ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2021.01.26 21:24
В осені-жінки у погляді сум.
Тільки замало наснаги.
Зносити більше не хоче тортур.
Має до себе повагу.

Дощ накликає: вже скоро сніги
напоготові з вітрами!
Осені треба красиво зійти!

Микола Дудар
2021.01.26 20:05
Сегодня снова вы кумир.
На утро вы, увы, изгой...
Ах, как прекрасен этот мир
Когда всё это не с тобой.

Служил служивый меломаном…
Подчас и врал, бузил, бухал,
Но как-то встретив Губермана -

Віталій Білець
2021.01.26 19:09
А я люблю цю таємничу тишу,
Ту чарівну, магічну вечорінь,
Коли тече крізь мене безгомінь …
Я їй себе для роздумів залишу,
Порину зором в зоряну глибінь.

Нехай пливуть іскристі Зодіаки
Річками світла у мої роки

Тетяна Левицька
2021.01.26 15:10
Гаргульї* крилаті, тремтіння долонь,
тернові сновиддя колючі.
А ніч підливає оливу в вогонь,
палає, пече іще дужче.
Давно б все зітліло, забулось, а ні!
Дуби наді мною кремезні,
гудуть півстоліття, і сниться мені -
стою за блаженством у черзі.

Ірина Божко
2021.01.26 13:31
ханайоме
біла квітко сходу
спи

прокинешся
заплачеш немовлям
почують знайдуть схоплять
спи

Дума Козак
2021.01.26 10:37
Вона любила готувати
постійно, навіть уві сні,
як у дитинстві вчила мати!
Лиш у фейсбуці, на стіні…

Олександр Сушко
2021.01.26 10:36
Матуся рідна гарно вишивала,
Радів і я, і сам отець пан-Біг.
А в пам'яті, неначе фотоспалах,
Зринає візерунок-оберіг.

Де хрестики схилися в печалі -
Видніються дубові вже хрести.
І голкою холодною, зі сталі,

Сергій Губерначук
2021.01.26 05:59
Поверни мені її в цілості,
у придатності, у принадності,
з кредом первісної привітності,
з медом першої безпорадності.

Дай мені її ту, неклопітну,
дивом здибану і розчулену,
дай мені, хто любив, мов зоп’яну,

Микола Дудар
2021.01.25 23:06
А хай там що, чи дощ чи сніг,
Чи чорне, біле… Чи рожеве ,
Чи випадковість, чи то збіг,
Ви не дізнаєтесь, — forever.

Допустим так, допустим - ні?
Кінці з кінцями - варіянти!
Ви де? Ви тут? Ви увісні…

Іван Потьомкін
2021.01.25 21:59
Бабине літо оповиває стрічних в січні
А поруч трясогузка (по-тутешньому нахліелі)
Хвостиком навсібіч провіщає прогноз невеселий.
Голуби немовби не помічають горлиць.
На дятлів схожі, удоди пасуться на траві,
Здавалося б, воронам галки мали б підкоря

Сергій Гупало
2021.01.25 21:03
Я сьогодні простий і сонячний,
А думки – нетривкі, вербальні.
Що ж то буде зі мною поночі?
Жде безсоннячко у вітальні!

Самотина до мене тулиться,
І котельня від комина-вежі
Перекинула через вулицю

Ніна Виноградська
2021.01.25 20:29
Ще пролісок не скоро в очі гляне,
Іще снігами повниться земля.
А нині свято юної Тетяни,
Студентства свято, що прийшло здаля.

Сніжинка тане на моїй долоні,
В чужих краях затримались вітри.
Тетянин день - це день моєї доні,

Ніна Виноградська
2021.01.25 20:06
Чи це початок, чи кінець кінця —
Бо цар наш — голий і ніщо не вдієш?!
Нема й рубця на ньому, крім вінця,
А з нами гола правда і надія.

Пусті слова, обіцянки і твердь
Удавана, насправді — твань болотна.
І забирає українців смерть,

Ніна Виноградська
2021.01.25 20:01
Я не меншина у своїй державі,
Я - гілка роду з глибини століть,
При пісні, мові, танцю і при славі,
Що у ментальність вживлена стоїть.

Я із того великого народу,
Що із усього працю обирав,
Боровся, бився за свою свободу,

Олександр Сушко
2021.01.25 19:25
Гей, слов'янине, голий та босий,-
Ти у храмі стовбичиш дарма.
Там єгови, мойсеї, христоси -
Українців між ними нема.

Пекло й вила чортячі для гоїв,
Та смола прегаряча - не ром.
Ох, земляче, ну що ж ти накоїв,

Тетяна Левицька
2021.01.25 17:18
Так, не легко нам живеться,
та не голодаєм!
Є картопля з оселедцем,
хліб, сіль з короваєм,
борщ і гарбузове зерня,
квашені томати.
Хоч і пенсії мізерні
і малі зарплати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Дмитренко (1987) / Проза

 Зайчик хвалько та маленький чарівник
У старому лісі, жила собі зайчиха і було в неї вісім зайченят.

Перший був найсміливіший,
Другий зайчик найгарніший,
Третій був трішки ледащій,
А четвертий був найважчий,
П’ятий зайчик розум мав,
Шостий, пісеньки співав,
Зайчик номер сім — спалько,
Ну а восьмий був — хвалько.

От якось вибігли зайченята на галявину пограти, аж поки один із них не заблукав. А заблукав саме зайчик хвалько. Бігає він від травинки до травинки, від пеньочка до пеньочка, щось собі винюхує. Аж раптом, в кущах хтось як зарегоче, що хвалько від страху як під пригнув, та як дав дряпака звідтіля. Тікав він через кущі й високу траву, та так швидко, що навіть й не помітив як в однім чагарнику, зачепив маленького чарівника, який заплутався й думав, що ні коли не вибереться. Добіг до якоїсь ямки, та й сховався в ній. А маленький чарівник стоїть та й думає, куди ж подівся його рятівник, потрібно йому якось віддячити.

Зайчик ще посидів у схованці з хвилину, та й вискочив з ямки щоб домівку відшукати. Та раптом, із-за дерев вибігає сірий вовк й починає бігти за зайчиком.

- Ось де ти! — мовив чарівник — Так тебе ж потрібно рятувати!

Вовк майже наздогнав бідолаху і мабуть, таки б з’їв, якби не чари його боржника. Плеснув маленький чарівник двічі в долоні й зайчик побіг, та так швидко, що вовк навіть наздогнати його не зміг. Впав сіроманець на живота, вивалив язика з пащі та й лежить. А зайчик прибіг на галявину, де гралася його родина, та й вихваляється:

- Хто із нас, браття, найшвидший?
Швидшого, мабуть, нема!
Я із нашим сірим вовком,
Щойно грався у квача.
Не втікав! Я просто біг,
Вовк мене наздоганяв,
Він лиш п’яти мої бачив,
Заморився, та й упав!

Вислухали його браття, та мабуть, ніхто не повірив, бо всі знали, що він хвалько.

Настав другий день. І знову зайчики на галявині. І знову зайчик хвалько заблукав. Стрибає з місця на місце та каже сам собі:

- Ну заблукав! Ну що з того? Якщо я вчора від вовка втік, то мені нічого боятися!

Аж раптом, за деревом, щось як заричить та завищить, що хвалько навіть не задумуючись як дасть драпака. Біжить, оглядається, а за ним ведмідь. Та такий величезний, такий страшний, що зайчик навіть уявити не міг такого ведмедя. І загнав він зайчика в глухий кут. Дивиться хвалько по сторонах, нікуди тікати. А неподалік, маленький чарівник проходив та й побачив, що зайчик знову вскочив у халепу. Плеснув двічі в долоні, і хвалько як підстрибнув, та як вдарив лапами ведмедя, що той аж впав. Не довго думаючи хвалько побіг до своєї галявини, поки той не піднявся. Прибіг до братів, та й каже:

- Ну що мої любі браття?
Що ви скажете тепер?
Може я у тілі зайця,
Та в душі немов орел!
В лісі я зустрів ведмедя,
Той хотів мене впіймати.
Я йому — не наривайся!
Йди до дому краще спати!

Знову за своє, подумали браття, знову цей хвалько говорить казна-що. Та й пішли всі до своєї нори.

Настала ніч і уся родина лягла спати, а хвальку ніяк не спиться, от і вирішив він вилізти з нори, на місяць подивиться, адже ніколи його ще не бачив. До того ж, чого в темряві боятись, коли є швидкість і сила. Та не встиг зайчик відійти від нори, як одразу ж заплутався в чагарниках. Йому здалося що на нього напало багато невідомих йому тварин. Хтось сіпав за вуха, хтось за хвіст. Злякався хвалько, та й закричав:

- Мамо. Браття. Рятуйте. Боляче. Боюся. Допоможіть.

На допомогу вибігла уся родина. Розплутали хвалька та й повернулися до нори. Хвалько плакав як ніколи, а браття сміялися з нього:

- Ну що брате, що з тобою?
Вранці ж ніби був героєм!
Де ж поділась твоя сила?
Може зникла, загубилась?
Як це так, такий сміливець,
Плакав ніби немовля!
Пам'ятаємо, ти ще вчора,
Все кричав "та я, та я"!
Ну а зараз, чому плачеш,
Чом не можеш дати раду?
Як навчився вихвалятись,
То навчись приймати правду!

Згодом, усі заснули, а хвалько цілу ніч не спав. Він не міг збагнути, чому вовка та ведмедя здолав, а чагарник злякався.

Настав ранок. Усі зайчики гралися на галявині, а хвалько із сумним обличчям пішов собі у невідомому напрямку. Коли на зустріч йому маленький чарівник. От і питає він у нього:

- Чому зажурився?

І той розповів йому що трапилось.

- Ех ти, хвалько хвалькович. Ти коли від вовка втікав, то врятував мене. Я також застряг в чагарнику. От за мій порятунок, вирішив віддячити тобі. То швидкість подарував, то силу. Ну а в ночі, ти був самим собою. Мене ж поряд не було. Ну нічого страшного в цім немає. Головне що ти живий. Тож, нехай це для тебе буде уроком. Головне щоб ти зрозумів про що йде мова. А щоб браття з тебе не сміялися, я тобі подарую силу і швидкість. От тільки використовуй її з розумом.

Повернувся хвалько до галявини, а браття йому:

- Ну що, брате, будиш вихвалятись?

А він їм у відповідь:

- Та звісно ж буду. Ви у мене найкращі браття. Найсильніші та найшвидші. Навіть не знаю, щоб я без вас робив.

2018





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-11-30 20:28:38
Переглядів сторінки твору 30
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.318 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2021.01.19 18:25
Автор у цю хвилину відсутній