ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.01.16 23:02
Віктор сидів за журнальним столиком перед телевізором і дивився випуск новин. Несподівано пролунав дзвінок. Все ж таки приишла, куди вона дінеться від мене, - з єхидною посмішкою подумав підполковник і пішов відчиняти двері коханці. Відчинивши, побачив пе

Олександр Сушко
2021.01.16 21:54
Свого часу, працюючи помічником-консультантом у народного депутата України, звернув увагу на те, що у сесійній залі, одна дуже відома прогресивна соціалістка несподівано почала плюватися на колег, коли вони не згодилися внести її поправку до законопроекту

Іван Потьомкін
2021.01.16 21:19
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Ігор Деркач
2021.01.16 18:12
Іду з рибалки. Вудка на плечі,
а у руці авоська з пічкурами,
а ти уся... неначе у парчі,
а я в пилюці босими ногами.

На тебе поглядали парубки,
а ми лише дивились очі в очі.
Які в селі були колись дівки!

Сергій Гупало
2021.01.16 14:12
Втікачів я догнав і сказав їм,
Що морози женуться за ними.
Втікачі зупинились, навзаєм
Попередили: люблять екстрими.

Втікачі, утікачки -- бідові,
Їм хотілося жити по-царськи.
Та із ними інтимні розмови

Вікторія Лимарівна
2021.01.16 13:38
До розваги ще й мороку
запровадила зима!
Поглядає пильним оком:
може снігу десь нема???

Мчаться дітлахи на гірку!
Небайдужі до санчат.
Вгору-вниз! Без відпочинку!

Олена Музичук
2021.01.16 12:58
Мій сину, темно надворі.
Не час у ліс одному.
Не допоможеш ти сестрі,
О, синку, будьмо вдома!

Там люта холоднеча скрізь,
І вітер виє сильно;
Тому у цей дрімучий ліс

Сергій Губерначук
2021.01.16 11:53
Не відмов мені.
Не зумов мене.
Щось мине в огні.
Хтось огнем майне.

Серце прокляне
кожну дію злу,
кожну частку "не-",

Дума Козак
2021.01.16 01:13
А опівночі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
утриматись уже не мавши сили...
А кісточки плювали як лушпиння?

Поміж черешень ви гуляли садом,
п’яніючи щораз від того дійства?
У червні любувались зорепадом

Вікторія Лимарівна
2021.01.15 15:47
У відчаї! Десь зникла доля.
Перегортаю сторінки.
У темряві життєве поле:
стерня, каміння, колючки.

Років лиш невблаганний відлік
журбу у спогади несе.
Та серця доленосний виклик:

Сергій Губерначук
2021.01.15 13:10
Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Поволі отак заповзаю в провидці.
Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.

14 серпня 2001 р., Богдани

Тетяна Левицька
2021.01.15 12:06
Цієї неділі Віра знову йшла до свого Андрія. Віктор не влаштовував їй сцен, лише запитав о котрій годині вона повернеться, і дружина спокійно пішла з дому. Через деякий час залунав дзвінок, і хазяїн квартири відчинив двері високій білявці з пухлими накве

Іван Потьомкін
2021.01.15 11:22
«Йоселе, а чи дививсь сьогодні ти на небо?»-
Питає раббі Нахман учня.
«Ні, ребе. Ніколи. Якось іншим разом...»
« Послухай, голубе, але ж оцю мелодію небес,
Відлиту в кольори та їх відтінки,
Ти завтра, певен, не побачиш.
Усе ж минає на цім світі...

Микола Соболь
2021.01.15 08:04
Чужий біль до сорочки не липне.
На водиці умити лице…
Випадково зустрілись у липні,
тліло сонце в диму - каганцем.

Ти сидів, ниць потупивши очі,
а мене розривав лютий щем.
Полонений із Псковщини хлопче,

Ярослав Чорногуз
2021.01.15 01:27
Надворі сніг, надворі сніг,
Іде зима, як чарівниця.
Іскринки падають до ніг,
В усіх людей світліють лиця.

І колихання срібних віт,
І теплі усміхи святкові...
Біліє світ, радіє світ,

Володимир Бойко
2021.01.14 23:59
Корумпованих чиновників усунути можна. Але де взяти некорумповних? Національність подекуди визначається чисто шкурним інтересом. Диявол ховається в деталях. Тож не варто зайве деталізувати, аби не накликати. Однозначні тлумачення приховують н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Дмитренко (1987) / Проза

 Казка Темного королівста
За лісом річка, за річкою поле. За полем гора, за горою ліс. Та такий старий, такий густющий, що навіть сонячний промінь не в змозі пробитись крізь віти дерев. А от якщо в тім лісі, увесь час йти вперед, а біля сторічного дуба звернути ліворуч, то можна потрапити на галявину, посеред якої стоїть засохлий пень. А на тім пню сидить чоловічок, на ім'я Гарсіян, пів метра заввишки, пів свині завширшки. Старичок — круглячок з сивою бородою, довгими вусами та лисою головою. Сидить собі тихенько, перебираючи лісові ягоди. Ті, що вже достигли, з'їдає, насолоджуючись кожною ягідкою. А ті, що не дозріли, кладе до кишені, щоби потім знову причепити їх до куща. Їсть собі поволі, мугикаючи веселу пісеньку, коли чує, хтось швидко в його сторону наближається. Зіскочив він з пня, та й перетворився на невеликий кущ брусниці. А до тієї поляни підбігла дівчина, побачила вона пень, присіла на нього, та й почала плакати, сподіваючись, що її ніхто не почує. Солоні сльози стікали по щоках незнайомки й одна за одною падали на листочки кущика. Шкода стало маленькому чарівнику дівчину. Прийняв він свій звичний вигляд, та й каже:

- Чому ти плачеш? Що трапилося? Тебе хтось образив? Ти заблукала? Як тебе звати?

Дівчинка була здивована від побаченого та почутого, і на безліч запитань, дала відповідь лише на одне.

- Лакріма!

- Гарне ім'я. І ти така гарна. І я також гарний. І настрій в мене гарний. А в тебе настрій сумний. — мовив чоловічок, пережовуючи останні ягоди.

- Мої батьки, хочуть заміж мене віддати — сказала дівчинка, ще більше розплакавшись.

- Весілля то добре. Весілля то їжа. Багато смачної їжі. Я люблю поїсти. Особливо щось солодке. — зрадівши вигукнув чарівник.

- Моя мама — королева Пекельних земель, а тато — кровожерливий король. Заради зміцнення королівства, вони хочуть віддати мене заміж. А мені ж лише 14 років. Та їх це не хвилює. Вони підготували для мене декількох кандидатів і завтра я повинна обрати одного із них. А якщо нікого не оберу, то вийду заміж за того, хто їм найбільше сподобається. А я не хочу... не хочу заміж!

Від істерики дівчинки, Гарсіян, ледве сам не заплакав. Його маленькі оченята налилися слізьми, а щічки надулися як у хом'яка.

- Я тобі допоможу. В мене є ідея. Вона тобі сподобається. Бо мені вона подобається. Моя ідея гарна. — пробуркотів він.

І що може зробити такий маленький чоловічок, який ще так дивно розмовляє, подумала Лакріма.

- І як же ти мені допоможеш? — запитала вона — Ти ж такий маленький.

- Маленький, не маленький. Яка різниця? Дивись, що я вмію. Ти ж так не вмієш. Так ніхто не вміє.

Дістав він з кишені не достиглі ягоди, підкинув їх у повітря і вони повернулися туди, звідки ж й самі зірвалися. Задоволений чарівник подивився на юну принцесу та й продовжив.

- Ось тобі ягідка. Чарівна ягідка. Як з'їси її, то ніхто не відчує. Ніхто і ніщо не відчує твоє серцебиття.

Дівчинка взяла ягідку, але нічого не могла збагнути.

- Не хвилюйся. Повертайся до дому. А принцам скажеш. Що серце сховала у лісі. Хто знайде, той і наречений.

Немала вона вибору. Посиділа ще трішки, подумала, підійнялась з пня, ковтнула ягідку та й пішла. А чарівничок, вскочив на пень, приліг на бочок, і як захропів, що аж земля задрижала. А наступного дня, з самого ранку, в замку маленької принцеси, веселиться народ. З усіх королівств Темного світу, поз'їжджалися вельмишановні демони та демониці, упирі та упириці, відьми та відьмаки, мертвеці та мертвяки. В загалом уся нечисть зібралася, щоб поглянути на Лакріму та майбутнього нареченого.

Трубить труба, гудить труба і барабани на ура. Увесь люд та нелюд, зібрався у величезній залі та й чекає на принцесу.

Перед гостями, майбутня наречена, з'явилася у червоній сукні з розпущеним чорним волоссям і заплаканими очима. Її хвилювання було помітно неозброєним оком, та взявши себе в руки, Лакріма сказала:

- Вчора, гулявши у лісі, я сховала своє серце. Тому, той, хто його знайде, стане моїм чоловіком.

Здивувало це гостей. Прислухалися вони, а й справді, зовсім не чутно серцебиття. І линув рев та крик, галас та гуркотіння. Обурений люд та незадоволені батьки. Але аж ніяк не кандидати. Звісно ж, це було їм на руку. Чи розраховувати на вибір дівчиська, чи самому здобути серце. Тож, вони підтримали Лакріму, та й не гаючи часу, подалися до лісу у пошуку юного серця.

Хтось пішов ліворуч, хтось праворуч. Комусь подобалося йти увесь час вперед, а комусь, довилося ходити по колу. Йшли вони, блукали, аж поки не заблукали. Коли, раптом, один із них, не знайшов галявину, на якій сидів Гарсіян. Втомлений та голодний принц, упирського престолу, спочатку хотів підживитися круглобоким чоловічком, але потім вирішив запитати у нього про дівчину.

- Гей, свиноподібний! — неввічливо мовив він — Чи не бачив ти вчора тут маленьку дівчинку?

Роздивився його старичок, з ніг до голови, а потім мовив:

- Дівчину бачив. Гарну дівчину. Гарну як я. Але гарніших за мене не буває. Тож, ні, дівчину не бачив.

- Ти що таке говориш! — розлютившись, мовив принц. — Краще признавайся, бачив ти її, чи ні. А то я всю кров твою вип'ю.

- Якби я тут побачив дівчину. То був би не один. А так, як я один. То ні, я її не бачив. Лише чиєсь серце бачив.

- Серце? — занепокоївся упир. — Де воно? Куди поділося?

- Куди поділося? А звідки ж мені знати! Був тут, перед тобою, один. Він, мабуть, і узяв його. Так, точно він забрав.

Розлючений принц ринув слідом невідомо за ким, щоби серце відібрати в того, хто його випередив. Гарсіян посміхнувся, погладивши живота, вскочив на пеньок, та й знову смакує ягідками. Коли, підбігає до нього інший принц, спадкоємець людожерського престолу, та й питає:

- Куди це так швидко упир побіг?

А той йому у відповідь:

- Куди, куди? Звідки ж знати мені! Схопив якесь серце, та й побіг. А куди, не знаю. Але дуже швидко побіг.

Розлютився людожер, та й кинувся упиря наздоганяти. Старичок знову посміхнувся, пробуркотівши:

- От вам і кінець настав. А чого ви хотіли? Серця маленької дівчинки! Дзиць вам, а не серце. Хех!

Так воно і сталося. Не минуло і години, як принци, думаючи, що серце в когось із них, повбивали один одного.

Сидить Гарсіян у своїм улюбленому лісі, на улюбленій поляні, на улюбленому пеньку та й улюбленими ягідками смакує. Коли підлітає до нього маленька пташка.

- Ну що пташка? Гарна пташка. Час тобі пощебетати. Пісеньку заспівати. Нечисть налякати.

Скотився старичок з пенька, та й шепоче їй:

- Наспівай усім. Серце дівчинки, то смерть. Кожен, хто його шукатиме, загине. Тож, нехай собі думають. Нехай бояться.

І полетіла пташка до королівства. І на щебетала на вушко жителям про смерть принців і про прокляття. І посіявся страх. І ніхто більш не схотів ходити до старого лісу, шукати серце маленької дівчинки.

Минув місяць, а можливо й два, як у юної принцеси знову з'явилися неприємності. Молодий принц, невеличкого королівства тролів, вдався до хитрощів. Він звернувся за допомогою до старої, могутньої відьми. Попросив її зліпити серце, яке він назве серцем Лакріми. Відьма погодилась. Взяла вона жменю мертвої землі, добавила в неї три краплини своєї крові, жмут волосся покійної прабабусі та й зліпила маленьке серце. Та звісно ж все це не задарма. В замін вона попросила випити усю воду на планеті. Річ у тім, що землі Темного королівства спалені та висохлі, а от землі Сонячного королівства розквітають. Таким чином, стара відьма хотіла нашкодити усім жителям планети. Не став троль чекати. Одразу ж подався до джерела, та й почав пити воду. Пив день, пив два, аж поки все не випив. І став він вище за гору, ширше за море. І силу в собі відчув, нездоланну. Взяв в руки маленьке серце, та й пішов до королівства, обманом наречену собі здобувати.

В цей час, маленький чаклун, відчув, що щось не так з матінкою природою. Скотився він з пенька, та й покотився клубочком до того ж королівства. А там вже троль всіх лякає. Трощить і ламає. Калічить та вбиває. І ніхто ж не осмілиться зупинити його. Ніхто не кине виклик могутньому велетню. Ось вже і Лакріма в його долоні сидить, плаче, слізьми заливається. Благає батьків про порятунок. Але вони й чути не хочуть, адже троль приніс її серце, тож, вона, має стати його дружиною. А про серце ж правду сказати не можна, адже тоді всі здогадаються про її обман. Можливо, батькам, не вигідний був шлюб з королівством тролей, та ніхто не осмілився заперечити.

Раптом, на шляху троля опинився Гарсіян, який наказав відпустити дівчинку і забиратися геть. Велетень, звісно ж розсміявся. Куди такому карлику до такого могутнього як він. От і мовив він йому:

- Дівчина моя наречена. В мене її серце. А ти, якщо не заберешся з мого шляху... то я тебе розтопчу.

- Розтопчеш, мене? Налякав! Дуже налякав! Серце дівчинки в її грудях. А в тебе лише шмат землі. Ой лихо тобі буде. — сміючись мовив чарівник.

Гарсіян підправив ременя на своїх штанях, та як вдихнув повітря в повні груди, що став великим як троль, а той ще більшим. Дістав він зі своєї кишені соснову голку, яка також виросла в рази й проткнув живіт тролю. З його тіла почала витікати вода, яка лилася на землю. Чаклун видихнув повітря і розігнав її по всій планеті, не забувши залишити річки та озера на давно висохлій землі Темного королівства.

От і настає кінець цієї казки. Не можу сказати, що далі в наших героїв все буде добре, але скажу, що Лакріма знайшла собі справжнього друга, який допоможе їй у будь-якій ситуації.

2019





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-12-02 09:35:41
Переглядів сторінки твору 36
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.318 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2021.01.07 09:38
Автор у цю хвилину відсутній