ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2022.05.29 11:07
І якби я хотіла бути поруч
З тобою, сивим, ув оці роки.
Іти неспішно на життєву гору,
Підставити плече у час тяжкий.

І слухати мелодії кохання,
Які ти так талановито грав.
І довго говорити, аж до рання,

Сергій Губерначук
2022.05.29 10:54
Куриный бог найден.

Для глаза. Он солнечная щель и камень.

2.

Не пасмурный закат, а лампа
Алладина разбилась о каменья.

Віктор Кучерук
2022.05.29 05:56
Зачиняє повільно ворота
За собою жахлива весна, –
Через вигін, буквально навпроти,
Відчувається вже теплина.
Непомітно наблизилось літо
І, розпечене сонцем, пашить
Так яскраво, що можна здуріти
Чи безслідно згоріти умить.

Микола Дудар
2022.05.29 00:18
…для кожного птаха розпахлену ковдру
Бомбардувань нечутно од ночі
Позбавимось сліз - шукатимо корму
Вклонюся до ніг правді охоче…
А як розпізнати де люди де звірі?
Болі зляглись надовго під ноги
Зустріти себе боюсь на клавірі
Бо там відтепер й темі

Іван Потьомкін
2022.05.28 22:37
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

Микола Дудар
2022.05.28 19:36
Зіп’ю очей блакить надмірну…
І губ привабливих тепло
Любов моя як герб манірна
Ну хоч бери й ховай під шкло…

А що як трішки з алкоголем
А що як трішечки з долонь
І запрягтись конем і полем

Володимир Невесенко
2022.05.28 16:50
Коли в тому була потреба,
я випускав вірші у небо –
туди, де обрій голубів
до солов’їв і голубів.
А потім, – ніби із душі,
мої утомлені вірші
вже розтікались у повітрі,
неначе фарби на палітрі.

Сергій Губерначук
2022.05.28 16:31
Стілець увесь час в однім місці стоїть
у бухґалтерськім кабінеті.
На нім весь час одним місцем сидить
зад, що зацикливсь на дебеті й діабеті.
Жирнючий гладезний зад,
йорзаючи штаньми об стільчик,
розхитуючи його вперед і назад,
ніяк не відмиє грош

Микола Дудар
2022.05.28 14:23
Станом на 8 годину 28 квітня 2022 року за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також інших джерел, які потребують підтвердження, з початку вторгнення російської федерації в Україні загинули 217 дітей та постраждали 393 дитини", - повідомила о

Іван Потьомкін
2022.05.28 13:28
Який містично загадковий цей магніт планети
В ще не пробудженій імлі досвітній!..
Єрусалим вернувся начебто здалека,
За ніч здійснивши мандри кругосвітні.
Черкнувсь об гори і розпливсь туман незримо,
Зарожевів під сонцем білосніжний камінь.
День нел

Галина Кучеренко
2022.05.28 12:09
Замордована ніч, закривавлений день,
Розшматований рай у подертій ряднині….
Розпач у молитвах… Світ - суцільна мішень…
Покотилась сльозою роса по стеблині….

*

Насторожена ніч, зосереджений день,

Ніна Виноградська
2022.05.28 09:43
Воїну-поету Олегові Бородаю

1
Розправив плечі сьогорічний травень,
Жовтіє скрізь кульбабами у травах.

Кипить бузкове всюди шумовиння,
Кує роки зозуля-берегиня.

Микола Соболь
2022.05.28 08:17
Перекатами річка співає,
жебонить, наче доля моя,
повертає удаль попід гаєм
де лунають пісні солов’я,
вщент любов’ю наповнює серце,
а від того і думи ясні
скільки раз обіцяв рідній ненці,
повернутись сюди навесні,

Віктор Кучерук
2022.05.28 05:36
Хоча життя, як річка, прудко
Біжить і тихне, мов прибій, –
Ще голубіють незабудки
В глибоких тінях сивих вій.
Як і раніш, голубоокі,
Але, на жаль, немолоді, –
Ми забуваємо про спокій
Чомусь не тільки при ході.

Сергій Губерначук
2022.05.27 19:32
Я еру мав свою
давно-давно.
А ти, від молодої парості
стеблинко,
витаєш поруч,
поруч все одно!
Чекаєш часу для…
такого ж вчинку!

Вікторія Лимар
2022.05.27 15:06
За мотивами реальних подій
Присвячується Валерію Ч.

Він подумки притиснув внука.
Сказав про себе: «Прощавай!
Я на війні! Із орком лютим,
Не скривдив щоб тебе бодай!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01

Евеліна Гром
2021.11.08

Марія Артамонова
2021.09.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Чиста правда
Кажуть, що з жінками дуже важко. Не знаю як у кого, а в мене усе навпаки. Це, мабуть, тому, що я їх дуже люблю та поважаю. А от мого кума усе навпаки: він на свою дорогоцінну дружину мало не щодня навіть голос піднімає. Казав йому і не раз:
- Нащо ображати богинь в людській подобі? Нащо на них бурчати? Якщо у тебе поганий настрій - іди і навари ліпше борщу. Або випери шкарпетки. І не чекай, коли прокинеться мила, а сам схопися о третій ранку, сміливо вмикай пральну машину та ставай до плити куховарити.
- Та ти що! Це не чоловіча справа!
- А яка справа чоловіча? Їсти та дивитися телевізора?
- Я з праці приходжу втомлений як гонча собака з полювання. Мені треба полежати та відсапатися.
- А хіба дружина приходить не втомленою?
- Не знаю, мабуть, не дуже. Бо що вона на тій праці робить аж такого важкого?
- Твоя дружина вчителька, наскільки я знаю?
- Так. Викладає молодим бовдурам математику.
- А ти алгебру та геометрію добре знаєш?
- Нащо мені алгебра? Я кермую маршруткою з ранку до ночі. Тут потрібна уважність та вміння тиснути на педаль.
- А жінці потрібно цілий день думати головою. І не геморой гузном висиджувати, а стояти і пояснювати чому sin²α+cos²α=1. А молоді лопуцьки, на кшталт твого сина, не гризуть камінь науки з ранку до вечора, а з носа сопляки виколупують. Знаєш, як це дратує вихованих та освічених людей?
- А нащо йому ті синуси та косинуси? Буде як і я водієм, Можливо, з часом, за кордон поїде працювати на фурі.
- Куме! Тю! Та нащо дружині твоя маршрутка? Ти думаєш, їй приємно вдихати запахи бензину та масла, коли ти причовпуєш до хати? Або рахувати засалені купюри, які ти нациганив у пасажирів?
- А що ще жінці потрібно, як не гроші?
- А коли ти її востаннє цілував? Коли палко пригортав? Коли стояв на коліні та дарував букетик польових квітів? Або віршів читав, власного розливу? А на руках її носиш, принаймні по хаті?
- Немає у мене здоровля, аби носити тушу по хаті. Я краще мняса з магазину принесу та пачку пельменів.
- От побачиш: надокучиш ти своїй Мотроні як гірка редька, кине вона тебе.
- Тьху на тебе! Хіба рідна душа може таке побажати кумові? Тільки ворог!
- Я не ворог! Просто застерігаю тебе: якщо не змінишся - втече вона від тебе як коза у лози. Знайде такого молодика, який і борщі їй пацьоритиме, і на руках носитиме. А в ліжку буде витворяти таке, що стіни будинку і день, і ніч здригатимуться від зойків страсті.
Ох і сердитим пішов од мене кум, аж страшно було дивитися. Ще б трохи - і вхопився за вила. Але якось пронесло.
А за два місяці Мотрона мешкала вже на іншому кутку села, в коваля Амурченка, молодшого за неї на десять років.
Прибіг кум з сокирою (я цієї хвилини якраз годував дружину в ліжку скибочками ананаса).
- Відчиняй, гаспиде, двері! Зараз голову буду рубати! - вигукнув розлючений кум і гепнув обухом по одвірку.
- Що сталося? - питаю кума, на ходу надягаючи штани. Але дверей не відчиняю, бо хто-зна, що потім буде.
- Пішла від мене жінка! І все з-за тебе та твоєї дружини-відьми! Це ви її відчаклували від мене! І за це буде розплата кривава - твоя голова!
Моя дружина-берегиня, дожувавши останній шматочок ананаса, повільно встала з ліжка, вдягнула комбідрес, пов’язала голову очіпком і вийшла з хати через запасні двері. Тихенько підійшла до кума ззаду і як гарикне тому на вухо?
- Ти шо тут робиш, упиряко? Кров людську прийшов пити, бо зі своєї жінки вже геть усю висмоктав? Мало того, що Мотрона увесь час ходила заплаканою, так інколи і побитою! А на шиї два прокуса, наче хтось ікла їй туди заганяв. Чи не твоя робота? Га, кровосисе?
Від зляку кум випустив з рук сокиру та перехрестився:
- Та бог з тобою, сусідко! Та в мене і зубів уже немає! Он, глянь,- і Микола розчахнув рот, показуючи свої пеньки.
- Тю! Це ти мені показуєш пеньки, а як брався за свою злодійську справу, то вставляв вставну щелепу з тигрячими іклами або вініри з зубиськами більше, аніж на півліктя завдовжки.
- Ні! Ти помиляєшся! Ніяких вставних щелеп! Ніяких вінірів!
- Але ж кров з неї хтось пив? І регулярно! Я на цьому знаюся! - грізно вигукнула дружина і стала руки в боки.
Шановні читачі - ви коли-небудь бачили богиню Венеру в гніві? Не бачили? Ото ж бо й воно!
А це видовище не для слабкодухих, бо краса і так має страшну силу, а якщо ще й нахмурить брови та люто відкопилить губу — тілом пробігають дрижаки і хочеться або впасти на коліна, або чимшвидше дременути позаочі. Отака у мене жінка!
Поки кум лупав очиськами, не знаючи що робити далі, жінка шепнула на моє вухо:
- Біжи до Амурченка, попередь, що до них може завітати лихо. Хай приготується до нападу: поставить біля хвіртки капкан на ведмедя, а біля порогу вириє яму та прикидає її хмизом. І обіллє зі шлангу хату водою, бо цей розгніваний рогоносець може влаштувати й підпал. Зрозумів?
Прожогом укинувся на інший край села. Заскочив у двір, а там Адріан Амурченко кружляє з напівоголеною колишньою дружиною Миколи вишневим садом під музику Вівальді. І так їм обом гарно, аж у моїй душі заспівали солов“ї. Та мусів увірвати цю ідилію, бо лихо могло погрюкати в хату будь-якої миті.
- Рятуйтеся, сусіди! Зараз Микола з сокирою прийде по ваші душі! Приревнував він так, що готовий вас усіх тут таки й стратити!
- Ой! - зойкнула Мотрона і втратила свідомість.
- Йой! - вигукнув Адріан і...теж втратив свідомість. Добре, що я стояв поруч, то встиг вихопити з його ослаблих рук фігуристу полюбовницю, а то б торохнулася головою і на цьому б усе закінчилося.
Що робити? У траві лежать два бездиханних тіла, а влаштовувати оборону нема кому!
Поклав їх у клуні та прикрив листям лопуха, а сам кинувся прожогом до хати за лопатою. Поплював на долоні і узявся за копання ями сам. Хутко виніс землю за хату, усе ловкенько розрівняв та накрив тонким верболозом з листям. Зверху кинув шмат поліетилену і присипав з лопати пісочком. Вийшла непомітна пастка. Ну, а потім уже прилаштував під хвірткою ведмежий капкан. Правда довелося пововтузитися, бо пружина була такою сильною, що ледве дрючком розчепірив пружинний механізм. Ну, а потім уже узявся обливати хату водою зі шлангу. А як скінчив - шаснув до хати з вилами наперевіс та принишк.
За хвилин двадцять до хвіртки підкотив чорний мерседес сільського голови - Шимпанзенка. Виліз огрядний представник влади з машини, підійшов до паркана і гукає:
- Амурченко! Ану виходь, отримуй офіційну бомажку та розпишися. Не сплатив учасно земельний податок - от і маєш: за місяць твоя хата стане моєю власністю.
А у відповідь тиша. Чути лишень як цвіркуни в траві тріщать та кури сокочуть.
- Сховався? Ну, тоді я до тебе іду, начувайся! - гарикнув сільський голова і відчинив хвіртку.
Дикий, нелюдський рев почули навіть у сусідньому селі. Ще б пак! - зубиська сталевого капкана клацнули і нога представника влади, трохи нижче коліна, намертво застрягла у западні.
Позбігалися сусіди, стоять поруч, перешіптуються: що робити?
Людина наче в біді, але то лише здається що це людина, а насправді бездушний вурдалака в людській подобі. Усе, що належить територіальній громаді заграбастав собі: луки, громадський сад, колишній цегельний завод, пасовисько, кинуті земельні паї і навіть шматок лісу. Наче й допомогти треба, а бажання немає. Отак би і помер місцевий князь, аж тут наскочив його зять-людожер. Той над людьми теж збиткується: зарплати майже не платить, примушує працювати на своїх фірмах з ранку і до ночі, а в місцевому магазині, який йому належить,- лупить з людей три шкури за товар. Ще й лається страшенно. Нещодавно побив сусідку, бо та не захотіла з ним ніч у лазні попаритися. Ледь одкачали.
Вивільнив він свого тестя і кинувся до хати Амурченка, аби його відлупцювати. Аж бах! - біля порогу провалився у вириту мною яму і його голова поцілувалася з дном.
Люди як побачили таку халепу - врозтіч! Бо ще у свідки потім запишуть, а то й і у співучасники злочину.
Витягнув з ями вурдалака, одцургенив непритомне тіло до хвіртки та поклав його поруч з тестем.
Прожогом кинувся до хати, знайшов там пляшку самогону та випрані онучі. Як хлюпнув горілкою на рану - сільський голова теж впав у безпам’ять. Перемотав рану і...кинувся закопувати яму.
За півгодини знищив сліди злочину, капкан закинув у ставок, а криваві сліди змив зі шланга. Потім повантажив обох травмованих у машину голови та чкурнув до лікарні в райцентр.
А моя дружина, тим часом, умовила розгніваного кума, що Мотрона - не його судьба. Той і згодився. Сказав, можливо, і так. Бо жінка погано борщ варить, додадає туди тверді, як підошва чобота шкварки.
- Готуй сам, так буде набагато краще. Але шкварки, перш ніж усипати в борщ, перемели на кавомолці, тоді на зубах не тріщатимуть, зрозумів?
- Зрозумів,- одказав кум і рушив на своє обійстя з сокирою на плечі.
А за спасіння душ сільський голова та його зять пообіцяли мені, що відтепер буду купувати у їхньому магазині хліб лише за півціни - по 50 гривень, а сало - по 200. Тому і ви допомагайте людям — воздасться сторицею.
От тільки одного не пам“ятаю: чи стер я свої відбитки пальців з держака лопати, чи ні. Бо як робитимуть поліціянти дактилоскопію, то можуть натрапити на мої папілярні лінії. А це небажано: дружина любить мене безтямно, жити без мене ні дня не може. А чекати шість років доки я вийду з буцегарні навряд чи зможе. Серце у неї слабке. Тож хутко закінчую цю правдиву оповідь і біжу до Амурченка, вкраду тихцем у нього ту трикляту лопату та вкину до ставка.
Але про це нікому ні гу-гу. Домовилися?

24.12.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-12-24 13:10:36
Переглядів сторінки твору 184
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.183 / 5.5  (4.850 / 5.32)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.054 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.05.21 09:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Сіренко (Л.П./Л.П.) [ 2021-12-24 21:54:08 ]
Цікавий текст! Оригінально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-12-25 11:07:02 ]
Дякую, друже.