Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.18
19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
2026.05.18
19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть вірша,
Хоча про Ксерокса можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть вірша,
Хоча про Ксерокса можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Сузір*я
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сузір*я
Я зробила собі каву і гірко видихнула.
Як мені сьогодні зібрати себе докупи?
Все почалося з невинного діалогу про хобі.
-А я фотографію люблю! – прийшло від Нього, але я поки не знала, що то Він.
Відверто кажучи, фотографія і моя пристрасть, я люблю знімати макрозйомкою квіти, жучків, широкоформатно – краєвиди, люблю робити панорамні фото, а ще – знімати людей. Портрети, які підкреслюють індивідуальність, і на яких людина собі подобається. Пристрілююся до ракурсів, намагаюся вгадати.
Кожну людину ми бачимо через призму свого сприйняття, і це нормально. Показати красу моделі – важливо.
З невимушених теревенів все розпочалося. І мені не було важко, бо співрозмовник вів себе харизматично і тактовно, легко з ним було і цікаво.
І я почала закохуватися. Мій чоловік, який він? Харизма, інтелект, живий розум і гумор, внутрішня сила і акуратність, і вимогливість до себе, але лояльність до інших. Я ні разу не відчула себе незручно, і мені захотілося відкритися.
І от я почала відкривати своє життя, свої радощі і болі. Ми просто зустрілися, на якомусь з гірських перевалів і час від часу розмовляли. Я почала чекати його з’яви, я хотіла, щоб він знав, які світанки я зустріла, які осяяння мені відкрилися і яке на смак тістечко, яке я з’їла за кавою, поки він далеко. Ми говорили про літературу, і він мені відкрив Іздрика. Я показала свою прозу – і він порівняв мене з Муракамі, книг якого до того я ніколи не читала. Я запитала його про творчість японського письменника, і він пригадав, як студентом читав його роман, і я скачала цей роман і таки мене захопило.
Я хотіла похвалитися, що моя англійська непогана, і він показав, що його іще краща. Ми комунікували, і це було насичено і мало величезне значення для мене. Чоловік, який сколихнув мої відчуття і став для мене бажаним співрозмовником, другом. Він вмів однією фразою витягнути з мене багато-чого. І я любила цю якість. Він зберіг собі напам’ять мною написаний вірш, а по факту вже знав, як я виглядаю, про що пишу, і що я не придумую.
Щирість, яку зараз так рідко можна знайти, вона у мене у профіциті, навіть інколи нищівна.
Він мене повів, ніби у танці, і я таки повелася.
І я почала йому писати, мало не щодня, бо подумки розмовляла з ним часто. Теми не закінчувалися. В моїх вигадках ми сиділи в горах біля вогнища і він мені розповідав про свою роботу, про каву, заварену міцно, ніби смола, з веселковими бульбашками.
Ми зчепилися врукопашну за бограч, і він таки довів, що готує він краще, хоча я показувала свої пироги, які у мене таки пристойні.
Я хотіла заводитися з ним і гратися, бо у цих бешкетуваннях я згадувала давно загублені емоції.
Я розглядала його руки і уявляла, що він гарний. І сумнівів не було. І я писала йому, щодня, хоча він не з’являвся, аж поки не припустила, що він заблокував мене. Причини на те були, а я ж ховатися не хотіла ні від кого, і розмовляючи щиро з цим чоловіком мрії я таки була чесною і справжньою. І я не стану звинувачувати його ні в чому, бо у мене залишиться лише тепло нашого спілкування, бешкетування і оргазм від його гострого розуму і харизми. Він один з найкращих, незабутніх, непередбачуваних чоловіків у моєму житті. Незбагненний, так охрестила його я, а так у нього притаманне ім’я, Блакитна зірка. Його батьки не помилилися, коли назвали його так, він виріс дуже достойною людиною, вартою успіху і досягнень, хорошої достойної пари поряд і сина, який пишатиметься татком, а татко пишатиметься сином. Й у нього все вийде.
І мені радісно, бо це був доказ, що такі чоловіки, вони в принципі є! Красиві душею, тілом, з незламною волею і шармом, які не застигли у сталій формі, а прагнуть розвитку і хочуть жити. Люблю, звісно, люблю. Тепло тисну руку і усміхаюся, радіючи недовгому контакту.
Ти зобов’язаний бути! Незалежно з ким і де! Ти взяв частинку мого серця, але я дала її тобі, щоб серед ночі колись твоя Блакитна зірка таки вказала мені шлях з мороку!
Як мені сьогодні зібрати себе докупи?
Все почалося з невинного діалогу про хобі.
-А я фотографію люблю! – прийшло від Нього, але я поки не знала, що то Він.
Відверто кажучи, фотографія і моя пристрасть, я люблю знімати макрозйомкою квіти, жучків, широкоформатно – краєвиди, люблю робити панорамні фото, а ще – знімати людей. Портрети, які підкреслюють індивідуальність, і на яких людина собі подобається. Пристрілююся до ракурсів, намагаюся вгадати.
Кожну людину ми бачимо через призму свого сприйняття, і це нормально. Показати красу моделі – важливо.
З невимушених теревенів все розпочалося. І мені не було важко, бо співрозмовник вів себе харизматично і тактовно, легко з ним було і цікаво.
І я почала закохуватися. Мій чоловік, який він? Харизма, інтелект, живий розум і гумор, внутрішня сила і акуратність, і вимогливість до себе, але лояльність до інших. Я ні разу не відчула себе незручно, і мені захотілося відкритися.
І от я почала відкривати своє життя, свої радощі і болі. Ми просто зустрілися, на якомусь з гірських перевалів і час від часу розмовляли. Я почала чекати його з’яви, я хотіла, щоб він знав, які світанки я зустріла, які осяяння мені відкрилися і яке на смак тістечко, яке я з’їла за кавою, поки він далеко. Ми говорили про літературу, і він мені відкрив Іздрика. Я показала свою прозу – і він порівняв мене з Муракамі, книг якого до того я ніколи не читала. Я запитала його про творчість японського письменника, і він пригадав, як студентом читав його роман, і я скачала цей роман і таки мене захопило.
Я хотіла похвалитися, що моя англійська непогана, і він показав, що його іще краща. Ми комунікували, і це було насичено і мало величезне значення для мене. Чоловік, який сколихнув мої відчуття і став для мене бажаним співрозмовником, другом. Він вмів однією фразою витягнути з мене багато-чого. І я любила цю якість. Він зберіг собі напам’ять мною написаний вірш, а по факту вже знав, як я виглядаю, про що пишу, і що я не придумую.
Щирість, яку зараз так рідко можна знайти, вона у мене у профіциті, навіть інколи нищівна.
Він мене повів, ніби у танці, і я таки повелася.
І я почала йому писати, мало не щодня, бо подумки розмовляла з ним часто. Теми не закінчувалися. В моїх вигадках ми сиділи в горах біля вогнища і він мені розповідав про свою роботу, про каву, заварену міцно, ніби смола, з веселковими бульбашками.
Ми зчепилися врукопашну за бограч, і він таки довів, що готує він краще, хоча я показувала свої пироги, які у мене таки пристойні.
Я хотіла заводитися з ним і гратися, бо у цих бешкетуваннях я згадувала давно загублені емоції.
Я розглядала його руки і уявляла, що він гарний. І сумнівів не було. І я писала йому, щодня, хоча він не з’являвся, аж поки не припустила, що він заблокував мене. Причини на те були, а я ж ховатися не хотіла ні від кого, і розмовляючи щиро з цим чоловіком мрії я таки була чесною і справжньою. І я не стану звинувачувати його ні в чому, бо у мене залишиться лише тепло нашого спілкування, бешкетування і оргазм від його гострого розуму і харизми. Він один з найкращих, незабутніх, непередбачуваних чоловіків у моєму житті. Незбагненний, так охрестила його я, а так у нього притаманне ім’я, Блакитна зірка. Його батьки не помилилися, коли назвали його так, він виріс дуже достойною людиною, вартою успіху і досягнень, хорошої достойної пари поряд і сина, який пишатиметься татком, а татко пишатиметься сином. Й у нього все вийде.
І мені радісно, бо це був доказ, що такі чоловіки, вони в принципі є! Красиві душею, тілом, з незламною волею і шармом, які не застигли у сталій формі, а прагнуть розвитку і хочуть жити. Люблю, звісно, люблю. Тепло тисну руку і усміхаюся, радіючи недовгому контакту.
Ти зобов’язаний бути! Незалежно з ким і де! Ти взяв частинку мого серця, але я дала її тобі, щоб серед ночі колись твоя Блакитна зірка таки вказала мені шлях з мороку!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
