ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Івченко
2021.02.24 18:53
Гординя – підлий гріх, а пиха – сліпота.
Ми рвали тих дітей, мов простирадла.
Дубіли душами ущент, як золота орда
рудим розлученням наносили їм травми,
Самі труїлися образами золи.

Червінці дзвенькали услід і їхав дах.
Ми зрозуміли, що не можна

Микола Дудар
2021.02.24 14:11
З мене пляшка… Віп-шампанське
З тебе - усмішка, і досить
І гулятимо по-панські
Напів ситі, напів босі…

Цілуватимось на заздрість
Тим і тим… Давно забули
- Пам’ятаєш, як у Празі?..

Вікторія Лимар
2021.02.24 12:35
Без клоунады как-то скучно.
Очередной опять показ.
Ушли в негодованье тучки.
Как не комфортно им сейчас!

Набор для травли неуместен.
Словесный, неуклюжий смрад.
Вытьё по-волчьи всем известно.

Дума Козак
2021.02.24 11:37
Ти потушила мої очі
страхами сумнівів своїх.
Я ж копирсатися не хочу
між дат, подій пустих і віх…

Зсушили душу фемінізми
давно розкручених цитат,
що пломеніють через призму

Петро Скоропис
2021.02.24 11:06
Не забувай по світах,
як б’є у пристань вода,
як гойдається в ній
неба круг рятівний.

І чайки усе ячать,
і щогли в небо тирчать,
і хмари низько летять,

Олександр Сушко
2021.02.24 10:59
Найліпший прибуток на цьому світі приносить торгівля результатами чужої праці, себто барижництво. Перепродаж товарів першої необхідності, позичання грошей під проценти, споювання спраглих горілкою та затруювання тютюном - ось основа основ нашої економі

Домінік Арфіст
2021.02.24 10:52
незупинна… незмовкна… цькована
дармо роздана і дарована
в люди винесена
виплеснута
мова моя
на вітрище виспівана
на бурливу водицю вимовлена
наговорена духом

Микола Соболь
2021.02.24 10:12
Казка була такою:
ніч спустилась на віки,
поруч сидиш зі мною,
ллються слова, як ліки.
Місяця ніжне сяйво,
вітер листву баюкав
і засинають мальви,
сад покидають звуки.

Володимир Бойко
2021.02.24 10:06
Подивися на небо,
Сягни у його глибину,
Зачерпни голубінь
І омий із обличчя полуду,
Сенс життя зрозумій,
Якщо досі його не збагнув,
Бо ще мить
І нагоди такої

Сергій Губерначук
2021.02.24 08:29
Хор у одній людині…
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хоч чує

Ярослав Чорногуз
2021.02.23 20:26
Ти покличеш мене на світанні,
Як ранкова засяє зоря.
Заквітує взаємне кохання,
Океани осяє й моря.

Я не бачив такого ніколи
Наяву і у мареннях-снах.
Як буяє у серці й довкола,

Микола Дудар
2021.02.23 15:34
Є божевілля, неначе каменем…
Очиний страх, що випнуть з-під копит,
І святість проголошеного «амен» --
Не проковтнеш, потрібен апетит…

А вздовж доріг стовпи тримають небо…
Ніякого зусилля, це ж стовпи
І вечори заповнює вже «епол»

Олександр Сушко
2021.02.23 15:31
Ти поетів, друже, не лякай,
Бо у них і так життя не цукор.
А станцюй у пеклі гопака
І чортяці плюнь в смолисту руку.

Пожалій сатирика хоч раз -
Не бажай йому кілка у гузно.
Я колег піджовувати - пас,

Сергій Гупало
2021.02.23 14:53
Потекла неспинно – гостро, без мети,
Від посухи далі – змійка та, ропава…
То чому сміялася до мене ти
І тобі були мої пошана, слава?

Ех, невже чортята знову тут і скрізь?..
Бо чому ти похмурніла, полохлива?
Дві розгуби, два потічки щему і с

Олександр Олехо
2021.02.23 14:21
Ти можеш ловити осяяний вітер
В червоні вітрила казкових човнів
Сонети складати із зоряних літер
Ховати у посміх образу і гнів
Ти можеш картати себе або інших
Усюди ходити шляхами надій
Зростати угору все вище і вище
Куди вабить мрію повітряний зм

Ігор Шоха
2021.02.23 13:39
Коли народжується день за обріями світу,
то ми питаємо себе, – кого він має гріти,
якою гамою тонів, якими кольорами
він розфарбує майбуття над синіми морями?
І дізнаємося тоді, що спокою немає,
і справедливість на землі не скрізь перемагає.
Де роз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Неоніла КОВАЛЬСЬКА
2021.02.22

Вікторія Павлишин
2021.02.03

Валентина Інклюд
2021.01.08

Анастасія Федорова
2020.12.21

Богдан Грай
2020.12.16

Артем Пархомчук
2020.12.15

Соня Чорна
2020.12.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Лимар (1959) / Вірші

 Осінній вогонь
В осені-жінки у погляді сум.
Тільки замало наснаги.
Зносити більше не хоче тортур.
Має до себе повагу.

Дощ накликає: вже скоро сніги
напоготові з вітрами!
Осені треба красиво зійти!
Вчасно, з свого п’єдесталу!

Ось і кружляє в останню цю мить
жовтогарячим натхненням!
Сили останні збирає, летить!
Та на душі якось щемно.

Знає одне, що повернеться знов!
Час відпочити потрібен.
Щоб зберегти свій осінній вогонь,
Всесвіт надасть їй терпіння.

13.11.2020






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-01-26 21:24:10
Переглядів сторінки твору 41
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.618 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.549 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.02.24 18:11
Автор у цю хвилину відсутній