ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Костянтин Ватульов
2026.06.01 19:27
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.

Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами

хома дідим
2026.06.01 17:35
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури

Ольга Олеандра
2026.06.01 15:25
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?

Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить

Федір Паламар
2026.06.01 14:41
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло! Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй

Тетяна Левицька
2026.06.01 13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.

Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі

Сергій Губерначук
2026.06.01 13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?

18 жовтня 1999 р., Київ

Ігор Шоха
2026.06.01 13:01
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.

ІІ

Борис Костиря
2026.06.01 12:10
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.

Мороз величною ходою

Юрко Бужанин
2026.06.01 11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар

Землянине ми прийшли забрати твій розум

Вячеслав Руденко
2026.06.01 11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,

чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,

Світлана Пирогова
2026.06.01 09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.

Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води

Віктор Кучерук
2026.06.01 06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...

Володимир Бойко
2026.06.01 00:29
Бліда міль за токсичністю переважає навіть бліду поганку. Хворому на всю голову і всієї землі буде замало. «Братья» лізуть без упину – як не з любов’ю, то з ракетами. В українській політичній історії відцентрові сили переважали доцентрові. Кол

Артур Курдіновський
2026.05.31 19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.

Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо

С М
2026.05.31 15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим

Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс

Євген Федчук
2026.05.31 15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.

Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Божествена квітка
А любов золотими нитками
Вишиває зірки в небесах...
Я б усипав троянд пелюстками
Чарівливий твій зоряний шлях.

Де б не йшла — усміхалися віти,
І леліяли б кожен твій крок
І черемха й бузок, гіацинти -
Супроводжували до зірок.

І у зорянім замку росли б там
Хризантеми, нарциси і плющ
Стіни всі обвивав, як намисто -
Подарунок смарагдових пущ.

Ти б сиділа на зорянім троні
Як Богиня — володарка мрій.
І Пегаси — окрилені коні -
Диво-віршів розсипали б рій.

Слів прекрасних і образів грона,
Наче квіти-перлини в гаю,
Увінчали б собою корону,
Що лягла на голівку твою.

І буяла б, як сонце весною,
Засвітилась на всі небеса,
Наче відсвіт душі золотої
Ця божествена квітка — краса!

2 грудня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-12-03 01:57:59
Переглядів сторінки твору 1772
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.282 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.282 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-12-03 12:08:31 ]
Мене звинувачують у тому, що я ставлю високі оцінки поетам! Ось, скажіть, будь ласка, як можна не поставити за цей вірш 7 балів? Такий вірш ввійде в історію поетичного слова, бо у ньому краса довершена! Дякую, дорогий Ярославе, за поезію моєї душі!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-12-03 22:05:29 ]
Дякую, дорога Таню, за постійні підтримку і вболівання за мене! Мені себе самого хвалити не з руки. Я дотримуюсь української приказки: не хвали себе, хай люди тебе похвалять. Єдине, що можу навести кілька відгуків про цей вірш із Фейсбуку:

Михайло Роль, головний редактор сайту "Воля народу: Напевно, Ярослав Чорногуз є найвидатнішим ліриком сучасності! Мої слова щирі! Не раз казав, що створювати стільки справжніх шедеврів не кожному дано!

Анна Погасій, любитель поезії: Все для душі !!!
Почуття ,любов, ,підбірливі
слова поета ---- надзвичайна лірика!!! Вражаюче!!!
Дякую Ярославе!

Галина Дроздик, учитель: Ну, як же неймовірно красиво Ви, Ярославе, написали!!! Читала вірші, а уява намалювала всю цю красу!!! Браво!!!

Надія Шумило, літературознавець: Дуже приємно читати цей шедевр ,бо він торкається і мене своїми ніжними словами ,чудовою римою ,сам текст читається із насолодою і я на мить опинилась в казці ,бо це вірш про нас жінок дякую автору!!!

Отакі відгуки. А ви вирішуйте, шановні колеги, що так, а що ні!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-12-03 19:46:20 ]
"Слів прекрасних і образів грона" попри всі Ваші наміри не в змозі віднайти місце для Любові, любий пане Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-12-03 22:08:05 ]
І для Вас, дорогий пане Іване наведу один відгук із Фейсбуку:

Анатолій Подолян, журналіст, Вінниччина: "Образів грона" до глибини душі вражають. А ще відчувається щирість почуттів. На щастя, вражаєте, пане Ярославе! Так тримати по курсу ВЕРШИНА...