Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
2026.01.20
10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
2026.01.20
10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
2026.01.20
00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
2026.01.19
23:12
Менян вподобання
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
2026.01.19
23:03
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
2026.01.19
21:20
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
2026.01.19
16:35
Із Леоніда Сергєєва
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
2026.01.19
14:43
Немає світла і холодні батареї
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
2026.01.19
13:38
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
2026.01.19
11:24
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
2026.01.19
02:19
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
2026.01.18
23:14
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Фестиваль
-Гарсон, лини іще! Сьогодні буде дощ, голова тріщить! – я демонстративно копнула ногою стільця і вмостилася на зручному дивані, що розташувався на терасі приватного ресторану, зухвало задравши ноги догори.
Мені було плювати, що гарсон, наливаючи вино, червоніє, бачачи мереживо моїх стрінгів, тішило, навіть заводило, що цей симпатичний юнак тушується і ніяковіє, а його сором’язливість видають реакції деяких частин тіла.
Жак, офіціант у білому костюмчику, бігав біля мене, а я вальяжно запалила.
- Золотітся роза чайная, как бокал віна, - наспівувала я, тянучи перший келишок к’янті. *
- Дідько, цей хлопець доведе мене до сказу… – сказала я, встала і підійшла до барної стійки. Ще не п’яна, але нахабна.
- Родріго! – заволала на весь заклад – Родріго! Хочу танцювати!
ПІД РУКУ САМА ТРАПИЛАСЯ ПЛЯШКА ВІСКІ І Я ЗГАДАЛА ПІСЕНЬКУ ПРО ТРИСТА ГРАМ КОНЬЯКУ, ЩОБИ ТОРКНУЛО**
Вечір припиняв бути млосним. Виклично сіла на барі, оголюючи стегна, сукня дозволяла.
Хотілося вибриків, авжеж, відпустити себе. Жбурнула недопиту пляшку на скляну вітрину бару. Друзки полетіли навсібіч.
- Родріго, сучий сину, ти де? Мені нудно!!!
Зляканий гарсон у охайному білому костюмі принишк, поки я фестивалила, відкриваючи сезон.
- З відкриттям сезону! У-у-у-у! – крикнула я сама сама собі, вдаючи овації і гепнулася з високого барного стільця на підлогу.
- Мадам, Ви не забилися? Пан Родріго наказав наглядати за Вами, - спокійний, ввічливий до блювоти гарсон підпорхнув, ніби метелик до мене
- Ага! Бо самому наглядати за мною ніколи! Гик..От де він? Де? Ииии…. - я покинута усім світом хлипала на білому мармурі, розмазуючи обличчям туш. – Ану, врубай «Владімірський централ», посиджу, попускаю соплі про своє сите життя, про вічну любов до Родріго і його безмежну віру у те, що я таки янгол!..
- Беліссіма! Белла донна! Мадонна! – Родріго увірвався до зали, театрально награно, як завжди… певно, він так зображав щирість… Подав руку і я його повалила на підлогу, ставлячи підніжку.
- З річницею, любчику, - чмокнула у лисину і заридала, завила: «…Владімірський централ, вєтєр сєвєрний»… Родріго не вкурити…
*К'янті (Chianti) — сухе червоне італійське вино з регіону К'янті в центральній Тоскані, від якого і одержало свою назву.
** (Текст пісні Би-2 ft. Oxxxymiron - Пора возвращаться домой)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фестиваль
«Quo vadis?»
-Гарсон, лини іще! Сьогодні буде дощ, голова тріщить! – я демонстративно копнула ногою стільця і вмостилася на зручному дивані, що розташувався на терасі приватного ресторану, зухвало задравши ноги догори.
Мені було плювати, що гарсон, наливаючи вино, червоніє, бачачи мереживо моїх стрінгів, тішило, навіть заводило, що цей симпатичний юнак тушується і ніяковіє, а його сором’язливість видають реакції деяких частин тіла.
Жак, офіціант у білому костюмчику, бігав біля мене, а я вальяжно запалила.
- Золотітся роза чайная, как бокал віна, - наспівувала я, тянучи перший келишок к’янті. *
- Дідько, цей хлопець доведе мене до сказу… – сказала я, встала і підійшла до барної стійки. Ще не п’яна, але нахабна.
- Родріго! – заволала на весь заклад – Родріго! Хочу танцювати!
ПІД РУКУ САМА ТРАПИЛАСЯ ПЛЯШКА ВІСКІ І Я ЗГАДАЛА ПІСЕНЬКУ ПРО ТРИСТА ГРАМ КОНЬЯКУ, ЩОБИ ТОРКНУЛО**
Вечір припиняв бути млосним. Виклично сіла на барі, оголюючи стегна, сукня дозволяла.
Хотілося вибриків, авжеж, відпустити себе. Жбурнула недопиту пляшку на скляну вітрину бару. Друзки полетіли навсібіч.
- Родріго, сучий сину, ти де? Мені нудно!!!
Зляканий гарсон у охайному білому костюмі принишк, поки я фестивалила, відкриваючи сезон.
- З відкриттям сезону! У-у-у-у! – крикнула я сама сама собі, вдаючи овації і гепнулася з високого барного стільця на підлогу.
- Мадам, Ви не забилися? Пан Родріго наказав наглядати за Вами, - спокійний, ввічливий до блювоти гарсон підпорхнув, ніби метелик до мене
- Ага! Бо самому наглядати за мною ніколи! Гик..От де він? Де? Ииии…. - я покинута усім світом хлипала на білому мармурі, розмазуючи обличчям туш. – Ану, врубай «Владімірський централ», посиджу, попускаю соплі про своє сите життя, про вічну любов до Родріго і його безмежну віру у те, що я таки янгол!..
- Беліссіма! Белла донна! Мадонна! – Родріго увірвався до зали, театрально награно, як завжди… певно, він так зображав щирість… Подав руку і я його повалила на підлогу, ставлячи підніжку.
- З річницею, любчику, - чмокнула у лисину і заридала, завила: «…Владімірський централ, вєтєр сєвєрний»… Родріго не вкурити…
*К'янті (Chianti) — сухе червоне італійське вино з регіону К'янті в центральній Тоскані, від якого і одержало свою назву.
** (Текст пісні Би-2 ft. Oxxxymiron - Пора возвращаться домой)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
