ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 На все воля Божа!
2014-го року, під час бойових дій, в нашому сирому окопчику опинився якось піп. Хороший такий, лагідний. Сповіді слухав, заспокоював солдатів, молився за них, хрестики дарував. Аж тут бойовики наскочили. І почалася люта різанина.
Поруч з ним лежав автомат Дмитра - мого бойового командира. Міг дотягнутися до нього і перестріляти бандюків. Не взяв. І двох моїх товаришів не стало - не встигли схопитися за зброю. А піп сидів на снарядному ящику і молився.
Добре, що хоч поруч був я, Інакше б поклали усе стрілецьке відділення.
Після бою запитав у нього:
- Святий отче! Чому не допомогли спасти душі християнські?
- Не можна нам брати до рук зброю, Бог не велів.
- А дивитися, як вбивають українців - можна?
- На все воля Божа, не нам, простим грішним, втручатися в Його промисел.
- Тоді їдьте хутенько туди, звідки приїхали. Ви тут зайві. Відспівувати убитих побратимів я вам не дам, бо їхня кров на ваших руках.
Поїхав священник і більше не навідувався. Образився, мабуть. А за що - незрозуміло.
Минулого року до хати приходила сусідка.. Дуже потрібні були гроші, а до получки їй знову не вистачало пару сотень.
А моя дружина прихворіла, лежить у ліжку, руки на пузі сплела і бухикає. А як не бухикати, коли щодня коронавірусні хворі приходять до неї лікуватися. Без масок, порушуючи соціальну дистанцію та все таке інше.
Кажу сусідці:
- До нас не можна, якщо не маєте щеплення від ковіду, або ним не перехворіли.
- Та я на хвилинку, тіко грошей позичити!
- Немає грошей, дорога сусідко. Самим поки-що не вистачає. Ліки надто дорогі. А краще - повертай борги негайно, потрібно купити кисневий концентратор терміново. Ти заборгувала десять тисяч. До вечора принеси усе. Я вже замовив апарат, завтра привезуть.
Стиснула губи сусідка і пішла з хати, невдоволено буркнувши:
- На все воля Божа: захоче - виздоровіє твоя жінка, а не захоче - гигне. Буду за неї молитися,
І пішла з хати. Відтоді жодного разу не навідалася. Мабуть, і досі молиться за здоров’я моєї супружниці.
А це перестрів свого кума під крамницею. Стовбичимо у черзі, точимо баляндраси.
- Сашко, погано стало жити в селі. Влада геть зіпсута.
- А чого так?
- Син селищного голови відкрив новий автобусний маршрут, навзаєм того що був раніше. І одразу підняв ціну за проїзд удвічі. А його жінка шматки землі у людей забирає. А хто не хоче віддавати добровільно - проводять вилучення земельних ділянок рішенням селищної ради. І в мене позавчора відібрали, бо не встиг за три роки побудувати на власній земельці, виділеній під будівництво, ні туалету, ні паркану. Знайшли законну причину.
- А чого ж ти голосував на виборах за цього вилупка? Я ж попереджував, що цей дядя - упир, який любить кров людську смоктати.
- Та думав, що гірше вже не буде. Але на все воля Божа. Треба терпіти.
А оце йду з крамниці, а назустріч сусідка. Плаче і хреститься. Питаю — що сталося?
- Чоловік напився. Я підштаники хотіла зняти, аби випрати, а він обматюкав. І їсти попросив. І за чекушкою послав.
- Та кинь його до біса. Він сам у болоті плаває і тебе на дно тягне.
- Але ж гроші заробляє у лісгоспі непогані. А дитина вчиться у технікумі. Сама не витягну. Хай буде як буде - на все воля Божа.
І понесла чекушку своєму благовірному.
Люди, люди... що у ваших головах?
Не буде Господь підставляти свої плечі під проблеми, з якими ви самі здатні упоратися. Йому і так роботи достатньо. Та й виглядає це зі сторони вельми і вельми непривабливо.
Просять люди про конкретну допомогу, а дехто одвертається, ляпне ні до чого не зобов’язуюче “На все воля Божа” і чкурне у своїх справах. Наче плювок в обличчя .
Власна байдужість і безхребетність - ось що значить ця фраза. Власне безсилля та небажання активно долучитися до вирішення проблеми породжують ось такі нікчемні викрутаси власного сумління.
А ти здатен взяти на себе тягар чужих проблем і реально допомогти їх вирішити? Ні?
Ну, тоді шепчи: “На все воля Божа” і вмий руки, як Понтій Пілат.

25.05.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-05-25 23:19:48
Переглядів сторінки твору 1486
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.153 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.152 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-05-25 23:52:07 ]
Ого, сильно, Олександре, особливо кінцівка про Пілата. Дійсно ми інколи власні проблеми перекладаємо на інших прикриваючись Богом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-05-26 06:30:41 ]
Так, Таню. Дивитися на речі під таким кутом зору дуже легко. І ніякої відповідальності. Але ж це неправильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2021-05-27 13:00:23 ]
"Моя хата скраю" - це життєва позиція багатьох.Засвоюється, на жаль,змалку.