ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.09.18 07:05
сюжетів з життя мешканців римського міста, навіяних знаменитим полотном КАРЛА БРЮЛЛОВА «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» ПЕРЕДСЛОВО: Заклинання тіней (задум авторки) Коли ми дивимося на величне і трагічне полотно Карла Брюллова «Останній день Помпеї», нас з

Віктор Кучерук
2026.09.18 05:57
Вже осінню пахнуть тумани,
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.

хома дідим
2026.09.17 23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само

Галина Кучеренко
2026.09.17 21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...

Віктор Насипаний
2026.09.17 19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.

Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.

Євген Федчук
2026.09.17 19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив

Юрко Бужанин
2026.09.17 16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.

Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..

Артур Курдіновський
2026.09.17 15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...

Борис Костиря
2026.09.17 12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.

Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій

Сергій Губерначук
2026.09.17 11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Артур Сіренко
2026.09.17 10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.

Я жодної ілюзії не цінував,

Вячеслав Руденко
2026.09.17 08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.

давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.

Віктор Кучерук
2026.09.17 06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем

хома дідим
2026.09.16 23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши

Олена Балера
2026.09.16 21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.

Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни

Ольга Садкова
2026.09.16 18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 Сузір*я
Я зробила собі каву і гірко видихнула.
Як мені сьогодні зібрати себе докупи?
Все почалося з невинного діалогу про хобі.
-А я фотографію люблю! – прийшло від Нього, але я поки не знала, що то Він.
Відверто кажучи, фотографія і моя пристрасть, я люблю знімати макрозйомкою квіти, жучків, широкоформатно – краєвиди, люблю робити панорамні фото, а ще – знімати людей. Портрети, які підкреслюють індивідуальність, і на яких людина собі подобається. Пристрілююся до ракурсів, намагаюся вгадати.
Кожну людину ми бачимо через призму свого сприйняття, і це нормально. Показати красу моделі – важливо.
З невимушених теревенів все розпочалося. І мені не було важко, бо співрозмовник вів себе харизматично і тактовно, легко з ним було і цікаво.
І я почала закохуватися. Мій чоловік, який він? Харизма, інтелект, живий розум і гумор, внутрішня сила і акуратність, і вимогливість до себе, але лояльність до інших. Я ні разу не відчула себе незручно, і мені захотілося відкритися.
І от я почала відкривати своє життя, свої радощі і болі. Ми просто зустрілися, на якомусь з гірських перевалів і час від часу розмовляли. Я почала чекати його з’яви, я хотіла, щоб він знав, які світанки я зустріла, які осяяння мені відкрилися і яке на смак тістечко, яке я з’їла за кавою, поки він далеко. Ми говорили про літературу, і він мені відкрив Іздрика. Я показала свою прозу – і він порівняв мене з Муракамі, книг якого до того я ніколи не читала. Я запитала його про творчість японського письменника, і він пригадав, як студентом читав його роман, і я скачала цей роман і таки мене захопило.
Я хотіла похвалитися, що моя англійська непогана, і він показав, що його іще краща. Ми комунікували, і це було насичено і мало величезне значення для мене. Чоловік, який сколихнув мої відчуття і став для мене бажаним співрозмовником, другом. Він вмів однією фразою витягнути з мене багато-чого. І я любила цю якість. Він зберіг собі напам’ять мною написаний вірш, а по факту вже знав, як я виглядаю, про що пишу, і що я не придумую.
Щирість, яку зараз так рідко можна знайти, вона у мене у профіциті, навіть інколи нищівна.
Він мене повів, ніби у танці, і я таки повелася.
І я почала йому писати, мало не щодня, бо подумки розмовляла з ним часто. Теми не закінчувалися. В моїх вигадках ми сиділи в горах біля вогнища і він мені розповідав про свою роботу, про каву, заварену міцно, ніби смола, з веселковими бульбашками.
Ми зчепилися врукопашну за бограч, і він таки довів, що готує він краще, хоча я показувала свої пироги, які у мене таки пристойні.
Я хотіла заводитися з ним і гратися, бо у цих бешкетуваннях я згадувала давно загублені емоції.
Я розглядала його руки і уявляла, що він гарний. І сумнівів не було. І я писала йому, щодня, хоча він не з’являвся, аж поки не припустила, що він заблокував мене. Причини на те були, а я ж ховатися не хотіла ні від кого, і розмовляючи щиро з цим чоловіком мрії я таки була чесною і справжньою. І я не стану звинувачувати його ні в чому, бо у мене залишиться лише тепло нашого спілкування, бешкетування і оргазм від його гострого розуму і харизми. Він один з найкращих, незабутніх, непередбачуваних чоловіків у моєму житті. Незбагненний, так охрестила його я, а так у нього притаманне ім’я, Блакитна зірка. Його батьки не помилилися, коли назвали його так, він виріс дуже достойною людиною, вартою успіху і досягнень, хорошої достойної пари поряд і сина, який пишатиметься татком, а татко пишатиметься сином. Й у нього все вийде.
І мені радісно, бо це був доказ, що такі чоловіки, вони в принципі є! Красиві душею, тілом, з незламною волею і шармом, які не застигли у сталій формі, а прагнуть розвитку і хочуть жити. Люблю, звісно, люблю. Тепло тисну руку і усміхаюся, радіючи недовгому контакту.
Ти зобов’язаний бути! Незалежно з ким і де! Ти взяв частинку мого серця, але я дала її тобі, щоб серед ночі колись твоя Блакитна зірка таки вказала мені шлях з мороку!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-02-15 16:15:09
Переглядів сторінки твору 1052
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній