ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2020.12.04 13:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...

Олександр Олехо
2020.12.04 11:38
Немає вічного ні в чому.
На вістрі часу – суща мить.
Заради неї ставлю кому.
Що не потоне, то згорить.

Хтось пише щиро і розлого.
А хтось кахикне: срамота…
На авансцені спіч німого.

Ігор Деркач
2020.12.04 10:19
То затихає, то лунає знову
собача пісня про легальну мову...
Не важко угадати – це язик
у вигляді священної корови,
яку доїти пролетарій звик.

І хто його, як Лєнін, не вивчає,
поет ВеВе(глашатай!) нагадає,

Сергій Губерначук
2020.12.04 08:30
О, добре як, що любиш ти!
О, добре як!
Коли обваляться світи –
це буде знак.
Це означатиме, що ти
і тільки ти –
була в основі самоти
в кінці мети.

Віктор Кучерук
2020.12.04 08:24
Десь отам за густими туманами
Застигають відразу льоди
І ялинки вогнями різдвяними
Тішать погляди людські завжди.
Там тяжіють дарами святковими
Не прилавки – родинні столи
І майбутнє не сіє страховини
Там нікому чомусь будь-коли.

Микола Соболь
2020.12.04 07:25
Все very good*, мій брате, охолонь!
Чи варто в бій іти за Україну?
Простіше, мабуть, здатися в полон
і бити чолобитну на колінах
й лизати ноги сівшому на трон…

Чи буде так? Вирішувати нам.
Чекаємо звитяги, чи поразки?

Тетяна Левицька
2020.12.03 23:48
Ми нарізно плекали світ до того,
як доля привела нас у альков,
де в раюванні сяйва золотого
іскрилася загравою любов!

Зоріла, пломеніла, огортала
теплом самотні душі на землі,
і місяцем - небесного кресала,

Володимир Бойко
2020.12.03 23:47
Перекреслює дорогу
Неподолана межа
Не помилує нікого
Активована іржа.

Ти смієшся без потреби
І сумуєш без причин
І у просторі під небом

Іван Потьомкін
2020.12.03 18:14
Не карай мене, Боже, в гніві й люті своїй.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C

Сергій Губерначук
2020.12.03 06:15
Єдине, що вірно зроблю –
Це запевню любов у любові.
Єдине, що вірно люблю –
почуттів повноводу повінь.

Сумнівайся – я маю кулак
розтрощити кінцівки страху,
маю сили ловить вовкулак

Ярослав Чорногуз
2020.12.03 01:57
А любов золотими нитками
Вишиває зірки в небесах...
Я б усипав троянд пелюстками
Чарівливий твій зоряний шлях.

Де б не йшла — усміхалися віти,
І леліяли б кожен твій крок
І черемха й бузок, гіацинти -

Володимир Бойко
2020.12.02 20:40
Три дні виблискував пухнасто
Неповнолітній перший сніг
І потай мріялось про щастя,
Що прихилилося до ніг.

Та сніг пустився за водою,
Як повернулося тепло.
І щастя вкрилося імлою,

Роксолана Вірлан
2020.12.02 20:27
І вже...і вже...і вже не має значення-
Куди летять осінні стежі страчені,
Куди пливуть вітрила пошматовані
В які моря - в які глибокі повені,

В якому часі вихлялому й сірому
Крило, мов лезо, розсікає віхолу.
І вже не має ніякого значення,

Тетяна Левицька
2020.12.02 19:19
В "Паркових озерах" причаїлась тиша.
Явори високі спокій стережуть.
Все заполонила голубе узвишшя,
Від землі до неба - хмарна каламуть.

Де-не-де на дерні поруділе листя,
Паморозі іній посріблив газон.
Лавочка холодна, сутінки імлисті,

Євген Федчук
2020.12.02 19:04
У часи, як руським родом знать іще гордилась
І під польського магната поки не рядилась.
І жила іще ідея про власну державу,
Щоб здобути собі честі, а для неї слави.
Між Москвою і Литвою метались, бувало,
Все підтримки у тій справі для себе шукали.
Т

Іван Потьомкін
2020.12.02 12:12
Або мені дайте хоч і бубон в руки,
Або не питайте, чом стою, мов крук той.
Он танцює місяць понад деревами,
А я тут нуджуся в балачках із вами.
Якщо ти музика,то не варт базікать,
Краще б уже грати і пісень співати.
І хоча б ви грали, не переставали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Чудесный год
Это было удивительное лето. Даже невероятное: мы несколько лет кряду наблюдали медленное, но неуклонное умирание большой реки, в которой с каждым годом становилось все меньше воды и больше ила, меньше рыбы и больше водорослей, и вдруг – это. Днепр превратился в полноводную чистую реку, какую воспевали Гоголь и Шевченко, чудную при тихой погоде и страшную в шторм, полную рыбы, о какой мы читали у Сабанеева. Не река – само время повернуло вспять и показало нам прежний Днепр.

Разумеется, мы были еще слишком малы, чтобы обследовать его весь – поэтому видели мы то чудо лишь на одном небольшом участке реки, а с учетом ее протяженности – на участке микроскопическом. Здесь Большой Потемкинский остров аккуратным мыском, похожим на симпатичный вздернутый носик, делит реку на два рукава, Старый Днепр и собственно Днепр. От мыска далеко в оба рукава вдается песчаная отмель, которая метрах в 50 от берега обрывается в бездну, где вода в год чуда неслась с неожиданной скоростью и силой. Я узнал об этом, когда решил нырнуть с надувной лодки в маске и ластах. Вода мигом сорвала и погубила все мое снаряжение, только плавки уцелели, а меня утащила в какой-то безмолвный мрак, где принялась швырять и кружить, толкая в бока и грудь так, словно это была не вода, а руки профессионала в боксерских перчатках, которые каждым ударом вышибали немного воздуха из легких. Но то был год чуда – и я уцелел, спасся.

На этот мысок мы выезжали и прежде: здесь в густых зарослях водорослей, которые местные называют японским словом «кушири», – здесь можно было найти так называемые «полянки», окна чистой воды глубиной 2-3 метра, сквозь которую виднелось чистое песчаное дно. В толще воды проносились рыбки, покачивались крохотные, размером в двухкопеечную монетку речные медузы, а на дне виднелись не дикие «кушири», а благородные аквариумические растения, какие мы обычно покупали на Центральном рынке Херсона для своих вечно протекающих аквариумов. Валиснерия спиральная там росла совершенно определенно, а некоторые растеньица напоминали даже лимонник, недоступный нам по причине дороговизны. Течения на «полянках» почти не было из-за мощной стены «куширя», которая их и образовала; в известном смысле, это были маленькие Саргассовы моря, только наоборот: не водоросль в воде, а вода в водоросли создавала их. В практическом же смысле эти «полянки» были огромными природными аквариумами и прудовыми хозяйствами: опустив лицо в маске под воду или даже нырнув с лодки, можно было наблюдать за жизнью «прудового коллектива», а понаблюдав, взобраться обратно в лодку, закинуть удочку и наловить некрупной рыбешку на одну, а иногда и на две сковороды. Сковорода, между прочим, у нас была антикварной, фамильной и абсолютно рыбацкой: ее с немногими артефактами детства вывезли из милой сердцу Александровки, когда продали там дом. Эта чугунная сковородка служила еще моей прабабке, и все прадеда, деда, отца и мои лиманские уловы прошли через нее. Она тоже была чудом: не пригорала без антипригарного покрытия, пекла потрясающе вкусные коржи на кисляке, а рыба, зажаренная на ней, была самой вкусной на свете.

Но в год чуда река сделалась вдвое полноводнее, быстрее и сильнее; она поприжала «кушири», и теперь «полянки» превратились в поля, на них тоже появилось течение, хотя и не такое мощное, как в поглотившей меня ненадолго бездне. Все это, плюс какие-то неизвестные мне обстоятельства плюс чудо – и на полях появились стада. Да-да, именно стада! – крутобокие, широкоспинные, одна в одну и размером каждая в ту самую сковороду, с рубиновыми плавниками, зеленой спинкой, золотой чешуей, оранжевым глазом с красным пятном на радужке и носом таким же вздернутым, как и мысок, у которого эти рыбы гуляли в том чудесном году теми полями. Это была красноперка – одна из красивейших рыб наших Днепра, да к тому же крупная, упитанная, смелая; такая раньше нам в реке не попадалась никогда, зато мы вдоволь читали о ней у Сабанеева. В том году она пришла, словно из ниоткуда, и поразила нас как объект наблюдений и как промысловый объект: эта прекрасная рыба брала наживку крепко и надежно, заставляла рыбака вдоволь повозиться с вываживанием, а оказавшись в лодке, сражалась до последнего. Посаженная в садок, рыба оставалась живой до самого возвращения домой, где нас уже ждала бабушка с той самой сковородой...

Это воспоминание – такое же, как та красноперка: живое и сильное. Каждая его деталь ощущается мной так, как если бы это происходило здесь и сейчас, и переживается так же. Я не помню – я испытываю изумление и восторг, радость и страх, любопытство и восхищение. Говорю же, то было чудо. И, как настоящее чудо, оно не повторилось – ни в следующем году, ни когда-либо после, и медленное, но неуклонное умирание большой реки продолжилось. Я, конечно, надеюсь, что какое-то чудо произойдет и с тем, от кого зависит судьба этой или еще какой-то реки, но…

А я в который раз вспомнил и пережил то чудесное лето этой осенью, на суше и далеко-далеко от мыска, формой похожего на вздернутый носик. Все мои знакомые вязы в этом году отрастили листву просто невероятных размеров; обычно лист вяза бывает до 10 см длиной, а в этом году под деревьями лежит палая листва раза в два крупнее обычного. Лист вяза, если его погладить «против шерсти», от вершинки к черенку, чуть-чуть шершав, а в этом году – очень шершав, шершав так, словно покрыт крепкой мелкой чешуей, как ящерица или рыба. Эти шершавые желтые листья так плотны, так еще полны жизни, что они не лежат на земле плоско, как прочие, а горбятся и вздымают над ней свои спины, точь в точь как сильная рыба, оказавшись на берегу. И потому кажется мне, что это не опаль, а наш улов красноперки того чудесного года.

30/10/2020





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-10-31 06:34:43
Переглядів сторінки твору 11
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.287 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.924 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.10.31 06:35
Автор у цю хвилину відсутній