ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2021.01.25 05:52
Фон червоний.
Ліхтарі гой-да, гой-да!!
Униз головами, на довгих цепах,
мов лампади…
Скриплять очі,
відчиняючись, мов стопудові две-рі,
і зачиняючись…
Що буде з тобою?

Микола Соболь
2021.01.25 05:06
Давай зіграємо у шахи.
На упередженість думок.
Посеред впевненості й страхів
хай буде ще один урок.
Чом скачеш наче кінь буланий,
або ховаєшся в кущах?
Я просто учнем був старанним.
Поставлю для початку – шах!

Дума Козак
2021.01.24 18:31
Вже осінь, все навколо пожовтіло
і за вікном частіше йдуть дощі.
Птахи на південь знову полетіли,
роняють лист дерева і кущі.

Вже осінь, але сонце пригріває,
проміння розсіває з високості.
Утихнув дощ, мороз чогось чекає –

Олександр Панін
2021.01.24 18:02
Тема з Інтернету

"Гарному настрою, Мамо,
гаплик:
Дуже образив мене
Чоловік.
Сором пекучий відчує
нехай,

Тетяна Левицька
2021.01.24 15:51
В старенькім альбомі, розчулені миті
зібрало по крихтах, минуле життя.
Ромашки і маки застигли у житі
і я з ними поряд - сердечна, проста.

Розпущені кучері, очі зелені,
на щічках рум'янець, невже це теж я?
І яблучка райські, і жолуді в жмені -

Галина Сливка
2021.01.24 15:03
Живлом сніги напоять землю,
А люди скажуть, що відлига...
Себе в собі не відокремлю,
Як болем в серці - давня крига.
Чи досягне тепло любові
Ущелин темних у міжгір'ях?
Там слів гортанних щемна сповідь
Й молочно віку у сузір'ях.

Сергій Гупало
2021.01.24 13:14
Ця війна – не остання,
Буде кілька іще.
Ми пішли на заклання
Там, де слізно пече

Переспівана пісня,
Безголоса уже.
Буде млосно і тісно

Сергій Губерначук
2021.01.24 12:41
Поету місце – в стратосфері!
Напівживий лечу до втрат.
У шатрах раю в ефемері
стоїть нова епоха страт.

Уроджений слуга народу,
нового Риму кошовий –
поет – не я, мій сад – без плоду.

Алла Даниленко
2021.01.24 10:36
А сніг все йшов. По всій землі, за дальні межі.
Свіча горіла на столі
Немов пожежа.
Як влітку роєм мошкара
Летить бездумно
В вікно, дивись,
Летить сніжок,
На це полум' я.

Ярослав Чорногуз
2021.01.23 21:49
Печальні видива розвіяв
Мого уривчастого сну
Цей день сяйливий, наче мрія,
Коли зустрів тебе, ясну.

Немов троянди, флокси, кали
Раптово почали цвісти.
Сніги розчулені розтали...

Алла Даниленко
2021.01.23 20:34
Д. Павличко
О, если б знать, как тяжко ранит слово
Забытое, но все -таки мое.
Оно меня ударило внезапно,
Тупое, будто камня острие.
Ну почему не убивает слово,
А только вновь оно стыдит меня?
Возможно, я писал его в испуге,

Олексій Кацай
2021.01.23 19:59
атоми міста є завжди безхатні
у хмарочосах молекул
де електрони з віп-охорони
хваляться східцям-парсекам
швидкістю світла
й тим що вони захистити їх здатні

вектором кожним східці скрегочуть

Євген Федчук
2021.01.23 19:21
Колись над лісом хата стояла,
Жили у хаті тій баба з дідом.
От баба діду якось сказала:
- Я б зготувала оце обіда,
Так дрів немає ні цурки в хаті.
Пішов би, може, приніс в’язанку.
Прийшлося діду сокиру взяти,
Іти до лісу з самого ранку.

Олександр Сушко
2021.01.23 17:15
Священник сидів на снарядному ящику, заглиблений у невтішні думки. Поруч з ним, притулившись до стіни окопу, дрімав я. Три години тому, прямо тут, у брудній, наскрізь пропахченій порохом ямі, він сповідав солдатів. І тих, хто залишився живий після бою, і

Олександр Панін
2021.01.23 16:49
Летить Козеня, наче
вихор,
Біжить по зеленій
траві,
Стрибають Розрада
і Втіха
В рогатій малій
голові.

Ігор Шоха
2021.01.23 16:26
А печеніги на хазар ідуть...
завоювати іго путінізму
і солов'їну Чудь,
що обирає путь...
які ведуть її до комунізму.

***
А на агонізуючу орду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Окуляри
Другий клас, це вже не перший. Школярики знають одне одного, люблять дружити і почувають себе більш впевнено. Але сьогодні в класі був новенький і тому всі поводилися стримано. Вчитель представила нам хлопчика, який приїхав з міста Миколаєва, розмовляв російською і був, як з картинки - накрохмалена біла сорочка, ідеальні стрілки на штанях й білявий, зачесаний на бік - чубчик. Від нього приємно пахло одеколоном "Шипр", та це було не головним. На носі красувалися прекрасні позолочені окуляри. Миттєво всі дівчата нашого класу таємно закохалися у Миколку Шумило, і я не була винятком. Мене хлопці смикали за косички частіше за інших, тому я була впевнена, що дуже швидко сподобаюся Колі.
Минув майже рік, але мої чари на нього не діяли, хоча жили по сусідству, дружили і інколи разом робили уроки. Його мама, навіть, пошила мені сукню в зелені горохи, (ходили разом на кружок і танцювали у парі). Я дружила з усіма. Могла піти за п'ять кілометрів проводжати якусь подружку, щоб тій було не сумно, а після повертатися додому сама, чи дати списати математику. Але найбільше я проводила час з Валею Гармоніст -тихою дівчинкою, яка вчилася посередньо, але слухалася мене беззаперечно, як рідну маму, яку б нісенітницю я не молола язиком і не вигадувала, бо і дня не могла прожити без пригод.
То ми висіли на високім турніку вниз головою, то бігали по чужих городах, а то взимку пили крижану воду з колонки, щоб захворіти і не ходити до школи. Нам завше за це дісталося, та ми не зважали на такі дрібниці. Валі теж подобався Коля Шумило, але вона це ретельно приховувала і тільки шарілася в його присутності, мов ружа. Я ж навпаки, все робила для того, щоб він звернув увагу на мою пишну зачіску, чи нові манжети на шкільній формі. Я довго думала над тим чим вразити Колю і одного разу придумала,
- Валька, а давай підемо до лікаря і випишемо собі окуляри.
У Валеній родині всі були очкариками: батько, мати, сестра, брат і тільки у Валі їх не було. В моїй же - всі мали стовідсотковий зір, але це нас не зупинило піти до лікаря, тим паче, поліклініка знаходилася поблизу. Першою до кабінету офтальмолога зайшла моя подружка і через хвилин п'ятнадцять вийшла щаслива, збентежена в нових симпатичних окулярах. Я заздрісно подивилася на неї. Відмітила, що їй личить і сміливо ступила за поріг кабінету.
- Добрий день, - я ввічливо привіталася з лікаркою, не дуже молодою жінкою в білім халаті зі стомленим блідим обличчям і привітним поглядом.
Вона уважно подивилася на мене і почала розпитувати про мій зір.
Я сказала, що не добачаю, хоч сиджу на першій парті, вічно чіпляюся і падаю, бо не бачу куди йду.
Лікарка поглянула на мої збиті коліна і співчуваючи зітхнула.
- А коли це сталося? -
Це питання не застало мене зненацька і я відповіла, що сусідський хлопець засипав торік мої очі піском.
А ще у мене дід сліпий, бабця і сусід, що живе напроти, додала для переконливості. Лікарка посміхнулася.
- Добре, давай подивимося - сказала вона і показала на таблицю перевірки зору з різними буквами вишуканими у рівні рядочки від більших до найменших. Посадила мене далеко на стілець, і коли я подивилася на таблицю, то зрозуміла, що бачу абсолютно все. Але ж, мені, так хотілося мати гарні окуляри, тим паче Валька їх уже отримала. Лікарка сказала, щоб я закрила одне око і указкою навмання тицьнула всередину на букву Л, я відповіла що це А. Вона вказала на інші букви, які я теж називала невірно. Дійшла до тої, що знаходилася вище і зупинилася на букві Ш
- Яка це буква? - Перелякано запитала лікарка, бо то була буква з першого верхнього ряду.
- М, - відповіла я. Вона розгублено глянула на мене. Підійшла, ніжно погладила по голівці і сказала:
- не хвилюйся, дорога, зараз підберемо тобі окуляри. Довго мені підбирали окуляри і я, дійсно, в них нічого не бачила. Чим більші лінзи одягала, тим гірше було видно. Ні одну букву не назвала вірно. Спочатку лікарка не могла зрозуміти у чому справа, а після витягла ще одні лінзи. То були звичайні скельця.
- Ну, як тобі ці? - запитала хитро примружуючи очі.
- Чудово, - сказала я і почала називати найменьші букви з останнього ряду таблиці.
- А якого ти Зінчука донька - Івана, чи Леоніда? - якось несподівано запитала вона.
- Івана - буркнула я, підозрюючи щось недобре.
- Так, ось - закричала оскаженіла лікарка. У мене кілометрова черга за дверима, а ти мені тут годину очки втираєш і ідіотку з мене робиш. Геть з мого кабінету!!!!
Я бігла так, що на вузькому коридорі збила прибиральницю зі шваброю, якогось чоловіка на милицях і саму Вальку, що стояла і милувалася своїми окулярами.
Була червоною, як рак, коли вона мене запитала
де мої окуляри.
Я їй розказала все, як було і ми взявшись за руки мовчки пішли додому. Звичайно осад на душі був неприємним і тому, що мені не дісталися окуляри, і тому, що та лікарка розкаже моєму батькові.
- Хочеш будемо носити окуляри по черзі? - я кивнула головою, одягла і заплакала, бо світ став мутним.
Я перша розповіла татові, що сталося, усунувши подробиці про Колю. Він насварився, а я пообіцяла, що більше не буду ганьбити родину. Валя носила окуляри і стала набагато краще вчитися, а мені у третьому класі уже подобався Стьопа, який ходив у секцію по баскетболу і я теж записалася на баскетбол.

18.05.2020р





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-19 21:44:48
Переглядів сторінки твору 190
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.226 / 5.83)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.302 / 5.92)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.01.24 18:13
Автор у цю хвилину відсутній