ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ін О
2020.06.03 23:53
так тихо...навколо дзеркальні сніги.
нашіптує хуга озерам сонети.
пелюстками крові сховались в заметах
торішні троянди старих берегів.
і храми мовчать, за стіною псалми
пожовкли...під пилом слова і куплети...
мій янголе болю, ці крила - секрети,
мо

Олександр Панін
2020.06.03 23:06
За народними мотивами

Дрібна
Нечиста сила –
Найбільш капосна
І найбільш небезпечна…

***

Володимир Бойко
2020.06.03 19:07
Зола у висліді багаття
Чи не єдиний результат.
Що по собі лишаєм, браття –
Чи пустирі, чи зелен сад.

У безвість звіяні вітрами
Пощезнуть душі – хто куди...
Життя збиткується над нами,

Тата Рівна
2020.06.03 17:06
Він був алжирцем. Медиком. Звали його Сафір.
Вона - німкеня Акі, колюча і сувора, мов Спарта
Його очиська виблискували, ніби французький ампір
Вона ж як зефірка, wow! Блиску такого варта.

Ці двоє не були знайомі, не разом ходили до школи
Жили у р

Тетяна Левицька
2020.06.03 09:20
Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
Нереальні, приборкані, виткані з райдуги, грішні.
Хоч хтось мудро сказав, що блаженна любов, то не гріх.

Хто осудить її, той не знає, що світ воскресає,
перламут

Сергій Губерначук
2020.06.03 08:46
Ламають ліщину вже вкотре підряд.
Укотре підряд знов горішнику ряд
з цурпалок здіймається сонцю настріч,
долаючи неміч і товщі сторіч.

Як добре над лугом лягти у траву,
в якій після битв обновлюсь, оживу,
яка пам’ятає всіх пращурів сни

Віктор Кучерук
2020.06.03 07:53
Коли вітри розвіяли хмарини
І вкрили небо синім полотном, -
Спізніле літо скупо, по краплині
Розпочало ділитися теплом.
Йому назустріч потягнувся радо,
Як до матусі збуджене дитя,
Адже чекати більше я не ладен
На літа неминуче вороття.

Ярослав Чорногуз
2020.06.03 04:46
Ти, як мама моя, п`яненька,
Тільки п`єш не вино, а коньяк.
Цілувати любила ненька
Напідпитку мене щиро, всмак.

Пригортала, аж трішки грубо,
Як ведмедиця та – ведмежа.
Я соромивсь обіймів, люба,

Василина Іванина
2020.06.03 00:14
барви вбирають очі,
заполоняють подих,
бачу крізь скельце пляшкове
трави, і небо, й води,
пес недовірливо щулиться,
білий метелик мигне,
в світі цьому шаленому
в січні сіро-скаженому,

Олександр Сушко
2020.06.02 20:58
Такої вередухи як у мене ще пошукати. Щось не так - лускає ляпачкою по носі. А якщо сильно провинюся – може і гризонути ловкенько. А де ви бачили такого чоловіка, який би не завинив перед жінкою? Немає таких, усі грішні. А ходжу побитий і погризений лише

Євген Федчук
2020.06.02 19:06
Повертались запорожці з турецького краю,
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
Пливуть чайки Чорним морем, наче білі птахи,
В захід сонця Крим татарський вони оминають.
Але тут знялася буря, як смерть налетіла.
Одні чайки потопила, другі – розк

Олександр Панін
2020.06.02 15:19
Щоб осінь не подолала –
Сама стань Осінню!
Прекрасною!

Скинь
Приниження, зради,
насмішки,
Зневагу, нехтування,

Маріанна Алетея
2020.06.02 13:57
Сірим небом блукає осінь
Лише згадує просинь – знак,
Сивим полиском у волоссі,
Що колись все було не так.

Промінь дражнить застиглу тугу,
Що не можна вернути час,
Тільки вітер жене напругу,

Олександр Сушко
2020.06.02 11:16
В окопи чорнориза не зови!
Є попадя, церковка, сала кусень.
Іздалеку бурмоче молитви,
Підрощуючи в піст обвисле пузо.

Здоров'ячка бажає ворогам,
А землякам убитим - пишну месу.
Чи вірую у Господа? Ага.

Ігор Шоха
2020.06.02 09:53
Весна майнула майже непомітно.
Її палітру сонячного дня
на себе приміряє буйне літо,
сідлаючи гарячого коня.

Ніколи не було у цьому світі,
аби перемагала маячня.
Нові акорди чути у зеніті

Сергій Губерначук
2020.06.02 08:42
Перша.
Її світлість.
Акварельний силует.
Ще контур з-під п’ят,
і от – вже витонченість,
ще трохи і лет!..
Та кіс дика ліана
хвоста покинула в джунґлях;
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Проза

 Окуляри
Другий клас, це вже не перший. Школярики знають одне одного, люблять дружити і почувають себе більш впевнено. Але сьогодні в класі був новенький і тому всі поводилися стримано. Вчитель представила нам хлопчика, який приїхав з міста Миколаєва, розмовляв російською і був, як з картинки - накрохмалена біла сорочка, ідеальні стрілки на штанях й білявий, зачесаний на бік - чубчик. Від нього приємно пахло одеколоном "Шипр", та це було не головним. На носі красувалися прекрасні позолочені окуляри. Миттєво всі дівчата нашого класу таємно закохалися у Миколку Шумило, і я не була винятком. Мене хлопці смикали за косички частіше за інших, тому я була впевнена, що дуже швидко сподобаюся Колі.
Минув майже рік, але мої чари на нього не діяли, хоча жили по сусідству, дружили і інколи разом робили уроки. Його мама, навіть, пошила мені сукню в зелені горохи, (ходили разом на кружок і танцювали у парі). Я дружила з усіма. Могла піти за п'ять кілометрів проводжати якусь подружку, щоб тій було не сумно, а після повертатися додому сама, чи дати списати математику. Але найбільше я проводила час з Валею Гармоніст -тихою дівчинкою, яка вчилася посередньо, але слухалася мене беззаперечно, як рідну маму, яку б нісенітницю я не молола язиком і не вигадувала, бо і дня не могла прожити без пригод.
То ми висіли на високім турніку вниз головою, то бігали по чужих городах, а то взимку пили крижану воду з колонки, щоб захворіти і не ходити до школи. Нам завше за це дісталося, та ми не зважали на такі дрібниці. Валі теж подобався Коля Шумило, але вона це ретельно приховувала і тільки шарілася в його присутності, мов ружа. Я ж навпаки, все робила для того, щоб він звернув увагу на мою пишну зачіску, чи нові манжети на шкільній формі. Я довго думала над тим чим вразити Колю і одного разу придумала,
- Валька, а давай підемо до лікаря і випишемо собі окуляри.
У Валеній родині всі були очкариками: батько, мати, сестра, брат і тільки у Валі їх не було. В моїй же - всі мали стовідсотковий зір, але це нас не зупинило піти до лікаря, тим паче, поліклініка знаходилася поблизу. Першою до кабінету офтальмолога зайшла моя подружка і через хвилин п'ятнадцять вийшла щаслива, збентежена в нових симпатичних окулярах. Я заздрісно подивилася на неї. Відмітила, що їй личить і сміливо ступила за поріг кабінету.
- Добрий день, - я ввічливо привіталася з лікаркою, не дуже молодою жінкою в білім халаті зі стомленим блідим обличчям і привітним поглядом.
Вона уважно подивилася на мене і почала розпитувати про мій зір.
Я сказала, що не добачаю, хоч сиджу на першій парті, вічно чіпляюся і падаю, бо не бачу куди йду.
Лікарка поглянула на мої збиті коліна і співчуваючи зітхнула.
- А коли це сталося? -
Це питання не застало мене зненацька і я відповіла, що сусідський хлопець засипав торік мої очі піском.
А ще у мене дід сліпий, бабця і сусід, що живе напроти, додала для переконливості. Лікарка посміхнулася.
- Добре, давай подивимося - сказала вона і показала на таблицю перевірки зору з різними буквами вишуканими у рівні рядочки від більших до найменших. Посадила мене далеко на стілець, і коли я подивилася на таблицю, то зрозуміла, що бачу абсолютно все. Але ж, мені, так хотілося мати гарні окуляри, тим паче Валька їх уже отримала. Лікарка сказала, щоб я закрила одне око і указкою навмання тицьнула всередину на букву Л, я відповіла що це А. Вона вказала на інші букви, які я теж називала невірно. Дійшла до тої, що знаходилася вище і зупинилася на букві Ш
- Яка це буква? - Перелякано запитала лікарка, бо то була буква з першого верхнього ряду.
- М, - відповіла я. Вона розгублено глянула на мене. Підійшла, ніжно погладила по голівці і сказала:
- не хвилюйся, дорога, зараз підберемо тобі окуляри. Довго мені підбирали окуляри і я, дійсно, в них нічого не бачила. Чим більші лінзи одягала, тим гірше було видно. Ні одну букву не назвала вірно. Спочатку лікарка не могла зрозуміти у чому справа, а після витягла ще одні лінзи. То були звичайні скельця.
- Ну, як тобі ці? - запитала хитро примружуючи очі.
- Чудово, - сказала я і почала називати найменьші букви з останнього ряду таблиці.
- А якого ти Зінчука донька - Івана, чи Леоніда? - якось несподівано запитала вона.
- Івана - буркнула я, підозрюючи щось недобре.
- Так, ось - закричала оскаженіла лікарка. У мене кілометрова черга за дверима, а ти мені тут годину очки втираєш і ідіотку з мене робиш. Геть з мого кабінету!!!!
Я бігла так, що на вузькому коридорі збила прибиральницю зі шваброю, якогось чоловіка на милицях і саму Вальку, що стояла і милувалася своїми окулярами.
Була червоною, як рак, коли вона мене запитала
де мої окуляри.
Я їй розказала все, як було і ми взявшись за руки мовчки пішли додому. Звичайно осад на душі був неприємним і тому, що мені не дісталися окуляри, і тому, що та лікарка розкаже моєму батькові.
- Хочеш будемо носити окуляри по черзі? - я кивнула головою, одягла і заплакала, бо світ став мутним.
Я перша розповіла татові, що сталося, усунувши подробиці про Колю. Він насварився, а я пообіцяла, що більше не буду ганьбити родину. Валя носила окуляри і стала набагато краще вчитися, а мені у третьому класі уже подобався Стьопа, який ходив у секцію по баскетболу і я теж записалася на баскетбол.

18.05.2020р





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-19 21:44:48
Переглядів сторінки твору 86
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.153 / 5.76)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.248 / 5.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.03 21:34
Автор у цю хвилину відсутній