«І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши,
заголосила до Нього й сказала:
«Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів,- демон тяжко дочку мою мучить!»
А Він відповів і сказав:
«Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
Не годиться взяти хліб у дітей і кинути щенятам...»
Вона ж відказала:
«Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті крихти, що спадають зо столу їхніх панів»
Євангелія від св. Матвія, 15:21-22, 24, 26-27

За два десятиліття життя в Ізраїлі я не згадувала мову краю, де народилась. Репатріація, опанування івритом, усілякі житейські клопоти й проблеми... Словом, українська мова начебто сховалась у серпанку минулого.
Але не забулась Україна, історія євреїв , стосунки їхні з українцями, складний, почасти кривавий клубок болю й страждань. Хвилювали українські пісні. А то, почувши якось з уст великого актора Богдана Ступки фразу зі спектаклю «Тев’є-Тевель» за п’єсою Шолом-Алейхема: «В Анатовці жили євреї й українці і жили гарно», не могла втриматись од сліз.
Та ось натрапила на книги Івана (Йоханана) Потьомкіна – «Запорожець за Йорданом» і «Заплутавшись у гомоні століть». І стало зрозуміло, що в Єрусалимі оселився поет, котрий шукає і знаходить те, що єднає два народи.
Ми, євреї, вважаємо себе богообраним народом. І цей очевидний для нас факт викликав і, на жаль, ще й досі викликає люту ненависть тих, хто не годен зрозуміти, що це не привілей, а складна й водночас гірка доля – нести світові настанови Божі.
Продовжуючи знайомити читачів «Поетичних майстерень» з першими вчителями хасидів, більшість яких жила й творила в Україні, зараз поет-дослідник завершив добірку «Окрушини зі столу юдейських мудреців».
Кожен зможе відтепер переконатися, який же багатий цей стіл! Тут і вислови, що стали прислів’ями та приказками, і уривки з молитв, серед яких і «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль»), з якою часто-густо йшли на смерть ті, хто нізащо не хотів переходити в іншу віру.
Кожний розділ добірки, сподіваюсь, переконає українського читача, що створені недругами народів-сусідів стереотипи, які лягли в основу антисемітизму (єврейська скупість, чванство щодо інших націй, дармоїдство, неохайність тощо), не що інше як вигадки тих, хто не знає життя моїх братів і сестер по крові.
Перед читачем відкриється незнайомий світ добра, поваги, чистоти й щирості. Саме те, завдяки чому євреї й українці так гарно жили в Анатовці!
Понад двісті років тому раббі Нахман з Брацлава, чий прах покоїться в Умані, сказав, що увесь світ – це вузенький міст. А великий Павло Тичина начебто продовжив цю думку: «Я володію аркодужим перевисанням до народів». Цим пройнята і творчість Івана (Йоханана) Потьомкіна.

Мір’ям Туркинець,
магістер філософії (історія)
Єрусалим




ВСЕВИШНІЙ, МОЛИТВИ, ІНОВІРЦІ
*Слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш, Господь один! І люби Господа, Бога твого, всім серцем і всією душею своєю, і всім єством своїм! І будуть ці слова, що Я наказую тобі сьогодні, в серці твоїм, і повторюй їх дітям своїм, і проказуй їх, сидячи вдома, перебуваючи в дорозі, лягаючи спати і встаючи. І пов’яжи їх як знак на руку свою, і будуть вони знаками перед очима твоїми, і напиши їх на бічних одвірках господи своєї і на воротах своїх.
*Усі справи твої хай будуть для Бога.
*Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде у вас. Я – Господь, Бог ваш, що вивів з єгипетського краю.
*О, змилуйся, Господе, Бог наш, над Ізраїлем, народом Твоїм, і над Єрусалимом, містом Твоїм, і не допусти, Господе, Бог наш, щоб залежали ми од благодіянь, од милостей людських,- але хай лиш рука Твоя, наповнена благами, щедра, свята, несе достаток, дарує нам прожиток.
*Усе в руках Всевишнього, крім страху перед Всевишнім.
*Як у людини є обов’язки перед Всевишнім, так і в Нього є обов’язки перед людьми.
*Думай про три речі й не погрішиш: знай, відки ти прийшов і куди йдеш, і перед Ким відповідати будеш.
*Не слід покладатись на диво.
*Гарні думки Всевишній поєднує з гарними справами.
*Людина рівноцінна всьому творінню, і той, хто рятує одну душу, начебто рятує весь світ.
*Ким задоволені люди, тим задоволений і Всевишній.
*На трьох основах стоїть світ – на законі, на правді й на мирі: дотримуються закону – дотримуються правди, дотримуються правди – зберігають мир.
*Хто годен зійти на гору Господню і стати на місце святе Його? Той, у кого чисті руки й непорочне серце,хто не схиляв до суєтності душу свою і не клявсь ложно.
*Мета мудрості – покаяння й гарні справи. Навіть тоді, коли людина не читала багато і не вчила багато. Аби тільки не зреклася вона батька, матері й учителя свого чи тих, хто вище її мудрістю й авторитетом. Як сказано: «Початок мудрості – страх перед Господом».
*Ось добрі справи, плоди яких людина пожинає в цьому світі, а заслуга її зберігається й для світу майбутнього: пошанування батька й матері й допомога ближньому, і ранній прихід у дім навчання вранці й увечері, й гостинність, і турбота про хворих, і поміч бідним нареченим у влаштуванні весілля, й участь у похороні, й зосередженість під час молитви, й примирення друзів, що посварились, і вивчення Тори ( - рівноцінне всім цим заповідям, разом узятих.
*Не вчиться сором’язливий і не навчає запальний.
*Той, хто вчить Тору, але не повторює її, схожий на того, хто сіє, але не жне.
*Заповіді дано не для вдоволення.
*В годину смерті в людини нічого не лишається, крім виконаних заповідей і добрих справ.
*Кожному народу Всевишній дав мудрість.
*Як стрінеш мудреця з іншого народу, скажи своє благословення: благословен Той, хто вділив од мудрості своєї – плоті й крові.
*Люди Содому ненавиділи один одного, тому-то Всевишній знищив їх на землі й лишив життя в потойбічному світі.
*Веління Тори – не для грубіянів.
*Трьох Всевишній, благословен Він, ненавидить: того, в кого на язиці одне, а на серці – інше. Того, хто міг свідчити на користь товариша і не зробив цього. Того, хто знає щось непривабливе про ближнього і поспішає це розголосити.
*Хто говорив: «Грішитиму й клястимусь», тому не дають каятись. Хто говорить: «Грішитиму і Судний день скасує мої гріхи», того Судний день не позбавляє гріхів.
*Бог зробив Каїна знаменням для тих, хто кається.
*Краще все життя бути дурнем, аніж одну годину нечестивим в очах Всевишнього.
*До трьох благоволить Всевишній, благословен Він: до тих, хто не гнівається, хто не п’є і хто не впертий.
*Для всього Всевишній визначив пору й час, за винятком молитви. Коли б людина не молилась, завжди вона буде почута.
*Всевишній сказав: «Шануйте Мої заповіді, бо вони – Мої посланці, а посланець представляє собою особу, яка його послала. Отже, якщо ви поважаєте їх, ви поважаєте Мене. Нехтуючи ними, ви нехтуєте славою Моєю».
*Корисні заповіді не Богу, а людям, бо вони оберігають од фізичних пошкоджень і дурних звичок або ж, нагадуючи про чудеса Творця, сприяють пізнанню Його, ними Він очищає людей, як очищають срібло.
*Заповіді й служіння Богові – суть засоби досягнення справжньої досконалості.
*Кому не дорога честь Творця, тому б не варто й родитись.
*Всевишній вимагає тільки доброго серця.
*Кожна людина зобов’язана трудитись, щоб добувати собі хліб насущний – така воля Всевишнього і на труд цей слід дивитись як на данину, накладену Ним на весь рід людський.
*Гріхи перед Всевишнім можна спокутувати в Судний день. Гріхи людини перед людиною Судний день не прощає. Необхідно просити прощення в ближнього і помиритися з ним.
*Всевишній бачить гарні наміри.
*Благодіяння Господа поширюються на всіх: бідний чи багатий, здоровий чи хворий,- ніхто не обійдений милостями Всевишнього.
*Гріх, скоєний в ім’я Бога,- вище виконання заповіді не в ім’я Бога.
*Вимовляй кожне слово молитви виразно й з повагом, щоб не помилитися,- начебто лічиш гроші.
*Один робить багато, інший – мало – аби тільки людина скеровувала своє серце до Небес.
*Хто щиро вірить в Бога і твердо покладається на Нього, того не лякають ні людські напасті, ні інтриги, ані підступи. Він нікому не служить догідливо і не кориться чужій волі, не покладається на смертного й не погоджується з тим, що суперечить Богові. Попрікаючи людей в поганих вчинках, він не боїться зачепити їхню честь, не дає їм попуску і не підтакує їхній олжі, а, присоромлений, не сердиться.
*Віруючий зобов’язаний постійно думати, що Бог стежить за ним і проникає в найсокровенніші тайники душі його, а тому він має завжди боятися Його, славити ім’я Його, споглядати й досліджувати Його діяння, що свідчать про Його велич, мудрість і могутність.
*З неюдеєм, котрий точно виконує сім заповідей Ноя, ти маєш поступати чесно, не користуватися його помилками, повертати втрачене ним. Не повинен кривдити його, а, навпаки, шанувати більше, аніж юдея, котрий не вивчає Тору.
*При згадці померлих юдеїв та неюдеїв, які залишили по собі добру пам’ять, слід додавати «Блаженної пам’яті».
*Забороняється обдурювати чи зловживати довір’ям будь-кого, навіть іновірця, бо негідний перед Господом Богом твоїм кожен, хто творить неправду.
*Ти зобов’язаний поводитись з неюдеєм точно так, як і з юдеєм. Навіть за несприятливих обставин краще просити милостиню, ніж узяти гроші в неюдея і обманом ухилитися від сплати. А то скажуть: юдеї – злодії й ошуканці.
*У християн чимало похвальних повчань і правил високої моральності. Вони мають утримуватись од усякої клятви, навіть справедливої, від найменшої тіні присвоєння чужого, від помсти й злопам’ятства. Їм належить творити добро, навіть ворогам.
*Християнство та іслам справді існують в ім’я Бога і тому-то Всевишній дбає про них і вважає їх благом.
*Заслуга людини, котра займається громадськими справами, така ж велика, як і заслуга того, хто вивчає Тору.
*Якщо хтось звертається до тебе за порадою, намагайся вдовольнити його просьбу в міру твоїх сил. Навіть ворогові твоєму не можна відмовити в цьому.
*Не думай, що покаяння необхідні тільки за гріхи активні, як-от блуд, пограбування чи крадіжка. Людина зобов’язана каятися і в своїх поганих нахилах – гніві, зненависті, заздрісності, користолюбстві, зазнайстві тощо. Ці гріхи небезпечніші од тих, що проявляються справами, бо коли людина піддається, то їй важко позбутися їх.
*Молитва коротка й щира краща довгої, але нещирої. Ліпше славословити Господа небагато, не поспішаючи, аніж багато й з поспіхом... Людина постійно має молитись про те, щоб так чи інакше не стати причиною чужої біди.
*Богоугодна справа – належним чином поминати померлих. Хто байдуже ставиться до цього, не досягне довголіття.
*Будь-який вчинок, що завдає комусь страждання, вимагає покарання. Це стосується й тварин, коли на них звалюють непосильний вантаж та ще й б’ють. Адже мучити тварин заборонено Святим Письмом.
*Хто наміривсь поститись, має взяти до уваги таке: якщо певен, що серце його змириться й буде направлено цілковито до Бога, чого б не було без посту, тоді хай приводить в дію свій благий намір. Якщо ж піст може стати перепоною належному служінню Богові тим, що прогулянкою, сном чи відпочинком тамується відчуття голоду,- в такому разі краще їсти й пити, а замість посту відмовитись од своїх звичних задоволень і зайнятись посиленим служінням Богу. Це ж стосується й слабосильних, яким піст тільки зашкодить здоров’ю.
*Як маєш чесно поводитись з юдеєм, так поводь себе і з іновірцем: якщо він помилився в розрахунках і передав тобі, поверни йому належне, щоб ім’я Бога не осквернилось через тебе.
*Виконувати останню просьбу покійника – справа боговгодна.
*Який той прямий шлях, що має обрати собі людина?- Це такий, що прикрашає того. хто йде ним, в очах Божих і людей.
*Коли падає ворог твій, не радій. І коли він спіткнеться, хай не зрадіє серце твоє, щоб Всевишній не побачив, бо це негоже в очах Його.
*Якби не Тора, вчилися б ми скромності у кішки, чесності – в мурашки, цноти в голубки, а обходженню – у півня, котрий спочатку залицяється і тільки потім парується.
*Троє беруть участь у створенні людини: Всевишній, батько й мати. Якщо діти шанують своїх батьків, Господь каже: «Я зараховую їм те, начебто Я жив серед них і вони шанували Мене».