История Днепра: Иван Старов стал автором генерального плана застройки нашего города

03.07.2020 город, дворец, Днепр, Екатеринослав, застройка, Иван Старов, новости Днепра, план, Потемкин

Город или село могут быть маленькими, но их история — никогда, потому что каждое место имеет собственную память и уникальную судьбу. Это своего рода духовный капитал, который в древнем Риме называли «гением места». Для Днепра, края его зримым воплощением стал архитектор, один из основоположников русского классицизма, автор генерального плана застройки Екатеринослава Иван Старов.

Первые шаги к славе

Иван Егорович Старов родился 12 (23) февраля 1744 года в Москве в семье дьякона. Родители стремились дать сыну светское образование, поэтому сразу после того, как ему исполнилось 11 лет, перевели из школы для детей «духовного чина» в гимназию при Московском университете. Уже через 2 года юный гимназист, проявивший недюжинные способности к изобразительному искусству, был направлен на учебу в Санкт-Петербург, в только что образованную Императорскую Академию художеств, где он постигал азы архитектуры под руководством А. Ф. Кокоринова и Ж.Б.М. Валлен-Деламота. Старов был в числе первых выпускников, которые покинули стены альма-матер с золотой медалью, дающей право на заграничную поездку для дальнейшего совершенствования и изучения европейской архитектуры. С осени 1762 года он жил в Париже, работал в мастерской известного в Европе зодчего и автора выдающихся построек Шарля де Вайи. Изучал итальянскую архитектуру, интересуясь, в первую очередь, памятниками эпохи Ренессанса и античности. Возвращение в Санкт-Петербург было отмечено работой над первым самостоятельным проектом здания кадетского шляхетского корпуса. За эту работу Иван Старов был удостоен звания академика Академии художеств и права преподавания в ней. С практикой градостроительства он вплотную соприкоснулся в 1772 — 1774 годах, став главным архитектором «Комиссии о каменном строении Петербурга и Москвы». В последующие годы Старов проявил себя как архитектор-градостроитель с ансамблевым мышлением. Самым известным его творением стал Таврический дворец в Петербурге, построенный по заказу князя Григория Потемкина в 1783 — 1788 годах. Это величественное сооружение является воплощением узнаваемого архитектурного стиля, созданного зодчим.

«Быть по сему»

По словам кандидата исторических наук, заведующего отделом ДНИМ им. Д. И. Яворницкого Максима Кавуна, после строительства Таврического дворца Иван Старов фактически стал «личным архитектором» Потемкина. «В 80-х годах XVIII в. он много работал на Юге, особенно в Херсоне и Николаеве, но самая интересная работа ожидала его в Екатеринославе, которому князь предсказывал будущее «третьей столицы» Российской империи. Город, заложенный в 1776 году на левобережье Днепра, начал развиваться на правом берегу: сейчас это современный исторический центр, — отмечает историк. — Первый генеральный план Екатеринослава разработал французский зодчий Клод Геруа, но вскоре после утверждения в октябре 1786 г. он был отклонен из-за стремления к гигантомании. Потемкин срочно привлек к проектированию Старова, который разработал два варианта генплана. Первый в 1790 году утвердил сам князь, а второй, усовершенствованный, спустя два года, — императрица Екатерина II. На документе она написала «Быть по сему». Зодчий блестяще реализовал идею Потемкина о строительстве импозантной «столицы», не уступающей лучшим европейским городам XVIII века, запланировав Екатеринослав в стиле классицизма — исключительно как сеть кварталов правильной геометрической формы. Кроме того, город должен был стать «открытым», окруженным сетью хорошо спланированных бульваров вместо типичных для средневековья мощных укреплений».

Центр — на горе

Городской центр должен был располагаться на холме в излучине Днепра (современная нагорная часть). «Старов придал застройке пятиконечную форму и окружил ее широким бульваром. Здесь он запланировал главную площадь с Преображенским собором — прообраз современной Преображенской (Октябрьской) площади. Три луча улиц сходились к другой полукруглой площади в северо-восточной части холма (современная площадь Шевченко), которую завершал дворец Потемкина (Дворец студентов ДНУ), построенный по проекту Старова в 1787-1789 годах.

Зодчий заимствовал принцип древнеримского градостроительства, где большинство городов формировались пересечением двух главных улиц, называвшихся «кардо» и «декуманус». На генплане пересекаются Гульбище Средней улицы и Большая дорога — линия будущего Екатерининского проспекта (Карла Маркса, Яворницкого), которая начиналась на горе, шла параллельно Днепру и соединяла нагорный и прибрежный районы. Ось Большой дороги задала направление структурного развития города вдоль Днепра в течение всего ХІХ века, — говорит Максим Кавун. — Потемкин хотел отдать под основную застройку только нагорную часть. Но архитектор предложил заселить и окружающие низинные районы, впервые внеся в план район приднепровской части, где сейчас находится Мост-Сити центр. Зная о трудностях с водоснабжением нагорной части, он предугадал, что Екатеринослав изначально будет развиваться именно в низинной части, а не на горе. Так и произошло: до середины XIX века город застраивался в районе нынешних улиц Владимира Мономаха (Московской), Литейной, Липинского (Ширшова) и площади Героев Майдана (Ленина)».

Без покровительства

Своими успехами Иван Старов был обязан не только таланту архитектора, но и покровительству Григория Потемкина. Это подтверждает тот факт, что после скоропостижной смерти князя в 1791 году, главные идеи архитектора по строительству Екатеринослава были заморожены. «По иронии судьбы, второй вариант генплана был утвержден императрицей лишь через пять месяцев после потери архитектором покровителя, — подчеркивает историк. — Дворец Потемкина и уникальный парк подверглись разграблению, и треть века находились в запустении. Но в начале XIX века власти стали постепенно возвращаться к уникальному градостроительному наследию Старова. В 1830-х годах дворец был восстановлен, передан Екатеринославскому дворянству и до 1917 года назывался Домом дворянского собрания. Также продолжилось заселение нагорной части Екатеринослава. В целом реализация основных градостроительных идей зодчего заняла около 100 лет».

Иван Егорович Старов скончался 5 апреля 1808 года в возрасте 64 лет и был похоронен на Лазаревском кладбище при Александро — Невской лавре. В Днепре его именем назван сквер, охватывающий все пространство вокруг Свято — Преображенского кафедрального собора. Но главный памятник — это исторический центр города, созданный в соответствии с генеральным планом Старова, вошедшим в историю отечественного градостроения.

Полина Дмитриева

https://vesti.dp.ua/istoriya-dnepra-ivan-starov-st...

Перевела на украинский язык 3.07.20 12.27

Історія Дніпра: Іван Старов став автором генерального плану забудови нашого міста

03.07.2020 місто, палац, Дніпро, Катеринослав, забудова, Іван Старов, новини Дніпра, план, Потьомкін

Місто чи село можуть бути маленькими, але їх історія — ніколи, тому що кожне місце має власну пам'ять і унікальну долю. Це свого роду духовний капітал, який у стародавньому Римі називали «генієм місця». Для Дніпра, краї його зримим втіленням став архітектор, один з основоположників російського класицизму, автор генерального плану забудови Катеринослава Іван Старов.

Перші кроки до слави

Іван Єгорович Старов народився 12 (23) лютого 1744 року в Москві в родині диякона. Батьки прагнули дати синові світську освіту, тому відразу після того, як йому виповнилося 11 років, перевели зі школи для дітей «духовного чину» в гімназії при Московському університеті. Вже через 2 роки юний гімназист, проявив неабиякі здібності до образотворчого мистецтва, був направлений на навчання у Санкт-Петербург, у щойно утворену Імператорську Академію мистецтв, де він опановував ази архітектури під керівництвом А. Ф. Кокоринова і Ж. Б. М. Валлен-Деламота. Старов був у числі перших випускників, які покинули стіни альма-матер з золотою медаллю, що дає право на закордонну поїздку для подальшого вдосконалення та вивчення європейської архітектури. З осені 1762 року він жив у Парижі, працював у майстерні відомого в Європі зодчого і автора видатних будівель Шарля де Вайі. Вивчав італійську архітектуру, цікавлячись, у першу чергу, пам'ятниками епохи Ренесансу античності. Повернення в Санкт-Петербург було відзначено роботою над першим самостійним проектом будівлі шляхетського кадетського корпусу. За цю роботу Іван Старов був удостоєний звання академіка Академії мистецтв і права викладання в ній. З практикою містобудування він впритул стикнувся в 1772 — 1774 роках, ставши головним архітектором «Комісії про кам'яну будову Петербурга і Москви». У наступні роки Старов проявив себе як архітектор-містобудівник з ансамблевим мисленням. Найвідомішим його творінням став Таврійський палац у Петербурзі, побудований за замовленням князя Григорія Потьомкіна в 1783 — 1788 роках. Це велична споруда є втіленням впізнаваного архітектурного стилю, створеного архітектором.

«Бути по цьому»

За словами кандидата історичних наук, завідувача відділом ДНІМ ім. Д. І. Яворницького Максима Кавуна, після будівництва Таврійського палацу Іван Старов фактично став «особистим архітектором» Потьомкіна. «У 80-х роках XVIII ст. він багато працював на Півдні, особливо в Херсоні та Миколаєві, але найцікавіша робота чекала його в Катеринославі, якому князь пророкував майбутнє «третьої столиці» Російської імперії. Місто, закладений у 1776 році на лівобережжі Дніпра, почав розвиватися на правому березі: зараз це сучасний історичний центр, — зазначає історик. — Перший генеральний план Катеринослава розробив французький архітектор Клод Геруа, але незабаром після затвердження в жовтні 1786 р. він був відхилений через прагнення до гігантоманії. Потьомкін терміново залучив до проектування Старова, який розробив два варіанти генплану. Перший в 1790 році затвердив сам князь, а другий, вдосконалений, через два роки, — імператриця Катерина II. На документі вона написала «Бути по цьому». Зодчий блискуче реалізував ідею Потьомкіна про будівництво імпозантної «столиці», що не поступається кращим європейським містам XVIII століття, запланувавши Катеринослав в стилі класицизму — виключно як мережа кварталів правильної геометричної форми. Крім того, місто повинен був стати «відкритим», оточеним мережею добре спланованих бульварів замість типових для середньовіччя потужних укріплень».

Центр — на горі

Міський центр повинен був розташовуватися на пагорбі в закруті Дніпра (сучасна нагірна частина). «Старов надав забудові п'ятикутну форму і оточив її широким бульваром. Тут він запланував головну площу з Преображенським собором — прообраз сучасної Преображенської (Жовтневої) площі. Три променя вулиць сходилися до іншої напівкруглої площі в північно-східній частині пагорба (сучасна площа Шевченка), яку завершував палац Потьомкіна (Палац студентів ДНУ), побудований за проектом Старова в 1787-1789 рр.

Зодчий запозичив принцип давньоримського містобудування, де більшість міст формувалися перетином двох головних вулиць, що називалися «кардо» і «декуманус». На генплані перетинаються Гульбище Середньої вулиці і Велика дорога — лінія майбутнього Катерининського проспекту (Карла Маркса, Яворницького), яка починалася на горі, йшла паралельно Дніпру і з'єднувала нагорний і прибережний райони. Вісь Великої дороги задала напрямок структурного розвитку міста вздовж Дніпра протягом всього ХІХ століття, — говорить Максим Кавун. — Потьомкін хотів віддати під основну забудову тільки нагірну частину. Але архітектор запропонував заселити і навколишні низинні райони, вперше внісши в план район придніпровській частині, де зараз знаходиться Мост-Сіті центр. Знаючи про труднощі з водопостачанням нагірній частині, він передбачив, що Катеринослав спочатку буде розвиватися саме в низинній частині, а не на горі. Так і сталося: до середини ХІХ століття місто забудовувався в районі нинішніх вулиць Володимира Мономаха (Московської), Ливарній, Липинського (Ширшова) і площі Героїв Майдану (Леніна)».

Без покровительства

Своїми успіхами Іван Старов був зобов'язаний не тільки таланту архітектора, але і заступництву Григорія Потьомкіна. Це підтверджує той факт, що після раптової смерті князя в 1791 році, головні ідеї архітектора з будівництва Катеринослава були заморожені. «За іронією долі, другий варіант генплану був затверджений імператрицею лише через п'ять місяців після втрати архітектором покровителя, — підкреслює історик. — Палац Потьомкіна і унікальний парк піддалися розграбуванню, і третину століття перебували в запустінні. Але на початку XIX століття влада почала поступово повертатися до унікального містобудівній спадщини Старова. У 1830-х роках палац був відновлений, переданий Катеринославському дворянству і до 1917 року називався Будинком дворянського зібрання. Також продовжилося заселення нагірної частини Катеринослава. В цілому реалізація основних містобудівних ідей зодчого зайняла близько 100 років».

Іван Єгорович Старов помер 5 квітня 1808 року у віці 64 років і був похований на Лазаревському цвинтарі при Олександро — Невській лаврі. В Дніпрі його ім'ям названо сквер, що охоплює весь простір навколо Свято — Преображенського кафедрального собору. Але головний пам'ятник — це історичний центр міста, створений у відповідності з генеральним планом Старова, який увійшов в історію вітчизняного містобудування.

Поліна Дмитрієва

https://vesti.dp.ua/istoriya-dnepra-ivan-starov-st...

Переклала на українську мову 3.07.20 12.27