ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.07.26 09:21
Офелія… і Тірца… і Йоганна…
Люцілла… і Прісцілла… Донна Анна…
Касандра я… Неріса… Одержима…
(Душа моя і плоть моя – незрима)…
Безумна я і втишена… Хто зможе –
стихію цю впокорить, переможе,
коли не я?.. не море це зелене?.. –
бо хто є тут розкут

Ірина Вовк
2017.07.26 09:07
Майбутній вчений Юрій Дрогобич, він же Котермак – «Magister Georgius Drohobicz de Russia» – народився близько 1450 року в родині збіднілого шляхтича, у сім’ї солевара Михайла Котермака, в старовинному галицькому місті Дрогобичі, назву якого пізніше учений

Микола Соболь
2017.07.26 05:53
Заполонила все когорта.
На крові зрощена епоха
І як то кажуть: ані чорта
Не полошаться, ані Бога.
І не цураються ідеї:
Живе убити на землі.
Бояться істини! Плебеї
Які зачаті у кремлі!

Ярослав Чорногуз
2017.07.25 22:30
Для тебе це лиш даху зсув -
Ходити, ніби геній, гордо.
Ти зробиш все, щоб ним не був,
О заздрісна хохляцька мордо!

Іван Потьомкін
2017.07.25 19:00
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,

Олександр Сушко
2017.07.25 18:22
Я розкажу все по порядку,
Щоб не було розчарувань.
Отам - моя ступала п'ятка,
А тут - писала вірші длань.

Усох павук давно на стелі.
Та очі бачили колись
Як малювалися пастелі,

Олександр Сушко
2017.07.25 17:27
У Києві майструють гроб,
Готує похорони мати.
Попала міна ув окоп:
Стрічай, столице, тіла шмати.

Він був мій друг. Співак, поет.
Та обманули його підло:
До рук убгали пістолет,

Кристіан Грей
2017.07.25 16:54
Я - на твоєму. Риска. Крапка.
Ти - у моїй. Тире і кома.
Та це - секрет. Про це - нікому.
Ні, ні, не смій. ОК, малятко?

Ой-ой, які шари у лапках!
Смачні, як торт з бісквітом! Боже!
А ти мені не допоможеш

Анонім Я Саландяк
2017.07.25 14:28
Дефініція*... ...що слід розуміти: визначення. Кант каже: “Всяке поняття повинно визначатися так, як його подає термін, само собою…” І свідомість наша, кожну мить визначається... Якщо ж сказати: робить дефініцію, то – аж! Якщо сказати: визначаєт

Микола Дудар
2017.07.25 14:26
Товарищ Пу, аэропорт
исчез с лица земли под утро
"эх бы ещё один
аборт -
и мир избавился б от Пута…"
не пожелание, вопрос
вот накопил себе на старость
чтобы не слышать больше "SOS"

Любов Матузок
2017.07.25 11:20
Український народ – консонантне письмо:
співвітчизники губляться в світі,
немов голосні у словах,
покотившись за межі Вітчизни.
А оті, що лишилися – майже без голосу, бо
Їх уперто не чують і навіть не хочуть почути
чи то приголосні, чи то прихвостні

Любов Матузок
2017.07.25 11:13
На підвалинах флірту - химеристим храмом - ти,
аналогія зламу стосунків - до східців:
поступовість, кути...
Я ж - навчу тебе грамоти
для незайманців зляканих і початківців.

Потаємне - у снах твоїх реалізоване,
в епізодах нічних - нерозпізнана згуб

Ірина Вовк
2017.07.25 10:38
Коли вирветься втома,
як ноша мені непосильна,
коли хтось із знайомих
на мене скептично зиркне,
я буденність покину
і в казку вернуся, наївна…
- О рятуй, побратиме,
рятуй, П е р е л е с н и к, мене.

Ірина Вовк
2017.07.25 10:33
ОЗЕРО НЕЧІМНЕ*

Спить озеро. Не розбуди словами
Його спокійну, древню сивину.
Дивися, як м'якими рукавами
Хвилюють верби тихий берег сну.
Про що мовчать? Невимовлений докір
У хвилях, що цілують береги,

Нінель Новікова
2017.07.25 09:24
Пролягло життя, як довга нива –
І тепер, пригадую не раз,
Як прийшла ще юна і наївна,
Як мене прийняв ти, рідний «КрАЗ»!

Ти мене, мов гілку без коріння,
В благодатний грунт пересадив.
І тобі я душу, серце, вміння

Ярослав Чорногуз
2017.07.25 08:13
У світлих сутінках печалі
Завмер на мить подільський ліс.
Крилом зеленої вуалі
Вечірню прохолоду ніс…

І віяв легіт над землею,
Нагадував не без жалю,
Як вухом припадав до неї
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31

Володимир Зоря
2015.11.09

Вікторія Торон
2015.11.09

Вадим Василенко
2015.05.16

Олександр Артамонов
2015.02.08

Діана Радь
2014.12.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика / ТЕАТР

 Театр. Жовтень_07. Заньківчани, Стригун, Київ.
Ірина Славінська, для "Майдану".

Федір Стригун – український актор та режисер, котрий вже понад сорок років працює у Львівському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької. Цей сезон для театру ювілейний – дев’яностий.

На початку жовтня театр приїхав на гастролі в Київ, котрі тривали чотири дні. Чотири вечори поспіль львів’яни збирали аншлаги у глядацькому залі театру Української драми ім. Івана Франка. Випадково чи ні, але гастролі почалися найскандальнішою постановкою театру – «У.Б.Н.». Перчинка вистави полягала в можливості провести паралелі між сюжетом та реальністю. Так, у виставі йшлося про зраду сином ідей батька-націоналіста – а через деякий час після прем’єри Тарас Чорновіл, син В’ячеслава Чорновола, вступив у Партію регіонів. Федір Стригун виконує у цій виставі головну роль.

Поговорити нам вдалося безпосередньо перед виставою. Сидячи у скверику біля театру, Федір пахтів сигаретою, раз-по-раз вітався зі знайомими акторами та цитував п’єси Карпенка-Карого.

Часто приїжджаєте в Київ на гастролі?

Ні, грошей таких нема. Ну так, приїздили час від часу, по лінії театральних діячів. Востаннє довго тут були у 1995 році – грали «Ромео і Джульєтту», «Хазяїна» Карпенка-Карого, «Ісус, син Бога живого». Потім довго не були, окремо привозили «Державну зраду», «Оргію», «Саву Чалого». Років сім тому возили «Трьох грошову оперу». У 2001 приїжджали з «УБН», але грали в Театрі оперети, бо у театрі ім. Івана Франка нам не давали цю п’єсу грати. Ми в Києві розбалувані – були роки, коли гастролі тривали місяць. Причому, чомусь завжди одночасно з початком наших гастролей перед театром розривали асфальт, труби міняли…

Взагалі Київ ми любимо – напевно, тому що тут народилися наша патронеса Марія Заньковецька, тут її музей. Але раніше Київ я любив більше. Зараз все помінялося – маю на увазі людей. Вони були тепліші, а зараз якісь забігані. Київ став мега-містом, а велике місто завжди тисне на індивідуальність. А Львів місто маленьке, компактне – якщо навіть не хочеш когось бачити, то побачиш.

Чи граєте ви за кордоном?

В Польщі ми буваємо дуже часто – в рамках обміну з Варшавським театром, з театром «Рампа», з Краківським театром. Хоча, відверто кажучи, для нас «куриця не птиця, Польща – не заграниця». Були в Англії разів зо три, чотири рази в Америці – але все в діаспорі.

Ці поїздки були комерційні?

Так. У нас же грошей немає. Вони брали нам квитки, ми грали вистави і віддавали їм гроші – щоб заробити на дорогу назад. Грошей на готель ми не мали – нас розбирали по домах, як колись у мандрівному театрі. Ця економія на готелях була нашим заробітком. Поїздки були дуже цікаві. Після першої поїздки в Канаду, у 1991 році, я трупу свою не впізнав. Всі приїхали такі страшні й перелякані, а минуло два тижні – і всі вільні, такі світлі, такі американські… Це розв’язує людей.

Гастролі взагалі велика штука. Театр не має стояти на місці. Ось після Києва поїдемо у Кіровоград. В Україні у мене взагалі немає лисого місця – два міста, де я ніколи не був на гастролях, це Луганськ і Ізмаїл.

А гастролі в Україні мають комерційний успіх?

Вони-то мають… Раніше нас посилала держава і ми платили малі гроші за квартири. Тепер проживання коштує дуже дорого, ще й дорога… І щоб виправдати всі затрати, потрібно зробити квитки ну хоча б по 150-200 гривень. Але ми не можемо робити квитки дорогими. Слава богу, міністерство культури нам допомагає – і ми робимо квитки по 30-50 гривень. Звісно, можна і дорожче – знайшлися б люди, які заплатили. Але театр є дуже демократичною установою, і завжди антрепренери шукали, як зробити театр загальнодоступним…

Так, але це в Україні. В Європі піти в театр – це розвага для забезпечених людей, бо квитки порівняно дорогі…

Це правда. Але український театр, дякуючи нашим корифеям, був задуманий як народний. Так само, до речі, як італійський. Хоча чомусь український театр вважають гіршим. Наприклад, гіршим за московський. Нічого подібного! В деякому плані він навіть кращий. Там це комерція. А наш театр, репертуарний театр, є інституцією демократичною, як ВУЗ.

Щодо репертуару. Чи є п’єси, що тримаються в репертуарі по багато років?

Є вистави-рекордсмени. «Суєта» трималася 20 років, «Марія Заньковецька» – 25 років, «Наталку-Полтавку» я поставив ще у 1989 році, і вона досі тримається!

Але ж п’єси старішають.

Так, вони втрачають свіжість, звісно. По-перше, естетично. По-друге, актори міняються – є вистави, де грає друге покоління акторів, діти тих, хто грали раніше. Але виставу завжди можна оновити – внести якість свіжі ідеї, підхопити нових акторів, щоб вони загорілися ідеєю так само, як колись їхні попередники.

А сучасні вистави ставите?

Звісно. Наприклад, «Замшевий піджак» – це стара вистава, але за радянських часів вона була «не рекомендована для постановки на сцені», а ми вирішили хоч разочок поставити… і вийшов дуже репертуарний спектакль. Або зовсім сучасні п’єси – «Неаполь – місто Попелюшок» Анни Ковалик... Це вистава про українок-заробітчан. Коли я отримав п’єсу, то відклав її в ящик. Але ця проблема така живуча… Я зробив спектакль, думав, рік він пройде – а потім знімемо. Але ні – ставив я виставу як іронічну, а вийшла така болюча… Жінки приїжджають до Львова, щоб подивитися виставу про себе, а потім підходять і пропонують дописати третю дію, бо двох мало.

А зараз «Сільву» ставимо. Це оперна вистава, але у нас дуже гарний оркестр і актори співають гарно – чому б не побалуватися оперою?

Ви згадували «У.Б.Н.» («Український буржуазний націоналіст»). Свого часу ця вистава нашуміла у Львові…

Я цю виставу називаю «В’язень сумління». Це довга історія. До мене приїхав Ярослав Гринчишин, почав ділитися ідеями, запропонував поставити спектакль в нашому театрі – бо більше ніде не давали. Потім Галя Тельнюк написала сценарій-лібрето, і народилася ідея співпраці з групою «Сестри Тельнюк» – вони написали всю музику до вистави. Ми випустили спектакль за місяць, у 2001 році. Ставлення було дуже різне – комусь подобалось, комусь не подобалось. Найбільше не подобалось тим, хто виставу жодного разу не бачив. А здивувало те, що вистава не сподобалась правим – хоча ми так чесно зіграли про національну ідею… Напевно, праві чекали на бронзові пам’ятники.

А про що ви б хотіли поставити виставу зараз?

Зараз я шукаю п’єсу про сильних світу цього, бізнесменів, мільйонерів, олігархів, які свого часу накрали грошей – і відправили своїх дітей вчитися за кордон. Таке собі сучасне «Горе от ума» – діти повернулися додому і не сприймають стиль життя батьків. Мені цікаво, як молода людина, що здобула якісь загальнолюдські ідеали, все це сприйматиме. Це може бути комедія чи глибока трагедія. Або трагікомедія.

Це загальнолюдські проблеми. А чи є проблеми в сучасного українського театру?

Так. Насамперед, це бідність.

Чия?

Державна. Ось наприклад, у нас валиться театр – треба ремонтувати або міняти театр. А закрити театр – загине трупа. Також – брак людей. З театру треба вигнати всі крамарів, як писав Карпенко-Карий. Всі хочуть заробляти, але ніхто не хоче думать і страждать – а це веде до цинізму. Зараз стільки розвелося цинізму, що роз’їдає душу людини. У нас чомусь думають, що все залежить від економіки, від політики. Але все залежить від духовності, від культури. От перестануть наші діти читати книжки, ходити в кіно чи в театри – і не буде ні держави, ні нації. Так сказати, «не хлебом единым».

Інтерв'ю взяла Ірина Славінська, для "Майдану".

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-10-28 15:57:00
Переглядів сторінки твору 1699
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-10-28 16:08:55 ]
Федір Стригун: Зараз я шукаю п’єсу про сильних світу цього, бізнесменів, мільйонерів, олігархів, які свого часу накрали грошей – і відправили своїх дітей вчитися за кордон. Таке собі сучасне «Горе от ума» – діти повернулися додому і не сприймають стиль життя батьків. Мені цікаво, як молода людина, що здобула якісь загальнолюдські ідеали, все це сприйматиме. Це може бути комедія чи глибока трагедія. Або трагікомедія...