ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Окуляри

Другий клас – це вже не перший. Школярики знають одне одного, люблять дружити й почувають себе впевненіше. Але сьогодні в класі був новенький, і тому всі поводилися стримано. Учителька представила нам хлопчика, який приїхав із Миколаєва, розмовляв російською й був як із картинки: накрохмалена біла сорочка, ідеальні стрілки на штанях та зачесаний набік білявий чубчик. Від нього приємно пахло одеколоном «Шипр», та це було не головне. На носі красувалися чудові позолочені окуляри. Миттю всі дівчата нашого класу таємно закохалися в Миколку Шумила, і я не була винятком. Хлопці смикали мене за кіски частіше, ніж інших, тому я була впевнена, що дуже швидко сподобаюся Колі.
Минув майже рік, але мої чари на нього не діяли, хоча жили по сусідству, дружили й інколи разом виконували уроки. Його мама навіть пошила мені сукню в зелені горохи (ми з Миколкою ходили разом на гурток і танцювали в парі).
Я дружила з усіма. Могла піти за п’ять кілометрів проводжати якусь подружку, щоб тій не було сумно, а потім повертатися додому сама. Чи дати списати математику. Але найбільше часу я проводила з Валею Гармоніст – тихою дівчинкою, яка вчилася посередньо, але слухалася мене беззаперечно, як рідну маму, яку б нісенітницю я не молола й не вигадувала, бо й дня не могла прожити без пригод.
То ми висіли на високім турніку вниз головою, то бігали по чужих городах, а то взимку пили крижану воду з колонки, щоб захворіти й не ходити до школи. За це добряче діставалося, та ми не зважали на такі дрібниці. Валі теж подобався Коля Шумило, але вона це ретельно приховувала й тільки шарілася в його присутності, мов ружа. Я ж навпаки все робила для того, щоб він звернув увагу на мою пишну зачіску чи нові манжети на шкільній формі. Довго вигадувала, чим вразити Колю, і одного разу придумала.
– Валько, а ходімо до лікаря – випишемо собі окуляри!
У Валиній родині всі були очкариками: батько, мати, сестра, брат – усі, крім Валі. У моїй же всі мали стовідсотковий зір, але це нас не зупинило, тим паче поліклініка була поблизу.
Першою до кабінету офтальмолога зайшла подружка. Через хвилин п’ятнадцять вийшла щаслива, збентежена, у нових симпатичних окулярах. Я заздрісно подивилася на неї. Відзначила, що їй личить, і сміливо ступила на поріг кабінету.
– Добрий день, – увічливо привіталася з лікаркою, не дуже молодою жінкою зі стомленим блідим обличчям і привітним поглядом.
Вона уважно подивилася на мене й почала розпитувати про мій зір.
Я сказала, що недобачаю, хоч сиджу на першій парті, завжди перечіпляюся й падаю, бо не бачу, куди йду.
Лікарка поглянула на мої збиті коліна й співчуваючи зітхнула.
– А коли це почалося?
Це питання не застало мене зненацька, я відповіла, що сусідський хлопець торік засипав мої очі піском.
А ще в мене дід сліпий, бабця й сусід, що живе напроти, – додала для переконливості. Лікарка всміхнулася.
– Добре, погляньмо, – сказала вона й показала на таблицю перевірки зору з різними буквами, вишикуваними рівними рядочками від більших до найменших. Посадила мене далеко на стілець, і коли я подивилася на таблицю, то зрозуміла, що бачу абсолютно все. Але ж мені так хотілося мати гарні окуляри, тим паче Валька їх уже отримала!
Лікарка сказала, щоб я закрила одне око, і указкою навмання тицьнула всередину на букву Л. Я відповіла, що це А. Вона вказала на інші букви, які я теж називала неправильно. Підняла указку вище й зупинилася на букві Ш.
– Яка це буква? – лікарка питала перелякано, бо то був перший верхній ряд.
– М, – відповіла я. Вона розгублено глянула на мене. Підійшла, ніжно погладила по голівці й сказала:
– Не хвилюйся, дорога, зараз підберемо тобі окуляри.
Це був довгий процес, і я справді нічого не бачила в нових окулярах. Чим товщі лінзи надягала, тим гірше було видно. Жодної букви не назвала правильно. Спочатку лікарка не могла зрозуміти, у чому річ, а потім витягла ще одні лінзи. То були звичайні скельця.
– Ну, як тобі ці? – запитала, хитро примружуючи очі.
– Чудово, – сказала я і почала називати найменші букви з останнього ряду таблиці.
– А якого ти Зінчука донька – Івана, чи Леоніда? – якось несподівано запитала вона.
– Івана, – буркнула я, підозрюючи щось недобре.
– Так от!.. – закричала оскаженіла лікарка. – У мене кілометрова черга за дверима, а ти мені тут годину очки втираєш, ідіотку з мене робиш! Геть із мого кабінету!!!
Я бігла так, що у вузькому коридорі збила прибиральницю зі шваброю, якогось чоловіка на милицях і саму Вальку, що стояла й милувалася своїми окулярами.
Була червона, як рак, коли вона запитала, де мої окуляри.
Розказала все, як було, і ми, узявшись за руки, мовчки пішли додому.
Звичайно, осад на душі був неприємний. І тому, що мені не дісталися окуляри, і тому, що та лікарка розкаже батькові…
– Хочеш, будемо носити окуляри по черзі? – я кивнула Вальці, начепила скельця й заплакала, бо світ став мутним.
Я перша розповіла татові, що сталося, усунувши подробиці про Колю. Він насварився, а я пообіцяла, що більше не буду ганьбити родину. Валя носила окуляри й почала набагато краще вчитися, а мені в третьому класі вже подобався Стьопа, який ходив на секцію з баскетболу. Я теж записалася на баскетбол.
18.05.2020

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-19 21:44:48
Переглядів сторінки твору 624
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.508 / 6.13)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.590 / 6.23)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.05 14:26
Автор у цю хвилину відсутній