покупать россиянам.
Харківський градоначальник додає:
- Мы у себя уже возобновляем памятники времен СССР. Жукова вот на место ставим, улицу его именем называем снова. То, что он утопил в Днепре миллион украинцев — это хорошо. Пускай помнят хахлы, кто тут хозяин.
- А в Одессе памятник Екатерине второй построим выше киевской лавры,- доточує його колега з південної Пальміри.
Геть весело стало на весіллі. Підпилі гості та господарі розв’язали язики, а я слухав. Чом би не послухати таких хороших людей? Десять колишніх міністрів часів Януковича, розсунувши маслаком на столі чарки і тарілки з їдлом, ділили майбутні зони впливу.
- Закарпаття моє,- годі Балозі там правити,- одказує один.
- А мені Дніпропетровщину та Одесу,- каже інший.
- А я повернуся на Донбас,- сичить третій.
Падловчук, підперши щоку рукою, посміхається до цієї зграї і слушно зауважує:
- Це якщо ми прийдемо до влади. А якщо ні - будемо і далі гавкати на українців та Україну. Підточуватимо її зсередини, наче черви.
- А де це наш поет-байкар? - питає господар цього дійства і обводить усіх прискіпливим поглядом.- Ану покажи себе! Звесели наше серце добрим Словом. Хай люди не забувають, що цим світом править прекрасне.
Устав я з-за столу, поглянув за вікно. А там весна! А там квітнуть абрикоси і світить чисте сонечко. А з небес на мене дивляться неня, батько, бойові побратими, ненароджені сини та онуки, невідомі але рідні по духу і по крові земляки, які віддали за цю державу своє життя. І так їх багато, як зірок у небі.
“Скажи правду” - мовить неня. - Не бійся, ми з тобою”.


Кипить безсилим гнівом Україна
Де спокій був — тепер бездонний вир.
Осипалася у рівачак хвилина
Тривожно-чорним спогадом про мир.

З Росії “дар” - снаряди у Камазах,
А на додачу — цигарки, шмурдяк.
Поширила ненависть метастази,
А, може, ми щось робимо не так?

Майнуло у похмільному тумані,
Що розум чорт навіки одібрав.
А чи брати — кацапи з-під Рязані,
Чи щирі українці з-за Дніпра?

Пробила міна мрій рожеву кульку,
Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
Бо сатана з Кремля уклав у руку
Меча, аби понищив власний рід.

Аби продав країну, віру, мову
І слугував озлобленій орді.
Пишаймось, малороси безголові
Що з матерів ми робимо удів.

Тепер щодня всміхається Геката,
Відточені простягує ножі.
А москалі стріляти вчать у тата...
Убив старого! Бачте, он лежить...

14.04.2020р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-04-14 08:25:08
Переглядів сторінки твору 477
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній