Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.07
15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
2026.10.07
14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
2026.10.07
11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
2026.10.07
06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
2026.10.06
23:23
Старий розповідав казки
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
2026.10.06
22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
2026.10.06
22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
2026.10.06
22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
2026.10.06
18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
2026.10.06
13:59
Пам'яті Віталія Коротича
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
2026.10.06
12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
2026.10.06
12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
2026.10.06
10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
2026.10.06
07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
2026.10.05
23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
2026.10.05
22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Кожушко (1957) /
Критика | Аналітика
My U.S. Journal 2002, Part Three
Sunday, June 30, 2002
Breakfast in the basement of Patrick Henry Inn. Then two flights: from Washington, DC to Minneapolis, and then from Minneapolis to Bozeman (MT). The first flight was horrible for me (and for others); my blood pressure had soared. The second one was better: I saw the setting sun and then – Montana’s mountains and I felt a new life and new strength coming to me. We went to bed very late and felt very tired. Grizzlies, will you be kind to me?
Monday, July 1, 2002
Breakfast… Our people showed themselves as greedy folks. They took several portions and those who came later received almost nothing (the same was at last night’s dinner).
Then we had some orientation and welcome remarks. The organizers gave us checks for $480, and we went on a tour of the campus. The air was fresh because of the breeze, and it was a pleasant walk. We had nice lunch (as I found out later, we should not exceed a 6-dollar limit for lunch). I exceeded a bit and had to pay $1.10 at the cashier’s desk. (After all, we are only learning how to live in a new place.) After lunch, we cashed our checks and went on an excursion to the Museum of the Rockies. The guide started from the Great Bang, described the dinosaurs and then touched upon the history of Montana.
After that, we went to Sandi’s place for dinner (She is one of our professors). It was great! We ate in the open air, communicated, played games and sang songs. Sandi’s husband sang a song “My Home Is Montana…” A discovery: Americans love songs, like we, Ukrainians.
Tuesday, July 2, 2002
When we went to breakfast, I saw the air balloon over the campus! At breakfast, we managed not to exceed the limit of $5.00. We had an orienting lecture on our future home stay by Beth Davenport. Then – an interesting presentation of American history. After that, we had lunch. Again, no one exceeded a 6-dollar limit. We can also take fruit after meals: yesterday I took a huge pear and orange; today I took an apple (during breakfast) and an orange at lunch.
After lunch, we had Windows 2000 training and then the most boring presentation about last presidential election (It should have been about the Constitutional Structure, but professor was obviously still under impression of the election outcome, so we had to listen to that.)
Now we are going to dinner and then – shopping. Perhaps I will buy a bag for my trip back home, as my old one had been broken after the flight from Frankfurt to DC.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
My U.S. Journal 2002, Part Three
" Let the globe, if nothing else, say this is true:
That even as we grieved, we grew."
Amanda Gorman
Sunday, June 30, 2002
Breakfast in the basement of Patrick Henry Inn. Then two flights: from Washington, DC to Minneapolis, and then from Minneapolis to Bozeman (MT). The first flight was horrible for me (and for others); my blood pressure had soared. The second one was better: I saw the setting sun and then – Montana’s mountains and I felt a new life and new strength coming to me. We went to bed very late and felt very tired. Grizzlies, will you be kind to me?
Monday, July 1, 2002
Breakfast… Our people showed themselves as greedy folks. They took several portions and those who came later received almost nothing (the same was at last night’s dinner).
Then we had some orientation and welcome remarks. The organizers gave us checks for $480, and we went on a tour of the campus. The air was fresh because of the breeze, and it was a pleasant walk. We had nice lunch (as I found out later, we should not exceed a 6-dollar limit for lunch). I exceeded a bit and had to pay $1.10 at the cashier’s desk. (After all, we are only learning how to live in a new place.) After lunch, we cashed our checks and went on an excursion to the Museum of the Rockies. The guide started from the Great Bang, described the dinosaurs and then touched upon the history of Montana.
After that, we went to Sandi’s place for dinner (She is one of our professors). It was great! We ate in the open air, communicated, played games and sang songs. Sandi’s husband sang a song “My Home Is Montana…” A discovery: Americans love songs, like we, Ukrainians.
Tuesday, July 2, 2002
When we went to breakfast, I saw the air balloon over the campus! At breakfast, we managed not to exceed the limit of $5.00. We had an orienting lecture on our future home stay by Beth Davenport. Then – an interesting presentation of American history. After that, we had lunch. Again, no one exceeded a 6-dollar limit. We can also take fruit after meals: yesterday I took a huge pear and orange; today I took an apple (during breakfast) and an orange at lunch.
After lunch, we had Windows 2000 training and then the most boring presentation about last presidential election (It should have been about the Constitutional Structure, but professor was obviously still under impression of the election outcome, so we had to listen to that.)
Now we are going to dinner and then – shopping. Perhaps I will buy a bag for my trip back home, as my old one had been broken after the flight from Frankfurt to DC.
Я вела цей щоденник під час стажування у США влітку 2002 року. Поїхала тоді в складі делегації вчителів англійської мови - переможців конкурсу у сфері викладання іноземних мов. Незабутні враження! Маю зазначити, що 2002 рік в моєму житті був зовсім не схожий на карантинний 2020-й...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
