Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.21
17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
2026.09.21
13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
2026.09.21
12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим.
Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями.
Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню.
Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії.
Руйн
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Московська пастка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Московська пастка
Чули, як московські попи та їхні холуї на Україні припрошують вірян іти на Пасху в храми? Думаєте — це просто так, аби люди не відлучалися від Бога? Нічого подібного.
Путін та Патріарх Російської православної церкви прийняли рішення аби українці масово збиралися в культових спорудах, заражували одне одного та швидше повиздихали.
Давно казав, що ця церква, руйнівна та україноненависницька по своїй суті, сьогодні веде відкриту війну проти нашого народу. Зокрема й такими підлими методами.
А влада мовчить, витріщивши очі на на товпи вірян у православних храмах та під ними, як баран на нові ворота.
Жодна інша церква не дозволила собі такого нахабства. Якщо карантин для всіх — то для всіх. Ходіння з мощами, кадила, бодні свяченої води, цілування ікон, концерти во славу Господа — все мусить бути тимчасово призупинене. Аж ні — слюсарі та сантехніки нині відпочивають, а церковники московської церкви ходять між люди заробляти гроші та припрошують нас вмерти. Во славу Господа. Наче йому наші трупи потрібні.
В Києво-Печерській лаврі захворіла сотня монахів. А скільки людей захворіло, які її відвідували? Хтось веде таку статистику? Ніхто не веде, бо якби відкрилася правда, то всіх попів цієї ворожої конфесії люди розірвали би голими руками.
Дивився по телевізору скільки людей збирала ця церква під власними культовими спорудами у Тернополі та Вінниці. Попівське кодло людей спромоглося зібрати, а от масками їх не забезпечило. Та й священники без масок жваво гомоніли з людьми, розносячи заразу. Так що війна проти українського народу продовжується ось такими підлими способами.
А як реагує на ці злочини СБУ та поліція? Та ніяк. Стоїть осторонь і спостерігає за тим, як наші сини та дочки, дідусі та бабусі стають потенційними трупами.
Дорогі мої друзі! Не ходіть на ці збіговиська! Не варто так ризикувати. Якщо вас хвороба омине, то це не означає, що ви, після відвідин храмів, не принесете в сім’ю смерть. Помоліться Богу удома. Інакше ви допоможете кремлівським зарізякам доконати Україну.
А ще краще - вийдіть з цієї церкви, яка руйнує нашу державу зсередини, назавжди. Там вам не місце.
Лавра
Ох і "набожний" люд!
Хрестоперстна молитва отари,
Показушна любов,
Істеричний товпи отченаш...
Найубивча з отрут -
Сліпа віра. Розчахуті ґаври
На пророка плюють,
Люто виють: - Тікай! Ти не наш!
Я, звичайно, утік,
Попалив індульгенціям крильця,
Відпускати гріхів
За наказом небес не схотів.
Точить кров, наче сік,
Брат із брата, вже буде по вінця,
На святих письменах
Тліють бризки й патьоки руді.
Плачуть Батько і Син,
З тьмою програно битву,
На уми сатана
Накидає залізну оброть.
А над Лаврою дзвін,
Чорноризи женуть на молитву
Гурт монашок сумних,
Умертвляючи душі та плоть.
20.03.2019 р.
Путін та Патріарх Російської православної церкви прийняли рішення аби українці масово збиралися в культових спорудах, заражували одне одного та швидше повиздихали.
Давно казав, що ця церква, руйнівна та україноненависницька по своїй суті, сьогодні веде відкриту війну проти нашого народу. Зокрема й такими підлими методами.
А влада мовчить, витріщивши очі на на товпи вірян у православних храмах та під ними, як баран на нові ворота.
Жодна інша церква не дозволила собі такого нахабства. Якщо карантин для всіх — то для всіх. Ходіння з мощами, кадила, бодні свяченої води, цілування ікон, концерти во славу Господа — все мусить бути тимчасово призупинене. Аж ні — слюсарі та сантехніки нині відпочивають, а церковники московської церкви ходять між люди заробляти гроші та припрошують нас вмерти. Во славу Господа. Наче йому наші трупи потрібні.
В Києво-Печерській лаврі захворіла сотня монахів. А скільки людей захворіло, які її відвідували? Хтось веде таку статистику? Ніхто не веде, бо якби відкрилася правда, то всіх попів цієї ворожої конфесії люди розірвали би голими руками.
Дивився по телевізору скільки людей збирала ця церква під власними культовими спорудами у Тернополі та Вінниці. Попівське кодло людей спромоглося зібрати, а от масками їх не забезпечило. Та й священники без масок жваво гомоніли з людьми, розносячи заразу. Так що війна проти українського народу продовжується ось такими підлими способами.
А як реагує на ці злочини СБУ та поліція? Та ніяк. Стоїть осторонь і спостерігає за тим, як наші сини та дочки, дідусі та бабусі стають потенційними трупами.
Дорогі мої друзі! Не ходіть на ці збіговиська! Не варто так ризикувати. Якщо вас хвороба омине, то це не означає, що ви, після відвідин храмів, не принесете в сім’ю смерть. Помоліться Богу удома. Інакше ви допоможете кремлівським зарізякам доконати Україну.
А ще краще - вийдіть з цієї церкви, яка руйнує нашу державу зсередини, назавжди. Там вам не місце.
Лавра
Ох і "набожний" люд!
Хрестоперстна молитва отари,
Показушна любов,
Істеричний товпи отченаш...
Найубивча з отрут -
Сліпа віра. Розчахуті ґаври
На пророка плюють,
Люто виють: - Тікай! Ти не наш!
Я, звичайно, утік,
Попалив індульгенціям крильця,
Відпускати гріхів
За наказом небес не схотів.
Точить кров, наче сік,
Брат із брата, вже буде по вінця,
На святих письменах
Тліють бризки й патьоки руді.
Плачуть Батько і Син,
З тьмою програно битву,
На уми сатана
Накидає залізну оброть.
А над Лаврою дзвін,
Чорноризи женуть на молитву
Гурт монашок сумних,
Умертвляючи душі та плоть.
20.03.2019 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
