ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика / ТЕАТР

 Театр. Жовтень_07. Заньківчани, Стригун, Київ.
Ірина Славінська, для "Майдану".

Федір Стригун – український актор та режисер, котрий вже понад сорок років працює у Львівському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької. Цей сезон для театру ювілейний – дев’яностий.

На початку жовтня театр приїхав на гастролі в Київ, котрі тривали чотири дні. Чотири вечори поспіль львів’яни збирали аншлаги у глядацькому залі театру Української драми ім. Івана Франка. Випадково чи ні, але гастролі почалися найскандальнішою постановкою театру – «У.Б.Н.». Перчинка вистави полягала в можливості провести паралелі між сюжетом та реальністю. Так, у виставі йшлося про зраду сином ідей батька-націоналіста – а через деякий час після прем’єри Тарас Чорновіл, син В’ячеслава Чорновола, вступив у Партію регіонів. Федір Стригун виконує у цій виставі головну роль.

Поговорити нам вдалося безпосередньо перед виставою. Сидячи у скверику біля театру, Федір пахтів сигаретою, раз-по-раз вітався зі знайомими акторами та цитував п’єси Карпенка-Карого.

Часто приїжджаєте в Київ на гастролі?

Ні, грошей таких нема. Ну так, приїздили час від часу, по лінії театральних діячів. Востаннє довго тут були у 1995 році – грали «Ромео і Джульєтту», «Хазяїна» Карпенка-Карого, «Ісус, син Бога живого». Потім довго не були, окремо привозили «Державну зраду», «Оргію», «Саву Чалого». Років сім тому возили «Трьох грошову оперу». У 2001 приїжджали з «УБН», але грали в Театрі оперети, бо у театрі ім. Івана Франка нам не давали цю п’єсу грати. Ми в Києві розбалувані – були роки, коли гастролі тривали місяць. Причому, чомусь завжди одночасно з початком наших гастролей перед театром розривали асфальт, труби міняли…

Взагалі Київ ми любимо – напевно, тому що тут народилися наша патронеса Марія Заньковецька, тут її музей. Але раніше Київ я любив більше. Зараз все помінялося – маю на увазі людей. Вони були тепліші, а зараз якісь забігані. Київ став мега-містом, а велике місто завжди тисне на індивідуальність. А Львів місто маленьке, компактне – якщо навіть не хочеш когось бачити, то побачиш.

Чи граєте ви за кордоном?

В Польщі ми буваємо дуже часто – в рамках обміну з Варшавським театром, з театром «Рампа», з Краківським театром. Хоча, відверто кажучи, для нас «куриця не птиця, Польща – не заграниця». Були в Англії разів зо три, чотири рази в Америці – але все в діаспорі.

Ці поїздки були комерційні?

Так. У нас же грошей немає. Вони брали нам квитки, ми грали вистави і віддавали їм гроші – щоб заробити на дорогу назад. Грошей на готель ми не мали – нас розбирали по домах, як колись у мандрівному театрі. Ця економія на готелях була нашим заробітком. Поїздки були дуже цікаві. Після першої поїздки в Канаду, у 1991 році, я трупу свою не впізнав. Всі приїхали такі страшні й перелякані, а минуло два тижні – і всі вільні, такі світлі, такі американські… Це розв’язує людей.

Гастролі взагалі велика штука. Театр не має стояти на місці. Ось після Києва поїдемо у Кіровоград. В Україні у мене взагалі немає лисого місця – два міста, де я ніколи не був на гастролях, це Луганськ і Ізмаїл.

А гастролі в Україні мають комерційний успіх?

Вони-то мають… Раніше нас посилала держава і ми платили малі гроші за квартири. Тепер проживання коштує дуже дорого, ще й дорога… І щоб виправдати всі затрати, потрібно зробити квитки ну хоча б по 150-200 гривень. Але ми не можемо робити квитки дорогими. Слава богу, міністерство культури нам допомагає – і ми робимо квитки по 30-50 гривень. Звісно, можна і дорожче – знайшлися б люди, які заплатили. Але театр є дуже демократичною установою, і завжди антрепренери шукали, як зробити театр загальнодоступним…

Так, але це в Україні. В Європі піти в театр – це розвага для забезпечених людей, бо квитки порівняно дорогі…

Це правда. Але український театр, дякуючи нашим корифеям, був задуманий як народний. Так само, до речі, як італійський. Хоча чомусь український театр вважають гіршим. Наприклад, гіршим за московський. Нічого подібного! В деякому плані він навіть кращий. Там це комерція. А наш театр, репертуарний театр, є інституцією демократичною, як ВУЗ.

Щодо репертуару. Чи є п’єси, що тримаються в репертуарі по багато років?

Є вистави-рекордсмени. «Суєта» трималася 20 років, «Марія Заньковецька» – 25 років, «Наталку-Полтавку» я поставив ще у 1989 році, і вона досі тримається!

Але ж п’єси старішають.

Так, вони втрачають свіжість, звісно. По-перше, естетично. По-друге, актори міняються – є вистави, де грає друге покоління акторів, діти тих, хто грали раніше. Але виставу завжди можна оновити – внести якість свіжі ідеї, підхопити нових акторів, щоб вони загорілися ідеєю так само, як колись їхні попередники.

А сучасні вистави ставите?

Звісно. Наприклад, «Замшевий піджак» – це стара вистава, але за радянських часів вона була «не рекомендована для постановки на сцені», а ми вирішили хоч разочок поставити… і вийшов дуже репертуарний спектакль. Або зовсім сучасні п’єси – «Неаполь – місто Попелюшок» Анни Ковалик... Це вистава про українок-заробітчан. Коли я отримав п’єсу, то відклав її в ящик. Але ця проблема така живуча… Я зробив спектакль, думав, рік він пройде – а потім знімемо. Але ні – ставив я виставу як іронічну, а вийшла така болюча… Жінки приїжджають до Львова, щоб подивитися виставу про себе, а потім підходять і пропонують дописати третю дію, бо двох мало.

А зараз «Сільву» ставимо. Це оперна вистава, але у нас дуже гарний оркестр і актори співають гарно – чому б не побалуватися оперою?

Ви згадували «У.Б.Н.» («Український буржуазний націоналіст»). Свого часу ця вистава нашуміла у Львові…

Я цю виставу називаю «В’язень сумління». Це довга історія. До мене приїхав Ярослав Гринчишин, почав ділитися ідеями, запропонував поставити спектакль в нашому театрі – бо більше ніде не давали. Потім Галя Тельнюк написала сценарій-лібрето, і народилася ідея співпраці з групою «Сестри Тельнюк» – вони написали всю музику до вистави. Ми випустили спектакль за місяць, у 2001 році. Ставлення було дуже різне – комусь подобалось, комусь не подобалось. Найбільше не подобалось тим, хто виставу жодного разу не бачив. А здивувало те, що вистава не сподобалась правим – хоча ми так чесно зіграли про національну ідею… Напевно, праві чекали на бронзові пам’ятники.

А про що ви б хотіли поставити виставу зараз?

Зараз я шукаю п’єсу про сильних світу цього, бізнесменів, мільйонерів, олігархів, які свого часу накрали грошей – і відправили своїх дітей вчитися за кордон. Таке собі сучасне «Горе от ума» – діти повернулися додому і не сприймають стиль життя батьків. Мені цікаво, як молода людина, що здобула якісь загальнолюдські ідеали, все це сприйматиме. Це може бути комедія чи глибока трагедія. Або трагікомедія.

Це загальнолюдські проблеми. А чи є проблеми в сучасного українського театру?

Так. Насамперед, це бідність.

Чия?

Державна. Ось наприклад, у нас валиться театр – треба ремонтувати або міняти театр. А закрити театр – загине трупа. Також – брак людей. З театру треба вигнати всі крамарів, як писав Карпенко-Карий. Всі хочуть заробляти, але ніхто не хоче думать і страждать – а це веде до цинізму. Зараз стільки розвелося цинізму, що роз’їдає душу людини. У нас чомусь думають, що все залежить від економіки, від політики. Але все залежить від духовності, від культури. От перестануть наші діти читати книжки, ходити в кіно чи в театри – і не буде ні держави, ні нації. Так сказати, «не хлебом единым».

Інтерв'ю взяла Ірина Славінська, для "Майдану".

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-10-28 15:57:00
Переглядів сторінки твору 2997
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-10-28 16:08:55 ]
Федір Стригун: Зараз я шукаю п’єсу про сильних світу цього, бізнесменів, мільйонерів, олігархів, які свого часу накрали грошей – і відправили своїх дітей вчитися за кордон. Таке собі сучасне «Горе от ума» – діти повернулися додому і не сприймають стиль життя батьків. Мені цікаво, як молода людина, що здобула якісь загальнолюдські ідеали, все це сприйматиме. Це може бути комедія чи глибока трагедія. Або трагікомедія...