«… Яку музику ти слухаєш, такий ти й сам. Тож не існує гарної чи поганої музики з точки зору плину часу. Є музика душі і є музика фізичних коливань, механічна музика. І коли композитор чи виконавець виконує музику, вкладаючи в неї душу, вона завжди буде хвилювати інших, як і все, в чому бринять струни душі, радість та біль серця. А все інше в усі часи було і залишиться ремеслом», - Василь Шевцов (видатний науковець), праця «Буття». Проста та водночас гарно обґрунтована думка, в цьому її сила, стосується не тільки музики…

Мисткиня розповідає (ч.1) : «Довго вибирала манеру письма, щоб висловити себе якнайповніше. Обрала експресіонізм. Прагну зобразити Світло, та все, що з ним пов’язано: проникнення, струменіння, осяяння Світу, людської душі, дій… Водночас у живописі не відмовляюся від графічної лінії. Це допомагає підсилити експресію, рух, дію…».

Мітраїзм, буддизм, християнство, інші релігії і вчення пронизані основою, - це вчення про Світло (фотизм).

«Я світло, яке для всіх», - Ісус Христос. У «Біблії», Священному Писанні для християн занотоване і наступне: «І сказав Бог: «Хай станеться світло!». І сталося світло». І далі: «І побачив Бог світло, що добре воно, - і Бог відділив світло від темряви».

За своїм змістом фотизм буддизму подібний до містерій Кастанеди, але говорити про перетікання сенсів підстав немає. В космогоніях буддизму первинним є чисте Світло (біле і чорне) – зачинатель двоїстого світу.
У ведійській системі Боги позбавлені недоліків, визнаються вищими істотами. Один із символів Дажбога – хрест у колі, тріада: сонце, вода, земля і соняшник (ведійський символ Сонця). Сонячний диск з чотирма променями в колі, або чотирикутний хрест. Сонце – джерело світла, котре всім у цьому Світі щедро дарує своє проміння…
Промені сонця – це всепроникне світло, та в той же час світло, що струменить від лампади теж називаємо світлом…. Це не тотожні поняття.

Звернімо увагу хоча б на деякі назви живописних робіт Ірини Токарської: «Святий. Торкання хвилі», «Дідух – Святий Дух», «Сонячна квітка», «Піраміда Світла»; витинанки: «Срібляста риба в золотій короні», «Зелені Планети». Назви картин суголосні змісту…

В дитинстві мріяла стати космонавткою, водійкою тролейбуса. Вабили ті професії, котрі у невеличкому селищі не були доступними. Під впливом праць Василя Сухомлинського, котрий любив саджати квіти біля школи разом з учнями, вирішила, що й вона так зможе… Тому вчителює.

Ірина Токарська народжена в селищі Олесько, Буського району на Львівщині. Селище славиться Олеським замком, одним з найдавніших в Україні, перша згадка про нього відноситься до 1390 року. Освіта: закінчила Волинський державний університет імені Лесі Українки, факультет слов’янських мов. Найповнішу освіту здобувала вдома. Завдяки мамі полюбила народну пісню, твори українських і зарубіжних письменників, мистецтво. Від неньки успадкувала глибинне сприйняття Природи. Пише вірші і прозові твори. Вийшла книжка поезій «Я ходила до раю». Організовувала вечори творчого об’єднання «Сходи».

Тепер викладає образотворче мистецтво у Львівській загальноосвітній школі №34 імені Маркіяна Шашкевича, керує гуртком «Майстерня кольорових мрій». Виконує – живопис на склі, полотні, картоні; графіку, витинанки, книжкові ілюстрації. Авторка дванадцяти персональних виставок, учасниця багатьох колективних (Луцьк, Івано-Франківськ, Львів, Краків…).

У даному тексті розглянемо живописні роботи і витинанки.

Про світлоносність малярства вже мовлено. Що ще властиво творам мисткині? Мітологізм і символізм, асоціативність. Поважні вчені - К.Г. Юнг та М. Еліаде, та інші науковці доводили, що втрата сакральних зв’язків міту у свідомій життєдіяльності сучасного суспільства – зруйнувало рівновагу усієї Системи: Людина – Природа – Суспільство – Космос, для культури і мистецтва цей збиток обернувся тяжкими наслідками… Але негативні тенденції не торкнулися творчості мисткині. У ряді картин художниці в наочно-образній формі подаються декотрі явища природи й первісні схеми світобачення (зокрема, боротьба між темрявою і світлом). Риси мітологізму і символізму яскраво увиразнюються у поезіях Б.- І. Антонича. Тому вбачаю невидимий асоціативний перегук між окремими поезіями великого віршотворця і роботами Ірини Токарської…

Вслухаймося хоч би в один куплет з вірша «Зелена Євангелія»:

«Весна – неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний».

Мисткиня розповідає (ч.2): «Вивчала, продовжую це робити, творчість різних художників, але значне зацікавлення викликало малярство Поля Гогена і Олекси Новаківського. У знаменитого французького митця зауважила для себе – образність і символізм його робіт; та сильні, неймовірно багаті колірні потоки в письмі О. Новаківського… (видатний український живописець)».

Малярство і музика. Взаємодія, взаємозв’язок музики і живопису більш ніж цікавий напрямок для дослідження. Недарма Леонардо да Вінчі назвав музику «сестрою живопису». Йоганн Себастьян Бах – улюблений композитор пані Ірини, концерти генія світової музики може слухати з насолодою годинами. Його музиці притаманне вільне поєднання і взаємне проникнення рис різних жанрів. Як приклад, - він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти Антоніо Вівальді. Перевершив усіх попередників у майстерності форми…

Витинанки як вид декоративно-ужиткового мистецтва поєднують у собі народну традицію та нові пластичні прийоми, які розкривають великі можливості цієї техніки, збагачують її. Багатошарові витинанки авторки є життєствердними… Мисткиня володіє авторським почерком, якому притаманні – своєрідна стилізація, декоративність, чітка графічність. Улюблені сюжети – зображення птахів, квітів, старих дерев, дивовижних риб…

Мисткиня розповідає (ч.3): «Витинанки: за основу свого авторського бачення витинанки беру килимарське мистецтво: стилізації-узагальнення рослинних, зооморфних, антропоморфних символів будять уяву, фантазії.
Витинанки: тут мене цікавить збережене українцями прадавніх – образів, форм, символів. …Малі хатки перебувають в земному раю, вони лиш частинки великого Божого світу… Багатошаровість максимальна, іноді більше двадцяти шарів паперу…».

Найбільше український антропоцентризм зосереджений в українській філософії – філософії серця (кордоцентризм). Цю тему розпрацьовували наші любомудри – Г.Сковорода, П.Юркевич.

Ігор Каганець (письменник, футуролог) відмічав: «З українським антропоцентризмом тісно пов’язаний антропоморфізм народного світогляду – здатність наділяти природу людськими властивостями, сприймати її не як «природний ресурс», але як «Боже творіння». На думку багатьох дослідників, архетиповою рисою українців є щира любов до неньки-землі, довіра до співпраці з доброю природою».

Ірина Токарська любить свій дім, увесь рослинний світ, вишивання…

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва).

На фото - витинанка Ірини Токарської "Срібляста риба в золотій короні".