***
…і з душею він не хоче розмовляти,
і вона із ним всі зупиняє справи.
Настрій – кинути усе, кудись тікати
у поля, в густі, високі трави.
Розбігаються думки його по далях,
розмивається імлою млявий погляд.
Сил нема, пливе у невідомі далі
течією, де є власницею доля.
Ні, не те, що вже нема мети і мрії,
і не те, що у житті вже сенс не бачить.
Певно втома від набридлої події,
мабуть втома від докучної невдачі.