
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
2025.07.09
22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.
2025.07.09
12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?
Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
2025.07.09
09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
2025.07.09
08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,
2025.07.09
06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.
2025.07.09
04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти
2025.07.09
01:03
Назва.......................................................................Стор.
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................
2025.07.08
21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
2025.07.08
21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2025.07.08
20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.
До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
2025.07.08
05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.
2025.07.07
21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо
2025.07.07
13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!
І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ганна Осадко (1978) /
Проза
Лист до святого Миколая
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лист до святого Миколая
Ну, здрастуй…
…Ні-ні, ти не думай, я нічого у тебе не проситиму. Я взагалі намагаюся нічого не просити – це один із моїх життєвих принципів. Не впевнена, що ти читав Булгакова (у вас там його не вельми шанують, та менше з тим), та от, там є такі слова: «Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо в тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть!» Мушу тобі сказати, що досі я якось давала собі раду з цим принципом – чи то сильніші траплялися порядні, чи діяв якийсь закон загальної справедливості? Бог його зна. Просто, напевно, не треба просити нічого аж такого-такого, та й по всьому. Знаєш, це як у молитві – «Нехай буде воля Твоя» – і тоді воля Його зробить усе правильно.
А як тобі живеться, га, Святий Миколаю? Не знаю, навіщо оце пишу тобі – доросла кобіта, тридцятка на носі – і туди ж! Я просто хочу з тобою побалакати. Знаєш, є у мене така муля – писати листи, не сподіваючись на відповідь. Якісь такі внутрішні монологи, чи що? Зима у нас почалася, як завжди, – у листопаді, та у грудні традиційно закінчилася – і тепер мряка, дощ, «холодні осінні тумани клубочуться над землею» і далі за текстом. Мій старший уже написав тобі листа з довжелезним списком різних захцянок – то пункт із санками можеш одразу викреслити – сніг тепер на Галичині – рідкість.
А взагалі, це, напевно, страшенно нудно – отримувати листи, де після канцелярійного «Дорогий святий Миколаю» паровозом причеплений список прохань типу «принеси мені:
1) ляльку
2) комп’ютер
3) парфуми
4) велике і чисте кохання
5) тощо»
Приблизно такі списки, та з іншим переліком, я пишу чоловікові, коли він вибирається на ринок: яйця – 10 шт., телятина – 1 кг., картопля – 2 кг. :)
Ага, ще. Не знаю, чи ти вже отримав лист від мого Ю-Ю, та про всяк випадок перепишу тобі, бо почерк у малого той ще. Так от:
«Дорогий святий Миколаю.
Принеси мені, будь ласка, ігрову приставку, черепашку ніндзя і санки, Софійці – ляльку-неваляшку і нову коляску, татові – багато грошей, а мамі – спокою і гармонії.
Наперед дякую – твій Юра Осадко».
Прикинь, «спокою і гармонії»! І де він слів таких нахапався у другому класі? А коли я, прочитавши його закарлюки, засміялася: «Усім по-людськи, а мамі – як завжди», то він дописав олівцем – отак збоку втулив після «гармонії» – «і багато грошей теж».
Знаєш, я от що подумала – якщо ти вже зібрався йти до нас – ну, у сенсі приносити оте все, то давай так: я куплю черепашку і неваляшку, без санок він переб’ється, приставку теж на фіг треба – ти би бачив, скільки вона коштує!, та й грошей усіх не заробиш (чоловік, щоправда, намагається, але це його власні заморочки)…словом, принеси мені спокою і гармонії. «І багато грошей теж» можеш не нести – я однаково їх розтринькаю на різні дурнички.
Ха! От я і відступила від своїх принципів, помітив? Ну, значиться, попросила… Бо втомилася я, Миколаю, заморочилася, забігалася, заплуталася у трьох соснах (далі дивися словник синонімів). Зле мені, Миколаю. Та й робота у тебе, врешті, така – працювати добрим святим, такою собі феєю для Попелюшки. Не заздрю :(
Звісно, важко дати всім усього, бо всіх багато, а всього мало, але я все одно чекатиму. То ж не забудь, добре? Спокою і гармонії.
Щиро твоя – Ганна Осадко.
…Ні-ні, ти не думай, я нічого у тебе не проситиму. Я взагалі намагаюся нічого не просити – це один із моїх життєвих принципів. Не впевнена, що ти читав Булгакова (у вас там його не вельми шанують, та менше з тим), та от, там є такі слова: «Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо в тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть!» Мушу тобі сказати, що досі я якось давала собі раду з цим принципом – чи то сильніші траплялися порядні, чи діяв якийсь закон загальної справедливості? Бог його зна. Просто, напевно, не треба просити нічого аж такого-такого, та й по всьому. Знаєш, це як у молитві – «Нехай буде воля Твоя» – і тоді воля Його зробить усе правильно.
А як тобі живеться, га, Святий Миколаю? Не знаю, навіщо оце пишу тобі – доросла кобіта, тридцятка на носі – і туди ж! Я просто хочу з тобою побалакати. Знаєш, є у мене така муля – писати листи, не сподіваючись на відповідь. Якісь такі внутрішні монологи, чи що? Зима у нас почалася, як завжди, – у листопаді, та у грудні традиційно закінчилася – і тепер мряка, дощ, «холодні осінні тумани клубочуться над землею» і далі за текстом. Мій старший уже написав тобі листа з довжелезним списком різних захцянок – то пункт із санками можеш одразу викреслити – сніг тепер на Галичині – рідкість.
А взагалі, це, напевно, страшенно нудно – отримувати листи, де після канцелярійного «Дорогий святий Миколаю» паровозом причеплений список прохань типу «принеси мені:
1) ляльку
2) комп’ютер
3) парфуми
4) велике і чисте кохання
5) тощо»
Приблизно такі списки, та з іншим переліком, я пишу чоловікові, коли він вибирається на ринок: яйця – 10 шт., телятина – 1 кг., картопля – 2 кг. :)
Ага, ще. Не знаю, чи ти вже отримав лист від мого Ю-Ю, та про всяк випадок перепишу тобі, бо почерк у малого той ще. Так от:
«Дорогий святий Миколаю.
Принеси мені, будь ласка, ігрову приставку, черепашку ніндзя і санки, Софійці – ляльку-неваляшку і нову коляску, татові – багато грошей, а мамі – спокою і гармонії.
Наперед дякую – твій Юра Осадко».
Прикинь, «спокою і гармонії»! І де він слів таких нахапався у другому класі? А коли я, прочитавши його закарлюки, засміялася: «Усім по-людськи, а мамі – як завжди», то він дописав олівцем – отак збоку втулив після «гармонії» – «і багато грошей теж».
Знаєш, я от що подумала – якщо ти вже зібрався йти до нас – ну, у сенсі приносити оте все, то давай так: я куплю черепашку і неваляшку, без санок він переб’ється, приставку теж на фіг треба – ти би бачив, скільки вона коштує!, та й грошей усіх не заробиш (чоловік, щоправда, намагається, але це його власні заморочки)…словом, принеси мені спокою і гармонії. «І багато грошей теж» можеш не нести – я однаково їх розтринькаю на різні дурнички.
Ха! От я і відступила від своїх принципів, помітив? Ну, значиться, попросила… Бо втомилася я, Миколаю, заморочилася, забігалася, заплуталася у трьох соснах (далі дивися словник синонімів). Зле мені, Миколаю. Та й робота у тебе, врешті, така – працювати добрим святим, такою собі феєю для Попелюшки. Не заздрю :(
Звісно, важко дати всім усього, бо всіх багато, а всього мало, але я все одно чекатиму. То ж не забудь, добре? Спокою і гармонії.
Щиро твоя – Ганна Осадко.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію