Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.02
09:52
Вчора правду ухопив за карк!
Розказала все: про дальніх, ближніх...
Хто не пише віршів - з розумак,
А хто пише - без ножа всіх ріже.
Я ж пишу, пишу, пишу, пишу
Так, що з вух валує дим шафранний.
Розум мій переступив межу,
Розказала все: про дальніх, ближніх...
Хто не пише віршів - з розумак,
А хто пише - без ножа всіх ріже.
Я ж пишу, пишу, пишу, пишу
Так, що з вух валує дим шафранний.
Розум мій переступив межу,
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
2026.02.01
13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Життєві афоризми Еміля Золя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Життєві афоризми Еміля Золя
Жизненные афоризмы Эмиля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 сентября – день памяти выдающегося французского писателя Эмиля Золя.
За свою жизнь Золя создал множество романов, которые навсегда вошли в классику мировой литературы.
Писатель был одним из основоположников «реализма». В своих книгах он всегда пытался показать жизнь без прикрас, такой, какой видел ее в своем окружении.
«Буржуазия именно такова, как я ее рисую в своих романах; если в моих сочинениях много грязи, так это потому, что ее в жизни столько же», - уверял писатель.
В этом материале собраны самые острые цитаты Золя, которые лучше всего передают идеалы и настроения общества.
Весь смысл жизни заключается в бесконечном завоевании неизвестного, в вечном усилии познать больше.
Воля к жизни, участие в выполнении ее далекой и таинственной цели оправдывает саму жизнь.
Гнев является всегда плохим советником.
Даже ничтожный прогресс требует долгих лет мучительного вызревания.
Деятельность заключает награду в самой себе.
Действовать, создавать, вступать в борьбу с обстоятельствами, побеждать их или чувствовать себя побежденным, вот вся радость; все человеческое здоровье заключается в этом!
Единственное счастье в жизни - это постоянное стремление вперед.
Если вы скроете правду и зароете ее в землю, она непременно вырастет и приобретет такую силу, что однажды вырвется и сметет все на своем пути.
Мысль - тоже действие; нет ничего плодотворнее ее влияния на мир.
Надо идти вперед, все вперед, с жизнью, которая никогда не останавливается.
Ненавидеть - значит любить, ощущать свою горячую, великодушную натуру, жить в презрении к постыдным и дурным вещам...
Я ненавижу никчемных и беспомощных людей... Ненавижу тех, кто следует за стадом... Если я чего-нибудь и стою, то потому, что одинок и ненавижу.
Никогда еще люди не относились друг к другу с таким ожесточением, никогда еще не были в такой степени ослеплены, как в наше время, когда они стали воображать, что знают все.
Остроумие часто граничит с полной глупостью.
Писатель является одновременно исследователем и экспериментатором.
Пока супругов соединяет страсть, они всегда будут в мире, несмотря на серьезные размолвки.
Произведение искусства - это уголок мироздания, увиденный сквозь призму определенного темперамента.
Смех - это сила, которой вынуждены покоряться великие мира сего.
Страдания правого - приговор неправому.
Суеверие опасно, допускать его существование - в этом даже есть известная трусость.
Относиться к нему терпимо - не значит ли это навсегда примириться с невежеством, возродить мрак средневековья?
Суеверие ослабляет, оглупляет.
Художественное произведение есть кусок природы, профильтрованный сквозь темперамент художника.
Честность, порядочность - это уже половина счастья.
Перевела на украинский язык 2.05.20 8.00
Життєві афоризми Еміля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 вересня – день пам'яті видатного французького письменника Еміля Золя.
За своє життя Золя створив безліч романів, які назавжди увійшли в класику світової літератури.
Письменник був одним з основоположників «реалізму». У своїх книгах він завжди намагався показати життя без прикрас, такою, якою бачив її у своєму оточенні.
«Буржуазія саме така, як я її малюю у своїх романах; якщо в моїх творах багато бруду, так це тому, що її в житті стільки ж», - запевняв письменник.
У цьому матеріалі зібрані найбільш гострі цитати Золя, які найкраще передають ідеали і настрої суспільства.
Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.
Воля до життя, участь у виконанні її далекою і таємничої мети виправдовує саму життя.
Гнів є завжди поганим радником.
Навіть незначний прогрес вимагає довгих років болісного визрівання.
Діяльність укладає нагороду в самій собі.
Діяти, створювати, вступати в боротьбу з обставинами, перемагати їх або відчувати себе переможеним, ось вся радість; все людське здоров'я полягає в цьому!
Єдине щастя в житті - це постійне прагнення вперед.
Якщо ви приховаєте правду і зароете її в землю, вона неодмінно виросте і придбає таку силу, що колись вирветься і змете все на своєму шляху.
Думка - теж дія; немає нічого плідніше її впливу на світ.
Треба йти вперед, все вперед, з життям, яка ніколи не зупиняється.
Ненавидіти - значить любити, відчувати свою гарячу, м'якший натуру, жити в презирстві до ганебним і поганим речам...
Я ненавиджу ницих і безпорадних людей... Ненавиджу тих, хто слідує за стадом... Якщо я чого-небудь і стою, то тому, що самотній і ненавиджу.
Ніколи ще люди не ставилися один до одного з такою жорстокістю, ніколи ще не були в такій мірі засліплені, як у наш час, коли вони стали уявляти, що знають все.
Дотепність часто межує з повною дурістю.
Письменник є одночасно дослідником і експериментатором.
Поки подружжя з'єднує пристрасть, вони завжди будуть в світі, незважаючи на серйозні сварки.
Твір мистецтва - це куточок всесвіту, побачений крізь призму певного темпераменту.
Сміх - це сила, якою вимушені підкорятися великі світу цього.
Страждання правого - вирок неправому.
Марновірство небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво.
Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя?
Марновірство послаблює, оглупляет.
Художній твір є шматок природи, профільтрований крізь темперамент художника.
Чесність, порядність - це вже половина щастя.
Переклала на українську мову 2.05.20 8.00
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 сентября – день памяти выдающегося французского писателя Эмиля Золя.
За свою жизнь Золя создал множество романов, которые навсегда вошли в классику мировой литературы.
Писатель был одним из основоположников «реализма». В своих книгах он всегда пытался показать жизнь без прикрас, такой, какой видел ее в своем окружении.
«Буржуазия именно такова, как я ее рисую в своих романах; если в моих сочинениях много грязи, так это потому, что ее в жизни столько же», - уверял писатель.
В этом материале собраны самые острые цитаты Золя, которые лучше всего передают идеалы и настроения общества.
Весь смысл жизни заключается в бесконечном завоевании неизвестного, в вечном усилии познать больше.
Воля к жизни, участие в выполнении ее далекой и таинственной цели оправдывает саму жизнь.
Гнев является всегда плохим советником.
Даже ничтожный прогресс требует долгих лет мучительного вызревания.
Деятельность заключает награду в самой себе.
Действовать, создавать, вступать в борьбу с обстоятельствами, побеждать их или чувствовать себя побежденным, вот вся радость; все человеческое здоровье заключается в этом!
Единственное счастье в жизни - это постоянное стремление вперед.
Если вы скроете правду и зароете ее в землю, она непременно вырастет и приобретет такую силу, что однажды вырвется и сметет все на своем пути.
Мысль - тоже действие; нет ничего плодотворнее ее влияния на мир.
Надо идти вперед, все вперед, с жизнью, которая никогда не останавливается.
Ненавидеть - значит любить, ощущать свою горячую, великодушную натуру, жить в презрении к постыдным и дурным вещам...
Я ненавижу никчемных и беспомощных людей... Ненавижу тех, кто следует за стадом... Если я чего-нибудь и стою, то потому, что одинок и ненавижу.
Никогда еще люди не относились друг к другу с таким ожесточением, никогда еще не были в такой степени ослеплены, как в наше время, когда они стали воображать, что знают все.
Остроумие часто граничит с полной глупостью.
Писатель является одновременно исследователем и экспериментатором.
Пока супругов соединяет страсть, они всегда будут в мире, несмотря на серьезные размолвки.
Произведение искусства - это уголок мироздания, увиденный сквозь призму определенного темперамента.
Смех - это сила, которой вынуждены покоряться великие мира сего.
Страдания правого - приговор неправому.
Суеверие опасно, допускать его существование - в этом даже есть известная трусость.
Относиться к нему терпимо - не значит ли это навсегда примириться с невежеством, возродить мрак средневековья?
Суеверие ослабляет, оглупляет.
Художественное произведение есть кусок природы, профильтрованный сквозь темперамент художника.
Честность, порядочность - это уже половина счастья.
Перевела на украинский язык 2.05.20 8.00
Життєві афоризми Еміля Золя
https://archive.smiruponitke.info/article/zhiznennie-aforizmi-emilya-zolya
29 вересня – день пам'яті видатного французького письменника Еміля Золя.
За своє життя Золя створив безліч романів, які назавжди увійшли в класику світової літератури.
Письменник був одним з основоположників «реалізму». У своїх книгах він завжди намагався показати життя без прикрас, такою, якою бачив її у своєму оточенні.
«Буржуазія саме така, як я її малюю у своїх романах; якщо в моїх творах багато бруду, так це тому, що її в житті стільки ж», - запевняв письменник.
У цьому матеріалі зібрані найбільш гострі цитати Золя, які найкраще передають ідеали і настрої суспільства.
Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.
Воля до життя, участь у виконанні її далекою і таємничої мети виправдовує саму життя.
Гнів є завжди поганим радником.
Навіть незначний прогрес вимагає довгих років болісного визрівання.
Діяльність укладає нагороду в самій собі.
Діяти, створювати, вступати в боротьбу з обставинами, перемагати їх або відчувати себе переможеним, ось вся радість; все людське здоров'я полягає в цьому!
Єдине щастя в житті - це постійне прагнення вперед.
Якщо ви приховаєте правду і зароете її в землю, вона неодмінно виросте і придбає таку силу, що колись вирветься і змете все на своєму шляху.
Думка - теж дія; немає нічого плідніше її впливу на світ.
Треба йти вперед, все вперед, з життям, яка ніколи не зупиняється.
Ненавидіти - значить любити, відчувати свою гарячу, м'якший натуру, жити в презирстві до ганебним і поганим речам...
Я ненавиджу ницих і безпорадних людей... Ненавиджу тих, хто слідує за стадом... Якщо я чого-небудь і стою, то тому, що самотній і ненавиджу.
Ніколи ще люди не ставилися один до одного з такою жорстокістю, ніколи ще не були в такій мірі засліплені, як у наш час, коли вони стали уявляти, що знають все.
Дотепність часто межує з повною дурістю.
Письменник є одночасно дослідником і експериментатором.
Поки подружжя з'єднує пристрасть, вони завжди будуть в світі, незважаючи на серйозні сварки.
Твір мистецтва - це куточок всесвіту, побачений крізь призму певного темпераменту.
Сміх - це сила, якою вимушені підкорятися великі світу цього.
Страждання правого - вирок неправому.
Марновірство небезпечно, допускати його існування - в цьому навіть є відома боягузтво.
Ставитися до нього терпимо - чи не означає це назавжди примиритися з невіглаством, відродити морок середньовіччя?
Марновірство послаблює, оглупляет.
Художній твір є шматок природи, профільтрований крізь темперамент художника.
Чесність, порядність - це вже половина щастя.
Переклала на українську мову 2.05.20 8.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
