ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Окуляри

Другий клас – це вже не перший. Школярики знають одне одного, люблять дружити й почувають себе впевненіше. Але сьогодні в класі був новенький, і тому всі поводилися стримано. Учителька представила нам хлопчика, який приїхав із Миколаєва, розмовляв російською й був як із картинки: накрохмалена біла сорочка, ідеальні стрілки на штанях та зачесаний набік білявий чубчик. Від нього приємно пахло одеколоном «Шипр», та це було не головне. На носі красувалися чудові позолочені окуляри. Миттю всі дівчата нашого класу таємно закохалися в Миколку Шумила, і я не була винятком. Хлопці смикали мене за кіски частіше, ніж інших, тому я була впевнена, що дуже швидко сподобаюся Колі.
Минув майже рік, але мої чари на нього не діяли, хоча жили по сусідству, дружили й інколи разом виконували уроки. Його мама навіть пошила мені сукню в зелені горохи (ми з Миколкою ходили разом на гурток і танцювали в парі).
Я дружила з усіма. Могла піти за п’ять кілометрів проводжати якусь подружку, щоб тій не було сумно, а потім повертатися додому сама. Чи дати списати математику. Але найбільше часу я проводила з Валею Гармоніст – тихою дівчинкою, яка вчилася посередньо, але слухалася мене беззаперечно, як рідну маму, яку б нісенітницю я не молола й не вигадувала, бо й дня не могла прожити без пригод.
То ми висіли на високім турніку вниз головою, то бігали по чужих городах, а то взимку пили крижану воду з колонки, щоб захворіти й не ходити до школи. За це добряче діставалося, та ми не зважали на такі дрібниці. Валі теж подобався Коля Шумило, але вона це ретельно приховувала й тільки шарілася в його присутності, мов ружа. Я ж навпаки все робила для того, щоб він звернув увагу на мою пишну зачіску чи нові манжети на шкільній формі. Довго вигадувала, чим вразити Колю, і одного разу придумала.
– Валько, а ходімо до лікаря – випишемо собі окуляри!
У Валиній родині всі були очкариками: батько, мати, сестра, брат – усі, крім Валі. У моїй же всі мали стовідсотковий зір, але це нас не зупинило, тим паче поліклініка була поблизу.
Першою до кабінету офтальмолога зайшла подружка. Через хвилин п’ятнадцять вийшла щаслива, збентежена, у нових симпатичних окулярах. Я заздрісно подивилася на неї. Відзначила, що їй личить, і сміливо ступила на поріг кабінету.
– Добрий день, – увічливо привіталася з лікаркою, не дуже молодою жінкою зі стомленим блідим обличчям і привітним поглядом.
Вона уважно подивилася на мене й почала розпитувати про мій зір.
Я сказала, що недобачаю, хоч сиджу на першій парті, завжди перечіпляюся й падаю, бо не бачу, куди йду.
Лікарка поглянула на мої збиті коліна й співчуваючи зітхнула.
– А коли це почалося?
Це питання не застало мене зненацька, я відповіла, що сусідський хлопець торік засипав мої очі піском.
А ще в мене дід сліпий, бабця й сусід, що живе напроти, – додала для переконливості. Лікарка всміхнулася.
– Добре, погляньмо, – сказала вона й показала на таблицю перевірки зору з різними буквами, вишикуваними рівними рядочками від більших до найменших. Посадила мене далеко на стілець, і коли я подивилася на таблицю, то зрозуміла, що бачу абсолютно все. Але ж мені так хотілося мати гарні окуляри, тим паче Валька їх уже отримала!
Лікарка сказала, щоб я закрила одне око, і указкою навмання тицьнула всередину на букву Л. Я відповіла, що це А. Вона вказала на інші букви, які я теж називала неправильно. Підняла указку вище й зупинилася на букві Ш.
– Яка це буква? – лікарка питала перелякано, бо то був перший верхній ряд.
– М, – відповіла я. Вона розгублено глянула на мене. Підійшла, ніжно погладила по голівці й сказала:
– Не хвилюйся, дорога, зараз підберемо тобі окуляри.
Це був довгий процес, і я справді нічого не бачила в нових окулярах. Чим товщі лінзи надягала, тим гірше було видно. Жодної букви не назвала правильно. Спочатку лікарка не могла зрозуміти, у чому річ, а потім витягла ще одні лінзи. То були звичайні скельця.
– Ну, як тобі ці? – запитала, хитро примружуючи очі.
– Чудово, – сказала я і почала називати найменші букви з останнього ряду таблиці.
– А якого ти Зінчука донька – Івана, чи Леоніда? – якось несподівано запитала вона.
– Івана, – буркнула я, підозрюючи щось недобре.
– Так от!.. – закричала оскаженіла лікарка. – У мене кілометрова черга за дверима, а ти мені тут годину очки втираєш, ідіотку з мене робиш! Геть із мого кабінету!!!
Я бігла так, що у вузькому коридорі збила прибиральницю зі шваброю, якогось чоловіка на милицях і саму Вальку, що стояла й милувалася своїми окулярами.
Була червона, як рак, коли вона запитала, де мої окуляри.
Розказала все, як було, і ми, узявшись за руки, мовчки пішли додому.
Звичайно, осад на душі був неприємний. І тому, що мені не дісталися окуляри, і тому, що та лікарка розкаже батькові…
– Хочеш, будемо носити окуляри по черзі? – я кивнула Вальці, начепила скельця й заплакала, бо світ став мутним.
Я перша розповіла татові, що сталося, усунувши подробиці про Колю. Він насварився, а я пообіцяла, що більше не буду ганьбити родину. Валя носила окуляри й почала набагато краще вчитися, а мені в третьому класі вже подобався Стьопа, який ходив на секцію з баскетболу. Я теж записалася на баскетбол.
18.05.2020

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-19 21:44:48
Переглядів сторінки твору 628
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.515 / 6.14)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.597 / 6.23)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.18 18:17
Автор у цю хвилину відсутній