ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2021.12.08 15:02
На цьому світі оминай папуг,
аби у рай не завела недуга
або тебе не охопила туга,
коли плює у душу щирий друг,
а ти не оминув такого друга.

***
Гаряче слово – це огниво!

Олена Побийголод
2021.12.08 11:38
Із Миколи Некрасова

Управа - під арешт бере
і вже назад не випускає,
олігархат - з казни дере
й ні шеляга не повертає;

зборонці влади - ловлять рать

Петро Скоропис
2021.12.08 11:32
Як славно затемна добі
повіритися у судьбі,
аби не ритись у собі,
удаючи, що спиш;
забути клопоти пусті,
у хатній чути темноті,
як миша у пічнім хребті
зашурхотить сміліш.

Олександр Сушко
2021.12.08 10:07
На долоні враннішня жура,
У багряній млі окрайчик неба.
Горепад любові пектораль
Поламав, неначе вітер стебла.

Без дитини жінка - нежива,
Світлу радість смутою убито.
А у мене сива голова,

Тетяна Левицька
2021.12.08 09:48
ДВАНАДЦЯТИЙ ВІНОК

ЩАСТЯ НИТЬ


І (XII)

Квітує ніжність в малиновім слові.

Володимир Бойко
2021.12.07 23:59
Правила писані для правильних. Закони – для тих, що у законі. Усім іншим залишаються підзаконні акти. Колись плітки розносили язикаті баби, а нині – блогери. Чесність і продажність – не синоніми. На шустера ніякий гондон не налазить. Олігархи

Юлія Івченко
2021.12.07 18:29
наша з тобою зима, сестричко, починається з відчинених шаф.
як завжди одягу, як дерев у лісі, а вдягти — ну, хіба що, — джинси.
у наших горлах виростають гвіздки й повільно їде раціональний дах
і ми страшенно розгублено розглядаємо у дзеркАлах ванн ста

Олександр Сушко
2021.12.07 15:21
Цілу ніч розмовляв з митрополитом. Ми з ним друзі з дитинства. Разом сиділи десять років за однією партою у школі. І хоч він людина вельми зайнята - час від часу навідується до моєї хати на курячих ніжках, оскільки моя дружина - берегиня, заслужений на

Муза Нічия
2021.12.07 14:00
О, мій Овідію в сутані,
не панікуй, не зарікайся...
міхи наповнені і чани
не протікають ще, на щастя.

Вітрила є і цілі снасті,
і гавані ще не останні,
і карта вигідної масті

Ігор Деркач
2021.12.07 13:54
Колись були у мене друзі,
а нині я один у хаті
не бачу ані їх у кузні,
ані вони мене у чаті.

Напевне, маю по заслузі,
що не стою уже на чаті
поезії... служу не Музі,

Іван Потьомкін
2021.12.07 13:11
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку
Не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,

Тетяна Левицька
2021.12.07 10:28
Щасливий квиток випадає нечасто,
Та кожен очікує кращої долі.
Я скучила, Боже, за спокоєм, щастям,
Весняним цвітінням рожевих магнолій.

Зима збудувала колючі споруди,
Скляні ожеледиці стелить під ноги.
По вулицях сірим, такі ж сірі люди,

Ігор Герасименко
2021.12.07 10:21
Я просувався з весняними планами
вуличками напрямки.
Йшов усміхаючись, доки не глянули
юнки тривожні – бруньки.

Я просувався з вітрильними римами.
Мимо не зможу пройти:
боляче, бо на світанку отримали

Микола Соболь
2021.12.07 06:01
Де орієнтири? Де ті маяки?
У столиці дядько, в полі – будяки…

Без вини ніхто вам не наллє вина,
кажуть, що на кашу краще бузина.

Не шукай задаром відповіді: хто –
помість Миколая прийде дід Піхто…

Юрій Лазірко
2021.12.07 03:14
був Іван
нема Івана
скільки спогадів
у ямі
скільки висновків
основ
на Покрову він пішов
не прощаючись

Юрій Лазірко
2021.12.07 03:13
з добрим днем
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Калюжний
2021.11.15

Евеліна Гром
2021.11.08

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Ереміт (1974) / Проза

 світлофор
до світлофора у центрі міста підійшла монашка й, не зважаючи на червоне світло, пішла на іншу сторону
взагалі-то, я ходжу обережно. звісно, коли поспішаєш, завжди можна перебігти, роззирнувшись вліво та вправо. але я завжди думаю про дітей
тому що вони виховуються на прикладах. ти можеш говорити все що завгодно, але вони зроблять так, як ти зробиш
більше того, не завжди діти навчаються тільки у власних батьків... що там казати, всі ми не ідеали -- і хто, як не наші діти, це найкраще помічають? іноді ти сам не знаєш, як нерозважливим вчинком зміниш не тільки свою долю.
взагалі-то, то була не монашка, а вірянка -- але вдягнена за всіма церковними приписами. вже в роках і, мабуть, десь поспішала... одразу після неї на червоне світло перейшла іще одна пара -- отже, це було досить звично. дівчина вирізнялась яскраво-зеленим светром, а от її супутник -- лиш добре помітним черевцем. кожен обирає собі долю сам.
зі. взагалі-то, я хотів назвати цей нарис: "на менше, аніж на мрію, не згоден"



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-10-09 15:24:35
Переглядів сторінки твору 248
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.12.06 14:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2021-10-13 13:00:41 ]
вакцинація

попередню хвилю епідемії я навіть не помітив
звісно, відчувалось якесь напруження. а в якийсь момент дехто із знайомих навіть пішов на карантин
в якийсь момент навіть я подумав, що захворів... тоді одна колєга влаштувала розбірки. вона довго до чогось готувалась, весь час на щось натякаючи -- а тоді закатила шкандаль
ви ж розумієте, що у будь-якій стоячій воді формується своя мікрофлора. і хтось -- цього всього -- має бути причиною
це як головний біль -- хоча, як на мене, зубний іще дошкульніший. але кожен має відчувати, що його страждання -- найпекучіші.
і от зараз, читаючи про корону, я чомусь думаю про вакцини. особисто я навіть маски не вдягаю -- виходячи на свіже повітря.
але й проти вакцинації нічого не маю проти. корона є корона -- нікуди від неї не дінешся)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2021-10-31 18:44:57 ]
майонез

я рідко вживаю. тобто не готую його сам
з часом мої смаки взагалі дивним чином змінюються в кращу сторону. я рідко вживаю солодке, чіпси і навіть м'ясо. наче тіло слухняно пристосовується до того, що вже йому не під силу
але буває. як іноді хочеться чогось соленого або просто із забутого минулого
тому я був вражений, як на минулих вихідних кілька разів проробив шлях від холодильника до кухонного стола. відшуковуючи майонез
цей ефект ключів, які перед виходом раптом не знаходяться, відомий усім. це щось про підсвідоме, яке хоче про щось нагадати
ось чому я дуже уважно ставлюсь до подібних випадків – а не тільки тому, що таке стається рідко. звісно, що за якийсь час майонез віднайшовся – він стояв поруч із салатом, для якого й призначався
і так стосується будь-чого – наче випадковостей не буває. а дрібниці на кшталт майонезу ідеально підходять для фокусів підсвідомості
я люблю записувати враження, наче фіксуючи речі, які одного разу усвідомив. приблизно місяць тому я сів у маршрутку, а через зупинку вискочив, не знайшовши поруч сумки. я не міг її забути на зупинці, але все ж таки пробігся.
виходячи з дому, треба завжди зупинитись, пригадуючи, чи не забув чогось


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2021-11-21 00:59:59 ]
перейми

я колись переймався про екологію
мовляв, зникають види тварин, види рослин. багато що зникає – залишаються тільки люди
дуже-дуже багато людей
я колись переймався про культуру. про збереження всілякої спадщини. от як гоголь знищив свій 2 том "мертвих душ".
або про здобутки цивілізації – як страшно знову опинитись у первісному стані. нічого не знати й усього боятись
виходити з кам'яним ножем на мамонтів. чи шаблезубого тигра. й ні про що не перейматись


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2021-12-05 15:40:20 ]
істина

ранок починається з того, що треба розібратись з минулим
яке настільки токсичне, що навіть спогади вивертають душу назовні. але іноді воно нагадує про себе проти твоєї волі
ти уявляєш себе мудрецем, що сидить під звичайним деревом. у дуже-дуже звичайному лісі. й люди – всі звичайні люди – дуже далеко
врешті-решт, нікого не турбують серйозні проблеми. глобальні, світові, філософські. якщо ти переймаєшся якоюсь маячнею – в тебе у дитинстві щось було не так. нормальні люди ніколи нічим не переймаються
але кожного разу, як я уявляю себе нормальним, мене вивертає. така собі доволі товста шкіра. надійні інстинкти самозахисту. бути трішки тупим пофігістом – дуже корисно для здоров'я!
ти обманюєш себе безліч разів. хочеш обманюватись – й стати щасливим! бути тупим пофігістом – й пишатись цим
бути сліпим і глухим. витворити всередині щось
таке ідеальне й досить неспростовне. просте й рівне на кшталт дубової дошки
можна іще стати кар'єристом. ставитись до людей як до предметів – як до сходинок – на шляху до власної цілі. поділяти на своїх та чужих. на нормальних та... диваків
взагалі, треба бути готовим до будь-чого. у цьому і є, мабуть, крутизна – бути готовим до всього! що би не сталось, ти такий мудрець із індійських джунглів – відсторонений та капець який невразливий
наче ти весь час знаєш, що щось не так – але це не твоя справа. вся мудрість в цьому й полягає – не брати на себе чужих проблем. тому що тоді на тебе навісять усі гріхи світу
треба бути скромним мудрецем. найменших з-поміж наймудріших. скромність – то доста вигідна чеснота! врешті-решт, будь-яка чеснота стає вигідною
отак вдаєш із себе наййзапеклішого засранця – а тоді розумієш, що можеш ним стати. розумієш, що байдужим треба бути до себе, а не до всіх решта. тому що єдине твоє вразливе місце – ти сам
уявляєш себе одним-єдиним – коли нікого довкола не лишиться! оцих усіх дебілів, що й мізинця твого не варті! сам-один на уявній мапі всесвіту
філософія – то все ж таки дуже могутня річ. або навіть математика... коли абстракції стають такими важелями, що не посперечаєшся! чим абстрактніше, тим нездоланні ще
отож, сам-один у хащах світу. пізнав найглибшу істину з-поміж істин. яка вона – на твій... погляд?