ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.09.18
14:17
Ретельно Кат розмахує
сокирою,
Із ранку він ретельно
"працював",
На страту Блазня Катові
підкинули,
Він голову свою на пень
поклав!
сокирою,
Із ранку він ретельно
"працював",
На страту Блазня Катові
підкинули,
Він голову свою на пень
поклав!
2020.09.18
10:23
Дивуй мене своєю добротою,
чарівністю своєю теж дивуй,
а восени весняною ходою
сюжет у бронзі раптом намалюй.
Дивуй завжди усмішкою своєю
і запахом, і смаком своїх губ,
і ніжністю з вечірньою зорею,
чарівністю своєю теж дивуй,
а восени весняною ходою
сюжет у бронзі раптом намалюй.
Дивуй завжди усмішкою своєю
і запахом, і смаком своїх губ,
і ніжністю з вечірньою зорею,
2020.09.18
10:03
Якби ж то можливо, туди повернутись,
де здерті колінця й у зачісці шпилька,
де серце гойдає минулі покути,
там висохла річка глибока, так мілко!
По шийку було, а сьогодні по литку,
і дуб постарів, і змужніли тополі.
Літа за вітрами промчали так ш
де здерті колінця й у зачісці шпилька,
де серце гойдає минулі покути,
там висохла річка глибока, так мілко!
По шийку було, а сьогодні по литку,
і дуб постарів, і змужніли тополі.
Літа за вітрами промчали так ш
2020.09.18
09:45
По-літньому ще припікає сонце.
По селах християни картоплі копають,
Докупи зносять гарбузи, лущать квасолю,
Сухе бадилля палять...
...Не злічить роботи в полі й на городі,
Щоб не віддать морозам на поталу
Те, що на радість рясно так вродило.
Чом же
По селах християни картоплі копають,
Докупи зносять гарбузи, лущать квасолю,
Сухе бадилля палять...
...Не злічить роботи в полі й на городі,
Щоб не віддать морозам на поталу
Те, що на радість рясно так вродило.
Чом же
2020.09.18
08:42
Точиться той імпровіз
крізь натомлені очі акторів –
та бачимо рухи сталеві.
Довжиться ідіотизм
поза затиск тілес, вух та щелеп –
так Змій сучить яблуко Єві.
крізь натомлені очі акторів –
та бачимо рухи сталеві.
Довжиться ідіотизм
поза затиск тілес, вух та щелеп –
так Змій сучить яблуко Єві.
2020.09.18
05:42
Похмуро у Шотландії суворій,
Куди нас пойма Кам`янки веде.
Пейзаж північний навіває горе,
Там смерть життя забрала молоде.
«Софіївка», красою осіянна,
В частині цій пронизана наскрізь
Мотивами поезій Оссіана,
Куди нас пойма Кам`янки веде.
Пейзаж північний навіває горе,
Там смерть життя забрала молоде.
«Софіївка», красою осіянна,
В частині цій пронизана наскрізь
Мотивами поезій Оссіана,
2020.09.17
18:36
Буває, мінорну тональність розмови
Розбавлять потроху мажорні лади, –
Суворість і ніжність звичайного слова
Найкраще віщує про долі завжди.
То серце випалює жалем тривога,
То спокій наповнить душі глибину, –
Мов сповіді тихі, люблю діалоги
Розбавлять потроху мажорні лади, –
Суворість і ніжність звичайного слова
Найкраще віщує про долі завжди.
То серце випалює жалем тривога,
То спокій наповнить душі глибину, –
Мов сповіді тихі, люблю діалоги
2020.09.17
09:03
У чорній книжці сатанинській,
у чорних списках демонів
… я знайшов Твоє святе ім’я.
Не стерлись літери латинські,
у підземельній темені
нарешті все вже розумію я.
Архів одкрився надто щедро,
у чорних списках демонів
… я знайшов Твоє святе ім’я.
Не стерлись літери латинські,
у підземельній темені
нарешті все вже розумію я.
Архів одкрився надто щедро,
2020.09.17
08:50
Якби мене по справжньому любив -
не листувався б з іншими в приваті.
І не зривав би яблучний налив
в чужім саду, щоб кисле скуштувати.
Якби хоч трошечки мене жалів -
не міг би вдарити, розп'ясти словом.
А розфарбовував усі жалі
ті чорно-білі - пен
не листувався б з іншими в приваті.
І не зривав би яблучний налив
в чужім саду, щоб кисле скуштувати.
Якби хоч трошечки мене жалів -
не міг би вдарити, розп'ясти словом.
А розфарбовував усі жалі
ті чорно-білі - пен
2020.09.16
19:47
Сидить старий на лавці попід плотом,
На сонці гріє кісточки свої,
Колишні, мабуть, згадує бої.
Які іще на старості турботи?
Заплющив очі й думками вита
У тих часах, коли був воїн бравий,
Ходив для князя добувати славу,
Степами на баскім коні літав…
На сонці гріє кісточки свої,
Колишні, мабуть, згадує бої.
Які іще на старості турботи?
Заплющив очі й думками вита
У тих часах, коли був воїн бравий,
Ходив для князя добувати славу,
Степами на баскім коні літав…
2020.09.16
14:33
Вмилось фіалкою стомлене сонце,
спати вляглось залюбки.
Сонячні зайчики у ополонці
копанки, наче - мальки.
Стулює очі насуплений вечір,
хилить голівку свою.
Скиглять химери, чудні поторочі,
спати вляглось залюбки.
Сонячні зайчики у ополонці
копанки, наче - мальки.
Стулює очі насуплений вечір,
хилить голівку свою.
Скиглять химери, чудні поторочі,
2020.09.16
09:48
Печія пече, а я пишу.
Печія пече, я не лягаю.
Світу цього велетенський шум
більшим болем з волі ремиґає.
Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій
Печія пече, я не лягаю.
Світу цього велетенський шум
більшим болем з волі ремиґає.
Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій
2020.09.16
06:24
Г. С...
Скажу без крихти перебільшень,
В одну єднаючи думки, -
Чим ближче ти - тим далі інші
Усі заманливі жінки.
Твої і молодість, і сила
Непогамовної краси
Мене заручником зробили
Скажу без крихти перебільшень,
В одну єднаючи думки, -
Чим ближче ти - тим далі інші
Усі заманливі жінки.
Твої і молодість, і сила
Непогамовної краси
Мене заручником зробили
2020.09.16
06:10
Пора сумлива щедро сипле чари
із золота і бронзи навкруги.
Над містом вітер гонить хмар отари,
а низом – хвилі в бузькі в береги.
Багряне стелить осінь покривало
і листям роки падають до ніг.
Хоча попереду часу іще немало,
із золота і бронзи навкруги.
Над містом вітер гонить хмар отари,
а низом – хвилі в бузькі в береги.
Багряне стелить осінь покривало
і листям роки падають до ніг.
Хоча попереду часу іще немало,
2020.09.15
21:05
Я лежав у бліндажі та дивився на стелю. Глухі вибухи від мін та короткі автоматні черги долинали, ніби крізь вату. Зміну я здав, дві години пробую заснути, але марно - увесь час бачу поле ковили, а за ним далекий пагорб, з-за якого нас постійно обстріл
2020.09.15
20:56
Уві сні дорогою іду я,
а по косогору, наяву,
колію нащупую нову,
поки не почую, – алілуя.
Дихаю свободою – живу,
островами пам'яті існую.
Меншає щасливих дежавю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а по косогору, наяву,
колію нащупую нову,
поки не почую, – алілуя.
Дихаю свободою – живу,
островами пам'яті існую.
Меншає щасливих дежавю,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2020.03.12
2019.11.28
2019.07.07
2019.06.11
2018.02.17
2017.11.19
2017.10.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
"Гірка доля" А.Кольцов (1809-1842)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Гірка доля" А.Кольцов (1809-1842)
«Гірка доля» А.Кольцов (1809-1842)
Солов’єм зальотним
Юність пролетіла,
Хвилею в негоду
Радість прошуміла.
Пора золотая
Була та сховалась,
Сила молодая
З тілом розставалась.
Од журіння-думи
В серці кров загусла,
Що любив, як душу,
І те вже як пустка.
Як билинку, вітер
Козака хитає,
Взимку пройма холод,
Сонце обпікає.
До пори, до часу
Всього я лишився,
І жупан мій синій
Із плечей звалився!
Без любові й щастя
По світу тиняюсь:
Розійдуся з лихом –
З горем пострічаюсь.
На крутій горі
Ріс зелений дуб,
Під нею тепер
Він гниє, лежить...
«Горькая доля» А. Кольцов
Соловьём залётным
Юность пролетела,
Волной в непогоду
Радость прошумела.
Пора золотая
Была, да сокрылась;
Сила молодая
С телом износилась.
От кручины-думы
В сердце кровь застыла;
Что любил, как душу, –
И то изменило.
Как былинку, ветер
Молодца шатает;
Зима лицо знобит,
Солнце сожигает.
До поры, до время
Всем я весь изжился;
И кафтан мой синий
С плеч долой свалился!
Без любви, без счастья
По миру скитаюсь:
Разойдусь с бедою –
С горем повстречаюсь!
На крутой горе
Рос зелёный дуб,
Под горой теперь
Он лежит, гниёт…
Солов’єм зальотним
Юність пролетіла,
Хвилею в негоду
Радість прошуміла.
Пора золотая
Була та сховалась,
Сила молодая
З тілом розставалась.
Од журіння-думи
В серці кров загусла,
Що любив, як душу,
І те вже як пустка.
Як билинку, вітер
Козака хитає,
Взимку пройма холод,
Сонце обпікає.
До пори, до часу
Всього я лишився,
І жупан мій синій
Із плечей звалився!
Без любові й щастя
По світу тиняюсь:
Розійдуся з лихом –
З горем пострічаюсь.
На крутій горі
Ріс зелений дуб,
Під нею тепер
Він гниє, лежить...
«Горькая доля» А. Кольцов
Соловьём залётным
Юность пролетела,
Волной в непогоду
Радость прошумела.
Пора золотая
Была, да сокрылась;
Сила молодая
С телом износилась.
От кручины-думы
В сердце кровь застыла;
Что любил, как душу, –
И то изменило.
Как былинку, ветер
Молодца шатает;
Зима лицо знобит,
Солнце сожигает.
До поры, до время
Всем я весь изжился;
И кафтан мой синий
С плеч долой свалился!
Без любви, без счастья
По миру скитаюсь:
Разойдусь с бедою –
С горем повстречаюсь!
На крутой горе
Рос зелёный дуб,
Под горой теперь
Он лежит, гниёт…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1377 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1377 seconds