Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
2025.12.12
14:44
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
2025.12.12
14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
2025.12.12
12:51
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с.
Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б
2025.12.12
07:59
ця присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
2025.12.12
07:34
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
2025.12.12
06:55
Заспаний ранок туманиться
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчучається
І шелестіння трави.
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчучається
І шелестіння трави.
2025.12.12
01:13
Чому спізнивсь у школу ти? –
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
2025.12.11
21:42
Відколоситься, відголоситься,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
2025.12.11
21:24
Ітимеш у лютий мороз
Босоніж крізь поле стооке,
Крізь спогади, сосни тривог,
Крізь мороку дивні мороки.
Ітимеш стернею кудись,
До крові поранивши стопи.
Ітимеш у даль чи у вись
Босоніж крізь поле стооке,
Крізь спогади, сосни тривог,
Крізь мороку дивні мороки.
Ітимеш стернею кудись,
До крові поранивши стопи.
Ітимеш у даль чи у вись
2025.12.11
21:00
Розлючений Куремса у шатрі
Своєму собі місця не знаходив.
Кляв і Данила, й дощову погоду,
Й набіги шаленіючих вітрів.
Вже стільки літ він прагне одного:
Розширити монгольські володіння,
В Данила землі відібрати з півдня,
Улуса щоб розширити свого.
Своєму собі місця не знаходив.
Кляв і Данила, й дощову погоду,
Й набіги шаленіючих вітрів.
Вже стільки літ він прагне одного:
Розширити монгольські володіння,
В Данила землі відібрати з півдня,
Улуса щоб розширити свого.
2025.12.11
20:24
Де безмежність засяяла спалахом зірки новОї
Де космічні потоки сплітають галактикам коси,
Там у просторі часу лунає наспІв із любові
Нам про те, що чекає на нас і що вже відбулося.
А любов - вона вічна Чумацького шляху скиталиця,
Не погасне на Обру
Де космічні потоки сплітають галактикам коси,
Там у просторі часу лунає наспІв із любові
Нам про те, що чекає на нас і що вже відбулося.
А любов - вона вічна Чумацького шляху скиталиця,
Не погасне на Обру
2025.12.11
13:19
Зима безсніжна оселилась
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.
Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.
Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж
2025.12.11
11:25
Ніч стелила сиві сни
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Життєві афоризми Еміля Золя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Життєві афоризми Еміля Золя
Жизненные афоризмы Эмиля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 сентября – день памяти выдающегося французского писателя Эмиля Золя.
За свою жизнь Золя создал множество романов, которые навсегда вошли в классику мировой литературы.
Писатель был одним из основоположников «реализма». В своих книгах он всегда пытался показать жизнь без прикрас, такой, какой видел ее в своем окружении.
«Буржуазия именно такова, как я ее рисую в своих романах; если в моих сочинениях много грязи, так это потому, что ее в жизни столько же», - уверял писатель.
В этом материале собраны самые острые цитаты Золя, которые лучше всего передают идеалы и настроения общества.
Весь смысл жизни заключается в бесконечном завоевании неизвестного, в вечном усилии познать больше.
Воля к жизни, участие в выполнении ее далекой и таинственной цели оправдывает саму жизнь.
Гнев является всегда плохим советником.
Даже ничтожный прогресс требует долгих лет мучительного вызревания.
Деятельность заключает награду в самой себе.
Действовать, создавать, вступать в борьбу с обстоятельствами, побеждать их или чувствовать себя побежденным, вот вся радость; все человеческое здоровье заключается в этом!
Единственное счастье в жизни - это постоянное стремление вперед.
Если вы скроете правду и зароете ее в землю, она непременно вырастет и приобретет такую силу, что однажды вырвется и сметет все на своем пути.
Мысль - тоже действие; нет ничего плодотворнее ее влияния на мир.
Надо идти вперед, все вперед, с жизнью, которая никогда не останавливается.
Ненавидеть - значит любить, ощущать свою горячую, великодушную натуру, жить в презрении к постыдным и дурным вещам...
Я ненавижу никчемных и беспомощных людей... Ненавижу тех, кто следует за стадом... Если я чего-нибудь и стою, то потому, что одинок и ненавижу.
Никогда еще люди не относились друг к другу с таким ожесточением, никогда еще не были в такой степени ослеплены, как в наше время, когда они стали воображать, что знают все.
Остроумие часто граничит с полной глупостью.
Писатель является одновременно исследователем и экспериментатором.
Пока супругов соединяет страсть, они всегда будут в мире, несмотря на серьезные размолвки.
Произведение искусства - это уголок мироздания, увиденный сквозь призму определенного темперамента.
Смех - это сила, которой вынуждены покоряться великие мира сего.
Страдания правого - приговор неправому.
Суеверие опасно, допускать его существование - в этом даже есть известная трусость.
Относиться к нему терпимо - не значит ли это навсегда примириться с невежеством, возродить мрак средневековья?
Суеверие ослабляет, оглупляет.
Художественное произведение есть кусок природы, профильтрованный сквозь темперамент художника.
Честность, порядочность - это уже половина счастья.
Перевела на украинский язык 2.05.20 8.00
Життєві афоризми Еміля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 вересня – день пам'яті видатного французького письменника Еміля Золя.
За своє життя Золя створив безліч романів, які назавжди увійшли в класику світової літератури.
Письменник був одним з основоположників «реалізму». У своїх книгах він завжди намагався показати життя без прикрас, такою, якою бачив її у своєму оточенні.
«Буржуазія саме така, як я її малюю у своїх романах; якщо в моїх творах багато бруду, так це тому, що її в житті стільки ж», - запевняв письменник.
У цьому матеріалі зібрані найбільш гострі цитати Золя, які найкраще передають ідеали і настрої суспільства.
Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.
Воля до життя, участь у виконанні її далекою і таємничої мети виправдовує саму життя.
Гнів є завжди поганим радником.
Навіть незначний прогрес вимагає довгих років болісного визрівання.
Діяльність укладає нагороду в самій собі.
Діяти, створювати, вступати в боротьбу з обставинами, перемагати їх або відчувати себе переможеним, ось вся радість; все людське здоров'я полягає в цьому!
Єдине щастя в житті - це постійне прагнення вперед.
Якщо ви приховаєте правду і зароете її в землю, вона неодмінно виросте і придбає таку силу, що колись вирветься і змете все на своєму шляху.
Думка - теж дія; немає нічого плідніше її впливу на світ.
Треба йти вперед, все вперед, з життям, яка ніколи не зупиняється.
Ненавидіти - значить любити, відчувати свою гарячу, м'якший натуру, жити в презирстві до ганебним і поганим речам...
Я ненавиджу ницих і безпорадних людей... Ненавиджу тих, хто слідує за стадом... Якщо я чого-небудь і стою, то тому, що самотній і ненавиджу.
Ніколи ще люди не ставилися один до одного з такою жорстокістю, ніколи ще не були в такій мірі засліплені, як у наш час, коли вони стали уявляти, що знають все.
Дотепність часто межує з повною дурістю.
Письменник є одночасно дослідником і експериментатором.
Поки подружжя з'єднує пристрасть, вони завжди будуть в світі, незважаючи на серйозні сварки.
Твір мистецтва - це куточок всесвіту, побачений крізь призму певного темпераменту.
Сміх - це сила, якою вимушені підкорятися великі світу цього.
Страждання правого - вирок неправому.
Марновірство небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво.
Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя?
Марновірство послаблює, оглупляет.
Художній твір є шматок природи, профільтрований крізь темперамент художника.
Чесність, порядність - це вже половина щастя.
Переклала на українську мову 2.05.20 8.00
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 сентября – день памяти выдающегося французского писателя Эмиля Золя.
За свою жизнь Золя создал множество романов, которые навсегда вошли в классику мировой литературы.
Писатель был одним из основоположников «реализма». В своих книгах он всегда пытался показать жизнь без прикрас, такой, какой видел ее в своем окружении.
«Буржуазия именно такова, как я ее рисую в своих романах; если в моих сочинениях много грязи, так это потому, что ее в жизни столько же», - уверял писатель.
В этом материале собраны самые острые цитаты Золя, которые лучше всего передают идеалы и настроения общества.
Весь смысл жизни заключается в бесконечном завоевании неизвестного, в вечном усилии познать больше.
Воля к жизни, участие в выполнении ее далекой и таинственной цели оправдывает саму жизнь.
Гнев является всегда плохим советником.
Даже ничтожный прогресс требует долгих лет мучительного вызревания.
Деятельность заключает награду в самой себе.
Действовать, создавать, вступать в борьбу с обстоятельствами, побеждать их или чувствовать себя побежденным, вот вся радость; все человеческое здоровье заключается в этом!
Единственное счастье в жизни - это постоянное стремление вперед.
Если вы скроете правду и зароете ее в землю, она непременно вырастет и приобретет такую силу, что однажды вырвется и сметет все на своем пути.
Мысль - тоже действие; нет ничего плодотворнее ее влияния на мир.
Надо идти вперед, все вперед, с жизнью, которая никогда не останавливается.
Ненавидеть - значит любить, ощущать свою горячую, великодушную натуру, жить в презрении к постыдным и дурным вещам...
Я ненавижу никчемных и беспомощных людей... Ненавижу тех, кто следует за стадом... Если я чего-нибудь и стою, то потому, что одинок и ненавижу.
Никогда еще люди не относились друг к другу с таким ожесточением, никогда еще не были в такой степени ослеплены, как в наше время, когда они стали воображать, что знают все.
Остроумие часто граничит с полной глупостью.
Писатель является одновременно исследователем и экспериментатором.
Пока супругов соединяет страсть, они всегда будут в мире, несмотря на серьезные размолвки.
Произведение искусства - это уголок мироздания, увиденный сквозь призму определенного темперамента.
Смех - это сила, которой вынуждены покоряться великие мира сего.
Страдания правого - приговор неправому.
Суеверие опасно, допускать его существование - в этом даже есть известная трусость.
Относиться к нему терпимо - не значит ли это навсегда примириться с невежеством, возродить мрак средневековья?
Суеверие ослабляет, оглупляет.
Художественное произведение есть кусок природы, профильтрованный сквозь темперамент художника.
Честность, порядочность - это уже половина счастья.
Перевела на украинский язык 2.05.20 8.00
Життєві афоризми Еміля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 вересня – день пам'яті видатного французького письменника Еміля Золя.
За своє життя Золя створив безліч романів, які назавжди увійшли в класику світової літератури.
Письменник був одним з основоположників «реалізму». У своїх книгах він завжди намагався показати життя без прикрас, такою, якою бачив її у своєму оточенні.
«Буржуазія саме така, як я її малюю у своїх романах; якщо в моїх творах багато бруду, так це тому, що її в житті стільки ж», - запевняв письменник.
У цьому матеріалі зібрані найбільш гострі цитати Золя, які найкраще передають ідеали і настрої суспільства.
Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.
Воля до життя, участь у виконанні її далекою і таємничої мети виправдовує саму життя.
Гнів є завжди поганим радником.
Навіть незначний прогрес вимагає довгих років болісного визрівання.
Діяльність укладає нагороду в самій собі.
Діяти, створювати, вступати в боротьбу з обставинами, перемагати їх або відчувати себе переможеним, ось вся радість; все людське здоров'я полягає в цьому!
Єдине щастя в житті - це постійне прагнення вперед.
Якщо ви приховаєте правду і зароете її в землю, вона неодмінно виросте і придбає таку силу, що колись вирветься і змете все на своєму шляху.
Думка - теж дія; немає нічого плідніше її впливу на світ.
Треба йти вперед, все вперед, з життям, яка ніколи не зупиняється.
Ненавидіти - значить любити, відчувати свою гарячу, м'якший натуру, жити в презирстві до ганебним і поганим речам...
Я ненавиджу ницих і безпорадних людей... Ненавиджу тих, хто слідує за стадом... Якщо я чого-небудь і стою, то тому, що самотній і ненавиджу.
Ніколи ще люди не ставилися один до одного з такою жорстокістю, ніколи ще не були в такій мірі засліплені, як у наш час, коли вони стали уявляти, що знають все.
Дотепність часто межує з повною дурістю.
Письменник є одночасно дослідником і експериментатором.
Поки подружжя з'єднує пристрасть, вони завжди будуть в світі, незважаючи на серйозні сварки.
Твір мистецтва - це куточок всесвіту, побачений крізь призму певного темпераменту.
Сміх - це сила, якою вимушені підкорятися великі світу цього.
Страждання правого - вирок неправому.
Марновірство небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво.
Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя?
Марновірство послаблює, оглупляет.
Художній твір є шматок природи, профільтрований крізь темперамент художника.
Чесність, порядність - це вже половина щастя.
Переклала на українську мову 2.05.20 8.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
