Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.07
03:17
Ми всі складаємось з нічого,
Із вакууму, пустоти.
І тільки наша віра в Нього
Нас робить гідними мети.
Наше життя- то плід реакцій,
Плюсів та мінусів зв'язок,
Розділення на сотні фракцій
Із вакууму, пустоти.
І тільки наша віра в Нього
Нас робить гідними мети.
Наше життя- то плід реакцій,
Плюсів та мінусів зв'язок,
Розділення на сотні фракцій
2026.09.06
20:46
Відшуміла епоха на нас поглядає здаля.
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
2026.09.06
19:12
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
2026.09.06
18:52
«Ти дослухайся звітних!» —
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
2026.09.06
16:41
Здавалося, що усе добре йшло.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
2026.09.06
15:10
1
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них?
2026.09.06
11:41
Вірші, мої діти,
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
2026.09.06
08:46
заніміло поскучавши
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
2026.09.06
07:34
Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
2026.09.06
00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
2026.09.05
22:42
Непідписаний щоденник загубився в школі.
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
2026.09.05
21:03
Цей сум, в очах
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
2026.09.05
18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
2026.09.05
13:20
був ліс
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
2026.09.05
13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
2026.09.05
11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Кожушко (1957) /
Критика | Аналітика
My U.S. Journal 2002, Part Three
Sunday, June 30, 2002
Breakfast in the basement of Patrick Henry Inn. Then two flights: from Washington, DC to Minneapolis, and then from Minneapolis to Bozeman (MT). The first flight was horrible for me (and for others); my blood pressure had soared. The second one was better: I saw the setting sun and then – Montana’s mountains and I felt a new life and new strength coming to me. We went to bed very late and felt very tired. Grizzlies, will you be kind to me?
Monday, July 1, 2002
Breakfast… Our people showed themselves as greedy folks. They took several portions and those who came later received almost nothing (the same was at last night’s dinner).
Then we had some orientation and welcome remarks. The organizers gave us checks for $480, and we went on a tour of the campus. The air was fresh because of the breeze, and it was a pleasant walk. We had nice lunch (as I found out later, we should not exceed a 6-dollar limit for lunch). I exceeded a bit and had to pay $1.10 at the cashier’s desk. (After all, we are only learning how to live in a new place.) After lunch, we cashed our checks and went on an excursion to the Museum of the Rockies. The guide started from the Great Bang, described the dinosaurs and then touched upon the history of Montana.
After that, we went to Sandi’s place for dinner (She is one of our professors). It was great! We ate in the open air, communicated, played games and sang songs. Sandi’s husband sang a song “My Home Is Montana…” A discovery: Americans love songs, like we, Ukrainians.
Tuesday, July 2, 2002
When we went to breakfast, I saw the air balloon over the campus! At breakfast, we managed not to exceed the limit of $5.00. We had an orienting lecture on our future home stay by Beth Davenport. Then – an interesting presentation of American history. After that, we had lunch. Again, no one exceeded a 6-dollar limit. We can also take fruit after meals: yesterday I took a huge pear and orange; today I took an apple (during breakfast) and an orange at lunch.
After lunch, we had Windows 2000 training and then the most boring presentation about last presidential election (It should have been about the Constitutional Structure, but professor was obviously still under impression of the election outcome, so we had to listen to that.)
Now we are going to dinner and then – shopping. Perhaps I will buy a bag for my trip back home, as my old one had been broken after the flight from Frankfurt to DC.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
My U.S. Journal 2002, Part Three
" Let the globe, if nothing else, say this is true:
That even as we grieved, we grew."
Amanda Gorman
Sunday, June 30, 2002
Breakfast in the basement of Patrick Henry Inn. Then two flights: from Washington, DC to Minneapolis, and then from Minneapolis to Bozeman (MT). The first flight was horrible for me (and for others); my blood pressure had soared. The second one was better: I saw the setting sun and then – Montana’s mountains and I felt a new life and new strength coming to me. We went to bed very late and felt very tired. Grizzlies, will you be kind to me?
Monday, July 1, 2002
Breakfast… Our people showed themselves as greedy folks. They took several portions and those who came later received almost nothing (the same was at last night’s dinner).
Then we had some orientation and welcome remarks. The organizers gave us checks for $480, and we went on a tour of the campus. The air was fresh because of the breeze, and it was a pleasant walk. We had nice lunch (as I found out later, we should not exceed a 6-dollar limit for lunch). I exceeded a bit and had to pay $1.10 at the cashier’s desk. (After all, we are only learning how to live in a new place.) After lunch, we cashed our checks and went on an excursion to the Museum of the Rockies. The guide started from the Great Bang, described the dinosaurs and then touched upon the history of Montana.
After that, we went to Sandi’s place for dinner (She is one of our professors). It was great! We ate in the open air, communicated, played games and sang songs. Sandi’s husband sang a song “My Home Is Montana…” A discovery: Americans love songs, like we, Ukrainians.
Tuesday, July 2, 2002
When we went to breakfast, I saw the air balloon over the campus! At breakfast, we managed not to exceed the limit of $5.00. We had an orienting lecture on our future home stay by Beth Davenport. Then – an interesting presentation of American history. After that, we had lunch. Again, no one exceeded a 6-dollar limit. We can also take fruit after meals: yesterday I took a huge pear and orange; today I took an apple (during breakfast) and an orange at lunch.
After lunch, we had Windows 2000 training and then the most boring presentation about last presidential election (It should have been about the Constitutional Structure, but professor was obviously still under impression of the election outcome, so we had to listen to that.)
Now we are going to dinner and then – shopping. Perhaps I will buy a bag for my trip back home, as my old one had been broken after the flight from Frankfurt to DC.
Я вела цей щоденник під час стажування у США влітку 2002 року. Поїхала тоді в складі делегації вчителів англійської мови - переможців конкурсу у сфері викладання іноземних мов. Незабутні враження! Маю зазначити, що 2002 рік в моєму житті був зовсім не схожий на карантинний 2020-й...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
