ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.01.16 23:02
Віктор сидів за журнальним столиком перед телевізором і дивився випуск новин. Несподівано пролунав дзвінок. Все ж таки приишла, куди вона дінеться від мене, - з єхидною посмішкою подумав підполковник і пішов відчиняти двері коханці. Відчинивши, побачив пе

Олександр Сушко
2021.01.16 21:54
Свого часу, працюючи помічником-консультантом у народного депутата України, звернув увагу на те, що у сесійній залі, одна дуже відома прогресивна соціалістка несподівано почала плюватися на колег, коли вони не згодилися внести її поправку до законопроекту

Іван Потьомкін
2021.01.16 21:19
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Ігор Деркач
2021.01.16 18:12
Іду з рибалки. Вудка на плечі,
а у руці авоська з пічкурами,
а ти уся... неначе у парчі,
а я в пилюці босими ногами.

На тебе поглядали парубки,
а ми лише дивились очі в очі.
Які в селі були колись дівки!

Сергій Гупало
2021.01.16 14:12
Втікачів я догнав і сказав їм,
Що морози женуться за ними.
Втікачі зупинились, навзаєм
Попередили: люблять екстрими.

Втікачі, утікачки -- бідові,
Їм хотілося жити по-царськи.
Та із ними інтимні розмови

Вікторія Лимарівна
2021.01.16 13:38
До розваги ще й мороку
запровадила зима!
Поглядає пильним оком:
може снігу десь нема???

Мчаться дітлахи на гірку!
Небайдужі до санчат.
Вгору-вниз! Без відпочинку!

Олена Музичук
2021.01.16 12:58
Мій сину, темно надворі.
Не час у ліс одному.
Не допоможеш ти сестрі,
О, синку, будьмо вдома!

Там люта холоднеча скрізь,
І вітер виє сильно;
Тому у цей дрімучий ліс

Сергій Губерначук
2021.01.16 11:53
Не відмов мені.
Не зумов мене.
Щось мине в огні.
Хтось огнем майне.

Серце прокляне
кожну дію злу,
кожну частку "не-",

Дума Козак
2021.01.16 01:13
А опівночі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
утриматись уже не мавши сили...
А кісточки плювали як лушпиння?

Поміж черешень ви гуляли садом,
п’яніючи щораз від того дійства?
У червні любувались зорепадом

Вікторія Лимарівна
2021.01.15 15:47
У відчаї! Десь зникла доля.
Перегортаю сторінки.
У темряві життєве поле:
стерня, каміння, колючки.

Років лиш невблаганний відлік
журбу у спогади несе.
Та серця доленосний виклик:

Сергій Губерначук
2021.01.15 13:10
Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Поволі отак заповзаю в провидці.
Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.

14 серпня 2001 р., Богдани

Тетяна Левицька
2021.01.15 12:06
Цієї неділі Віра знову йшла до свого Андрія. Віктор не влаштовував їй сцен, лише запитав о котрій годині вона повернеться, і дружина спокійно пішла з дому. Через деякий час залунав дзвінок, і хазяїн квартири відчинив двері високій білявці з пухлими накве

Іван Потьомкін
2021.01.15 11:22
«Йоселе, а чи дививсь сьогодні ти на небо?»-
Питає раббі Нахман учня.
«Ні, ребе. Ніколи. Якось іншим разом...»
« Послухай, голубе, але ж оцю мелодію небес,
Відлиту в кольори та їх відтінки,
Ти завтра, певен, не побачиш.
Усе ж минає на цім світі...

Микола Соболь
2021.01.15 08:04
Чужий біль до сорочки не липне.
На водиці умити лице…
Випадково зустрілись у липні,
тліло сонце в диму - каганцем.

Ти сидів, ниць потупивши очі,
а мене розривав лютий щем.
Полонений із Псковщини хлопче,

Ярослав Чорногуз
2021.01.15 01:27
Надворі сніг, надворі сніг,
Іде зима, як чарівниця.
Іскринки падають до ніг,
В усіх людей світліють лиця.

І колихання срібних віт,
І теплі усміхи святкові...
Біліє світ, радіє світ,

Володимир Бойко
2021.01.14 23:59
Корумпованих чиновників усунути можна. Але де взяти некорумповних? Національність подекуди визначається чисто шкурним інтересом. Диявол ховається в деталях. Тож не варто зайве деталізувати, аби не накликати. Однозначні тлумачення приховують н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Дмитренко (1987) / Проза

 Сонячне Затемнення 
Бездонні чорні хмари полонили небо, огорнувши його грозовою павутинною. Морок. Непроглядна темрява, яку, час від часу, турбувала неосяжна блискавка. Пориви вітру, хитали дерева, притискаючи їх вершини до землі. Дрібні краплі дощу, поступово переростали у люту зливу. У таку погоду, навіть найстійкіший птах, не зміг би й пів метра пролетіти. Та що там птах, навіть величезному дракону, з розмахом крил в десять метрів, політ здавався б неможливим. Та якщо дуже важлива справа, яка стосується життя чи смерті товариша, то всі ці перепони, стануть під силу навіть маленькому кажану. Через поля та гори, річки та озера, долаючи безмежний океан, з Темного королівства й аж до Сонячного, летить Ремі, щоб повідомити погану звістку королю про його сина Луї. І день і ніч, без сну та їжі, без страху та сумніву, лише з однією думкою в голові – я повинен встигнути.

За декілька днів до цього, відбулися деякі події, які вплинули на подальшу долю двох непримиримих королівств. У Пекельному палаці, звучала зловісно весела музика. Веселилася нежить, танцюючи на кістках, під гучні барабани та моторошне звучання скрипки. Тварі та мерзоти, одягнені у шикарне вбрання, темно-червоних тонів в поєднанні з чорною вуаллю, тішили свою спрагу бордовою кров'ю з кришталевих келихів, а огидні відьми намагалися звабити своєю красою молодиків, щоби було чим поснідати вранці. Навіть малорухливі зомбі підхопили ритм й увійшли в транс, станцювавши незабутнє апокаліпсичне R'N'B. Грандіозне свято на честь юної принцеси, яка знову мусить обрати собі принца.

Та цього разу, до не дуже бажаних гостей, Лакріма з'явилася не одна, а разом зі своїм товаришем Гарсіяном, який не то йшов поряд, не то котився неначе клубочок із ниточок. Його поява занепокоїла усіх присутніх, адже ніби й маленький та беззахисний, а величезного троля здолав. Ніби й хочеться розірвати на шматки, але якось страшно. Тому, провівши їх тишею та підступним поглядом до балкона, на якім стояли король та королева, присутні стали чекати промови принцеси, шепотівши один одному усілякі нісенітниці. Серед гостей був і Луї. Зачарованим поглядом, він дивився на принцесу й не міг відвести очей. Серце виривалося з грудей, а тіло ніби зовсім оніміло. Мабуть, я захворів, подумав принц, який ще декілька хвилин тому, не міг дати ради своїм враженням. Адже ні гучних бенкетів, ні собі подібних осіб він ніколи не бачив. Взявши в руки келих ароматної крові, Луї повільно підходив до балкона, щоби потрапити в поле зору чарівної принцеси, яка, при піднявши голову, навіть не дивилася в його сторону.

– Ну що принци? Не сидиться вам вдома! Знову за своє! Пригод захотілося? Будуть вам пригоди! – посміхнувшись, мовив Гарсіян, потираючи долоні.

Злякався люд, притих та й далі слухає.

– Чого притихли? Страшно стало? Так ви ж і є страхіття всім страхіттям. А злякалися. Ти ба які.

Після слів Гарсіяна, присутні опустили голови. Соромно їм стало. Все ж таки, боялися вони круглобокого старця. Та щоб довго не тримати люд в напрузі, Лакріма сказала, що за темним, дрімучим лісом, розстелився хребет Свистячих гір, вершини яких, мають закручену скелясту форму, й під сильним поривом вітру, завивають чарівну мелодію, яка нагадує свист. І що вона стане дружиною того, хто зможе гору пересвистіти.

Обурився люд, адже ніхто не зможе свиснути гучніше за ту гору. Та раптом...

– За ради руки та серця принцеси, я зроблю усе, що вона побажає – мовив Луї

І почали усі присутні реготати. Де ж таке було чутно, щоб звичайний юнак, особа не королівської крові, за серце принцеси змагався. Та принц швидко вгамував їхні насмішки, сказавши, що він син короля Сонячного королівства. У залі настала німа тиша. Ніхто не очікував на давно вигорілих землях, зустріти когось із чужих земель, тим паче принца. Пекельна Королева, від почутого, аж підійнялася зі свого золотого трону. Згадала вона про прокляття, яким зачарувала принца Сонячного королівства. Злякалася.

– Нам дивно бачити мандрівника з далеких, ворожих нам земель, та ми забудемо про минуле, і приймемо тебе як свого. А так, як ти являєшся королівської крові, то маєш повне право боротися за серце моєї доньки. – мовила вона

Багатьом, рішення королеви здалося дуже дивним, та ніхто не осмілився їй заперечити. Не дивлячись на несподівану новину, люд та нелюд, продовжили святкувати, а Лакріма, увесь вечір не зводила очей з Луї.

Настав ранок і принци, у супроводі наглядачів та усієї королівської раті, відправилися до Свистячих гір, виконувати доручення принцеси. Та якщо Луї хотів пересвистіти гору, то усі інші мали нове завдання від самої королеви, а саме, вбити непроханого гостя. І той, хто його здолає, стане чоловіком її доньки. Та на щастя чи на біду, про план королеви дізнався Гарсіян. Прийшов він до Семі та Ремі, та й каже:

– Біда, друзі. Ой, біда. Рятувати потрібно принца. А як не врятуємо, то смерть йому.

Злякалися вони, розгубилися. Що ж тепер робити? Як товариша рятувати?

І наказав Гарсіян маленькій мишці очей не зводити з принца, а як біду відчує, то щоб взяла до рук камінчика, кинула його через ліве плече й прошепотіла «Гарсіян, виручай». Послухала вона його, та й побігла слідом за принцом до Свистячих гір. А кажану, старець доручив не легке завдання. Летіти через океан до Сонячного королівства й розповісти королю про біду, яка спіткала його сина. Навіть не вагавшись, змахнув Ремі крилами й полетів, а Гарсіян йому у слід шепоче:

– Не легкий твій шлях. Ой, не легкий. Допомога тобі знадобиться. Сила десяти драконів. А можливо й двадцяти.

Плеснув він двічі в долоні й в той час, Ремі, став за розміром з двадцяти драконів. Все нібито йде за планом, подумав Гарсіян й відправився до своєї улюбленої галявини, ягідок смачних скуштувати. Адже, яке б там лихо не чекало, їжа на першому місці.

Сонячне небо, поступово затягували грозові хмари й згодом, затишний день перетворився на люту зливу. Долаючи тяжкий шлях, наперекір дощу та вітру наші герої все ж таки дійшли до вершини Свистячої гори, яка від неспокійної погоди щосили завивала свою мелодію. Стали принци по одному свистіти, гору переспівуючи, та усім таке завдання було не під силу. Свистіли вони, свистіли, так і не пересвистіли. От дійшла черга і до Луї. Став юнак на тій вершині, та як свисне. А в той час, мишеня кинуло камінчик через ліве плече, та й мовляє «Гарсіян, виручай».

Сидить Гарсіян на пню, пелюстки квітки відриває та й буркочуть собі під ніс: «Пересвистить, не пересвистить. Пересвистить, не пересвистить.» Дивиться, камінчик до нього підкотився. Взяв його до рук, та й мовив:

– А ви як думали? Сумнівалися? Та звісно ж пересвистить! З моєю допомогою, але пересвистить.

Плеснув він тричі в долоні, і раптом, стихло все навколо. Ні вітру, ні дощу. Ні крику, ні розмови. Навіть птахи не співають і бджоли не гудуть. І в тій тиші, було чутно, лише легкий свист Луї, який старанно намагався гору переспівати. Розсердило це інших принців, от і вирішили вони вбити його. А мишеня знову камінчик через плече, та й шепоче «Гарсіян, виручай!». І став Семі за розміром з ведмедя, та й почав принца захищати, розкидаючи ворогів наліво та направо. Та як мишеня не старалося, один принц, спадкоємець скелетного престолу, розкидавши свої кістки по землі, знову набував свого вигляду. От він і сунув меча у живіт Луї. Впав принц на землю, лежить і не дихає. Тієї ж миті й чари з Семі зникли, і став він знову звичайним мишеням. Задоволені король та королева, наказали тіло молодого принца покласти у дерев'яний ящик, обплести його сталевими ланцюгами й скинути з обриву у море.

А в цей час, у Сонячному королівстві, піднявся сильний вітер, який схиляв до землі могутні дерева. Раптом все навколо потемніло. Немов, серед білого дня, ніч настала. Невидно ні неба, ні сонця. То до королівства дракон прилетів, який, торкнувшись землі, одразу ж перетворився на маленького кажана. Підлетів він до короля, та й розповів йому усю правду про його сина.

Минуло декілька днів, і у Темному королівстві, траурна музика лунає. Нарешті жителі дочекалися весілля Лакріми. І як би вона не відмовлялася, як би не сперечалася й не пояснювала, що так не справедливо, усе було даремно. Батьки й слухати її не хотіли. Та раптом, пролунала звістка про те, що король із Сонячних земель, разом зі своїм військом, океан перетинає. Війною йде до Темного королівства.

І пролунали сурми, подавши сигнал про війну. І зібрався увесь нелюд, узявши зброю до рук. І підійнялись вони на свої кораблі, щоби відбити вторгнення непроханих гостей й подалися їм на зустріч. І зіткнулися посеред океану, два ворожих королівства, які вже декілька століть живуть ворожнечею. І пролилася кров, від ударів мечів та списів.

Та раптом, на заході сонця, увесь океан, почав набувати червоного кольору. Заколихалася вода, забулькотіла. І почали з неї вискакувати усілякі риби та морські жителі й нападати на воїнів обох королівств, кусаючи їх за шию та пивши їхню кров. В ту мить, з під води, винернув величезний острів, який розкидав кораблі по різних сторонах. А на острові тім, Луї стояв, живий та неушкоджений. З невгамовною жагою до крові та силою силенною в руках. Йому хотілося лише одного – помсти. І цього разу він був не один, а у супроводі непереможного війська.

Річ у тім, що коли принц прокусив шкіру старої черепахи, він обрік увесь океан на неминуче перевтілення. Прокляття передавалося від черепахи до китів, від китів до акул, від акул до риб і так далі. Усі морські жителі ставали вампірами, метою яких, було пити свіжу кров. Таким чином, вода в океані та ріках стала дуже небезпечною, а отже, усе живе на планеті, було під великою загрозою.

Світанок. Холодні морські хвилі викидували на берег уламки потонулих кораблів й тіла убитих воїнів. Смерть була неминучою. Ніхто не повернувся. Два ворожих королівства зазнали великої поразки й втратили своїх правителів. Та найгірше було попереду.

2019





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-12-03 08:54:47
Переглядів сторінки твору 50
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.318 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2021.01.07 09:38
Автор у цю хвилину відсутній