Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
2026.10.10
12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
2026.10.10
12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
2026.10.10
11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
2026.10.10
11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
2026.10.10
07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
2026.10.09
22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
2026.10.09
17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
2026.10.09
14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
2026.10.09
10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
2026.10.09
10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
2026.10.09
09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
2026.10.09
06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
2026.10.08
17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Фестиваль
-Гарсон, лини іще! Сьогодні буде дощ, голова тріщить! – я демонстративно копнула ногою стільця і вмостилася на зручному дивані, що розташувався на терасі приватного ресторану, зухвало задравши ноги догори.
Мені було плювати, що гарсон, наливаючи вино, червоніє, бачачи мереживо моїх стрінгів, тішило, навіть заводило, що цей симпатичний юнак тушується і ніяковіє, а його сором’язливість видають реакції деяких частин тіла.
Жак, офіціант у білому костюмчику, бігав біля мене, а я вальяжно запалила.
- Золотітся роза чайная, как бокал віна, - наспівувала я, тянучи перший келишок к’янті. *
- Дідько, цей хлопець доведе мене до сказу… – сказала я, встала і підійшла до барної стійки. Ще не п’яна, але нахабна.
- Родріго! – заволала на весь заклад – Родріго! Хочу танцювати!
ПІД РУКУ САМА ТРАПИЛАСЯ ПЛЯШКА ВІСКІ І Я ЗГАДАЛА ПІСЕНЬКУ ПРО ТРИСТА ГРАМ КОНЬЯКУ, ЩОБИ ТОРКНУЛО**
Вечір припиняв бути млосним. Виклично сіла на барі, оголюючи стегна, сукня дозволяла.
Хотілося вибриків, авжеж, відпустити себе. Жбурнула недопиту пляшку на скляну вітрину бару. Друзки полетіли навсібіч.
- Родріго, сучий сину, ти де? Мені нудно!!!
Зляканий гарсон у охайному білому костюмі принишк, поки я фестивалила, відкриваючи сезон.
- З відкриттям сезону! У-у-у-у! – крикнула я сама сама собі, вдаючи овації і гепнулася з високого барного стільця на підлогу.
- Мадам, Ви не забилися? Пан Родріго наказав наглядати за Вами, - спокійний, ввічливий до блювоти гарсон підпорхнув, ніби метелик до мене
- Ага! Бо самому наглядати за мною ніколи! Гик..От де він? Де? Ииии…. - я покинута усім світом хлипала на білому мармурі, розмазуючи обличчям туш. – Ану, врубай «Владімірський централ», посиджу, попускаю соплі про своє сите життя, про вічну любов до Родріго і його безмежну віру у те, що я таки янгол!..
- Беліссіма! Белла донна! Мадонна! – Родріго увірвався до зали, театрально награно, як завжди… певно, він так зображав щирість… Подав руку і я його повалила на підлогу, ставлячи підніжку.
- З річницею, любчику, - чмокнула у лисину і заридала, завила: «…Владімірський централ, вєтєр сєвєрний»… Родріго не вкурити…
*К'янті (Chianti) — сухе червоне італійське вино з регіону К'янті в центральній Тоскані, від якого і одержало свою назву.
** (Текст пісні Би-2 ft. Oxxxymiron - Пора возвращаться домой)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фестиваль
«Quo vadis?»
-Гарсон, лини іще! Сьогодні буде дощ, голова тріщить! – я демонстративно копнула ногою стільця і вмостилася на зручному дивані, що розташувався на терасі приватного ресторану, зухвало задравши ноги догори.
Мені було плювати, що гарсон, наливаючи вино, червоніє, бачачи мереживо моїх стрінгів, тішило, навіть заводило, що цей симпатичний юнак тушується і ніяковіє, а його сором’язливість видають реакції деяких частин тіла.
Жак, офіціант у білому костюмчику, бігав біля мене, а я вальяжно запалила.
- Золотітся роза чайная, как бокал віна, - наспівувала я, тянучи перший келишок к’янті. *
- Дідько, цей хлопець доведе мене до сказу… – сказала я, встала і підійшла до барної стійки. Ще не п’яна, але нахабна.
- Родріго! – заволала на весь заклад – Родріго! Хочу танцювати!
ПІД РУКУ САМА ТРАПИЛАСЯ ПЛЯШКА ВІСКІ І Я ЗГАДАЛА ПІСЕНЬКУ ПРО ТРИСТА ГРАМ КОНЬЯКУ, ЩОБИ ТОРКНУЛО**
Вечір припиняв бути млосним. Виклично сіла на барі, оголюючи стегна, сукня дозволяла.
Хотілося вибриків, авжеж, відпустити себе. Жбурнула недопиту пляшку на скляну вітрину бару. Друзки полетіли навсібіч.
- Родріго, сучий сину, ти де? Мені нудно!!!
Зляканий гарсон у охайному білому костюмі принишк, поки я фестивалила, відкриваючи сезон.
- З відкриттям сезону! У-у-у-у! – крикнула я сама сама собі, вдаючи овації і гепнулася з високого барного стільця на підлогу.
- Мадам, Ви не забилися? Пан Родріго наказав наглядати за Вами, - спокійний, ввічливий до блювоти гарсон підпорхнув, ніби метелик до мене
- Ага! Бо самому наглядати за мною ніколи! Гик..От де він? Де? Ииии…. - я покинута усім світом хлипала на білому мармурі, розмазуючи обличчям туш. – Ану, врубай «Владімірський централ», посиджу, попускаю соплі про своє сите життя, про вічну любов до Родріго і його безмежну віру у те, що я таки янгол!..
- Беліссіма! Белла донна! Мадонна! – Родріго увірвався до зали, театрально награно, як завжди… певно, він так зображав щирість… Подав руку і я його повалила на підлогу, ставлячи підніжку.
- З річницею, любчику, - чмокнула у лисину і заридала, завила: «…Владімірський централ, вєтєр сєвєрний»… Родріго не вкурити…
*К'янті (Chianti) — сухе червоне італійське вино з регіону К'янті в центральній Тоскані, від якого і одержало свою назву.
** (Текст пісні Би-2 ft. Oxxxymiron - Пора возвращаться домой)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
