не маю бажання
сіяти те
від чого втомлюся
жати

здається
що ви заблукали
у власному
я
перед тим
як запропонувати
оглянути печеру
де замешкали
дракони

і дарма
що вони дрімають
а під ними
покояться
брязкальця
і блискітки набутого шарму
недаремно
у них по дев’ять голів
не як життів у котів
вони не лякаются
згубити одну
бо на цьому ж місці
виростатиме дві
капуста
біля капусти
необачність
біля подейкуватості
однобокість
біля оприлюднення

ах яке ж
воно голосисте
і промовисте
те ваше
я
що простукує
кожну стінку
моїх судин
і хоче проявитися
дратливою світлиною
цирку на дроті
мильною бульбашкою опери
сковородою
у формі і змістовності
квадратy Мілевича

я на жаль
переріс його цікавість
передбачливістю
вмінням
не нехтувати завчасністю
бажанням
творити протяг
на душі

не пропоную
своїх печер
там повільнішало
відвидраконилось
дещо
а часами
сонце запускає туди
свої жальця
і запалює
всесвітній жаль

оголошую підозру
вашій впевненості
у моїй зацікавленості

звідкіля її приніс
вітер сподівання
чим вона живиться
що поїдає
чию п’є кров

зголошуюсь
бути майже собою
і заколисувати
ваше я
терпеливістю
усмішкою
без провітрювання зубів
і словесною еквілібристикою

виношую надію
на ваш попутний вітер
який розмине нас
залишаючи кожного
на своєму місці

13 Вересня, 2017