ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
/
"В раю, скраєчку" (2001)
Мініатюри
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мініатюри
1
Виводять на прогулянку щодня
Мене мої собачки невгамовні,
Й мої чуття – рефлекси безумовні –
Втішає ця собача клопітня…
2
Візьму на душу гріх
І попрошу Всевишнього,
А ні, то і з лихим зійдусь у змові:
– Верніть мені бодай краплиночку любові
Зі всього пережитого-колишнього!
3
Відділив позицію від пози,
Покаяння щире від клятьби:
Всі прогнози –
На печаль і сльози,
А надії всі –
На суд судьби.
4
Як довго я лечу без парашута –
Рахунок добіга десятка літ:
Ніякої ваги – душа розкута,
Ніякого падіння – лиш політ…
5
Я «щасливе сталінське дитинство»
Дивом пережив, перестрибнувши
З лободи – в солодку-ку-ку-рудзу…
6
Осанна дням осіннім жовто-синім!
7
Сумна ж ти, осене самотня,
На півдорозі до зими!
8
Десятиліття зневаги, зневіри і злиднів…
О, Україно, яка ж ти мені дорога!
9
Минулий час і в нинішнім трива.
Хто ж забува про це,
Того за ноги
Хапає вздовж гудронної дороги
Не трин-трава –
Гірка плакун-трава.
10
Роса на айстрі – усмішка крізь сльози.
Тче літо бабине і саван, і фату.
Сивіє дальній обрій – на сльоту.
Багріє ближній овид – на морози.
11
Вершина століття і тисячоліття.
Збираюсь в дорогу, нап’явши лахміття
Несплатних боргів та уявних заслуг…
Як довго тягтиму іржавий свій плуг?
12
Час такий – для епосу трагічного.
Та помер божественний Гомер…
Ні, нема нічого в світі вічного
Після того, як Гомер помер!
13
Ніякого відлуння. Хоч кричи –
Ніякого у відповідь звучання.
І множу я мовчання на мовчання,
У збайдужілім світі живучи.
14
Життя, окрім літературного,
У мене, бідного, нема…
Ото й кажу: дісталась дурневі
Сума з гріхами усіма!
15
Щасливий я громадянин!
Забув про гроші та розкоші.
Зате – аналізи хороші,
Всі позитивні, як один.
16
Не хочу вже ні слави, ні достатку
На бідній і знеславленій землі…
Маленьку б хатку і городу латку,
І кладку на Сулі в моїм селі!
17
На міцних підмурівках колишньої слави
Ми будуємо з глини, лози і сльози
Не державу – бліду лиш подобу держави,
Що впаде від найменших ударів грози…
18
Від Івана Савича листівку
Я одержав – радість-бо така,
Начеб я
З натхненням юнака
Вперше обіймаю гарну дівку!
19
Мій кращий вірш не народивсь і досі,
Хоч визрів задум в юності, давно, –
Чуття перегоріли, ну а досвід –
Всього лиш переброджене вино.
20
Щасливий,
Що дожив до катастрофи
Імперії червоних шовіністів, –
Шкода лише,
Що з-під її уламків
Я вже не встигну вибратись…
– Прощайте.
21
Я в жанрі доброго бурлеска
Скажу відверто, без оман:
Ця дівка – нуль як поетеска,
Зате як дівочка – тюльпан!
22
Я нічиєї слави не краду,
Зтишка в чужі не заповзаю душі –
Тихенько їм свої кисленькі груші
В своєму вельми скромному саду.
23
Мій колодязь літає у снах.
Зрідка він прилітає до мене
І приносить гостинець –
Студене
Джерело у ясних ясенах.
24
Благословен цей дощ на сухоту
Занедбаних надій!
З імли світанку
Вирізблюється вишенька в цвіту…
25
Моєї долі Еверест –
Держава незалежна!
А я лежу в самісінькім низу…
26
Яка задуха!
В казані небеснім
Доварюється путня злива.
27
Втекла дорога…
Хто наздожене
Літа минулі?
28
Пахне кукурудзяне молозиво
На асфальті мокрому. Чому я
Не маленький хлопчик?
2001
Виводять на прогулянку щодня
Мене мої собачки невгамовні,
Й мої чуття – рефлекси безумовні –
Втішає ця собача клопітня…
2
Візьму на душу гріх
І попрошу Всевишнього,
А ні, то і з лихим зійдусь у змові:
– Верніть мені бодай краплиночку любові
Зі всього пережитого-колишнього!
3
Відділив позицію від пози,
Покаяння щире від клятьби:
Всі прогнози –
На печаль і сльози,
А надії всі –
На суд судьби.
4
Як довго я лечу без парашута –
Рахунок добіга десятка літ:
Ніякої ваги – душа розкута,
Ніякого падіння – лиш політ…
5
Я «щасливе сталінське дитинство»
Дивом пережив, перестрибнувши
З лободи – в солодку-ку-ку-рудзу…
6
Осанна дням осіннім жовто-синім!
7
Сумна ж ти, осене самотня,
На півдорозі до зими!
8
Десятиліття зневаги, зневіри і злиднів…
О, Україно, яка ж ти мені дорога!
9
Минулий час і в нинішнім трива.
Хто ж забува про це,
Того за ноги
Хапає вздовж гудронної дороги
Не трин-трава –
Гірка плакун-трава.
10
Роса на айстрі – усмішка крізь сльози.
Тче літо бабине і саван, і фату.
Сивіє дальній обрій – на сльоту.
Багріє ближній овид – на морози.
11
Вершина століття і тисячоліття.
Збираюсь в дорогу, нап’явши лахміття
Несплатних боргів та уявних заслуг…
Як довго тягтиму іржавий свій плуг?
12
Час такий – для епосу трагічного.
Та помер божественний Гомер…
Ні, нема нічого в світі вічного
Після того, як Гомер помер!
13
Ніякого відлуння. Хоч кричи –
Ніякого у відповідь звучання.
І множу я мовчання на мовчання,
У збайдужілім світі живучи.
14
Життя, окрім літературного,
У мене, бідного, нема…
Ото й кажу: дісталась дурневі
Сума з гріхами усіма!
15
Щасливий я громадянин!
Забув про гроші та розкоші.
Зате – аналізи хороші,
Всі позитивні, як один.
16
Не хочу вже ні слави, ні достатку
На бідній і знеславленій землі…
Маленьку б хатку і городу латку,
І кладку на Сулі в моїм селі!
17
На міцних підмурівках колишньої слави
Ми будуємо з глини, лози і сльози
Не державу – бліду лиш подобу держави,
Що впаде від найменших ударів грози…
18
Від Івана Савича листівку
Я одержав – радість-бо така,
Начеб я
З натхненням юнака
Вперше обіймаю гарну дівку!
19
Мій кращий вірш не народивсь і досі,
Хоч визрів задум в юності, давно, –
Чуття перегоріли, ну а досвід –
Всього лиш переброджене вино.
20
Щасливий,
Що дожив до катастрофи
Імперії червоних шовіністів, –
Шкода лише,
Що з-під її уламків
Я вже не встигну вибратись…
– Прощайте.
21
Я в жанрі доброго бурлеска
Скажу відверто, без оман:
Ця дівка – нуль як поетеска,
Зате як дівочка – тюльпан!
22
Я нічиєї слави не краду,
Зтишка в чужі не заповзаю душі –
Тихенько їм свої кисленькі груші
В своєму вельми скромному саду.
23
Мій колодязь літає у снах.
Зрідка він прилітає до мене
І приносить гостинець –
Студене
Джерело у ясних ясенах.
24
Благословен цей дощ на сухоту
Занедбаних надій!
З імли світанку
Вирізблюється вишенька в цвіту…
25
Моєї долі Еверест –
Держава незалежна!
А я лежу в самісінькім низу…
26
Яка задуха!
В казані небеснім
Доварюється путня злива.
27
Втекла дорога…
Хто наздожене
Літа минулі?
28
Пахне кукурудзяне молозиво
На асфальті мокрому. Чому я
Не маленький хлопчик?
2001
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію